Рішення № 137873622, 29.06.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/885/26

2/134/615/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 червня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю секретаря судового засідання Балух О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

27 травня 2026 року до Крижопільського районного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі - ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 08 травня 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (далі - ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2288427.

Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на його номер мобільного телефону, що підтверджується умовами договору, реквізитами та підписами сторін.

Відповідно до вказаного договору відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 20 000,00 грн на умовах платності користування та зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Однак, в подальшому відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, в зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість.

26 листопада 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 26-11/25, за умовами якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2288427 від 08 травня 2025 року.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», яке набуло права вимоги за кредитним договором № 2288427 від 08 травня 2025 року, просить стягнути з відповідача на свою користь 89 199,97 грн заборгованості за цим договором, з яких: 19 999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту; 37 600,00 грн - заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором станом на дату відступлення права вимоги; 31 599,98 грн - заборгованість за процентами, нарахованими позивачем як новим кредитором.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 28 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Суд звертає увагу, що згідно з положеннями ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.

З огляду на це суд не бере до уваги письмові пояснення по справі, які надійшли від представника позивача Сердійчук Я.Я. через систему «Електронний суд» 18 червня 2026 року, оскільки клопотання про надання дозволу на їх подання учасниками справи не заявлялося, а суд не визнавав подання таких пояснень необхідним.

Крім того, у суду відсутні підстави розцінювати зазначені письмові пояснення як відзив на позовну заяву, оскільки у цій справі відповідач відзиву на позов не подавав.

У судове засідання, призначене на 13 год. 30 хв. 24 червня 2026 року, учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача Сердійчук Я.Я. 24 червня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача. Позов підтримує та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 09 червня 2026 року подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. У заяві зазначив, що позов визнає частково, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту. Щодо вимоги про стягнення процентів заперечив, посилаючись на те, що є військовослужбовцем, призваним на військову службу за мобілізацією.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Судом встановлено, що 08 травня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2288427 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», відповідно до умов якого Товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

За умовами договору сума кредиту складає 20 000,00 грн, строк кредитування 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 днів, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів), що є додатком № 1 до договору, стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах всього строку кредитування, знижена процентна ставка становить 0,01 % в день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник Програми лояльності Товариства, в дату першого платежу 23.05.2025 або протягом наступного календарного дня, що слідує за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у Графіку платежів (п. п. 1.2-1.5 договору).

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Кредитний договір підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Н701, про що свідчить п. 10 договору.

ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн шляхом перерахування на його банківську картку № НОМЕР_1 , реквізити якої були зазначені відповідачем у договорі, що підтверджується повідомленням платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20251127-1561 від 27.11.2025.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості, зробленого первісним кредитором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», вбачається, що станом на 26 листопада 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2288427 від 08.05.2025 становила 67 599,99 грн, з яких: 19 999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 37 600,00 грн - заборгованість за процентами, 10 000,00 грн - штрафні санкції. На погашення заборгованості відповідач ОСОБА_1 здійснив один платіж, а саме 22.05.2025 у сумі 30,01 грн, з яких 0,01 грн було зараховано в рахунок погашення тіла кредиту, а 30,00 грн у рахунок погашення процентів. У подальшому будь-яких платежів відповідач не здійснював.

26 листопада 2025 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (клієнт) та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (фактор) уклали договір факторингу № 26-11/25, згідно з яким клієнт відступає (передає) фактору права вимоги до боржників за кредитними договорами, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 26-11/25 від 26.11.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (№ з/п у Реєстрі 1422) за кредитним договором № 2288427 у сумі 67 599,99 грн, з яких: 19 999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 37 600,00 грн - заборгованість за процентами, 10 000,00 грн - штрафні санкції.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Стаття 625 ЦК України регламентує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

При цьому, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі № 361/2105/16-ц.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи факт підписання відповідачем ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд вважає доведеним, що укладення кредитного договору № 2288427 від 08.05.2025 відбулось, що узгоджується зі ст. ст. 6, 627 ЦК України, ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», та відповідач отримав кредитні кошти в сумі 20 000,00 грн. на свою банківську картку.

Суд зауважує, що факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів за цим договором відповідачем не заперечується.

Обставини набуття ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитним договором підтверджуються копіями договору факторингу, витягу з реєстру боржників, акту прийому-передачі реєстру боржників та платіжної інструкції про оплату відступлення прав вимоги.

