Ухвала суду № 137876843, 01.07.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/967/26

УХВАЛА

01 липня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого: ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження № 12025162150001554 від 06.12.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, суд,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Кілійського районного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження № 12025162150001554 від 06.12.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке мотивоване тим, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси застосовано щодо ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» з визначенням розміру застави у розмірі 270 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 898 560 грн., який закінчується 09.05.2026 року, а відтак є необхідність у вирішенні питання про його продовження під час судового розгляду. Як зазначив прокурор у відповідному клопотанні та у судовому засіданні, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, якими спричинено смерть неповнолітньої особи, за які законом передбачена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. Окрім того, наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 , може переховуватися від суду чи незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, у якому обвинувачується, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, сторона обвинувачення звертається до суду з клопотанням про продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з підстав викладених у ньому.

Захисник обвинуваченого, не заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження тримання вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 , підтримав свого захисника.

Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши думку учасників провадження з приводу заявленого клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення..

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 27.03.2026 року застосовано щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у розмірі 270 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 898 560 грн, який закінчується 09.05.2026 року.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 06.05.2026 року, продовжено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, з визначенням розміру застави у розмірі 270 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 898 560 грн, який закінчується 04.07.2026 року.

За висновком Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 23.11.2017 № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов`язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність (ч. 2 ст. 29 Конституції України).

Крім того, Конституційний Суд України зазначив, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. На стадії судового провадження суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Під час продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою судом враховано, що ОСОБА_4 , обвинувачуються у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Враховуючи наявні відомості про особу обвинуваченого, суд вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Судом встановлено, що з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому та до моменту вирішення клопотання прокурора про продовження обраного запобіжного заходу обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу не змінилися, що дає суду підстави вважати, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України в судовому засіданні не встановлено, за таких обставин, клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , необхідно задовольнити

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність зазначених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, стороною захисту не надано.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 183 КПК України, в ухвалі слідчого судді, суду зазначаються які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Положеннями ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

У контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Суд враховує характер інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, суспільний інтерес до вказаного кримінального провадження та резонанс викликаний вказаним кримінальним правопорушенням, приходить до висновку про необхідності утримання обвинуваченого в ДУ "Ізмаїльський слідчий ізолятор", оскільки це забезпечить оперативний розгляд вказаного кримінального провадження, крім того, захисником обвинуваченого не подано жодного доказу щодо наявності загроз життю та здоров`ю обвинуваченого в будь-якому місці його утримання. Також, враховуючи, що інкремінований злочин відноситься до злочинів, вчинених з необережності, судв вважає необхідним визначити заставу у розмірі 270 прожиткових мінімумів для працездатної особи, оскільки, на думку суду, такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст. ст. 178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 314, 331, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з утриманням в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор», тобто до 29 серпня 2026 року із визначенням розміру застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 270 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 898 560 гривень.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

3) не залишати місце свого проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Строк дії ухвали становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з 01.07.2026 року. Ухвала суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 29.08.2026 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_1