Постанова № 137872458, 30.06.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1129/26 Провадження № 3/358/435/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Буравова К.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 2 Обухівського РУП ГУ Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянки України, яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,-

УСТАНОВИЛА:

1. Формулювання обставин правопорушення, яке пред`являлося особі у протоколі та визнане суддею доведеним.

05.06.2026 близько 11:00 год. в АДРЕСА_1 , громадянка ОСОБА_1 ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків щодо догляду за своїми малолітніми дітьми, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме за місцем проживання дітей не створені належні умови для їх гармонійного розвитку, фізичному розвитку, моральному розвитку В будинку брудно. Складено акт про обстеження умов проживання.

Дії ОСОБА_1 , кваліфіковані за ч.1 ст.184 КУпАП .

30.06.2026 в судовому засідання особа, що притягуєтьсядо адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 вину визнала та висловила щире каяття. Підтвердила обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №966297 від 05.06.2026.

2. Докази на підтвердження встановлених суддею обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення, обов`язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно-небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 184 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Частиною 1 ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину у дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї, родини, українського народу та Батьківщини. Батьки повинні піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечити здобуття нею повної загальної середньої освіти та готувати до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину; при цьому забороняються будь-які види її експлуатації, а також застосування фізичних або інших видів покарань, що принижують людську гідність дитини.

У силу ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

У частині 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року розкрито поняття «не піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя» яке означає: незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складник виховання; не спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявлення інтересу до її внутрішнього світу; не створення умов для здобуття нею освіти.

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно із вимогами ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, за ч.1 ст.184 КУпАП суду надано протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №966297 від 05.06.2026, що складений відносно ОСОБА_1 , в якому викладені обставини адміністративного правопорушення.

До протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 долучено:

- рапорт старшого інспектора СЮП ВП Обухівського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції Колісник Г.І. від 05.06.2026, згідно якого 05.06.2026 було відвідано сімю ОСОБА_1 , та за місцем проживання родини було виявлено антисанітарійні умови родини;

- акт обстеження умов проживання за № 59 від 05.06.2026, згідно якого 05.06.2026 було здійснено перевірку умов проживання малолітніх дітей ОСОБА_1 , що проживають за адресою: АДРЕСА_1 , де було виявлено, що в будинку брудно, речі розкидані по підлозі, з матір`ю проведено профілактичну бесіду;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 05.06.2026, з яких убачається, що до будинку ОСОБА_1 де вона проживає разом з дітьми 05.06.2026 завітали працівники служби у справах дітей, які виявили що в будинку безлад, брудно, речі розкидані по підлозі. На їх зауваження пояснила, що не встигає за всім дивитися та підтримувати порядок.

3. Мотиви накладення адміністративного стягнення та ухвалення інших рішень.

Оцінюючи докази за їх сукупністю, кваліфікую дії, що вчинила ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП - як ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання неповнолітніх дітей.

При накладенні стягнення, згідно з вимогами ст. 33 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Згідно ст.ст. 34, 35 КУпАП обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність правопорушника за вчинене адміністративне правопорушення, не виявлено.

Дослідивши надані докази в їх сукупності, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу, що вчинила адміністративне правопорушення, ступінь його вини, майновий стан, а також те, що раніше до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП вона не притягувалася, суддя дійшла висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді попередження.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до вимог п.5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з правопорушника ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір, в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Згідно ч. 4 ст. 15 ЗУ "Про виконавче провадження" за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення. За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

У зв`язку з наведеним з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України слід стягнути судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Керуючись статтями 184, 221, 283, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 визнати винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (стягувач - Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601; отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження №61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).

Суддя К. І. Буравова