Отже, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язань за договором перед новим кредитором ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не заявляло вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 10 000,00 грн, право вимоги щодо яких було відступлено за договором факторингу. Разом з тим, позивач просив стягнути з відповідача також заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 31 599,98 грн, які були нараховані ним як новим кредитором після набуття права вимоги за кредитним договором.

Оскільки ОСОБА_1 отримані кошти у визначений кредитним договором строк не повернув, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та кредитному договорі, підлягають задоволенню.

Що стосується розміру процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором № 2288427 від 08.05.2025, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, то суд зважає на наступне.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з 20 січня 2023 року і по теперішній час перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період, що підтверджується копіями військового квитка, посвідчення учасника бойових дій, довідки в/ч НОМЕР_2 від 05 червня 2025 року № 1988/1789, довідки в/ч НОМЕР_2 від 04 грудня 2025 року № 4648/1789, відпускного квитка від 10 травня 2026 року № 2277.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримання збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Кредитний договір № 2288427 між ОСОБА_1 та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» укладено 08 травня 2025 року. Відповідно до його умов кредит надано відповідачу на споживчі цілі строком на 360 днів, а саме з 08 травня 2025 року по 03 травня 2026 року.

Отже, на момент укладення спірного кредитного договору відповідач уже мав статус військовослужбовця, а відтак користувався пільгою, передбаченою частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За таких обставин нарахування відповідачу процентів за користування кредитом протягом проходження ним військової служби суперечить вимогам вищезазначеної норми закону.

Крім того, оскільки суд дійшов висновку про неправомірність нарахування відповідачу процентів за користування кредитом, сплачені відповідачем 30,00 грн, які первісний кредитор зарахував у рахунок погашення заборгованості за процентами, підлягають зарахуванню в рахунок погашення основної суми боргу (тіла кредиту).

Таким чином, з урахуванням здійсненого відповідачем платежу у сумі 30,01 грн, з нього на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягає стягненню 19 969,99 грн заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № 2288427 від 08.05.2025.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.

Судом встановлено, що 02 липня 2024 року між АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладений договір про надання правової допомоги № 02-07/2024.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позову додано копії прайс-листа АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», де вказані вид послуг, одиниця виміру та ціна роботи, заявки на надання юридичної допомоги № 652 від 01.04.2026 року, витягу з акта № 33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026, згідно з якими надані у даній справі послуги складаються з наступних дій: складання позовної заяви про стягнення боргу для подання до суду - 6 год. вартістю 9 000,00 грн, надання усної консультації з вивченням документів - 2 год. вартістю 4 000,00 грн, письмова робота (вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики) - 1 год. вартістю 3 000,00 грн. Загальна вартість наданих у цій справі послуг правничої допомоги становить 25 000,00 грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц).

Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 року у справі № 910/7032/17).

Попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 824/20/23).

Так, в питанні щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу Верховний Суд неодноразово наголошував, що зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності таких витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до суду не подавав.

Разом з тим, Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України, а не у частині четвертій статті 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Суд вважає, що розмір заявлених стороною позивача витрат на правничу допомогу є завищеним та непропорційним до предмета спору, оскільки дана справа незначної складності, з ціною позову 89 199,97 грн, судова практика щодо вирішення спорів, пов`язаних зі стягненням кредитної заборгованості, є сталою і передбачуваною.

Суд зазначає, що надання усної консультації з вивченням документів є складовою підготовки позовної заяви та входить до процесу її складання, у зв`язку з чим не може розцінюватися як самостійний вид правничої допомоги у цій справі. Крім того, матеріали справи не містять підтверджень виконання окремої письмової роботи, заявленої позивачем як самостійна послуга, оскільки відповідні процесуальні або інші письмові документи, відмінні від позовної заяви, у межах даної справи не подано.

З огляду на викладене, враховуючи характер та обсяг наданих правничих послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до 9 000,00 грн. Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням конкретних обставин справи, на переконання суду, є справедливим та обґрунтованим, співмірним із складністю цієї справи та наданим обсягом послуг правничої допомоги, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 89 199,97 грн, а підлягає задоволенню на суму 19 969,99 грн, що складає 22,39 % (19 969,99 х 100 : 89 199,97). Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 596,11 грн судового збору (2 662,40 х 22,39 %) та 2 015,10 грн витрат на професійну правничу допомогу (9 000,00 х 22,39 %).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 2288427 від 08 травня 2025 року в розмірі 19 969,99 грн (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень, 99 копійок).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 596,11 грн судового збору та 2 015,10 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 2 611,21 грн (дві тисячі шістсот одинадцять гривень, 21 копійка) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 29 червня 2026 року.

Суддя: