Рішення № 137873236, 01.07.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/8632/25

Провадження № 2/463/303/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Шпуляра І.Ю.,

представника позивачів - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Львівської міської ради, треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

позивачі звернулися в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , Львівської міської ради про визнання за кожним з них права власності в порядку спадкування за законом на 1/6 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня мати ОСОБА_8 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі на 1/3 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1 . Вказують, що ця 1/3 ідеальна частина квартири АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 28.07.2000 року та рішення Личаківського районного суду м.Львова від 11.01.2011 року. ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, за життя склав заповіт згідно якого усе належне йому майно заповів ОСОБА_8 . Інших спадкоємців на майно ОСОБА_9 не було. Водночас, після смерті ОСОБА_9 мати позивачів ОСОБА_8 у встановленому законом порядку хоч і прийняла спадщину ОСОБА_9 , однак при житті не оформила спадкові права. Після смерті матері вони звернулись до приватного нотаріуса із заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, що належало ОСОБА_8 . Проте, отримали відмову у зв`язку із тим, що спадкоємець ОСОБА_8 за життя належним чином не оформила спадкові права. Таким чином, позивачі зазначають, що оформити спадкові права після смерті матері можливості не мають, оскільки у них відсутній один з правовстановлюючих документів на право власності на спірну квартиру, а саме оригінал свідоцтва про право власності на квартиру від 28.07.2000 року та будь яка інформація та контакти інших співвласників спірного майна. Позивачі є єдиними спадкоємцями після смерті матері та від спадщини не відмовляються. Враховуючи наведене, вважають, що вони, як єдині спадкоємці за законом після смерті матері, мають право на визнання за ними права власності на таке майно в порядку спадкування, а тому просять позов задовольнити.

Позовна заява поступила до суду 11.09.2025 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 16.09.2025 року, позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків зазначених у мотивувальній частині ухвали.

24 вересня 2025 року представником позивачів подано заяву на усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 16.09.2025 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 25.09.2025 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27.10.2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.

Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Справа слухалась у відкритому судовому засіданні, а сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.

Ухвалою суду від 22.10.2025 року, витребувано з Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області - належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи № 58027705 (номер у нотаріуса 584/215) від 06.10.2015 року, заведеної після смерті ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, витребувано від приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Савицької Тетяни Орестівни - належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи № 64598046 (номер у нотаріуса 18/2019) від 13.08.2019 року, заведеної після смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 13.01.2026 року, витребувано з Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області - належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Ухвалою суду від 03.03.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання без складення окремого процесуального документа, за клопотанням представника відповідача Львівської міської ради залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_6 .

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 03.03.2026 року, закрито провадження у справі в частині позовних до відповідача ОСОБА_7 , у зв`язку із смертю останньої. Цією ж ухвалою, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 05.05.2026 року, закрито провадження у справі в частині позовних до відповідача ОСОБА_5 , у зв`язку із відмовою позивачів від позову в частині позовних вимог до ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 05.05.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання без складення окремого процесуального документа, за клопотанням представника позивачів залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_5 .

Відтак, суд у відповідності до вимог ч.5 ст.12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Суд у відповідності до вимог ч.7 ст.81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч.3 ст.367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Представник позивачів - адвокат Масляний Ю.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити. У випадку задоволення судом позовних вимог, судові витрати просить покласти на позивачів.

Представник відповідача Львівської міської ради Попович Я.Д. в судовому засіданні зазначив, що позивачі зверталися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, однак, їм було відмовлено. Під час судового розгляду встановлено, що позивачі є єдиними спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 . Враховуючи наведене, просить ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Третя особа ОСОБА_6 будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання повторно не з`явився, не повідомив суд про причини неявки, письмові пояснення не подав.

Третя особа ОСОБА_5 будучи належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду, в судове засідання повторно не з`явилася, не повідомила суд про причини неявки, письмові пояснення не подала.

З врахуванням зазначених обставин та відповідно до вимог ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутності третіх осіб, які не з`явилися в судове засідання, ухваливши рішення.

Заслухавши пояснення представника позивачів, представника відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом, позивачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є дітьми ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження Серія НОМЕР_1 від 21.06.2019 року, виданого повторно, Серія V-СГ № 370126 від 15.08.1990 року, свідоцтвом про укладення шлюбу Серія НОМЕР_2 від 21.09.1991 року, свідоцтвами про розірвання шлюбу від 07.09.1984 року та ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.10-15).

01 березня 2013 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , якому на праві спільної часткової власності належала 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 , склав заповіт, відповідно до якого усе своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті та те на що він за законом буде мати право заповів ОСОБА_8 (а.с.17, 25).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 від 16.09.2015 року, актовий запис № 730 вбачається, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16).

Крім того, відповідно до копії свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 від 28.05.2019 року, актовий запис № 398 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 (а.с.9).

За життя ОСОБА_8 хоч і прийняла спадщину, проте, свої спадкові права на належне їй майно не оформила. Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина на належне їй на момент смерті майно. Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Згідно постанов про відмову у вчиненні нотаріальних дій приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Савицької Т.О. від 01.07.2025 року та 15.08.2025 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із не оформленням спадкоємцем ОСОБА_8 свої спадкових прав на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 згідно заповіту ОСОБА_9 від 01.03.2013 року (а.с.31-32).

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, окрім випадків, встановлених цим Кодексу.

Так, відповідно до положень ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав.

Відповідно до ст.ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст.1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно зі ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною ч.1 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно з ч.ч.1, 10 статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Свідоцтво про право на спадщину видається після спливу строку для прийняття спадщини.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов`язаний сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду.

Згідно з ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Крім того, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Будченко проти України», «найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП] заява №33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000?I) (п. 40).

У справі «EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» проти України» Європейський Суд зазначив: «Згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Вістіньш і Перепьолкінс проти Латвії» [ВП], заява N 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року) (п. 1);перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58,ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року) (2). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98) (п. 3)».

Так, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , а єдиними спадкоємцями за законом після смерті останньої згідно матеріалів спадкових справ досліджених судом є позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Тобто, позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підтвердження своїх вимог надали суду належні та допустимі докази того, що вони є єдиними спадкоємцями майна померлої матері та можливості оформити право на спадщину в позасудовому порядку не має.

Згідно з п.п.1, 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21, зроблено висновок, що право на обов`язкову частку внаслідок прийняття спадщини обов`язковим спадкоємцем трансформується в майнове право, яке підлягає спадкуванню. ЦК України не містить обмежень чи заборон на спадкування такого права за відсутності його оформлення. Причому не важливо, чи йдеться саме про обов`язкову частку у спадщині. Натомість важливо, щоб спадщина була прийнята, хоч і не оформлена.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки обраний позивачами такий спосіб захисту свого порушеного права, як визнання права власності в порядку спадкування за законом є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самого порушеного права позивача, а тому може бути застосований судом.

Спірне майно належало спадкодавцю ОСОБА_8 навіть за відсутності його належного оформлення, від отримання спадкового майна ОСОБА_8 за життя не відмовлялась, подала заяву про його прийняття, проте не встигла його оформити, а тому таке входить до складу її спадщини після смерті. Позивачі є спадкоємцями вказаного нерухомого майна за законом першої черги, з поважних причин пропустили строк звернення в органи нотаріату із заявою про прийняття спадщини та реалізувати своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину в позасудовому порядку змоги не мають.

Таки чином, суд вважає необхідним захистити права позивачів та визнати в судовому порядку за кожним з них право власності на 1/6 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішуючи питання стягнення з відповідача на користь позивачів судових витрат, суд враховує позицію сторони позивачів, які просять суд не стягувати з відповідача судовий збір.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .

Відповідач: Львівська міська рада, місцезнаходження: 79006, м.Львів, площа Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896.

Третя особа: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа: ОСОБА_5 , (рік народження - інформація відсутня), останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - інформація відсутня.

Повний текст судового рішення складено - 01 липня 2026 року.

Суддя Грицко Р.Р.