Рішення № 137876784, 01.07.2026, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01.07.2026

Справа №522/7121/26-Е

Провадження №2/497/1384/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором від 23.11.2025 року в загальному розмірі 42 280.80 грн., судовий збір в сумі 2662.40 гривень

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.11.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір через офіційний веб-сайт Позивача.

Під час оформлення кредиту Відповідач створив особистий кабінет, пройшов ідентифікацію відповідно до вимог законодавства, ознайомився з умовами Кредитного договору та Правилами надання споживчих кредитів, після чого надіслав акцепт оферти шляхом застосування одноразового ідентифікатора. На виконання умов договору Позивач надав Відповідачу грошові кошти у визначеному договором розмірі шляхом перерахування на банківську картку Відповідача.

Оскільки Відповідач не виконує зобов`язання за кредитним договором, утворилась заборгованість перед Позивачем, яка на момент подання позовної заяви становить 42 280,80 гривень, а саме:

- заборгованість за кредитом - 15 800,00 гривень;

- заборгованість за нарахованими процентами - 15 420,80 гривень;

- заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 7 900,00 гривень;

- заборгованість по комісії - 3 160,00 гривень.

Зазначені обставини стали підставою звернення до суду з вказаними вимогами.

Ухвалою від 01.06.2026 року було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 01.07.2026 року об 11:00 годині (а.с.101), про що повідомлено сторонам по справі (а.с.102).

Відповідачу надіслано копію позовної заяви з доданими документами, та роз`яснено про необхідність подання в п`ятнадцятиденний строк письмового відзиву разом з наявними у нього доказами.

В судове засідання 01.07.2026 року:

- представник позивача не прибув, про час та місце проведення розгляду справи повідомлений згідно вимог чинного законодавства (а.с.102). Разом з позовною заявою до суду подав клопотання про розгляд справи без участі представника та не заперечував проти винесення заочного рішення (а.с.96);

- відповідач також не прибув, про час та місце проведення судового розгляду повідомлявся згідно вимог чинного законодавства:

за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1

за місцем проживання: АДРЕСА_2 .

Обидва поштових рекомендованих листа повернулися до суду без вручення з відміткою листоноші «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.103-105).

Згідно ст.128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою (ч.2).

У випадку, якщо зазначено, що «Адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.

Що відповідає висновку, який викладено в постанові КЦС ВС від 01.12.2023 № 591/4832/22 (61-10261св23): «Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки».

Окрім цього, суд повідомляв відповідача шляхом надіслання копії ухвали суду на наявну у справі електронну пошту відповідача: ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач по справі повідомлений належним чином про час та місце розгляду даної справи. Будь-яких заяв, заперечень, відзиву щодо спростування доводів, викладених в позовній заяві, до суду наданих ним не було.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.

Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Зі згоди позивача, зазначеній у заяві (а.с.96), суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до норм пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 23.11.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua) який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1628-5379 (а.с.11-19).

На виконання зазначених вимог, Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A0741, для підписання Кредитного договору №1628-5379 від 23.11.2025 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 15 800,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 0,90 % в день; стандартна % ставка - 1,00 % в день;

Як вбачається з п. 4.10 договору, строк на який надається кредит становить 300 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту 18.09.2026.

Згідно з п.4.6 договору, процентна ставка становить 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою ставкою.

Згідно з п. 10.1 договору, Позичальник, за дотримання вимог п. 10.2 цього договору, користується пільговою процентною ставкою, яка становить 0,90 % за кожен день користування кредитом , яка надається кредитодавцем виключно як знижка за користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору. Можливість сплати процентів за пільговою процентною ставкою фактично надається впродовж усього строку кредитування.

Згідно з п. 4.7 договору, комісія за видачу кредиту становить 20 % від суми виданого кредиту.

Для отримання коштів позичальник вказав номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .

Відповідно до п.п. 8.3-8.4 договору, у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту на строк понад один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії за видачу кредиту. У разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту, кредитодавець має право розірвати цей договір за своєю ініціативою, проінформувавши про це позичальника письмово за 30 календарних днів.

Згідно з п.9.2.1 Правил відкриття кредитної лінії є невід`ємною частиною договору (п.12.1 Правил), у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом або комісії за видачу кредиту або повернення частини суми кредиту щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту до закінчення строку кредитування, визначеного у договорі, в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії за видачу кредиту.

Згідно статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Частина 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім підтверджено перерахування коштів за договором № 1628-5379 від 23.11.2025, перерахування коштів здійснювалось через платіжну систему EasyPay на картку НОМЕР_2 в сумі 15800 грн, що підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів(а.с.77).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором за договором №1628-5379 від 23.11.2025 року, станом на 02.03.2026 позичальнику ОСОБА_1 нараховано заборгованість за період з 23.11.2025 по 02.03.2026 у загальній сумі 42 280,80 гривень, а саме:

- заборгованість за кредитом - 15 800,00 гривень;

- заборгованість за нарахованими процентами - 15 420,80 гривень;

- заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 7 900,00 гривень;

- заборгованість по комісії - 3 160,00 гривень.

Як вбачається з документу 1628-5379 від 05.03.2026 р, кредитор звернувся до позичальника ОСОБА_1 з вимогою сплати заборгованості за кредитним договором № 1628-5379 від 23.11.2025 року, протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги позичальником. Кредитор зазначає, оскільки позичальником порушено умови договору щодо строків сплати процентів за користування кредитом на строк понад один місяць, кредитор має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати закінчення строку кредитування, визначеного договором.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Щодо заборгованості за основною сумою заборгованості та нарахованих відсотків за користування кредитом за заявлений період позивачем суд зазначає.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 заперечував наявність кредитних зобов`язань перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» або оспорював їх розмір, натомість Позивач довів існування між сторонами кредитних прав та зобов`язань, тобто підтвердив факт отримання позичальником кредитних коштів.

Суд бере до уваги наданий Позивачем розрахунок заборгованості як належний доказ по справі, оскільки будь-яких доказів на спростування розміру заборгованості, зокрема контррозрахунку, Відповідач не надав.

Окрім цього, суд бере до уваги, що позивач заявляє вимоги в межах строку дії договору. При цьому дотримався положень ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування». Умовами договору передбачено, що у разі порушення позичальником строків сплати платежів кредитор має право вимагати дострокового повернення суми кредиту до закінчення строку дії договору. Позивач, реалізовуючи надане договором та законом право, звернувся до позичальника з вимогою про дострокове повернення заборгованості, що підтверджує правомірність заявлених вимог.

Враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконав, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 31220.80 гривень, а саме: - за основною сумою боргу в розмірі 15 800,00 гривень заборгованість за кредитом; - 15 420,80 заборгованість за нарахованими процентами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України суд зазначає.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим суд зазначає, що у період, за який позивачем заявлено вимоги про стягнення процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України, на території України діє воєнний стан.

Згідно з п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). (Розділ доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022)

У зв`язку з наведеним, вимоги позивача про стягнення процентів річних за ст. 625 ЦК України за зазначений період задоволенню не підлягають.

Щодо заборгованості за комісією суд зазначає.

Кредитним договором №1628-5379 від 23.11.2025 передбачена сплата позичальником комісії за надання кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом,комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Отже, законом передбачено право банку чи іншої фінансової установи кредитодавця, встановлювати в договорі і вимагати сплати від позичальника комісій за додаткові та супутні послуги, пов`язані, зокрема, з наданням кредиту.

Однак в договорі не зазначено про надання позичальнику будь-яких додаткових чи супутніх послуг, пов`язаних з наданням кредиту. Не вбачається надання таких послуг і з інших матеріалів справи.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку кредитодавця надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Тобто надання кредитних коштів позичальнику є виконанням кредитодавцем зобов`язання, яке він взяв на себе, уклавши кредитний договір, і яке і складає зміст договору кредиту.

