Ухвала суду № 137876020, 02.07.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/695/26

УХВАЛА

02 липня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого - судді Палюх Н.М.,

при секретарі Гащук А.Р.,

розглянувши у приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення суду у справі Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Заявники 26.06.2026 звернулись суд із заявою про розстрочення виконання рішення суду від 24.04.2026 у справі Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яку мотивують тим, що вони хворіють, а тому не мають можливості виконати рішення суду одразу у повному обсязі, щоб це не ускладнило їх майновий стан. В обґрунтування вказаної заяви покликається на те, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 24.04.2026 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» 18338 (вісімнадцять тисяч триста тридцять вісім) гривень 94 копійки заборгованості та по 1 664,00 грн судового збору з кожного. Зазначають, що ОСОБА_1 є пенсіонером, не працює, доходів не має, отримує невелику пенсію, має ряд захворювань і знаходиться під постійним наглядом лікарів. ОСОБА_2 на даний час теж не має доходу та можливості його отримувати, оскільки має проблеми зі здоров`ям. За наведеного просить заяву задовольнити та розстрочити виконання рішення суду від 24.04.2026 на 12 місяців з щомісячними платежами рівними частинами.

Суд вважав можливим розглядати заяву за відсутності учасників справи, які, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 24.04.2026, позов Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» 18338 гривень 94 копійки заборгованості по 1 664,00 грн судового збору з кожного.

Відповідно до Довідки про доходи №0148 1519 1650 2100 Пенсійного фонду України від 12.06.2026, виданій ОСОБА_1 , встановлено що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Залізничному об`єднаному управлінні ПФУ м.Львова в Львівській області і отримує пенсію за віком.

Відповідно до Довідки Пенсійного фонду України від 12.06.2026, виданій ОСОБА_2 , встановлено що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Львівській області як отримувач ДСД (державної соціальної допомоги) особам з інвалідністю 3 групи загального захворювання.

Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №59/25/4179/В, встановлено, що у ОСОБА_2 наявна третя група інвалідності з 15.12.2025, основний діагноз: F60.31, супутні діагнози Е04.1 нетоксичний одновузловий зоб.

Окрім цього, з Виписки №197 та №47 із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 , виписки-епікризу із медичної картки стаціонарного хворого №84, вбачається, що така хворіє рядом захворювань.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом),- встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим цивільним судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 435 ЦПК України, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися цивільними судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 року у справі № 9901/598/19, який згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.

При розгляді вказаної заяви, суд звертає увагу, що як на підставу для відстрочення/розстрочення судового рішення відповідачі посилаються на відсутність будь-якого доходу окрім пенсії невеликого розміру, а також те, що вони страждають рядом різних захворювань, які потребують періодичного лікування.

Враховуючи викладене, зважаючи на строки невиконання рішення суду, суму боргу за судовим рішенням, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду. Разом з тим, дотримуючись балансу інтересів обох сторін в умовах дії воєнного стану в Україні, зважаючи на майновий стан відповідачів, суд вважає за необхідне розстрочити виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24.04.2026 у цивільній справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості строком на 6 (шість) місяців з дня постановлення ухвали суду, шляхом сплати щомісячних платежів протягом шести місяців рівними частинами у розмірі 3 056,49 грн.

Керуючись ст. ст. 16, 81, 260, 261, 353-355, 435 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення суду у справі Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24.04.2026 у цивільній справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості строком на 6 (шість) місяців з дня постановлення ухвали суду, шляхом сплати щомісячних платежів протягом шести місяців рівними частинами у розмірі 3056 (три тисячі п`ятдесят шість) гривень 49 копійок.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: