Рішення № 137878027, 28.05.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/11919/25

№ провадження 2/646/1339/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

представник позивача Комунального підприємства «Житлокомсервіс» Жиляк Т. О.,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у порядку заочного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Житлокомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкової території,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій позивача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Комунального підприємства «Житлокомсервіс» в особі представника Жиляк Т. О. з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс» заборгованість за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 грудня 2020 року по 01 листопада 2025 року у розмірі 18 069,85 гривень.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням 4 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 69/06 від 26 липня 2006 року створено Комунальне підприємство «Жилкомсервіс».

Рішенням 23 сесії Харківської міської ради 8 скликання № 522/24 від 26 січня 2024 року Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» було перейменовано на Комунальне підприємство «Житлокомсервіс».

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 1186 від 20 грудня 2006 року Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» визначено виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або групою споруд у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

Багатоквартирний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , є комунальною власністю територіальної громади міста Харкова та перебуває у господарському віданні Комунального підприємства «Житлокомсервіс».

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , згідно із договором купівлі-продажу № 1572, виданим 17 листопада 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу.

Між Комунальним підприємством «Жилкомсервіс», як управителем житлових будинків комунальної власності територіальної громади міста Харкова, та відповідачем, як споживачем послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, був укладений публічний договір про надання житлово-комунальних послуг, шляхом його опублікування в офіційному виданні Харківської міської ради - спецвипуску газети «Слобода» № 95/1 від 28 листопада 2006 року із змінами, внесеними у 2007 та 2009 роках.

Відповідно до пункту 22 вказаного вище договору договір укладається строком на 3 роки і вважається продовженим на той самий строк, якщо за місяць до закінчення дії його терміну однією зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання договору.

Позивач належним чином виконує свої зобов`язання щодо надання послуг з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкової території, однак, відповідач, у свою чергу, не сплачує послуги, внаслідок чого за адресою: АДРЕСА_1 утворилась заборгованість.

Ураховуючи викладене вище, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 грудня 2020 року по 01 листопада 2025 року у розмірі 18 06,85 гривень та судовий збір у розмірі 3 028,00 гривень.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача у судові засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Засобами системи «Електронний суд» надав заяву, у якій просив провести розгляд справи без його участі та зазначив, що не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення по справі.

Відповідач у судові засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв/клопотань від нього до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надходив.

За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у зв`язку із неодноразовою неявкою відповідача у судові засідання та не повідомлення ним про причини такої неявки, не подання відзиву на позовну заяву та ураховуючи згоду позивача на ухвалення заочного рішення по справі постановив розглядати справу у порядку заочного розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до рішення 4 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 69/06 від 26.07.2006 створено Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», яке перейменовано у Комунальне підприємство «Житлокомсервіс», згідно із рішенням 23 сесії Харківської міської ради 8 скликання № 522/24 від 26.01.2024.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 1186 від 20.12.2006 Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» визначено виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або групою споруд у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 451567864 від 11 листопада 2025 року.

Між Комунальним підприємством «Жилкомсервіс», як управителем житлових будинків комунальної власності територіальної громади міста Харкова та відповідачем, як споживачем послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , був укладений публічний договір про надання житлово-комунальних послуг, шляхом його опублікування в офіційному виданні Харківської міської ради - спецвипуску газети «Слобода» № 95/1 від 28.11.2006 із змінами, внесеними в 2007 і 2009 роках.

З наданої позивачем довідки про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 убачається, що за період з 01 грудня 2020 року по 01 листопада 2025 року за вказаним житловим приміщенням утворилась заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 18 069,85 гривень.

Отже, як убачається з наведених вище обставин справи спірні правовідносини виникли між надавачем житлово-комунальних послуг - Комунальним підприємством «Житлокомсервіс» та споживачем житлово-комунальних послуг - фізичною особою ОСОБА_1 .

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із пунктом 5) частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», рішення Харківської міської ради № 69/06 від 26.07.2006 «Про створення комунального підприємства «Жилкомсервіс» та рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 1186 від 20.12.2006 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді м. Харкова», відповідно до частини другої статті 633 Цивільного кодексу України позивачем 28.11.2006 в офіційному виданні Харківської міської ради - спецвипуску газети «Слобода», було опубліковано публічний договір про надання житлово-комунальних послуг № 95/1 (із змінами, внесеними в 2007 і 2009 роках).

Згідно із вимогами статті 633 Цивільного кодексу України, публічний є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Ураховуючи зміст зазначеної вище статті Цивільного кодексу України, перелік послуг, за якими може бути укладено публічний договір, не є вичерпним.

Частиною першою статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною та вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини другої статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця діє є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та іншими актами цивільного законодавства не передбачено укладання типового договору про надання житлово-комунальних послуг між управителем та споживачами, а також обов`язковість письмової форми договору про надання житлово-комунальних послуг, що підтверджується статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої договором вважається усний чи письмовий правочин між споживачем і виконавцем про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція.

Відповідно до пункту 22 Договору № 95/1 цей договір набирав чинності з 01 січня 2007 року та укладений згідно з частиною третьою статті 205, статтями 642, 643 Цивільного кодексу України.

Згідно із пунктом 22 публічного договору про надання житлово-комунальних послуг договір укладається строком на 3 роки і вважається продовженим на той самий строк, якщо за місяць до закінчення дії його терміну однієї зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання договору.

Судом встановлено, що відповідач протягом місяця з дня опублікування договору, не звертався до Комунального підприємства «Жилкомсервіс» з відмовою укласти вказаний договір, або розірвати договір у зв`язку з невиконання його умов.

Тобто, публічний договір від 28.11.2006 (зі змінами, внесеними у 2007 і 2009 роках) про надання житлово-комунальних послуг, є чинним, а співвласники багатоквартирного будинку перебувають в договірних відносинах з Комунальним підприємством «Житлокомсервіс» і повинні здійснювати оплату наданих послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової територій, відповідно до затвердженого органами місцевого самоврядування тарифом.

Вартість послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій встановлюється відповідним рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова».

Комунальне підприємство «Житлокомсервіс» виконує свої обов`язки та забезпечує надання відповідачу послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, перелік яких затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011 № 893 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова» (зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 27.01.2012 № 39 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011 № 893 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова»; рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.05.2017 № 283 «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова»), № 318 «Про корегування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова від 11.05.2018 оскільки відповідно до статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу на проведення ремонтних і профілактичних робіт, ліквідації аварії та її наслідків.

Нарахування оплати за надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій здійснюється відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20 травня 2009 року (зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів № 515 від 17 липня 2015 року).

Отже, законодавством встановлений обов`язок споживачів сплачувати в повному обсязі спожиті комунальні послуги. Відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні зі споживача коштів за надання житлово-комунальних послуг. А тому, споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 25 листопада 2014 року у справі № 3-184цс14 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс-15.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Разом з тим, відповідно до пункту 1) частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги, згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5) частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини з приводу надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, та оплати таких послуг, їх надання здійснюється на підставі Типового договору про надання житлово-комунальних послуг, положення якого мають юридично обов`язковий характер і підлягають застосуванню незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово - комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1) частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із пунктом 6) частини першої статті 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Судом установлено, що відповідач є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та, як власник нерухомого майна, є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються Комунальним підприємством «Житлокомсервіс».

Позивач є виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком та утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, що підтверджується відповідними рішеннями Харківської міської ради та виконавчого комітету Харківської міської ради.

Матеріалами справи також підтверджується, що між сторонами виникли договірні правовідносини щодо надання житлово-комунальних послуг на підставі публічного договору, опублікованого у встановленому законодавством порядку, який є чинним, а відповідач не вчиняв дій щодо відмови від його укладення або припинення його дії.

Окрім того, навіть за відсутності укладеного в письмовій формі індивідуального договору, відповідно до положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та усталеної практики Верховного Суду, сам факт отримання споживачем житлово-комунальних послуг покладає на нього обов`язок сплатити їх вартість у повному обсязі.

Позивач з 01 грудня 2020 року по 01 листопада 2025 року належним чином виконував свої обов`язки щодо надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, тоді як відповідач обов`язок щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг не виконав, внаслідок чого за вказаний період утворилась заборгованість у розмірі 18 069,85 гривень, що підтверджується наданим позивачем розрахунком та довідкою про нарахування і оплату житлово-комунальних послуг.

Будь-яких доказів, які б свідчили про погашення зазначеної заборгованості, неправильність проведених позивачем нарахувань, ненадання або надання послуг неналежної якості, а також інших обставин, що могли б бути підставою для звільнення відповідача від виконання обов`язку щодо їх оплати або зменшення розміру заявлених до стягнення вимог, матеріали справи не містять.

Ураховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що вимоги Комунального підприємства «Житлокомсервіс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за період з 01 грудня 2020 року по 01 листопада 2025 року у розмірі 18 069,85 гривень є доведеними, обгрунтованими, тому, підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» задоволено в повному обсязі, суд уважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача сплачений ним судовий збір у сумі 3 028,00 гривень.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263 - 265, 280, 282, 289, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Житлокомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкової території задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс» заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 грудня 2020 року по 01 листопада 2025 року у розмірі 18 069 (вісімнадцять тисяч шістдесят дев`ять) гривень 85 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс» судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 28 травня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Комунальне підприємство «Житлокомсервіс», ЄДРПОУ: 34467793, місцезнаходження: вулиця Львівська, будинок 12/14, місто Харків Харківської області, 61052; номер телефона: +380577607295;

Представник позивача: Жиляк Тетяна Олександрівна, адреса: АДРЕСА_4 ; номер телефона: НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Суддя О. В. Іщенко