Таким чином, умова про встановлення комісії за сам факт надання кредиту в силу ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною, а позовна вимога про стягнення комісії за надання кредиту задоволенню не підлягає.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленої в постанові від 09.12.2019 по справі № 524/5152/15-ц: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику».

ВП ВС у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 зазначив, що банк неповноважний стягувати з позичальника плату за дії, які не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам самого банку.

Також, колегія суддів ВП ВС у постановах від 13.07.2022у справі №363/1834/17, 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Посилання позивача на висновки, викладені у Постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19, є безпідставними, оскільки ці висновки не узгоджуються з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, а навпаки, їх спростовують. Суд у згаданій постанові доходить висновку, що встановлення комісії є правомірним у разі надання позичальнику послуг, які не входять до обов`язків банку щодо безоплатного інформування позичальника.

З огляду на зазначене, вимоги Позивача про стягнення заборгованості з комісії в сумі 3160 грн , є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає заборгованість в сумі 31220.80 грн, яка виникла з кредитного договору №1628-5379 від 23.11.2025.

При вирішенні питання щодо судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення справи.

На підтвердження понесених витрат суду надано копії:

- договору про надання правової допомоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та адвокатським об`єднанням «Правовий баланс» від 08.04.2026 року;

- рахунок фактура № Р-0002970 від 27.04.2026 року на загальну суму 10000 гривень;

- свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю.

Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський суд з прав людини застосовує такі критерії - заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим та мають розумний розмір.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що предмет спору у цій справі не є складним, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних, процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значної витрати часу на їх виготовлення і відпрацювання правової позиції в спірних правовідносинах.

Також суд вважає, що складення позовної заяви не потребувало додаткових зусиль та знань, великої тривалості часу адвоката, як і відсутня необхідність у додатковому аналізі обставин справи та вивченні нормативно-правової бази.

При визначенні суми відшкодування, суд також виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Суд враховує, що адвокат участі у розгляді справи не брав, до суду не прибував, справа не представляє великої складності, тому неминучість витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі викликає сумнів. Тому, справедливим і співмірним буде розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді - 5000 гривень.

Щодо судового збору:

Згідно з частинами 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Здійснюючи розрахунок судового збору суд приймає до уваги постанову ВС від 27.08.2020 року у справі №188/1815/17.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс » підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 1965.96 гривень виходячи з наступного: розмір заявлених вимог - 42280.80 гривень (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 31220.8 гривень, розмір судового збору, що підлягав сплаті при звернення до суду з цим позовом - 2662.40 гривень (2662.40 грн х 31220.8 грн : 42280.80)

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в розмірі 1965.96 гривень судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 550, 589, 1054 ЦК України, ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95, 133, 141, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598, рахунок в форматі IBAN НОМЕР_4 UAH, банк АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478

заборгованість за кредитним договором №1628-5379 від 23.11.2025 року в розмірі 31 220.80 гривень (тридцять одна тисяча двісті двадцять гривень 80 копійок гривень), з яких:

- 15 800,00 гривень - заборгованість за кредитом;

- 15 420,80 гривень - заборгованість за нарахованими процентами;

та

- 1965.96 гривень (одна тисяча дев`ятсот шістдесят п`ять гривень 96 копійок) судового збору

- 5000.00 гривень (п`ять тисяч) гривень - витрати на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про сторін:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС": 01133, місто Київ, бул-р Лесі Українки, буд.26, офіс 407, ел. пошта: esud@creditkasa.ua, тел. 0800200221

Представник позивача Грінченко Юлія Вікторівна: бул-р. Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_5

Відповідач ОСОБА_1 :

- АДРЕСА_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_6

- АДРЕСА_2

Суддя С.В.Кодінцева