Постанова № 137880398, 01.07.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 281/27/26

1-кп/279/456/26

У Х В А Л А

іменем України

01 липня 2026 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в колегіальному складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з секретарем ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , дистанційно обвинуваченого ОСОБА_7 , дистанційно захисників адвоката ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_9 , у відкритому судовому засіданні по кримінальному провадженню № 12025060000001224 від 11.06.2025 по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 189 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 189 КК України та ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 189 КК України.

У даному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, строк дії якого закінчується 03.07.2026 року, до вказаного часу завершення судового розгляду не є можливим, у зв`язку з чим прокурором подано клопотання про продовження дії обраного запобіжного заходу.

У зв`язку з внесенням обвинуваченим ОСОБА_6 визначеної йому при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою застави, на нього покладено обов`язки, визначені ст.194 ч.5 КПК України, строк дії яких закінчується, у зв`язку з чим прокурором подано клопотання про продовження покладених на обвинуваченого обов`язків.

У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 прокурором обгрунтовується тим, що процесуальні ризики, які стали підставою для обрання йому такого запобіжного заходу не зменшились.

Такими ризиками прокурор вважає можливість переховування від суду, оскільки переховувався від органу досудового розслідування, у зв`язку із чим оголошувався у розшук; впливу на потерпілих, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, і таким ризикам не може запобігти інший запобіжний захід.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, пояснив, що обгрунтованість обрання обвинуваченому ОСОБА_7 саме такого запобіжного заходу викликано тим, що до цього часу заявлені ризики не зменшились та продовжують існувати.

Сторона захисту заперечила проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що ОСОБА_7 може бути обрано менш суворий запобіжний захід або зменшено розмір застави, оскільки він є надмірним, а заявлені прокурором ризики відсутні.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 обвинувачується у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна (ст.189 ч.4 КК України), що відповідно до ст.183 ч.2 п.5 КПК Українидає можливість застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ризики того, що він може переховуватись від суду та змінювати місце проживання, не припинили існувати та не зменшились, оскільки перебував у розшуку, вчиняти реальні спроби впливу на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, утримання під вартою не є тривалим та не перевищує визначені законом строки.

Ураховуючи вище зазначене, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 доцільним є продовження застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи, у тому числі і цілодобовий домашній арешт, не зможуть запобігти вказаним ризикам, враховуючи і ту обставину, що вплив на потерпілих може здійснюватись не лише безпосередньо, а й з використанням електронних технологій, що буде відповідати принципам достатності та виваженості і буде гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Таку позицію суд грунтує на позиції Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», згідно якої тяжкість можливого покарання може спонукати обвинуваченого переховуватися від суду, тому суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При цьому, суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена особа може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченою зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Урахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства («W проти Швейцарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченої особи переховуватися від суду, слід взяти до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання (призначеного в разі визнання його винуватим), передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається («Амбрушкевич проти Польщі»).

При розгляді клопотання не встановлено, що ризики, які стали підставою для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу, зменшились або припинили існувати, розгляд кримінального провадження триває, тому з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, оцінюючи тяжкість порушення суспільних цінностей, доцільним є продовження обраного запобіжного заходу, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти існуючим ризикам.

У той же час, враховуючи тривалість перебування обвинуваченого під вартою, розмір визначеної йому застави, суд вважає можливим такий розмір зменшити у межах, визначених ст.182 ч.5 п.3 КПК України.

Клопотання про продовження застосування обов`язків щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у виді застави, мотивовано тим, що відсутність обов`язку виконувати покладені обов`язки буде нівелювати мету застосування запобіжного заходу, застосування обов`язків є необхідним заходом забезпечення дієвості обраного запобіжного заходу, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст.177 ч.1 п.1,3,4,5 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати.

Такими ризиками прокурор вважає можливість переховування від суду, оскільки обвинувачений, будучи обвинуваченим у вчиненні особливо тяжкого злочину може ухилятися від суду; впливу на потерпілих і свідків, які не допитані судом; вчинити інше кримінальне правопорушення, і таким ризикам не може запобігти інший запобіжний захід.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, пояснив, що обгрунтованість покладення на ОСОБА_6 зазначених у клопотанні обов`язків буде гарантувати його належну поведінку.

Сторона захисту проти задоволення клопотання не заперечила, просили дозволити ОСОБА_6 пересування в межах області, оскільки працює на посаді менеджера із збуту, а дана посада передбачає службові відрядження в інші населенні пункти по території України, має сім`ю, міцні соціальні зв`язки.

По даному кримінальному провадженню ОСОБА_6 обвинувачується у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна (ст.189 ч.4 КК України), до нього було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави, яку він вніс. У зв`язку з внесенням застави відповідно до ухвали Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05.05.2026 року на ОСОБА_6 було покладено обов`язки: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися з населеного пункту, де проживає, без дозволу суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

Ураховуючи той факт, що обвинувачений може вчиняти реальні спроби переховування від суду з метою уникнення покарання (призначеного в разі визнання його винуватим), передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, впливу на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, такі ризики не припинили існувати та не зменшились, тому доцільним та процесуально обгрунтовним є продовження застосування до ОСОБА_6 обов`язків, які були на нього покладені ухвалою суду від 05.05.2026 року.

За таких обставин, подані клопотання підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.131, 140-142, 159-164, 183, 196, 197, 331 КПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі сто п`ятдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499200 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) гривень, продовжити на 60 днів до 29.08.2026 року включно.

Ухвала в частині запобіжного заходу діє до 29.08.2026 року.

Клопотання про продовження дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків - задовольнити.

Покладені на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов`язки продовжити до 29.08.2026 року включно та зобов`язати прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися з населеного пункту, де проживає, без дозволу суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У решті ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3