Ухвала суду № 137883001, 30.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

30.06.2026 м. ДніпроСправа № 904/2571/26

За позовом Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, м. Дніпро, в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, м. Дніпро

до Дніпровської міської ради, м. Дніпро

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства освіти і науки України, м. Київ

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Дніпровського політехнічного фахового коледжу, м. Дніпро

про припинення права комунальної власності на земельну ділянку

Суддя Назаренко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

Представники:

Прокурор: Шустова В.А.

Від позивача: Концевий В.Р., довіреність №3618/0/526-26 від 18.06.2026

Від відповідача: Скосарев І.Д., довіреність від 20.05.2026

Від третьої особи-1: не з`явився

Від третьої особи-2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради, в якому просить витребувати від Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514) на користь Дніпропетровської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 00022467) земельну ділянку загальною площею 0,4443 га, кадастровий номер 1222987000:03:001:0023.

Позовні вимоги обґрунтовані перебування земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:551:0003 у комунальній власності, що прямо суперечить вимогам ст. 117 Земельного кодексу України, якою встановлено обмеження щодо передачі окремих категорій земель у комунальну власність. Таким чином, прокурор вважає, що віднесення зазначеної ділянки до комунальної власності є протиправним та таким, що порушує встановлений законом порядок розмежування земель державної і комунальної власності.

Ухвалою від 11.05.2026 позовну заяву залишено без руху.

12.05.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 02.06.2026.

27.05.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відповідь на відзив.

27.05.2026 через систему "Електронний суд" від представника третьої особи-1 надійшли додаткові пояснення.

29.05.2026 через систему "Електронний суд" від прокуратури надійшла заява про зміну предмету позову.

29.06.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли письмові пояснення.

В підготовчому засіданні 02.06.2026 прокурор та позивач підтримали заяву про зміну предмету позову. Відповідач надав усні пояснення по справі.

Третя особа-1 та третя особа-2 свого представника не направили, пояснень щодо неможливості бути присутніми в судовому засіданні суду не надали, про дату та час повідомлені належним чином.

В підготовчому засіданні 16.06.2026 прокурор та позивач надали усні пояснення по справі. Відповідач надав усні пояснення, в яких підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Третя особа-1 та третя особа-2 свого представника не направили, пояснень щодо неможливості бути присутніми в судовому засіданні суду не надали, про дату та час повідомлені належним чином.

Ухвалою від 16.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 30.06.2026.

24.06.2026 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він зазначив, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:08:551:003 зареєстровано за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради. Право постійного користування зареєстровано на Дніпровським політехнічним коледжем.

Вказані реєстрації проведено державним реєстратором департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Кучеренком Євгеном Анатолійовичем.

Відповідач вказав, що згідно наявних у реєстрі документів, які подавались для реєстрації вищезазначених прав, заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подано Касьяном Станіславом Станіславовичем, який на підтвердження своїх повноважень надав наказ про призначення № 517-к від 04.11.2019, виданий Міністерством освіти і науки України.

З рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.07.2020 № 53220864 також встановлено, що реєстрація проведена за ініціативи Міністерства освіти та науки України

Також відповідач стверджує, що Дніпровська міська рада не приймала жодних рішень (розпоряджень чи рішень сесії) щодо набуття або ініціювання реєстрації права комунальної власності на зазначену земельну ділянку, а також не вчиняла жодних активних дій, спрямованих на реєстрацію за собою цього права. Сама по собі фіксація права власності в реєстрі відбулася внаслідок звернення третьої сторони (державного органу МОН України) та дій державного реєстратора, який під час виконання реєстраційних функцій діє як самостійний суб`єкт владних повноважень, а не як представник інтересів міської ради.

Відповідач зазначає, що, оскільки Дніпровська міська рада не вчиняла дій чи рішень, які б порушували, не визнавали або оспорювали права та інтереси Позивача, пред`явлені до позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

За таких обставин, відповідач вважає, що обраний прокурором спосіб захисту прав та склад відповідачів є неналежними.

30.06.2026 прокурор в судовому засіданні не заперечив проти повернення до підготовчого засідання для з`ясування питання стосовно того, на підставі яких документів право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано 15.07.2020 за відповідачем.

Позивач та відповідач не заперечили проти повернення до стадії підготовчого провадження.

Третя особа-1 та третя особа-2 свого представника не направили, пояснень щодо неможливості бути присутніми в судовому засіданні суду не надали, про дату та час повідомлені належним чином.

