Ухвала суду № 137866351, 01.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

01 липня 2026 року № 520/8949/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Пасечнік О.В., розглянувши питання про зупинення провадження по справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Військова частина НОМЕР_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати пункт 3 вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області «Про усунення виявлених порушень» від 20.03.2026р №130705-14/548-2006.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного офісу Держаудитслужби на користь військової частини НОМЕР_1 судові витрати.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідно до підпункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі в разім перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Судом встановлено, що в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.03.2026 суд зазначив, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, а отже, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Таким чином, правильність обчислення збитків має перевірятись судом, який розглядає позов Державної аудиторської служби України про стягнення збитків, а не під час вирішення справи за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, з огляду на те, що в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача.

Водночас, у постановах від 22 жовтня 2020 року у справі №820/3089/17, від 31 травня 2021 року у справі №826/18686/16, від 31 серпня 2021 року у справі №160/5323/20, від 02 листопада 2021 року у справі №420/6808/19, від 12 травня 2022 року у справі №620/4169/20, від 22 грудня 2022 року у справі №826/13003/17, від 21 березня 2023 року у справі №560/4370/22, Верховний Суд зазначив, що та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема, стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону №2939-XII, з якою кореспондується пункт 50 Порядку №550, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їхніх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову. За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.

Такі висновки кореспондують правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 29 березня 2023 року у справі №160/7775/21, від 06 липня 2023 року у справі №1740/2398/18, від 09 березня 2023 року у справі №500/2489/21, в яких Суд указав, що правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься), і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Надалі розвиваючи підхід щодо правової природи вимог Держаудитслужби, Верховний Суд акцентував увагу на тому, що вимога про відшкодування збитків не є виконавчим документом і якщо підконтрольна установа не згодна з сумою та не відшкодувала її добровільно, орган державного фінансового контролю зобов`язаний звернутися до суду з позовом у загальному порядку. Водночас письмова вимога є правовим актом індивідуальної дії, оскільки вона породжує обов`язки для адресата (усунути порушення) і це дає право установі оскаржувати таку вимогу в адміністративному суді ще до того, як орган контролю звернеться з позовом про стягнення збитків.

Натомість у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі №820/339/17, від 08 серпня 2019 року у справі №804/9577/13-а, від 11 грудня 2019 року у справі №160/641/19, від 20 березня 2020 року у справі №814/380/17, від 31 березня 2020 року у справі №817/650/18, від 07 квітня 2020 року у справі № 813/1984/18, від 08 квітня 2020 у справі №809/504/17, від 12 березня 2021 року у справі №640/3186/19, від 27 травня 2021 року у справі №160/8621/19, від 17 червня 2021 року у справі №440/6907/18, від 31 серпня 2021 року у справі №160/5323/20 та від 03 червня 2022 року у справі №160/13920/20, Верховний Суд з-поміж іншого висновував, що орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об`єктів, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У цих справах Верховний Суд указав, що законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом державного фінансового контролю про їхнє стягнення, а не у справі за позовом підконтрольного об`єкта про визнання вимоги протиправною.

Отже, під час касаційного перегляду цієї справи встановлено наявність неоднакової практики Верховного Суду з цього питання.

Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів даної справи, з урахуванням характеру спірних правовідносин, судом встановлено, що такі у даній справі є подібними до правовідносин, а тому суд вважає за необхідне з метою формування єдиної судової практики, ухвалення законного і обґрунтованого рішення зупинити провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №580/2287/24.

Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 236, 255, 293, 295 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Зупинити провадження у справі №520/8949/26 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги до набрання законної сили судовим рішенням Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №580/2287/24.

Роз`яснити, що ухвала підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Суддя Пасечнік О.В.