Рішення № 137874140, 30.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1938/26-Е

Провадження № 2/522/5466/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 13.10.2025 року через систему «Електронний суд» надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 527669-КС-001 від 01.03.2025 року у розмірі 17 422,40 грн. та судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.03.2025 року між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем було укладено договір № 527669-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до Договору кредиту, позивач надає відповідачу кошти у розмірі 8 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.

Позивач вказує, що до теперішнього часу боржник свої зобов`язання за кредитним договором № 527669-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за договором № 527669-КС-001 про надання кредиту, у нього станом на 07.01.2026 року утворилась заборгованість в розмірі 17 422,40 грн., яка складається з:

- суми прострочених платежів по тілу кредиту 7 860,00 грн.,

- суми прострочених платежів по процентам 6 602,40 грн.,

- суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст.625 ЦК України 2 960,00 грн.

Матеріали позову суддя отримала 13.02.2026 року.

Відповідно до Єдиного державного демографічного реєстру, відповідь № 2345215 від 16.02.2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 02.04.2008 року.

Ухвалою суду від 16.02.2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову. Недоліки позову були усунуті 23.02.2026 року.

Заяву про усунення недоліків суддя отримала 23.02.2026 року.

23.02.2026 року через систему «Електроний суд» позивач подав до суду уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 06.03.2026 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено судове засідання на 27.04.2026 року. Також зазначеною ухвалою клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано з АТ КБ «ПриватБанк»:

- письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );

- письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 01.03.2025 року (дата видачі кредиту) по 21.06.2025 року (дата закінчення терміну кредитування).

До суду 06.04.2026 року на виконання ухвали суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов лист, відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . Повний номер рахунку платіжної картки № НОМЕР_1 , що належав ОСОБА_1 - НОМЕР_3 , Ідентифікаційні дані власника картки № НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Надано рух грошових коштів по рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_1 за період з 01.03.2025 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку з відсутність відзиву розгляд справи відкладено на 03.06.2026 року.

Про розгляд справи 03.06.2026 року сторони були повідомлені.

Розгляд справи відкладено на 30.06.2026 року.

Відповідач ОСОБА_1 про час, дату та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, відзив та заяв по суті справи суду не надала.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 279 ЦПК України передбачено що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи повторне належне повідомлення учасників справи та вимоги ст.ст. 178, 279, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення цього судового рішення є 30.06.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, врегульовані нормами ЦК України про зобов`язання з повернення кредиту.

Судом встановлено, що 01.03.2025 року ТОВ «Бізнес позика» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 8 000,00 грн., строк кредитування 16 тижнів, термін дії договору до 21.06.2025 року, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту складає 16 270,47 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 9 750,52 процентів.

Згідно пропозиції укласти договір (оферта) № 527669-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 01.03.2025 року ТОВ «Бізнес позика» запропонувало ОСОБА_1 укласти договір (оферта) № 527669-КС-001 про надання кредиту у сумі 8 000,00 грн., строк кредитування 16 тижні, термін дії договору до 21.06.2025 року.

Відповідач 24.05.2024 року надав згоду на отримання кредиту, що підтверджується прийняттям (акцептом) пропозиції (оферти) щодо укладання договору № 527669-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 01.03.2025 року.

Із копії візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається, що ТОВ «Бізнес позика» сформовано послідовність дій товариства та клієнта в ІТС.

Також суду були надані «Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика» за 2025 рік».

ТОВ «Бізнес позика» 01.03.2025 року перерахувало кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 (номер платіжної картки НОМЕР_4 ) у сумі 8 000 грн. , що підтверджується виявленими АТ КБ «ПриватБанк» операціями, здійсненими по карті 4149609057440358 за період з 01.03.2025 року по 21.06.2025 року.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо: його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Із змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що він містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Згідно ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Судом, з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом встановлено, що станом на 03.02.2026 року ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Бізнес позика» у розмірі 17 422,40 грн., яка складається з:

- суми прострочених платежів по тілу кредиту 7 860,00 грн.,

- суми прострочених платежів по процентам 6 602,40 грн.,

- суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст.625 ЦК України 2 960,00 грн.

У свою чергу відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі. Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контр розрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача. Доказів наявності боргу у іншому розмірі не надано.

Таким чином суд вважає доведеними вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за договором № 527669-КС-001 від 01.03.2025 року у розмірі 17 422,40 грн.

Щодо стягнення заборгованості за залишком відсотків за ст. 625 ЦК України у розмірі 2 960 грн.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 року до теперішнього часу.

За змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Водночас пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

ст. 625 ЦК України, є видом відповідальності за порушення такого зобов`язання.

Разом з тим, у даному випадку застосування такої відповідальності обмежується спеціальними нормами законодавства, зокрема п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які підлягають пріоритетному застосуванню.

Оскільки спірні правовідносини виникли та існують у період дії воєнного стану, суд приходить до висновку, що відповідач звільняється від відповідальності у вигляді нарахування процентів, передбачених ст. 625 ЦК України.

Кредит надано з 01.03.2025 до 21.06.2025 року.

Таким чином у задоволенні вимог про стягнення суми заборгованості по відсоткам у розмірі 2 960 грн. суд відмовляє, з посиланням на законодавче обмеження, введене ЦК України, щодо нарахування заборгованості за ст.625 ЦК України за час воєнного стану в країні.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.ст. 76-83, 174,191 ЦПК України, та не подав суду заперечень щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.

Отже, позивачем надані належні та допустимі докази, які приймаються судом і є підставою для задоволення позову.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги. Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контр розрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача. Доказів наявності боргу у іншому розмірі не надано.

Таким чином суд вважає частково доведеними вимоги ТОВ «Бізнес позика» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 527669-КС-001 від 01.03.2025 року у розмірі 14 462,40 грн., з яких:

- суми прострочених платежів по тілу кредиту 7 860,00 грн.,

- суми прострочених платежів по процентам 6 602,40 грн.,

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір в сумі 2 662,40 грн. Оскільки позов задоволено частково на 83,01 %, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно у розмірі 2 100,06 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 207, 525, 526, 530, 549, 610-612, 629, 638-640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 43, 64, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (код ЄДРПОУ 41084239, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) заборгованість за договором № 527669-КС-001 про надання кредиту від 01.03.2025 року станом на 07.01.2026 року у розмірі 14 462 (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят дві) гривні 40 копійок, з яких:

- суми прострочених платежів по тілу кредиту 7 860,00 грн.,

- суми прострочених платежів по процентам 6 602,40 грн.,

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (код ЄДРПОУ 41084239, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) судовий збір у розмірі 2 100 (дві тисячі сто) гривень 06 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст суду рішення складено 30.06.2026 року.

Суддя: Л.В. Домусч