Рішення № 137874340, 01.07.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3661/24

(2/199/282/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

01.07.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Воробйов О.С.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат,

ВСТАНОВИВ:

Позивач пред`явив даний позов, в якому заявив вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача за невиконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2012 р. у справі №2-2735/11 за період з 04.04.2017 р. по 23.02.2022 р. 69 247 грн. 20 коп. (18 425 грн. 91 коп. 3 % річних та 50 821 грн. 29 коп. інфляційні втрати), в обґрунтування позову посилаючись на те, що 01 грудня 2006 р. між АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 було укладено договір №14/119027/3167/73 про надання кредиту у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у сумі 22 574 доларів США 25 центів строком на 72 місяці до 01.12.2012 р. зі сплатою 15 % річних за користування кредитними коштами.

23 січня 2012 р. Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено рішення по справі №2-2735/11 (з урахуванням додаткового рішення від 03.02.2014 р.), яким задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 124 430 грн. 95 коп.

Рішення суду боржником не виконано.

Позивач зазначив, що 18.12.2019 р. між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» було укладено договір відступлення права вимоги №114/2-28, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» передало, а АТ «Оксі Банк» прийняло права вимоги до ОСОБА_1 .

В подальшому, 18.12.2019 р. між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №114/2-28-1, відповідно до умов якого АТ «Оксі Банк» передало, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняло права вимоги до ОСОБА_1 , відтак, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» є правонаступником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором №014/119027/3167/73 від 01.12.2006 р., укладеним між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 .

Крім того, ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.09.2020 р. у цивільній справі №2-2735/11 було замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «ФК «Профіт Капітал» у виконавчому листі №2-2735/11 від 29.04.2012 р.

Щодо строку (періоду), взятого за основу розрахунку заборгованості, позивач послався на положення пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідно до яких під час дії карантину строки позовної давності продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач зазначив, що для початку обрахування строку позовної давності необхідно враховувати строки, які не порушені при поданні позову, та починати їх обрахунок з 04.04.2017 р., що дорівнює останнім трьом рокам до 03.04.2020 р., яка продовжує строк дії позовної давності на період дії карантину, і обраховується по 23.02.2022 р.

За підрахунком позивача, станом на 23.02.2022 р., зважаючи на невиконання відповідачем своїх зобов`язань, встановлених рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2012 р. у справі №2-2735/11, позивачем здійснено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період з 04.04.2017 р. по 23.02.2022 р., та оскільки зазначене грошове зобов`язання не виконувалося відповідачем протягом тривалого періоду, позивач, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, здійснив нарахування інфляційних втрат та 3 % річних саме на суму непогашеної заборгованості 124 430 грн. 95 коп., як на грошове зобов`язання, яке визначено судовим рішенням та є простроченим.

Представник позивача в окремо поданій суду заяві просив суд про розгляд цивільної справи у його відсутності, просив суд позов задовольнити.

Відповідач не скористалася правом надання відзиву на позовну заяву.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 7680 ЦПК України, а саме наданих копій судових рішень, встановлено, що 23.01.2012 р. у справі №2-2735/11 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено рішення (з урахуванням додаткового рішення від 03.02.2014 р.), яким позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №14/119027/3167/73 від 01.12.2006 р. задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 124 430,95 грн., а також судові витрати у розмірі 1 364,31 грн., а всього 125 795,26 грн.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.09.2020 р. у цивільній справі №2-2735/11 було замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Профіт Капітал» у виконавчому листі №2-2735/11 від 29.04.2012 р., виданому Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №14/119027/3167/73 від 01.12.2006 р. у розмірі 124 430,95 грн., а також судових витрат у розмірі 1 364,31 грн., а всього 125 795,26 грн.

Судом також встановлено, що 18.12.2019 р. між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Акціонерним товариством «Оксі Банк» був укладений договір відступлення права вимоги №114/2-28, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» передав, а АТ «Оксі Банк» прийняв права вимоги до ОСОБА_1 .

