Рішення № 137865986, 21.05.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/649/26

Провадження №2/711/1111/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.,

при секретарі - Буйновській А.П.,

за участю представника

позивача адвоката Попова А.В.

представника відповідача

адвоката Гаврилова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21.02.2021 між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2105275917291, за умовами якого Товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 5600 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з умовами цього договору, його додатків та правил.

Відповідно до п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) - 1 (один) рік.

Згідно з п. 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2.00 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в); д) тип процентної ставки - фіксована.

На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5600 грн. 00 коп.

Підписанням Договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Як зазначено, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору, шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

У позовній заяві також вказано, що 01.12.2021 між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено Договір № 1-12, відповідно до якого ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема і за Договором № 2105275917291 від 21.02.2021.

Крім того, 10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема і за Договором № 2105275917291 від 21.02.2021.

Таким чином, вважає, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за Договором № 2105275917291 від 21.02.2021.

Як зазначено, загальний розмір заборгованості за Договором № 2105275917291 від 21.02.2021, що підлягає стягненню, станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 84270 грн. 50 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5599 грн. 52 коп.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 78670 грн. 98 коп.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 49052 грн. 88 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 5599 грн. 52 коп.; заборгованість за відсотками - 43453 грн. 36 коп. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 10.02.2026 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Дана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

13.04.2026 відповідачем, через свого представника - адвоката Гаврилова Д.О., подано відзив на позовну заяву. Вказує, що позов ТОВ «Коллект Центр» не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

1) Договір №2105275917291 від 21.02.2021 згідно з пунктом 3.1. укладено до 06.07.2021, отже позивач мав право звернутись до суду про стягнення боргу до 06.07.2024. Таким чином, позивач втратив своє право на звернення до суду. Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позову в зв`язку із пропуском строку позовної давності.

2) Відсутні докази перерахунку на його рахунок суми позиви в розмірі 5599 грн. 52 коп.

3) Позивачем зазначено, що борг за договором позики складає 49 052 грн. 88 коп., з яких 5 599 грн. 52 коп. - тіло кредиту, 43 453 грн. 36 коп. - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 2105275917291 від 21.02.2021 він сплатив 3 523 грн. 42 коп. відсотків за період користування кредитом. Вважає, що вимоги про стягнення з нього заборгованості більше ніж 50 % вартості продукції є непропорційно великою сумою компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості кредиту), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Отже, в разі задоволення позову стягненню підлягає сума 2 076 грн. 10 коп. тіло кредиту з урахуванням сплачених відсотків.

4) Як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування за договором про надання фінансового кредиту від 21.02.2021 був погоджений сторонами та становив 16 днів до 06.03.2021. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять. Згідно з розрахунком заборгованості до позовної заяви за 15 днів, з 21.02.2021 до 06.03.2021, нараховано відповідно до п. 1.4а. Договору відсотки за ставкою 2%. Отже, розмір відсотків відповідно до умов договору про споживчий кредит становить 1 679 грн. 85 коп. за період з 21.02.2021 по 06.03.2021, виходячи з розрахунку: 5 599,52 грн. (тіло кредиту) х 2% (відсоткова ставка згідно пункту 1.4а Договору) х 15 днів (строк кредиту) = 1679 грн. 85 коп., а не 43 453 грн. 36 коп. Відтак, наданий позивачем розрахунок заборгованості не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності заборгованості по відсоткам за договором про надання фінансового кредиту в сумі 49 052 грн. 88 коп. Загальна сума заборгованості за кредитом може бути 5 599,52 грн. + 1679,85 грн. відсотків = 7 279,37 грн., а не 49 052,88 грн. як зазначає позивач. Крім того, зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що кредит надається строком на 15 днів з 22.02.2021 (строк кредитування). Отже, позивач, відповідно до статті 1048 ЦК України, має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Враховуючи зазначене вище, відповідач просить:

-застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову;

-відмовити в задоволенні позову в повному обсязі;

-зменшити витрати позивача на правову допомогу до розміру 1000 грн.;

-стягнути з позивача судові витрати на послуги адвоката, які поніс відповідач.

