Ухвала суду № 137874566, 01.07.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/9910/26

Провадження № 1-кс/201/2673/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 липня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання слідчого 1-го відділення 2-го відділу слідчого управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025130000000465 від 03.11.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді з клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025130000000465 від 03.11.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що в ході досудового розслідування встановлено, що приблизно у червні 2023 року, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_5 будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалася незаконним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, з метою переслідування своїх особистих інтересів та маючи умисел на зайняття посади у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, а саме у структурному підрозділі т.зв. «Луганської митниці» та реалізуючи вказаний умисел, отримавши від невстановлених під час досудового розслідування осіб з числа представників т.зв. «ЛНР» підконтрольних державі-агресору РФ, пропозицію на призначення на посаду у зазначеному правоохоронному органі, погодився на вказану пропозицію та діючи в порушення вимог Конституції та законів України, умисно, добровільно зайняв посаду так званого «головного державного митного інспектора відділу митного оформлення і митного контролю Луганського митного поста Луганської митниці південного митного управління федеральної митної служби рф», розташованого за адресою: Луганська область, м. Луганськ, вул. Тимірязєва, б. 1-е. (код Луганського митного поста: 10325030).

23.06.2026 ОСОБА_5 шляхом публікації повісток на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора України та у щоденному виданні центральних органів виконавчої влади - газеті «Урядовий кур`єр» повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Відповідно до інформаційної довідки № 473802552 від 22.04.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_5 , якому на праві приватної власності належать:

-квартира (1/1 часта власності) загальною площею 48,1 кв. м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 36637295, виникнення права власності на підставі договору купівлі-продажу, 1821, 07.08.2012, приватного нотаріусу Краснодонського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_6 , дата прийняття рішення про державну реєстрацію 24.08.2012;

-недобудований житловий будинок (земельна ділянка), 1/2 приватної спільної часткової власності загальною площею 594 кв.м., кадастровий номер: 4410100000:02:016:0018, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 21704573, виникнення права власності на підставі договору купівлі-продажу, реєстр № 539, 25.07.2012, приватного нотаріусу Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_7 , дата прийняття рішення про державну реєстрацію 29.12.2012.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Санкція ч. 7 ст. 111-1 КК України, передбачає застосування до особи, що вчинила вказаний злочин, конфіскації майна як додаткового виду покарання. Незастосування у даному випадку арешту майна, може призвести до відчуження вказаного майна ОСОБА_5 , тобто особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину.

На підставі викладеного, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а також запобігання можливості приховування чи знищення майна, слідчий просив клопотання задовольнити.

Слідчий у судове засідання для розгляду клопотання не з`явився, про час та місце його розгляду повідомлений належним чином. Надав заяву у якій просив розглянути клопотання без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

З метою забезпечення арешту майна, клопотання розглядається без повідомлення підозрюваного.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з`явилися.

Як вбачається з матеріалів справи 23.06.2026 ОСОБА_5 шляхом публікації повісток на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора України та у щоденному виданні центральних органів виконавчої влади - газеті «Урядовий кур`єр» повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Згідно ч. 7 ст. 111-1 добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, караються позбавленням волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Також було встановлено, що відповідно до інформаційної довідки № 473802552 від 22.04.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_5 , якому на праві приватної власності належать:

-квартира (1/1 часта власності) загальною площею 48,1 кв. м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 36637295, виникнення права власності на підставі договору купівлі-продажу, 1821, 07.08.2012, приватного нотаріусу Краснодонського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_6 , дата прийняття рішення про державну реєстрацію 24.08.2012;

-недобудований житловий будинок (земельна ділянка), 1/2 приватної спільної часткової власності загальною площею 594 кв.м., кадастровий номер: 4410100000:02:016:0018, адреса нерухомого майна: Луганська область, м. Луганськ, вул. Ялтінська, буд. 31б, реєстраційний номер майна 21704573, виникнення права власності на підставі договору купівлі-продажу, реєстр № 539, 25.07.2012, приватного нотаріусу Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_7 , дата прийняття рішення про державну реєстрацію 29.12.2012.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України; розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_5 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, санкція якої передбачає у тому числі конфіскацію майна.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_5 до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлено, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.

Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що майно, на яке просить накласти арешт слідчий, знаходиться у власності підозрюваного, а тому існує обґрунтований ризик його відчуження задля запобігання можливої конфіскації у разі в майбутньому доведеності висунутого обвинувачення.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус, як накладення арешту на вказане майно, що належить підозрюваному та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.

Відповідно до ч. 12 ст. 170 КПК України не допускається заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у ньому. Разом із тим, подане клопотання не містить жодних відомостей щодо осіб, які проживають у квартирі, їх правового статусу та підстав користування цим майном, що унеможливлює перевірку дотримання вимог закону та оцінку можливих наслідків такого обмеження їх прав.

За таких обставин, з огляду на необхідність забезпечення балансу між інтересами кримінального провадження та правами осіб, які можуть законно користуватися житлом, у задоволенні клопотання в частині заборони користування квартою слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання про накладення арешту на майно підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 170,171,173,309,376,404,405,407,418,422 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого 1-го відділення 2-го відділу слідчого управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025130000000465 від 03.11.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, задовольнити частково.

Накласти арешт майна підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме на наступне майно:

-квартиру (1/1 часта власності) загальною площею 48,1 кв. м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 36637295, виникнення права власності на підставі договору купівлі-продажу, 1821, 07.08.2012, приватного нотаріусу Краснодонського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_6 , дата прийняття рішення про державну реєстрацію 24.08.2012, із забороною на час досудового розслідування та судового провадження у вказаному кримінальному провадженні відчуження та розпорядження вищевказаним майном.

-недобудований житловий будинок (земельну ділянку), 1/2 приватної спільної часткової власності загальною площею 594 кв.м., кадастровий номер: 4410100000:02:016:0018, адреса нерухомого майна: Луганська область, м. Луганськ, вул. Ялтінська, буд. 31б, реєстраційний номер майна 21704573, виникнення права власності на підставі договору купівлі-продажу, реєстр № 539, 25.07.2012, приватного нотаріусу Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_7 , дата прийняття рішення про державну реєстрацію 29.12.2012, із забороною на час досудового розслідування та судового провадження у вказаному кримінальному провадженні відчуження, розпорядження та користування вищевказаним майном.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1