Рішення № 137875592, 02.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12430/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

при секретарі судового засідання Боті О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

встановив:

ТОВ «Споживчий центр» звернулось до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивує тим, ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 30.12.2024 р. уклали Кредитний договір (оферти) № 30.12.2024-100001209, згідно якого позичальнику надано кредит у розмірі 25000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 30.12.2024, строком на 140 днів.

При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Однак, взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та відсотків за його користування Позичальник належним чином не виконує і станом на момент пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 76250 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 25000 грн., по процентам в розмірі 35000 грн., по комісії в розмірі 3750 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 12 500 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

На підставі вищенаведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 30.12.2024-100001209 від 30.12.2024 у розмірі 76250 грн. 00 коп. та судові витрати в розмірі 2 422.4 грн. судового збору.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.09.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

20.03.2026 від представника відповідача адвоката Пітух В.І. надійшов відзив, який обгрунтовує тим, що позивачем не надано належних доказів фактичного перерахування ОСОБА_2 кредитних коштів, оскільки надані довідка про перерахування коштів, довідка-розрахунок заборгованості та розрахунок боргу є внутрішніми документами позивача. Зазначає, що відсутні банківські виписки, первинні бухгалтерські документи та інші документи, які б підтверджували зарахування 25 000 грн. саме на його рахунок. Також зазначає, що наданий розрахунок заборгованості не містить відомостей про порядок і підстави нарахування 35 000 грн. процентів, 3 750 грн. комісії та 12 500 грн. неустойки, не розкриває базу нарахування, періоди нарахування та рух коштів за рахунком, що унеможливлює перевірку правильності заявленої до стягнення суми, зокрема вказує, що їх загальна сума значно перевищує розмір отриманого кредиту та є неспівмірною наслідкам порушення зобов`язання.

26.03.2026 позивачем подано відповідь на відзив, в якому вказує, що договір укладено в електронній формі після ідентифікації відповідача через BankID та підписання одноразовим ідентифікатором. Також зазначає, що кредитні кошти були перераховані на картковий рахунок відповідача, а доводи про неотримання кредиту спростовуються наданими доказами. Наголошує, що відповідач не подав доказів на спростування факту укладення договору, отримання коштів та розрахунку заборгованості. Вважає правомірним нарахування заборгованості, у зв`язку з чим просить позов задовольнити в повному обсязі.

28.04.2026 представником відповідача подано заперечення (на відповідь на відзив), в якихпосилається на недоведеність факту перерахування кредитних коштів та розміру заборгованості, нікчемність умов договору щодо комісії, неспівмірність нарахованих процентів і штрафних санкцій, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте у прохальній частині позову просив такий задовольнити у повному обсязі з наведених в ньому підстав, розглядати справу без його участі, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач та його представник, адвокат Пітух В.І., у судове засідання з розгляду справи не з`явилися, хоча про час та місце судового повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2024 р. ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 30.12.2024-100001209 відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України. Відповідно до цієї статті, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відтак, між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору (кредитної лінії); 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії) від.

Відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID, тому заперечуючи про належність проведення ідентифікації відповідач не підтвердив це відповідними засобами доказування.

Відповідно до Заявки Кредитного Договору №30.12.2024-100001209 встановлено наступне: дата надання/видачі кредиту - 30/12/2024; сума Кредиту: 25000 грн. 00 коп.; строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 18.05.2025.

Згідно п.6 до Заявки Кредитного Договору №30.12.2024-100001209 встановлено, що процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Відповідно до п.10 до Заявки Кредитного Договору №30.12.2024-100001209 денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.82% (денна процентна ставка) = (28849.56 / 25000)/ 140 ? 100%.

Пунктом 14. до Заявки орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 6469.13%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 53849 грн. 56 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 28849 грн. 56 коп.

Відповідно до п. 15 Заявки вказано, що неустойка становить 250 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п.16 Заявки Розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 365 % річних, які нараховуються від простроченої Позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України встановлюється законом.

