Рішення № 137880171, 03.06.2026, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/504/26

Провадження № 2/163/324/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Шеремети С.А.

з участю секретаря Голядинець О.В.,

розглянувши в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача 21 451,14 гривень заборгованості за кредитним договором №1648915 від 24.07.2024.

Вимоги обґрунтовано тим, що 24.07.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 1648915. За цим договором відповідач отримав у кредит грошові кошти в сумі 13200,00 грн, які зобов`язався повернути і сплатити проценти в порядку та строки, визначені договором. Право вимоги за даним договором перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс» на підставі укладеного із ТОВ «Селфі Кредит» договору факторингу № 26-11/25 від 26.11.2025. Через неналежне виконання відповідачем взятого на себе кредитного зобов`язання у неї виникла заборгованість, яка станом на дату звернення до суду із цим позовом становить 21 451,14,00 грн та складається із 11 563.92 грн тіла кредиту, 9 887,22 грн відсотків.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 09 березня 2026, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У зв`язку з поверненням адресованого відповідачу поштового відправлення з копією вказаної ухвали суду та примірником позову без вручення, ухвалою від 02 грудня 2025 року судом постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання сторони не з`явились.

Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності та висловив згоду на ухвалення заочного рішення.

Відповідач про розгляд справи по суті неодноразово повідомлявся у встановленому законом порядку, у тому числі, шляхом публікації судового оголошення на офіційному сайті судової влади, однак в судові засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, про причини неможливості розгляду справи за його відсутності не сповістив.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі № 911/3142/19 висловив правову позицію про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.

Аналізом доказів по справі суд встановив такі фактичні обставини.

24.07.2024 ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір № 1648915 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», за умовами якого відповідачу надається кредит в сумі 13 200,00 гривень (п.1.2 договору) у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_1 (п.2.1 договору) на строк 360 днів (п.1.3 договору) з періодичністю платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п.1.4 договору) під стандартну фіксовану процентну ставку 1,5% в день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору (п.1.5.1 договору), та знижену процентну ставку 1.275% в день, яка застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник програми лояльності товариства, до 23.08.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів (п.1.5.2 договору).

Договір про споживчий кредит укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Сам договір та додатки до нього відповідачем підписані електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Перерахування ТОВ «Селфі Кредит» кредитних коштів в сумі 13 200 гривень на платіжну картку відповідача ОСОБА_1 підтверджується листом ТОВ «Пейтек» № 20251127-1803 від 27.11.2025.

Відповідно до складеного ТОВ «Селфі Кредит» розрахунку заборгованості станом на 26.11.2025 заборгованість відповідача за кредитним договором складає 21451,14 грн, з яких: 11563,92 грн - тіло кредиту, 9887,22 грн відсотки.

26.11.2025 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу №26-11/25, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до боржників, зазначених у відповідному Реєстрі.

З витягу з реєстру боржників до цього договору факторингу вбачається, що до нього включений боржник ОСОБА_1 за кредитним договором № 1648915 із загальною сумою заборгованості 21 451,14 грн.

Тобто, указана сума заборгованості відповідає тій, що зазначена у складеному ТОВ «Селфі Кредит» розрахунку.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Статтю 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч.ч.3, 4, 6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статті 512, 514 ЦК України передбачають, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно із ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Дослідженими доказами стверджено укладення відповідачем кредитного договору № 1648915 від 24.07.2024 і отримання за ним кредитних коштів в сумі 13 200 грн під відсотки, порядок нарахування яких, відсоткова ставка та терміни сплати чітко визначені умовами цього договору.

Договір укладений у відповідності до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Після підписання договору у його сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків.

Досліджені у справі докази дають достатні підстави для висновку, що свої договірні зобов`язання кредитодавець ТОВ «Селфі Кредит» виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит в обумовленій договором сумі.

Позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права вимоги до відповідача за цим кредитним договором на підставі укладеного з первісним кредитором договору факторингу, а тому є належним позивачем.

Відповідач належним чином умов договору не виконувала, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, що підтверджується доданим до позову розрахунком заборгованості.

Загальна сума заборгованості за цим розрахунком складає 21451,14 грн, з яких: 11563,92 грн - тіло кредиту, 9887,22 грн відсотки.

Заявлена до стягнення сума кредитної заборгованості по тілу кредиту та відсотках відповідає умовам кредитного договору, зокрема щодо строку кредитування та нарахованих процентів.

При розгляді справи суд відповідно до вимог статей 10, 12, 13 ЦПК України керується принципом верховенства права та розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для вирішення справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.83 ЦПК України позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

За змістом ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Дослідженими у справі доказами повно та об`єктивно доведено, що відповідач взятого на себе зобов`язання щодо погашення кредиту та сплати відсотків за його користування не виконав, тим самим порушив умови договору, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість в загальній сумі 21451,14 грн, з яких: 11563,92 грн - тіло кредиту, 9887,22 грн відсотки, яка підлягає стягненню на користь позивача в примусовому порядку.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір слід покласти на відповідача.

У позовній заяві представник позивача також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн.

Надання позивачеві правничої допомоги підтверджується: укладеним між позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» і АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС" договором про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, заявкою № 1054 на надання юридичної допомоги, витягом до акту №24 про надання юридичної допомоги.

Питання витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, урегульоване ст.137 ЦПК України.

Разом з цим, під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.

Саме про такий підхід у питання витрат на професійну правничу допомогу висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 07 серпня 2024 року в справі № 686/18768/22.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проте, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Також суд зауважує, що надані адвокатським об`єднанням послуги є для нього типовими в силу укладеного із позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» договору про надання правової допомоги та здійсненої оплати за надані послуги, які свідчать про надання аналогічної правової допомоги за іншими кредитними договорами, а відтак зазначене не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Отже, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види послуг, задоволення позову, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Саме такий розмір професійної правничої допомоги, на переконання суду, буде відповідати обсягу наданих послуг, а також вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 1648915 від 24.07.2024 в загальній сумі 21 451 (двадцять одну тисячу чотириста п`ятдесят одну) гривню.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору та 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Інформація про сторін:

позивач - ТОВ «Факторинг Партнерс»; місце знаходження - вулиця Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, місто Київ; код ЄДРПОУ 42640371;

відповідач - ОСОБА_1 ; місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий : суддя С.А.Шеремета