Розгляд справ в суді здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Співставляючи стадії процесу доказування та стадії судового процесу, суд враховує, що згідно із статтею 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

За змістом статей 181, 182 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, у тому числі, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У главі 3 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу "диспозитивності господарського судочинства" у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв`язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 910/17567/19, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

Відповідно до статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Тобто, вирішення спору на підставі матеріалів, які зібрані поза межами підготовчого провадження, не відповідає завданням, які визначені процесуальним законом для кожної стадії господарського процесу.

Стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя та завданням господарського судочинства. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Господарським процесуальним законодавством не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.

Разом з тим Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (рішення від 17 січня 2012 року у справі "Станев проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06).

Реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів та заяв на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень на будь-якій стадії судового процесу може призвести до порушення права особи на справедливий судовий розгляд.

Статтею 177 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

В постанові від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, Верховний Суд погодився у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду: стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18".

Верховний Суд в ухвалі від 22.06.2021 у справі № 923/525/20 також зазначив про те, що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість повернення до розгляду справи на стадію підготовчого провадження після його закриття, виходячи з фактів неотримання відповідачем копій ухвали від 09.06.2020 про відкриття провадження у справі, ухвали від 15.07.2020 про відкладення розгляду справи, ухвали від 11.08.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, які (ухвали) повернулися до господарського суду, що підтверджується наявними у справі доказами. При цьому господарськими судами було враховано клопотання відповідача про відновлення підготовчого провадження, яке (клопотання) обґрунтовується тим, що про судову справу відповідач дізнався тоді, коли підготовче провадження вже було закрито, що позбавило його можливості надати відзив на позовну заяву та скористатися іншими правами, наданими сторонам на стадії підготовчого провадження.

Отже, відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті (ВС КГС, справа № 921/174/21 від 14.03.2023 р.)

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Оскільки в даному випадку з`ясовано додаткові обставини, які підлягають дослідженню судом, враховуючи, що даний випадок є винятковим та потребує здійснення дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, для забезпечення можливості належного доказування обставин справи, з метою повного, справедливого та всестороннього розгляду даної справи і прийняття законного, обґрунтованого рішення у ній, суд дійшов висновку щодо необхідності повернення у підготовче провадження, призначення судового засідання з урахуванням строків, передбачених ч. 3 ст. ст. 177 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 6, 42, 177,181, 182, 207, 232-236 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Повернутись до стадії розгляду справи у підготовчому провадженні.

2. Призначити підготовче засідання в межах розумного строку на 04.08.2026 о 10:45 год. Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в кабінеті № 2-403 за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1.

3. Враховуючи запровадження воєнного стану в Україні, приймаючи до уваги неможливість забезпечення на даний час безпеки учасників судових проваджень, визнати явку представників в судове засідання необов`язковою.

Рекомендувати утриматися від безпосередньої участі у судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області та роз`яснити учасникам справи можливість подання пояснень, заяв чи клопотань не пізніше ніж за три дні до судового засідання на адресу суду:

- за допомогою сервісу "Електронний суд";

- засобами поштового зв`язку: 49027, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1.

4. Повідомити учасників справи про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової владиУкраїни в мережі Інтернет за посиланням:://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\

5. Рекомендувати учасникам справи надати суду інформацію щодо всіх наявних засобів зв`язку для оперативного повідомлення про дату, час та місце підготовчого/судового засідання у справі (електронна пошта, номер телефону тощо).

Господарський суд зазначає про те, що відповідно до Рекомендацій Ради суддів України, викладених у листі № 9рс-186/20 від 16.03.2020, сторони та інші учасники справи мають право подати до суду заяви про розгляд справ за їх відсутності. За умови надходження таких заяв від усіх учасників справи справа може бути розглянута судом за наявними матеріалами.

Суд звертає увагу сторін, що ознайомлення з матеріалами справи можливе в системі "Електронний суд" шляхом подання відповідної заяви.

Повідомити учасників справи, що з 18.10.2023 введено в дію Закон від 29.06.2023 №3200-ІХ щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (далі - в ЄСІТС), яким встановлено, що:

- позовна заява, інші заяви по суті справи, а також будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Особа, яка подає до суду процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення таких відомостей;

- особа, яка зареєструвала електронний кабінет, може подавати документи до суду в електронній формі виключно в ЄСІТС. Однак це не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі;

- учасникам справи, які мають електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення в електронній формі виключно через електронні кабінети в ЄСІТС, що не позбавляє права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою;

- процесуальні наслідки звернення до суду особи без реєстрації електронного кабінету встановлені Кодексом у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду. Такі наслідки застосовуються судом також, якщо інтереси особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, представляє адвокат.

Звернути увагу учасників судового процесу, що відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення- 30.06.2026 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повну ухвалу складено 02.07.2026.

Суддя Н.Г. Назаренко