Вирок № 137879513, 01.07.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/748/206/26

Єдиний унікальний № справи 748/1055/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270000000001082 від 15 листопада 2024 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ловинь Ріпкинського району Чернігівської області, громадянина України, з неповною вищою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , студента 1 курсу НУ "Чернігівська політехніка"фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В :

15 листопада 2024 року приблизно о 16 годині 27 хвилин у світлу пору доби в умовах необмеженої видимості ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «BMW 523І», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався автодорогою М-01 «Київ - Чернігів - Нові Яриловичі» у напрямку від м. Чернігова до с. Нові Яриловичі.

Рухаючись у вказаному напрямку в межах крайньої лівої смуги руху, під`їжджаючи до повороту до с. Хмільниця Чернігівського району Чернігівської області, де встановлений дорожній знак 3.29 «обмеження максимальної швидкості 50 км/год.» Правил дорожнього руху, ОСОБА_3 проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, перевищив максимально дозволену швидкість руху, тим самим створивши своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, у результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 21033», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухаючись в попутному напрямку руху в межах правої смуги руху, у порушення вимог п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не дав дорогу транспортному засобу, що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, почав перестроюватись в ліву смугу.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «ВАЗ 21033», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми: черепно-мозкової травми: двох саден на лобі та садна на лівій щоці; двох забійних ран в лівій тім`яно-потиличній ділянці з крововиливом в підлеглі м`які тканини голови; крововиливу під твердою мозковою оболонкою над випуклою поверхнею лівих тім`яної та скроневої ділянок, в лівих середній та задній черепних ямках; крововиливів під м`які мозкові оболонки на випуклій поверхні лівої тім`яної частки, на полюсі лівої лобної частки, на випуклій поверхні лівої скроневої частки, на полюсі правої лобної частки; забою речовини головного мозку лівої лобної частки. Закритої травми грудної клітки та хребта: перелому груднини, відриву лівої ключиці та першого-другого ребер, множинних перелів ребер по багатьом лініям з множинними розривами плеври; повного поперечного перелому тіла третього грудного хребця з розривом спинного мозку; крововиливу у переднє середостіння, крововиливу у м`які тканини в ділянці лівої лопатки, множинних розривів лівої та правої легень. Закритої травми живота: розриву тканини лівої долі печінки; розривів тканини селезінки. Двох забійних ран на задній поверхні правої гомілки з крововиливом в підлеглі м`які тканини, крововиливів по зовнішніх поверхнях лівого та правого плеча, які в комплексі за ознакою небезпеки для життя в мить спричинення мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та находяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті потерпілого ОСОБА_8 .

Смерть ОСОБА_8 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 на місці події внаслідок отриманої політравми із залученням декількох ділянок тіла.

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_3 порушив вимоги п. 2.3 б (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну), п. 1,2.9 б (водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, на ділянці дороги, де встановлений дорожній знак 3.29) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_8 .

Також невідповідність дій водія ОСОБА_8 вимогам п. 10.1 (перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху), п. 10.3 (у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року з технічної точки зору, знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті. Обвинувачений суду надав показання, що 15 листопада 2024 року близько 16 год. 27 хв. своїм автомобілем він рухався з міста Чернігова у в напрямку с. Н.Яриловичі Ріпкинського району Чернігівської області. Поблизу повороту на с. Хмільницю він об`їжджав місце від спаленої ворожої техніки на правій смузі руху та почав рухатись лівою смугою руху. Визнав у судовому засіданні, що рухався з перевищенням швидкості руху понад 100 км/год. У цей момент сталось зіткнення з автомобілем ВАЗ 21033, який виконував маневр повороту в бік с. Хмільниця та з цією метою перестроювався в ліву смугу руху. Його автомобіль контактував правою передньою частиною, автомобіль ВАЗ 21033 контактував лівою задньою частиною. В результаті зіткнення водій автомобіля ВАЗ 21033 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події. Обвинувачений у скоєному щиро розкаявся, відшкодував шкоду потерпілій, просив його суворо не карати.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою всіх учасників судового провадження визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин кримінального провадження та вини обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , що виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8 , органом досудового слідства вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України.

Відповідно до п.20 Постанови ПВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні» № 14 від 23 грудня 2005 року при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суд має враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб ( пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.2 ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, у відповідності до положень статей 66, 67 КК України.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Суд враховує, що стаття 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам треба мати на увазі, що наведений у ч.1 ст. 66 КК України перелік обставин, які пом`якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими й інші обставини, не зазначені в ч.1 цієї статті (наприклад, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди). Визнання обставини такою, що пом`якшує покарання має бути вмотивоване у вироку.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

За висновком Деснянського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області, беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, історію правопорушень, низьку ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції її від суспільства.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який скоїв необережне кримінальне правопорушення, вину у скоєному визнав повністю, розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, відшкодував моральну шкоду потерпілій, враховуючи характер та мотиви допущених обвинуваченим Правил дорожнього руху, наслідки, що настали (смерть одного потерпілого), критичне ставлення обвинуваченого до наслідків, ту обставину, що раніше до кримінальної відповідальності він не притягувався, характеризується виключно позитивно, молодий вік обвинуваченого, матір якого померла, батько ОСОБА_9 зник безвісти під час активної фази ведення бойових дій, відсутність обтяжуючих покарання обставин, висновок органу пробації, позицію потерпілої, суд вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити у виді позбавлення волі в межах, наближених до мінімальних, передбачених у санкції статті за інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Разом з тим враховуючи, що санкція статті за інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення передбачає додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, кримінальне правопорушення скоєно у результаті грубого порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху, обвинуваченому слід призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк в межах санкції статті за інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

За встановлених обставин, враховуючи тяжкість скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, відшкодував шкоду потерпілій, позитивно характеризується, щиро покаявся у скоєному, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання і основне покарання їй можливо призначити з випробуванням з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

На думку суду, таке покарання, з урахуванням усіх встановлених судом обставин в їх сукупності, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості, є необхідним та буде справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов по справі не заявлено.

За приписами ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Процесуальні витрати по справі за залучення експертів для проведення: судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю: 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» (висновок експерта № 1436/24-24 від 11 квітня 2025 року) на суму 38 167 грн. 20 коп.; судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю: 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» (висновок експерта № 1437/24-24 від 18 квітня 2025 року) на суму 33 078 грн. 24 коп.; судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю: 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» (висновок експерта № 1438/24-24 від 19 березня 2025 року) на суму 15 266 грн. 88 коп.; судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю: 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» (висновок експерта № 1439/24-24 від 25 квітня 2025 року) на суму 15 266 грн. 88 коп.; судової комплексної інженерно-транспортної експертизи за експертними спеціальностями: 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» та 10.1 «Дослідження механізму та обставин дорожньо-транспортних пригод» (висновок експертів №6693/15502 від 28 жовтня 2025 року) на суму 10 177 грн. 92 коп., а всього на загальну суму 111 957 грн. 12 коп. слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Відповідно до положень частини четвертої ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 листопада 2024 року накладено арешт на автомобіль марки «ВАЗ 21033», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який підлягає скасуванню, оскільки у застосуванні арешту відпала потреба.

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 листопада 2024 року накладено арешт на автомобіль марки «BMW 523І», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який підлягає скасуванню, оскільки у застосуванні арешту відпала потреба.

Речові докази у кримінальному провадженні:

автомобіль марки «BMW 5231», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_10 та зберігається на спеціальному майданчику тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП в Чернігівській області за адресою: м. Чернігів, пров. Вокзальний, 17 слід повернути власнику;

автомобіль марки «ВАЗ 21033», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_8 та зберігається на спеціальному майданчику тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП в Чернігівській області за адресою: м. Чернігів, пров. Вокзальний, 17 слід повернути власнику;

автомобіль марки «Nissan Almera», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_11 та органом досудового слідства повернуто власнику, слід залишити у його розпорядженні;

фрагменти лакофарбового покриття помаранчевого та сірого кольорів; фрагменти лакофарбового покриття сірого кольору слід знищити.

Захід забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_3 , обраний на досудовому слідстві у виді особистого зобов`язанння вичерпав свою дію. Суд з урахуванням особи обвинуваченого та його поведінки під час судового розгляду вважає за можливе не обирати відносно нього запобіжний захід до вступу вироку у законну силу.

Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за це кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного судом основного покарання, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки відповідно до п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 111 957 грн. 12 коп.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 листопада 2024 року на автомобіль марки «ВАЗ 21033», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 листопада 2024 року на автомобіль марки «BMW 523І» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Речові докази у кримінальному провадженні:

автомобіль марки «BMW 5231», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_10 та зберігається на спеціальному майданчику тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП в Чернігівській області за адресою: м. Чернігів, пров. Вокзальний, 17 - повернути власнику ОСОБА_10 ;

автомобіль марки «ВАЗ 21033», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_8 та зберігається на спеціальному майданчику тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП в Чернігівській області за адресою: м. Чернігів, пров. Вокзальний, 17 - повернути потерпілій ОСОБА_6 ;

автомобіль марки «Nissan Almera», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_11 та повернутий йому органом досудового слідства - залишити у його розпорядженні;

фрагменти лакофарбового покриття помаранчевого та сірого кольорів; фрагменти лакофарбового покриття сірого кольору - знищити.

На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1