Рішення № 137872081, 20.04.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/124/26

Справа №754/154/23

РІШЕННЯ

Іменем України

20 квітня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді - Сенюти В.О.

секретаря судового засідання - Каба А.В.

за участю:

позивачки/відповідачки - ОСОБА_1

представника позивачки /відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2

представник відповідача/позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до відповідача ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей.

Стислий виклад позицій сторін

Подану позовну заяву обґрунтовано тим, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.03.2009 по 23.05.2022. У період шлюбу народилося двоє дітей - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Весь час спільні діти проживали разом із позивачкою, знаходяться на її утриманні. Зважаючи на припинення між подружжям шлюбних відносин, позивачка вважає за необхідне визначити місце проживання дітей разом із нею. На підставі викладеного, позивачка просить визначити місце проживання сина та доньки разом із матір`ю за адресою - АДРЕСА_1 та здійснити розподіл судових витрат.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Кубрак О.О. подав відзив на позовну заяву. Відповідно до якого проти задоволення позову заперечує у повному обсязі, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Позивачка приховала від суду важливі обставини, так фактичні шлюбні відносини між позивачкою та відповідачем тривали з 2009 по 2018 роки, в подальшому позивачка разом із сином виїхали до Чехії, де син вступив до навчального закладу, а донька залишилася проживати із відповідачем та відвідувала дошкільний навчальний заклад № 555. Відтоді мати з донькою разом не проживали. За період навчання доньки у ДНЗ № 555, мати доньку ні разу не забирала. Натомість догляд та піклування за донькою здійснював відповідач. Наразі обидві дитини проживають за кордоном, а з 2018 року позивачка сама на постійній основі проживає в Чеській Республіці та з донькою не проживає. Натомість відповідач має посвідку на проживання в Німеччині разом із донькою. Донька прижилася у новому середовищі, має медичний догляд, має сталі сімейні зв`язки, місце проживання дитини є постійним та комфортним. З 2018 року постійним найближчим оточенням є саме батько, до якого у доньки є прив`язаність та добрі сімейні стосунки. Позивачка приховала, що визнана винною у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України, їй призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, одночасно звільнено від відбування покарання на підставі ЗУ «Про амністію» від 08.04.2014. Крім того, вказаним вироком Деснянського районного суду міста Києва від 11.12.2015 з позивачки стягнуто на користь цивільних позивачів моральну та матеріальну шкоду у розмірі 414479,78 грн, які до сих пір не виплачені. Через наявні відкриті виконавчі провадження, відповідач не міг перераховувати грошові кошти, оскільки останні підлягали арешту, отже кошти надавалися готівкою. Крім того, за період спільного проживання у позивачки часто виникали безпричинні нервові зриви, що супроводжувалися криками та неадекватною поведінкою, що і стали причиною розлучення. Відповідач через побоювання наявності у позивачки психічного розладу (ознаки біполярного розладу) категорично проти визначення місця проживання дітей з позивачкою. Визначення місця проживання дітей з матір`ю має реальну загрозу життю та здоров`ю дітей, оскільки психоемоційний стан матері суперечитиме інтересам дітей. Умови проживання дітей в Чеській Республіці невідомі. Оскільки син навчається в Чеській Республіці та грає в хокейній команді, заради нього відповідач не подавав заяв з приводу визначення місця проживання сина з батьком, проте син постійно жаліється на поведінку матері, яка свариться, постійно його б`є та забороняє спілкуватися з батьком. Проте, 23.03.2023 сину виповниться 14 років та враховуючи ст. 160 СК України, останній буде мати право самостійно визначати своє місце проживання та в подальшому зможу переїхати до батька.

Крім того, відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог подав зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання дитини. На підставі вказаного зустрічного позову, ОСОБА_3 просить визначити місце проживання доньки ОСОБА_6 разом із ним та здійснити розподіл судових витрат. Доводи зустрічної позовної заяви ідентичні доводам, що викладені у відзиві на первісний позов. Додатково вказано про те, що квартира АДРЕСА_2 здається в оренду та ОСОБА_1 там не проживає.