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 25000 грн. Дана транзакція підтверджується Довідкою Вих. №100-2108 від 21.08.2025, в якій встановлено, що 30.12.2024 12:20:02 на суму 25000,00 (двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки 5168745187719080, номер транзакції в системі iPay.ua 610647321, призначення платежу: Видача за договором кредиту №30.12.2024-100001209.

Згідно п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором).

Таким чином судом встановлено, що ТзОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. У свою чергу, позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання відповідно цього договору.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту, відсотків за його користування та комісії належним чином не виконує.

З наданого позивачем розрахунку слідує, що станом на день пред`явлення позову заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №30.12.2024-100001209 складає 76250 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 25000 грн., по процентам в розмірі 35000 грн., по комісії в розмірі 3750 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 12500 грн.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти за Договором №30.12.2024-100001209 від 30.12.2024 в добровільному порядку не повернуті, беручи до уваги, що договір є дійсним, відповідач користувався кредитними коштами, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог щодо стягнення заборгованості за вказаним договором.

Судом також встановлено наступне.

Заборгованість відповідача за кредитом (основною сумою боргу) становить за договором №30.12.2024-100001209 від 30.12.2024 в розмірі 25 000, 00 грн., при цьому, заборгованість за відсотками позивач ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути у розмірі 35 000, 00 грн., який перевищує розмір боргу.

Суд вважає, що нарахована позивачем ТОВ «Споживчий центр» сума по відсоткам за користуванням кредиту не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Крім того, передбачення в електронному договорі таких високих розмірів відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасниками яких є відповідач ОСОБА_1 як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимоги позивача ТОВ «Споживчий центр» про стягнення вищевказаної суми заборгованості за відсотками, є явно завищеною, не відповідає передбаченим чинним ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача ОСОБА_1 та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем ТОВ «Споживчий центр», а наявність в останнього як кредитора можливості стягувати з відповідача ОСОБА_1 як споживача надмірну грошову суму відсотків, спотворює її дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання відповідача як боржника виконувати основні грошові зобов`язання, при цьому суд висновує, що загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування даним кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту, відтак, такі підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 , оскільки знайшли своє реальне відображення у договорі.

При вирішенні питання щодо стягнення відсотків по вищевказаному кредиту, суд, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаними зобов`язаннями відповідача ОСОБА_1 та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір відсотків до розміру, що складатиме 100% від суми заборгованості за тілом кредиту (основною сумою боргу). На переконання суду, саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин, враховуючи знецінення валюти гривні та велику інфляцію в Україні.

Враховуючи наявність у відповідача непогашеної заборгованості за договором №30.12.2024-100001209 від 30.12.2024, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача ТОВ «Споживчий центр» частково, а саме: стягнути заборгованість за договором №30.12.2024-100001209, у розмірі 50 000 грн., з яких: 25 000 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 25 000 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги про стягнення нарахованої неустойки та комісії, суд виходить з наступного.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 12 500 грн. неустойки та комісії на суму 3 750 грн.

Суд враховує, що відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 30.12.2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Тому, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення неустойки є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача комісії в розмірі 3750,00 грн. суд зазначає наступне.

Як виснував Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21).

Так, за договором передбачена комісія за надання кредиту №30.12.2024-100001209 від 30.12.2024.

Разом із тим, ч. 1ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Отже, умови договору про нарахування позивачем комісії при видачі кредиту (позики) є нікчемними, та такими, яка суперечать Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача комісії слід відмовити.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково і стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №30.12.2024-100001209 від 30.12.2024 на загальну суму 50 000 грн. (тіло кредиту+проценти).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог (65,57%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі (2 422, 40 грн.? 65, 57%) 1588, 37 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят вісім) грн. 37 коп.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265, 280-284, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 30.12.2024-100001209 від 30.12.2024 у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1588 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят вісім) грн. 37 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов