Рішення № 137877539, 30.06.2026, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/1239/21

2/180/1/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Тананайської Ю.А.

за участю секретаря Павлович Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 180/1239/21 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилався на те, що 5.08.2009 р. ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим, відповідачем була підписана анкета-заява № б/н від 5.08.2009р. та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання. На підставі вказаної анкети-заяви, відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, тип - Універсальна, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 10000 грн. Зобов`язання за договором про надання банківських послуг банк виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачу кошти та можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, не здійснив в повному обсязі сплату отриманих кредитних коштів, відсотків, передбачених договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 13.05.2021р. становить 31885 грн.08 коп., з яких: 27490 грн.37 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 4394 грн.71 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.

Зазначену суму заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача, а також понесені ним судові витрати у розмірі 2 270 грн.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечував.

Відповідач надав відзив на позовну заяву та клопотання про зупинення провадження, обґрунтовуючи заперечення тим, що 5.03.2020 року між ним та позивачем укладенні зміни до договору та як додаток укладені договори кредиту «Миттєва розстрочка» Загальна сума 13065 грн., ніяких кредитів 5.03.2020 року він не оформлював, перебував за кордоном, з цього приводу звернувся до правоохоронних органів та суду про визнання договорів недійними.

В подальшому в судові засідання Відповідач не з`явився, про дату та час слухання повідомлявся шляхом направлення судових повісток за останнім відомим місцем мешкання відповідача. Втім, конверти з судовими повістками були повернуті суду за зворотньою адресою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, про дати розгляду справи відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошень на сайті «Судова влада України».

Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відповідач в судові засідання повторно не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся, а також не скористався правом подачі відзиву на позов.

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч.11 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, згідно до ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

5.08.2009 р. ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим, ним була підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якої останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 14-15).

5.08.2009 року ОСОБА_1 особисто підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг. Відповідно до вищевказаних Умов та Правил надання послуг, згідно з п. 2.1.1.2.12 у разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань відповідача з погашення кредиту, відповідач був зобов`язаний сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст.625ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі:

86,4% - для картки «Універсальна»,

84,0% - для картки «Універсальна голд».

Також до матеріалів справи долучено довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 статті 1048 ЦК України).

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ ПриватБанк). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частина 5 ст.263 ЦПК України визначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 5.08.2009р. у розмірі 31885 грн.08 коп., з яких: 27490 грн.37 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 4394 грн.71 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідний розмір заборгованості позивачем визначений згідно до розрахунку заборгованості, який долучений до позовної заяви. Відповідність розрахунку та розміру заборгованості не були спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.

З розрахунку вбачається, що після укладення договору, ОСОБА_1 користувався наданими банком кредитними коштами, проте допустив прострочення погашення заборгованості по тілу кредиту та заборгованість винесена на прострочку.

Крім того, долучена до позову виписка з карткового рахунку відповідача також вказує, що він користувався грошовими коштами, а отже, прийняв запропоновані банком умови щодо розміру кредитного ліміту та умов кредитування.

Виписка з банківського рахунку - це документ, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів та має статус первинного документу, який містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача, операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом МЮУ від 12.04.2012р. № 578/5.

Факт користування відповідачем кредитними коштами з використання платіжного засобу не спростовано відповідачем іншими належними доказами. Матеріали справи не містять даних, щодо незаконного зняття коштів з використанням кредитної картки та незаконну видачу кредитної карти на ім`я відповідача третім особам.

Отже, доказом фактів: встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок, користування відповідачем кредитними коштами є виписка по рахунку, яка є належним доказом надання кредитних коштів. Відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20.10.2020р. у справі №456/3643/17 (провадження № 61-9882 св20).

Таким чином, згідно наданих суду документів вбачається, що після укладення договору, відповідач користувався наданими банком кредитними коштами, здійснював часткове погашення заборгованості за наданим кредитом, проте допустив прострочення погашення заборгованості по тілу кредиту, а тому заборгованість була винесена на прострочку, а отже, відповідач повністю зобов`язання по погашенню боргу не виконав, чим порушив вимоги ст.ст.1049,1054 ЦК України, у зв`язку з чим позивач має право вимагати стягнення заборгованості за наданим кредитом у розмірі 31885 грн.08 коп.

До пояснень відповідача ОСОБА_1 в частині того, що він не укладав договір та на час укладення перебував закордоном, суд відноситься критично, оскільки ОСОБА_1 оспорював в суді факт укладення договорів 5.03.2020 року та з цього приводу звертався до суду та поліції, а згідно позовної заяви позивач просить стягнути заборгованість за договором від 5.08.2009 року.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У довідці про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту) зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом по карті Універсальна - 0,00001% річних у межах пільгового періоду та 43,2 % річних за межами пільгового періоду, а також процентна ставка, яка використовується при невиконанні зобов`язань щодо повернення кредиту 86,4 % річних, а тому, враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, чим порушив вимоги ст. 1048 ЦК України, та під час розгляду справи наявність та розмір простроченої заборгованості, відповідність розрахунку не були спростовані відповідачем належними доказами, суд приходить до висновку, що заборгованість по простроченим відсоткам у розмірі 4394 грн.71 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором про надання банківських послуг від 5.08.2009 р. у розмірі 31885 грн.08 коп., з яких: 27490 грн.37 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 4394 грн.71 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 270 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 634, 638, 648, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч.4 ст.223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,

Ухвалив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 5.08.2009р. у розмірі 31885 грн.08 коп., з яких: 27490 грн.37 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 4394 грн.71 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 270 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте Марганецьким міським судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 30 червня 2026 року.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1

Суддя: Ю. А. Тананайська