Позивачка за первісним позовом - ОСОБА_1 подала відзив на зустрічну позовну заяву. Так, заперечуючи проти задоволення зустрічного позову - вказує на те, що позивач за зустрічним позовом не навів жодних обставин за яких допустимо було б встановити можливість ОСОБА_3 забезпечити та здійснювати догляд за малолітньою дочкою, не вказано місце працевлаштування та розмір його доходів, неможливо визначити безпосереднє місце проживання дитини, де їй створені відповідні умови, де вона буде розвиватися та куди буде ходити до навчальних закладів тощо. До первісного позову долучено рішення суду від 23.05.2022 про розірвання шлюбу, яке ОСОБА_3 не оскаржував, відтак погодився із викладеними підставами позову, відповідно до яких шлюбні відносини припинились в травні 2022 році, а не у 2018 році, як вказано у відзиві на первісний позов та зустрічній позовній заяві. За весь час спільного проживання ОСОБА_3 на роботу не ходив, заробітної плати не отримував, існував виключно за рахунок доходів дружини та її родини, докази утримання малолітньої доньки з 2018 року у справі відсутні. У зв`язку із ігноруванням ОСОБА_3 вимоги щодо утримання дітей, ОСОБА_1 подала до суду заяву про видачу судового наказу про стягнення з останнього аліменти на утримання дітей. Вказаний наказ не оскаржено, крім того видача наказу свідчить також про те, що діти перебувають на утриманні матері, а не батька. Крім того, з примусового виконання судового наказу, відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3, за яким станом на 01.01.2023 наявний борг у сумі 59534,41 грн. На даний час ОСОБА_3 продовжує ігнорувати свій обов`язок по утриманню дітей, аліменти не сплачує. Позивач за зустрічним позовом не надає докази свого матеріального стану, на підставі яких можна дійти висновку про спроможність останнього забезпечувати не тільки себе, а й малолітню дитину. Додатковим доказом неспроможності ОСОБА_3 є те, що він фактично скориставшись малолітньою донькою виїхав за межі території України під час запровадженого воєнного стану, що здійснено виключно з метою уникнення призову до лав ЗСУ, отримання довідки про тимчасовий прихисток в статусі біженця та отримання безкоштовної гуманітарної допомоги. Позивачка за первісним позовом вказує на те, що після розлучення, в подальшому через розпочату РФ війну, діти протягом всього часу проживали та перебували разом з нею, були на повному її утриманні. У цей час діти разом з матір`ю перебували у Чеській Республіці, оформлювали офіційні документи на перебування, діти влаштовані в навчальні заклади та секції, забезпечені житлом. З 25.11.2021 МВС Чеської Республіки розглядалися документи дочки ОСОБА_6 на отримання довготривалої візи, 17.08.2022 повідомлено про задоволення розгляду документів на видачу довготривалої візи. Відтак, доводи відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом щодо проживання доньки з ним з 2018 року спростовуються відмітками в закордонному паспорті доньки. ОСОБА_1 офіційно займається підприємницькою діяльністю у сфері працевлаштування та перекладів, у зв`язку із чим отримує офіційний постійний дохід, що дає їй змогу самостійно планувати день , підлаштовуючись під життя дітей. В липні 2022 року після повернення з оздоровлення, що мало місце в Болгарії, донька ОСОБА_6 зі всіма документами перебувала на канікулах у батьків позивачки. Скориставшись відсутністю матері, без її дозволу та без попереднього погодження, ввівши в оману батьків позивачки, під виглядом побачення з донькою, ОСОБА_3 в липні 2022 року забрав малолітню доньку без подальшого повідомлення матері про місце перебування останньої, у зв`язку із чим ОСОБА_1 подала до Національної поліції України заяву про розшук доньки. Після цього, ОСОБА_3 більше 3 місяців на зв`язок не виходив. З метою встановлення місця перебування ОСОБА_3 адвокат здійснював відповідні запити. За результатами отриманих відповідей, встановлено, що ОСОБА_3 документів про дозвіл для виїзду за кордон не отримував, був визнаний тимчасово непридатний до 09.10.2022, після закінчення терміну тимчасової непридатності ВЛК не проходив, та повісткою був викликаний до ТЦК, але у вказану дату не з`явився, у зв`язку із чим здійснені заходи щодо розшуку порушника та притягнення його до встановленої відповідальності. Натомість, донька, перебуваючи з матір`ю була забезпечена житлом як в Україні так і в Чеській Республіці, навчалась в школі, займалась в музичній школі, їздила на відпочинок, на море, розвивалась та зростала у повноцінній родинній атмосфері. У зв`язку із чим, донька не потребувала гуманітарної допомоги та поневірянь по прихисткам та гуртожитках як біженка, на що її обрік ОСОБА_3 . Крім того, ОСОБА_1 не вважає за необхідне коментувати обставини ДТП, яке мало місце у 2015 році та пов`язані з нею події, оскільки сталися задовго до виникнення спірних правовідносин та не стосуються ні предмету, ні підстав позову.

Представник ОСОБА_3 подав відповідь на відзив за зустрічним позовом, відповідно до якого просить у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити у повному обсязі. Вказав, що ОСОБА_3 офіційно працевлаштований та не отримує жодних соціальних виплат від держави на території якої перебуває, відтак твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 забрав дитину виключно з метою отримання соціальних виплат не відповідає положенню німецького законодавства. Оскільки донька проживала з батьком , мати дитини надала письмову згоду на виїзд дитини за кордон. ОСОБА_3 наполягає на тому, що шлюбні відносини припинені у 2018 році, оскільки ОСОБА_1 виїхала з сином до Чеської Республіки. ОСОБА_3 з 07.05.2008 зареєстрований ФОП, отримував дохід та лише 07.03.2017 припинив підприємницьку діяльність. Також наголошує на тому, що відносно ОСОБА_1 був винесений вирок 11.12.2015. та обставина, що в судовому порядку був виданий наказ про стягнення з ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей не свідчить про факт проживання дітей з матір`ю, крім того вказаний судовий наказ ОСОБА_3 направлено не було, та має намір його оскаржити. Перетинання кордону ОСОБА_3 разом із донькою були здійснені на законних підставах. Мати дитини не опікується життям доньки, оскільки остання переважну частини проживає із батьками матері дитини, які займаються її «перевихованням». Крім того, винесення рішення третьою особою щодо визначення місця проживання дітей із матір`ю, представник відповідача за первісним позовом та представник позивача за зустрічним позовом пов`язує виключно відповідними зв`язками у Службі, оскільки матір позивачки є колишнім співробітником правоохоронних органів.

Представник позивачки за первісним позовом та відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвокат Неведомський В.О. подав заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких просив первісну позовну заяву задовольнити, зустрічний позов залишити без задоволення. Вказує на те, що ОСОБА_3 не надає жодних доказів щодо наявності у нього можливостей забезпечити утримання доньки. Малолітня ОСОБА_6 постійно проживала на території України та була зареєстрована за адресою реєстрації матері, де проживала разом із матір`ю, братом, подорожували та перебувала в Чехії. В Чеській Республіці ОСОБА_1 перебувала разом зі своїми дітьми, донька була влаштована до школи та мала її відвідувати. Припинення шлюбних відносин підтверджується рішенням суду, оскільки іншого способу розірвання шлюбу законодавством не визначено. Після розірвання шлюбу на утриманні ОСОБА_1 перебувало двоє дітей, батько яких участі в їх матеріальному забезпеченні не приймає, що і зумовило матір дітей звернутися до суду в наказному провадженні щодо стягнення аліментів. Батько дітей в свою чергу про судовий наказ був обізнаний та не скористався своїм правом на його оскарження. ОСОБА_3 у своїх заявах вказав, що у зв`язку із його непридатністю до проходження служби в ЗСУ, останній здійснив виїзд за межі України, однак чинне законодавство України не містить такої підстави для виїзду особі, яка є непридатною для проходження служби в ЗСУ, при цьому доказів вказаному надано не було. Твердження представника ОСОБА_3 про те, що у ОСОБА_1 наявне психічне захворювання жодними доказами не підтверджено.

Позивачка за первісним позовом та відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 подала додаткові пояснення щодо неможливості забезпечити явку доньки з метою її опитування, оскільки вона не бажає приймати участь у будь-яких діях пов`язаних із розглядом цієї справи. ОСОБА_3 в телефонних розмовах налаштовує доньку проти матері та брата, чинить на неї тиск та маніпулює нею.

Представник відповідача за первісним позовом та представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - адвокат Кушнір С.Б. подав письмові пояснення, де вказує на те, що 09.02.2026 ювенальна поліція м. Чернівці зафіксувала факт побиття дитини ОСОБА_6 .

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12.01.2023 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 23.02.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом та витребувано від Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону ОСОБА_1 у період з 01.01.2018 по дату надання відповіді на запит.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 31.07.2023 витребувані матеріали виконавчого провадження від Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ відносно ОСОБА_1 із зазначенням її статусу за період з 06.01.2023 по теперішній час.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 03.08.2023 витребувано завіреним належним чином копію вироку від 11.12.2015 у справі № 754/495/15 відносно ОСОБА_1 .

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 31.10.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Кубрак О.О. про допит свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 31.10.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Неведомського В.О. про допит свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 31.10.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Кубрак О.О. про допит свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 07.11.2023 відмовлено представнику ОСОБА_3 - адвокату Кубраку О.О. про відвід судді Таран Н.Г.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 10.07.2024, яка занесена до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19.11.2024, яка занесена до протоколу судового засідання відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Кушнір С.Б. про закриття провадження по справі.

11.12.2024 у зв`язку із прийняттям ВРП рішення про звільнення судді Таран Н.Г від 03.12.2024., здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12.12.2024 справа прийнята до свого провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 13.02.2025 відмовлено у закритті провадження у справі.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 17.03.2025 визнано відвід судді Сенюти В.О. необґрунтованим.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18.03.2025 у задоволенні заяви про відвід судді Сенюти В.О. - відмовлено.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 30.04.2025 призначено судово-психологічну експертизу та зупинено провадження.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 29.09.2025 поновлено провадження по вказаній справі, оскільки справа повернута з експертної установи без виконання, з причин її неоплати.

Вислухавши вступне слово сторін та їх представників, допитавши свідка ОСОБА_13 , з`ясувавши думку ОСОБА_6 , дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.03.2009 до 23.05.2022 (Т.1. а.с.12, 15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_5 , батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , сторони по справі, про що свідчить копія свідоцтва про народження (Т.1 а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_6 , батьками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження (Т.1 а.с. 14).

Згідно копії договору найму нерухомого майна від 01.01.2021, укладений між ОСОБА_16 та ОСОБА_1 , остання орендує житлове приміщення за адресою - АДРЕСА_3 .

Відповідно до даних з особової справи ОСОБА_6 (Т. 1 а.с. 156), остання за заявою батьків зарахована до 1 «А» класу Чернівецької ЗОШ І-ІІІ ст. № 25 у період з 01.09.2021 до 27.06.2022. З 27.06.2022 до 06.09.2022 була зарахована до 2 «А» клас Чернівецького ліцею № 5 «Оріяна».

08.06.2022 Деснянський районний суд міста Києва виніс судовий наказ № 754/3074/22, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 20.04.2022 і до досягнення дітьми повноліття (Т.1 а.с. 140).

З метою примусового виконання судового наказу № 754/3074/22, виданого Деснянським районним судом міста Києва 28.07.2022 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого старшим державним виконавцем Черуха О.М., станом на 01.01.2023 заборгованість ОСОБА_3 становить 59534,41 грн. (Т. 1 а.с. 141).

28.02.2023 начальник Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Дубас А.М. надав відповідь про те, що виконавчі провадження, де стороною є ОСОБА_3 у відділі на виконання не перебувають (Т. 1 а.с. 189).

25.04.2023 Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації надала висновок щодо визначення місця проживання дітей. Служба перевірила місце проживання дітей, де створені всі необхідні умови для проживання та розвитку дітей. За місцем проживання ОСОБА_1 , характеризується позитивно, відповідно до медичної довідки психіатричних та наркологічних протипоказань не виявлено. Представник ОСОБА_3 через свого представника направив до Служби свої заперечення щодо визначення місця проживання дітей з матір`ю. ОСОБА_5 в своїх поясненнях вказав, що хоче проживати з матір`ю. Таким чином за результатами розгляду служба виснувала про доцільність визначити місце проживання дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 разом з матір`ю ОСОБА_1 та недоцільно визначати місце проживання доньки з ОСОБА_9 (Т. 1 а.с. 192-198).

Відповідно до талону - повідомлення з єдиного обліку № 40864 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.08.2022, звернулася ОСОБА_16 , яка вказала, що 30.07.2022 колишній зять ОСОБА_3 звернувся до неї з проханням дати йому доньку на 10 днів, так як він повернувся із зони бойових дій у відпустку. 15.08.2022 попросили батька дитину повернути, оскільки в школі в м. Чернівцях почалися заняття, однак батько дитину не повернув та на зв`язок перестав виходити (Т. 1 а.с.152).

Згідно відповіді Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 26.10.2022 повідомлено, що з метою подальшого відпрацювання, було здійснено телефонний дзвінок ОСОБА_3 , який повідомив, що разом з малолітньою донькою перебуває на відпочинку у Черкаській області (Т. 1 а.с.153).

Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.11.2022, ОСОБА_3 рішенням ВЛК від 09.08.2022 визнаний тимчасово непридатним до військової служби (до 09.10.2022). Рішення про тимчасову непридатність до військової служби вписано в тимчасове посвідчення військовозобов`язаного. Після закінчення терміну тимчасової непридатності ОСОБА_3 медичний огляд ВЛК в ІНФОРМАЦІЯ_5 не проходив ( Т.1 а.с.154).

13.12.2022 ІНФОРМАЦІЯ_4 надало відповідь про те, що ОСОБА_3 направлено повістку щодо прибуття для повторного проходження ВЛК, проте у вказаний у повістці час ОСОБА_3 не з`явився. У зв`язку із чим ІНФОРМАЦІЯ_4 направило лист до Деснянського УП ГУНП щодо розшуку ОСОБА_3 , як порушника правил військового обліку та можливого притягнення до відповідальності у відповідності до вимог чинного законодавства (Т.1 а.с.155).

19.08.2022 ОСОБА_3 та ОСОБА_6 отримали посвідку на проживання до 04.03.2024 за адресою - АДРЕСА_4 ).

14.11.2022 ОСОБА_3 та донька ОСОБА_6 зареєстрували місце свого проживання за адресою - АДРЕСА_5 (Т. 1 а.с.103).

ОСОБА_6 має європейську картку медичного страхування (Т.1 а.с.105).

Відповідно до листа від 18.01.2023, ОСОБА_3 працевлаштований в Avides Media AG щонайменше до 15.05.2023 (Т.1. а.с.107).

Згідно довідки Початкової школи Гемслінген, ОСОБА_6 є ученицею школи з 10.11.2022 та відвідує у 2022/2023 навчальному році 1 клас, попередня дата закінчення навчання 31.07.2026 (Т. 1 а.с. 109).

06.11.2023 суд першої інстанції Цілле розглядав справу щодо проблематики врегулювання відносин (Т. 3 а.с. 71-72), за результатами розгляду якої батьки уклали угоду, за якою донька проживає з батьком у Німеччині, та залишається під спільною опікою та встановлений графік спілкування матері і дитини.

15.07.2024 Відповідно до талону - повідомлення єдиного обліку № 33567, до РУ надійшло повідомлення ОСОБА_1 щодо грубого порушення батьком ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків (Т. 3 а.с. 124).

Відповідно до письмових матеріалів справи, 19.11.2024 був допитаний один свідок ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_13 , про допит якого клопотала сторона позивача за первісним позовом показала, що більше знайома із ОСОБА_1 , потім познайомилася із її чоловіком ОСОБА_3 . Спілкування у свідка із сім`єю було дружнім. Свідок вказала, що дітьми переважно займається мати, організація гуртків, навчання та їх фінансове утримання. ОСОБА_3 офіційне ніколи ніде не працював, у ОСОБА_1 свій бізнес, а ОСОБА_3 інколи допомагав дружині. Після припинення шлюбу, діти проживали із матір`ю, коли ОСОБА_17 відлучалась, у догляді допомагають батьки ОСОБА_1 .

Інші свідки, які заявлялись представниками сторін, не були допитані судом, з наступних підстав.

Так, адвокат Неведомський В.О. в засіданні від 19.11.2024 вказав, що допит інших заявлених свідків просить зняти - (Т. 3 а.с. 169 - п. 97), від допиту свідка ОСОБА_12 відмовляється (Т. 4 а.с.27, п. 190).

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - адвокат Кушнір С.Б. в засіданні 19.11.2024 вказав, що явка свідків забезпечена не була, а в засіданні 13.02.2025 вказав, що не наполягає на допиті заявлених свідків (Т. 3 а.с. 216 - п. 42).

Мотивувальна частина

У чч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Будь-який сімейний спір стосовно дитини повинен вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

На рівні внутрішнього національного законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19).

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Положенням ч. 3 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

За вимогами ч.. 1, 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

До інших обставин, що мають істотне значення під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку (див. постанову Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 377/128/18).

Відповідно до положень ч.. 1- 6 ст. 19 СК України спори про визначення місця проживання дитини є тією категорією справ, в яких обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Разом з цим, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Враховуючи положення ст. 7, 13 СК України, ч. 4 ст. 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» 2006 року, при розгляді цієї категорії справ суди обов`язково застосовують Конвенцію про права дитини від 20.11.1989, ратифіковану Україною 27.02.1991, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ).

Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування національними судами статті 8 Європейської конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року дозволяє вказати на такі важливі особливості вирішення спорів про визначення місця проживання дитини:

1) при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 в справі «Мамчур проти України», пункт 100);

2) стаття 8 Європейської Конвенції 1950 року вимагає, щоб національні органи влади встановили рівновагу між інтересами дитини й батьків, і щоб особливу увагу було приділено інтересам дитини, які через серйозність їх характеру мають переважну дію над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 13.07.2000 в справі «Ельсхольц проти Німеччини» («Elsholz v. Germany»), пункти 50,64).

У рішенні від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України» ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» ЄСПЛ вкотре зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (параграф 54).

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Верховний Суд вже звертав увагу на те, що аналіз міжнародних стандартів по захисту прав дитини та практики цього суду свідчить, що при розгляді спорів, пов`язаних із захистом прав дитини, в судовому рішенні необхідно наводити мотиви врахування (неврахування), які стосуються:

- того, як враховувались якнайкращі інтереси дитини, які елементи, залежно від специфіки спору, брались до уваги для визначення їх змісту;

- того, чи враховано думку дитини або чи наведено підстави її неврахування;

- оцінки висновку органу опіки та піклування або причин, що зумовили неможливість отримання такого висновку;

- відповіді на твердження про застосування домашнього насильства;

- залежно від обставин конкретної справи рівня розвитку дитини, соціально-психологічних рис дитини, умов її проживання та навчання, безпеки, ситуації в сім`ї і взаємовідносин з дорослими тощо.

Актуальність кожного з таких елементів буде залежати від обставин конкретної справи, де одним буде надаватись більша вага, ніж іншим (див:. постанова Верховного Суду від 14.03.2025 у справі № 527/955/24).

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан дитини тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Такий висновок є сталим у практиці Верховного Суду (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та постанови Верховного Суду: від 24.04.2019 у справі № 300/908/17, від 02.12.2020 у справі № 180/1954/19, від 23.09.2021 у справі № 223/306/20, від 01.03.2023 у справі № 643/16285/20, від 17.01.2024 у справі № 735/308/21).

Щодо первісних позовних вимог в частині визначення місця проживання сина ОСОБА_5 із матір`ю, суд виходить з наступного.

Положення ч. 2 ст. 29 ЦК України передбачає, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч. 3 ст. 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

На момент ухвалення рішення по справі, ОСОБА_5 виконалось повних 17 років, що в даному випадку виключає необхідність вирішувати дане питання в судовому порядку.

Крім того, батько дитини - ОСОБА_3 у відзиві заперечень не висловив з цього приводу, зустрічна позовна заява вказаної вимоги не містить.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 29 ЦК України, ч. 3 ст. 160 СК України, вік дитини на момент ухвалення рішення 17 років, з боку батька сина відсутні вимоги та заперечення, а також ту обставину, що син перебуває на утриманні матері, підстав для задоволення позову в цій частині суд не вбачає.

Щодо визначення місця проживання доньки сторін ОСОБА_6 , слід вказати наступне.

Аналіз наведених сторонами по справі обставин та хронологія подій, яка підтверджена письмовими матеріали справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 після розірвання шлюбу 23.05.2022 проживала разом із матір`ю ОСОБА_1 та перебувала на її утриманні.

Доводи позивача за зустрічним позовом про те, що після припинення шлюбних відносин у 2018 році, донька ОСОБА_6 залишилася проживати разом із батьком суд до уваги не приймає, оскільки станом на 2018 рік сторони по справі перебували у шлюбі, докази в розумінні ст. 76-80 ЦПК України не проживання письмові матеріали справи не містять.

Надану довідку з ДНЗ (Ясла-Садок) № 555 Деснянського району м. Києва від 07.04.2023 на підтвердження усунення матері з життя доньки, суд до уваги не приймає, оскільки остання носить суперечливий характер, враховуючи відповідь від 25.05.2023 (Т. 2 а.с. 135 зворотній бік).

Відповідь ДПСУ від 23.02.2023 щодо перетину кордону ОСОБА_1 (Т. 1 а.с. 168) на підтвердження того, що батько весь час проживав разом із донькою, займався її вихованням, в той час як матір дитини уникала виконання своїх обов`язків, суд до уваги не приймає, оскільки у період з липня 2018 по травень 2022 року, сторони по справі перебували у шлюбі, а у період з 22.07.2022 до 07.03.2023 ОСОБА_1 перебувала за межами України тривалістю 2 та 5 календарних дня, що не може свідчити про неналежну поведінку матері по відношенню до дитини. Подальших періодів перетинання кордону та тривалість перебування за межами України ОСОБА_1 письмові матеріали справи не містять.

Доводи представника ОСОБА_3 про те, що факт не проживання ОСОБА_1 із донькою підтверджується також і нотаріально посвідченою заявою про її згоду на виїзд доньки за кордон (Т. 2 а.с. 52), суд вважає неприйнятними, а також спробою підмінити поняття не проживання матері з дітьми та дозвіл на їх супровід за межі України, оскільки текст такої заяви охоплюється періодом з 27.11.2021 по 27.11.2022, стосується двох неповнолітніх дітей, а також із зазначенням конкретної мети таких виїздів та переліком країн.

Крім того, письмові матеріали справи також містять і нотаріально посвідчені заяви, якими ОСОБА_3 надає згоду на виїзд двох дітей за кордоном у період з 11.05.2019 по 31.12.2020 у супроводі їх матері ОСОБА_1 (Т. 2 а.с. 94). А також наявна спільна заява сторін на виїзд неповнолітньої ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у супроводі ОСОБА_12 або ОСОБА_16 та заява ОСОБА_3 на виїзд неповнолітнього сина у супроводі ОСОБА_1 (Т. 2 а.с. 95, 96, 97).

Вище викладені обставини також підтверджуються і показами свідка ОСОБА_13 , про допит якого клопотала сторона позивача за первісним позовом, яка показала, що більше знайома із ОСОБА_1 , потім познайомилася із її чоловіком ОСОБА_3 . Спілкування у свідка із сім`єю було дружнім. Свідок вказала, що дітьми переважно займається мати, організація гуртків, навчання та їх фінансове утримання. ОСОБА_3 офіційне ніколи ніде не працював, у ОСОБА_1 свій бізнес, а ОСОБА_3 інколи допомагав дружині. Після припинення шлюбу, діти проживали із матір`ю, коли ОСОБА_17 відлучалась, у догляді допомагають батьки ОСОБА_1 .

Наведені доводи представника ОСОБА_3 про те, що видача судового наказу не підтверджує факт проживання дітей з матір`ю, суд до уваги не приймає, оскільки прямо суперечить положенню ч. 3 ст. 181 СК України.