У подальшому, 18.12.2019 р. між Акціонерним товариством «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №114/2-28-1, відповідно до умов якого АТ «Оксі Банк» передав, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №14/119027/3167/73 від 01.12.2006 р., що підтверджується відповідними договорами.

В Єдиному реєстрі боржників відсутня інформація про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як фізичну особу боржника.

На підставі результатів пошуку виконавчих проваджень в АСВП, отриманих на запит суду, встановлена відсутність будь-яких виконавчих проваджень, по яких відповідач є боржником, де стягувачем є позивач або АТ «Райффайзен Банк Аваль» або АТ «Оксі Банк».

Як встановлено судомна підставі відповідної ухвали, ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 13.02.2023 р. у справі № 2-2735/11 (провадження 6/199/20/23) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал»» про поновлення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109868938).

Позивач наполягає на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

Правовідносини між учасниками справи виникли з відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору, та регулюються ст. 625 ЦК України.

Дослідивши докази в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 4 ст. 81 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, наявність заборгованості за кредитним договором від 01.12.2006 р. №14/119027/3167/73, період її виникнення встановлені рішенням Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська від 23.01.2012 р. у справі №2-2735/11 та не підлягають доведенню у цій справі.

Статтею 625 ЦК України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Як встановлено судом, позивач наголошує на невиконанні відповідачем рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2012 р. у справі №2-2735/11, та надає розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період з 04.04.2017 р. по 23.02.2022 р. на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Водночас, як встановлено судом та зазначено вище, в Єдиному реєстрі боржників відсутня інформація про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як фізичну особу боржника, та в АСВП відсутні будь-які виконавчі провадження, по яких відповідач є боржником, де стягувачем є/був позивач або АТ «Райффайзен Банк Аваль» або АТ «Оксі Банк».

За статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вимоги щодо доказів визначені у ст.ст. 76 80 ЦПК України, зокрема, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

На підтвердження вимог щодо розміру розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивачем суду наданий відповідний розрахунок, втім, на підтвердження іншої обставини, яка підлягає доказуванню в цій справі факту невиконання відповідачем судового рішення жодного доказу не надано.

Водночас можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено в установленому законом порядку.

Ігнорування кредитором обставин закінчення строку пред`явлення рішення суду до виконання щодо стягнення заборгованості призвело б до надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо встановлених законом строків та безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад встановлений Законом час, що порушило б принцип правової визначеності як один із основоположних аспектів верховенства права.

У відповідності ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент повернення виконавчого листа) виконавчі документи видані на підставі рішення можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання виданого за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2012 р. у справі №2-2735/11 сплинув 27.03.2015 р., ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 13.02.2023 р. у справі № 2-2735/11 (провадження 6/199/20/23) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал»» про поновлення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено та згідно з даною ухвалою, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ), на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль суми боргу від 23.01.2012 р. набрало законної сили 27.03.2014 та відповідно в цей час діяв Закон України "Про виконавче провадження" в редакції 1999 р., згідно якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом, а тому строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 27.03.2015 р.

Отже, враховуючи, що відповідальність за ст. 625 ЦК України настає за умови прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, беручи до уваги те, що позивачем не надано доказів на підтвердження невиконання відповідачем судового рішення (ані постанови про відкриття виконавчого провадження, ані постанови про закінчення виконавчого провадження або інших доказів на підтвердження пред`явлення/ повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання у встановлені строки), що дозволяло би суду дійти висновку на підставі належних доказів про пред`явлення стягвачем судового рішення до виконання у встановленому законом порядку, а також враховуючи те, що строк пред`явлення виконавчого листа сплив та ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 13.02.2023 р. у справі № 2-2735/11 (провадження 6/199/20/23) відмовлено у поновленні строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, для суду відсутні підстави для висновку про наявність підстав для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати підлягають віднесенню на рахунок позивача.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264 - 265, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст. 279, ст.ст. 280-282 ЦПКУкраїни, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Дата складення повного судового рішення 01.07.2026 р.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї