Ухвала суду № 137873602, 11.06.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/7399/16

провадження № 6/753/437/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.,

при секретарі МЕЛЬНИЧЕНКО О.С.,

за участю сторін не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні НОМЕР_6

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі їх представника - адвоката Целікова Владілена Володимировича звернулись до Дарницького районного суду м. Києва з заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні НОМЕР_6, відкритого постановою головного державного виконавця Дарницького ВДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 31.07.2023.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026 дану справу визначено за суддею Каліушком Ф.А.

Заявлені вимоги обґрунтовуються тим, що в провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Дарницького районного центру зайнятості, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19.01.2022 позов задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за період з 01 червня 2012 року по 12 червня 2020 року у розмірі 837 693,04 грн та судовий збір в сумі 6 890 грн.

26.07.2023, на виконання вищевказаного рішення суду від 19.01.2022, Дарницьким районним судом м. Києва було видано виконавчий лист №753/7399/16.

31.07.2023 постановою головного державного виконавця Дарницького ВДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк О.Б. відкрито виконавче провадження НОМЕР_6 з примусового виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19.01.2022 за вказаним виконавчим листом.

Заявники вказують, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняв спадщину, але не оформив її у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після його смерті спадкоємцями за законом стали ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою державного нотаріуса Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори за №234/02-14 від 25.02.2026 року та свідоцтвами про їх народження, копії яких додані до заяви.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні його правонаступниками.

В судове засідання, яке відбулося 11.06.2026, сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. При цьому, від представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Целікова В.В. через систему «Електронний суд» надійшли заяви про розгляд справ без їх участі.

У відповідності до ч. 3 ст.442 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд, розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку про задоволення вимог заяви, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19.01.2022 у справі №753/7399/16 позов задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за період з 01 червня 2012 року по 12 червня 2020 року у розмірі 837 693,04 грн та судовий збір в сумі 6 890 грн..

З матеріалів заяви вбачається, що зазначене рішення суду перебуває на виконанні у Дарницькому відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ВП НОМЕР_6, яке 31.07.2023 року відкрито головним державним виконавцем Данилюк Ольгою Борисівною.

Встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено актовий запис №1213, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 26.12.2023 року.

Її син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_2 від 25 квітня 1970, помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено актовий запис №2289, підтвердженням чого слугує долучена до матеріалів справи копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 05.07.2024 року.

З наданої державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори довідки за №234/02-14 від 25.02.2026 року вбачається, що єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який прийняв спадщину, але не оформив її у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно матеріалів спадкової справи №463/2024 спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України є його син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Так, статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 18 ЦПК України).

У справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, § 84).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, виконання судового рішення є заключним етапом цивільного процесу щодо захисту порушеного права чи законного інтересу особи, що звернулась до суду за захистом. А також є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Частиною першою та другою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Виходячи зі змісту наведеної норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні (відповідно до статей 512 і 520 Цивільного кодексу України). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 55 ЦПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Частиною 2 ст. 442 ЦПК України передбачено, що заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту п. 28 ч. 1 ст. 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (ст. 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 753/4490/20, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 2-85/11, від 14 лютого 2024 року у справі № 2604/3166/2012, від 03 квітня 2024 року у справі № 299/374/15-ц.

Водночас, відповідно до статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора.

Водночас, статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За змістом ч. 1 ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1968 Цивільного кодексу України).

Так, аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 2-2697/11 (провадження № 61-28147сво18), 25 травня 2020 року у справі № 390/2041/17.

Крім того, як окреслив у своїй постанові Верховний Суд у справі № 192/2761/14, провадження № 61-4724св18 від 23.05.2018, основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

У Цивільному кодексі України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

На підставі вищевикладеного, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дотримуючись принципів розумності, добросовісності та справедливості, дотримуючись принципу обов`язковості виконання судових рішень, з огляду на те, що єдиними спадкоємцем померлої ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд вважає, що наявні підстави для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

На підставі викладеного та керуючись стст. 260, 261, 354, 442 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні НОМЕР_6 - задовольнити.

Замінити стягувача у виконавчому провадженні НОМЕР_6 від 31.07.2023, яке перебуває на виконанні у Дарницькому відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), щодо виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19.01.2022 у справі №753/7399/16 - ОСОБА_3 на її правонаступників - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ Федір КАЛІУШКО