Ухвала суду № 137880214, 29.06.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 161/23980/24

Номер провадження 2/167/9/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Гармай І. Т.,

з участю:

секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Рожищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Рожищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 07 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Витребувано у Рожищенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повний витяг актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 03 червня 2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів повернуто позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 .

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 03 червня 2025 року занесеною до протоколу судового засідання явку позивача та відповідача в судове засідання визнано обов`язковою.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 29 липня 2025 року призначено судову молекулярно-генетичну експертизу.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 29 грудня 2025 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 28 січня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 26 лютого 2026 року за клопотанням сторін розгляд справи відкладено.

Позивач ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв/клопотань на адресу суду не надсилав.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання без поважних причин просили позов залишити без розгляду. Вказали, що зазначену у клопотанні вимогу щодо стягнення витрат на правничу допомогу не підтримують.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Рожищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явилися, 09 червня 2026 року подали суду клопотання в якому просили судове засідання проводити у відсутності їхнього представника.

Суд, заслухавши відповідача та її представника, вивчивши матеріали справи, доходить висновку, що позов необхідно залишити без розгляду виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, з огляду на обставини справи, судом було визнано обов`язковою явку в судове засідання як позивача так і відповідача для надання особистих пояснень по суті спору.

Водночас, позивач ОСОБА_3 в судові засідання 30 березня 2026 року о 15 год 00 хв, 01 травня 2026 року о 10 год 30 хв, 15 травня 2026 року о 10 год 00 хв, 02 червня 2026 року о 14 год 30 хв та 29 червня 2026 року о 11 год 30 хв не з`явився, будь-яких заяв чи клопотань не подавав.

Матеріалами справи стверджується, зокрема, що позивач ОСОБА_3 про судові засідання 15 травня 2026 року о 10 год 00 хв та 29 червня 2026 року о 11 год 30 хв повідомлявся секретарем судового засідання за допомогою телефонограми, а про судове засідання 02 червня 2026 року о 14 год 30 хв шляхом надсилання повідомлення про дату, час та місце розгляду справи за допомогою застосунку «WhatsApp», що стверджується доповідною запискою та знімком екрана телефону секретаря судового засідання.

Отже, позивач, будучи у встановленому законом порядку належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання 29 червня 2026 року о 11 год 30 хв не з`явився, що є повторністю (тобто двічі поспіль).

Відповідно до ч. 3 ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Частинами 1, 2 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (ч. 5 ст. 223 ЦПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Тим самим, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду в разі неможливості розгляду справи за відсутності позивача.

Отже, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц.

Системний аналіз п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України та положень ст. 223 цього Кодексу свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Окремо суд звертає увагу на те, що ураховуючи суть спору між сторонами справи, судом для надання особистих пояснень було визнано явку позивача в судове засідання обов`язковою.

Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явилися в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2 ст. 257 ЦПК України).

Згідно з ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивачів, як ініціаторів судового розгляду, стимулює їх належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06 від 16 лютого 2017 року).

Обов`язком заінтересованої сторони, яким беззаперечно є позивач, який звернувся до суду з позовом, є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії»).

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи. Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Відтак, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц.

Відповідно до ст.12 ч.4 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на те, що позивачем, явка якого в судове засідання була визнана обов`язковою, було допущено повторність (другої підряд) неявки в судове засідання при належному повідомленні про час та місце розгляду справи, а неявка позивача перешкоджає розгляду справи, суд доходить висновку про необхідність залишення вищевказаного позову без розгляду на підставі ст. 257 ч. 1 п. 3 ЦПК України в зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.

При цьому суд роз`яснює, що залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів в установленому законом порядку.

Керуючись ст. 2, 10, 12, 131, 210, 211, 223, 247, 257, 260, 261 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Рожищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 261 ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту ухвали 02 липня 2026 року.

Головуючий суддя І. Т. Гармай