Суд критично приймає доводи ОСОБА_3 про те, що в провадженні виконавчої служби відсутні виконавчі провадження, де він є стороною. Навпроти, вказане твердження спростовується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи - Т.3 а.с.1 та Т. 1 а.с. 236, а також долученою копію квитанції, відповідно до якої останній сплатив 80882,00 грн на реквізити Деснянського ВДВС у м. Києві.

Крім того, твердження представника ОСОБА_3 про необхідність встановити факт припинення шлюбних відносин у 2018 році під час розгляду цієї справи, суд вважає неспроможними та такими, що не відповідають принципу диспозитивності, закріпленому у ч. 1 ст. 13 ЦПК України.

В подальшому, 19.08.2022, у період дії згоди ОСОБА_1 посвідченої нотаріусом (Т. 2 а.с.52), неповнолітня донька ОСОБА_6 у супроводі свого батька ОСОБА_3 виїхала за межі України. При цьому суд звертає увагу на те, що вказана згода носить обмежувальний характер як щодо періоду, на якій вона надана так і країн перебування дитини.

В свою чергу письмові матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що питання проживання доньки та її навчання у ФРН батьками дитини обговорювались та узгоджувались, відтак відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом самостійно прийняв рішення щодо вказаного, що не відповідає положенню ст. 141 СК України.

Разом з тим, представники ОСОБА_3 у зустрічному позову та виступах зазначають про те, що місце проживання доньки має бути визначене саме із батьком, оскільки поведінка матері дитини є неадекватною по відношенню до дитини, мають місце випадки застосування нею фізичного насилля до доньки, наявність вироку, матір не приділяє доньці увагу, оскільки тривалий час знаходиться за кордоном, а фактичне виховання дитини переклала на своїх батьків. При цьому, ОСОБА_6 проживаючи разом із батьком у Німеччині, має посвідку на проживання, у новому середовищі прижилася, має сталі сімейні зв`язки.

Посилання сторони відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом на вирок суду від 11.12.2015 відносно ОСОБА_1 , як характеризуючу ознаку суд приймає критично.

Відповідно до змісту вироку від 11.12.2015 у справі № 754/495/15 ОСОБА_1 визнано винуватою у пред`явленому обвинувачені за ч. 2 ст. 286 КК України і призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки. Звільнено від відбування покарання на підставі ЗУ «Про амністію» та стягнуто матеріальну та моральну шкоди на користь потерпілих осіб. Вказана події мали місце у період перебування сторін у шлюбі та не стосуються предмету спору.

Твердження ОСОБА_3 щодо неадекватної поведінки по відношенню до дитини, та застосування матір`ю фізичного насилля до доньки, суд вважає неприйнятними, оскільки супереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не підтверджено доказами в розумінні ст. 76-80 ЦПК України.

Також суперечливість тверджень ОСОБА_3 щодо агресивної поведінки ОСОБА_1 по відношенню дітей підтверджуються його відзивом та письмовими матеріалами справи.

Надані представником ОСОБА_3 - адвокатом Кушнір С.Б. фотографії на яких зображено дитину із тілесними ушкодженнями у вигляді синця та спухлої верхньої губи суд приймає критично.

Згідно наданої відповіді Чернівецького РУ поліції в Чернівчецькій області, на спецлінію «102» надійшло повідомлення щодо можливих неправомірних дій відносно неповнолітньої ОСОБА_6 . Виїздом на місці працівників поліції встановлено лише словесний конфлікт між дідусем та онукою, у зв`язку з чим проведено профілактично-роз`яснювальну бесіду. Відтак, відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом вказуючи на вчинення фізичного насилля над дитиною з боку матері, вказаному докази не надає.

Крім того, суд звертає увагу саме на поведінку батька, який вказуючи на вчинення фізичного насилля матір`ю по відношенню до доньки, не здійснив жодного звернення ні до працівників ювенальної поліції, ні до відповідного органу Служби у справах дітей та сім`ї, або інших правоохоронних органів, завданням яких є припинення протиправних дій. При цьому представник ОСОБА_3 - адвокат Кушнір С.Б. пояснити таку поведінку батька не зміг, що в даному випадку свідчить про недобросовісну поведінку сторони.

Відповідно до положення ст. 161 СК України з метою визначення місця проживання дитини, визначальним є також наявність самостійного доходу у батьків.

ОСОБА_3 на підтвердження наявності самостійного доходу вказує на те, що здійснював підприємницьку діяльність з 07.05.2008 по 07.03.2017. Проте, суд вказані доводи до уваги не приймає, оскільки всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України письмові матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_3 доходів від своєї підприємницької діяльності, а факт реєстрації ним ФОП не свідчить автоматично про отримання доходу.

Крім того, надана копія листа від 18.01.2023, відповідно до якої ОСОБА_3 працевлаштований в Avides Media AG щонайменше до 15.05.2023 (Т.1. а.с.107) також не містить даних щодо розміру його заробітної плати.

Відтак суд приходить до висновку, що всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом не надав суду докази в розумінні ст. 76-80 ЦПК України наявності самостійного доходу, який би дозволяв забезпечувати не тільки власні потреби, а й дитини.

Натомість письмові матеріали справи містять докази отримання доходів матір`ю доньки.

При вирішення спору щодо визначення місця проживання ОСОБА_6 , суд приймає до уваги наданий 25.04.2023 Службою у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації висновок про доцільність визначити місце проживання ОСОБА_6 разом з матір`ю ОСОБА_1 та недоцільність визначати місце проживання доньки з ОСОБА_9 (Т. 1 а.с. 192-198).

Твердження представника ОСОБА_3 про те, що висновок Служби, відповідно до якого третя особа , яка не заявляє самостійних вимог вважає за доцільним визначити місце проживання дітей із матір`ю пояснюється лише спеціальними зв`язками матері позивачки із Службою суд вважає неприйнятними та безпідставними, оскільки не підтверджено належними, достовірними та допустимими доказами.

Крім того, висновок служби наданий на виконання вимог ст. 19 СК України оцінюється судом в сукупності з іншими доказами та не має визначальної ролі під час ухвалення рішення.

Також, письмові матеріали справи містять два висновки працівників соціальних служб, підготовлені представником управління у справах молоді округу Ротенбург від 24.07.2023 (Т. 2 а.с. 199-201) та соціальним працівником статутного міста Оломоуц від 09.08.2023 (Т. 3 а.с.10), які носять протилежні дані та суперечливі обставини, за таких обставин, надані висновки судом до уваги не беруться.

Відповідно до положення ч.. 1-3 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію, необхідно проводити з нею бесіду, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення її інтересів та з`ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.

Результат аналізу наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору.

На виконання вказаних законодавчих положень та з метою з`ясування думку дитини щодо визначення її місця проживання, суд неодноразово вживав заходів.

Так, на вимогу суду забезпечити явку дитини, матір ОСОБА_6 - ОСОБА_1 повідомила про те, що донька відмовляється та не має бажання приймати участь при розгляді спору між батьками.

За клопотанням представника ОСОБА_3 - адвоката Кушнір С.Б. було призначено судову - психологічну експертизу з метою з`ясувати думку дитини, а також встановити її ступінь психоемоційного зв`язку між нею та батьками, проте експертиза не була проведена через не оплату ініціатором такої експертизи.

Доводи адвоката Кушнір С.Б. про те, що експертиза не проведена через не забезпечення явки доньки матір`ю ОСОБА_1 спростовуються супровідним листом керівника експертної установи - Т. 4 а.с. 63.

Натомість на адресу суду адвокат Кушнір С.Б. подав відеозапис, де ОСОБА_6 вказала, що хоче проживати саме з батьком.

Отже, з урахуванням наведених вище обставин, а також неможливість в іншій спосіб з`ясувати думку дитини та забезпечити останній реалізації її права, визначеному ст. 171 СК України, суд приймає долучений відеозапис як спосіб висловлення думки дитиною.

Проте, ухвалюючи рішення по вказаній справі, висловлену думку ОСОБА_18 суд не враховує через її не відповідність інтересам самої дитини.

Так, ОСОБА_9 , звертаючись із зустрічним позовом не надав доказів наявності у нього самостійного доходу, який надавав можливість забезпечувати себе та доньку, відсутні докази забезпечення дитині належного місця проживання, а також враховуючи інформацію щодо вжиття заходів по розшуку ОСОБА_3 Деснянським УП ГУНП як порушника правил військового обліку. Відтак зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Таким чином, приймаючи до уваги наявність самостійного доходу ОСОБА_1 , її можливість забезпечити належними умовами для проживання доньки, а також позитивну характеристику останньої, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання доньки ОСОБА_6 разом із матір`ю.

Інші доводи наведені представником ОСОБА_3 - адвокатом Кушнір С.Б. не спростовують висновки суду.

Оцінюючи аргументи, викладені в позові та зустрічному позові, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

На підставі положення ст. 141 ЦПК України суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1073,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 12 13, 78, 79, 89, 141, 203-207, 264, 265, 280-284, 351,352,354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей - задовольнити частково.

Визначити місце проживання ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.

В задоволенні іншої частини первісного позову - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачка/Відповідачка: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 .

Відповідач/Позивач: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса - АДРЕСА_6 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації - код ЄДРПОУ 37501695, м. Київ, проспект Червоної Калини, буд. 21 Г.

Повний текст рішення суду складено - 30.06.2026.

Суддя: В.О. Сенюта