17.04.2026 позивачем подано відповідь на відзив. Як зазначено, на підтвердження видачі кредитних коштів позивачем до позовної заяви було додано Лист від платіжної організації ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 08.12.2025, відповідно до якого 21.02.2021 о 23:11:00 було здійснено переказ грошових коштів ОСОБА_1 у сумі 5 600 грн. 00 коп. згідно з Договором № 2105275917291 від 21.02.2021 на номер картки № НОМЕР_1 , реквізити якої позичальник власноруч вказав при заповненні форм на сайті Кредитодавця. Враховуючи викладене вище, вважає, що зазначений Лист від платіжної організації ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» є належними доказом видачі кредиту. Окремо наголошує, що ні Первісний кредитор, ні Позивач не є банківськими установами в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а є небанківськими фінансовими установами, діяльність яких регулюється спеціальними законами - зокрема, Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Відповідно, вони позбавлені можливості створювати виписки по карткових рахунках споживачів, оскільки такі операції належать виключно до компетенції банків.

Крім того вказує, що ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» здійснювало нарахування заборгованості відповідно до умов Договору. Посилання представника відповідача на те, що сплачена відповідачем сума у розмірі 3 523 грн. 42 коп. має бути зарахована до тіла кредиту, є абсолютно необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності. Оскільки, умовами Договору чітко передбачено черговість, у якій здійснюється зарахування сплачених Позичальником коштів. Враховуючи заперечення відповідача щодо перерахування на рахунок ОСОБА_1 суми позики у розмірі 5 599 грн. 52 коп., необхідно звернути увагу на здійснені відповідачем платежі. За відсутності обов`язку щодо сплати заборгованості за позикою у відповідача не було б підстав для внесення будь-яких платежів, однак розрахунок заборгованості свідчить про протилежне.

Позивач зауважує на тому, що 01.12.2021 право вимоги за Договором про надання фінансових послуг № 2105275917291 від 21.02.2021 було відступлено від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». В зв`язку із чим в період з 01.12.2021 по 20.02.2022 проценти нараховувались ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за відсотковою ставкою 7.67 за кожен день користування кредитом (п. 1.4 Договору). В період з 20.02.2022 по 10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відсотки за Договором про надання фінансових послуг № 2105275917291 від 21.02.2021 не нараховувало. В період з 10.01.2023 по 26.01.2026 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (право вимоги до кого було відступлено 10.01.2023) відсотки за Договором про надання фінансових послуг № 2105275917291 від 21.02.2021 не нараховувало.

Окремо звертає увагу на період нарахування відсотків за Договором № 2105275917291 від 21.02.2021. Так, враховуючи те, що Договір про надання фінансових послуг № 2105275917291 було укладено 21.02.2021, граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) закінчився 20.02.2022, відповідно. Зважаючи на зазначене вище, зазначає, що на противагу наданим Товариством доказам, які підтверджують зазначені в позові обставини та обґрунтовують заявлені позовні вимоги, відповідачем не було долучено жодного належного, допустимого та достовірного доказу на спростування тих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог. Відтак, наведені доводи представника відповідача не спростовують наявності заборгованості та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

До того ж, факт надання позивачу правничої допомоги, її обсяг та вартість підтверджуються витягом з Акту №17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025, який містить детальний опис виконаних робіт та наданих послуг та свідчить про виконання зобов`язань виконавцем. Питання співмірності витрат вирішується судом виключно на підставі доказів, а не припущень іншої сторони. Позивач діє добросовісно, у межах своїх процесуальних прав, а надані документи повністю підтверджують реальність надання правничої допомоги та понесення відповідних витрат. З огляду на зазначене вище, а також враховуючи, що спір виник виключно через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду, вважає, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на правову допомогу є обґрунтованою та співмірною зі складністю даної справи, натомість, зворотного відповідачем не доведено, а тому підстави для відмови в задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу відсутні.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності зазначає, що 21.02.2021 між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 укладено Договір № 2105275917291. Граничний строк кредитування (строк дії кредитного Договору) - 1 рік, визначено п.1.9. Договору. Загальна позовна давність становить 3 роки, відповідно до ст. 257 ЦК України) Так, перебіг строку позовної давності починається з дня, коли кредитор довідався або міг довідатися про порушення свого права, тобто коли наступив момент повернення суми кредиту, якого не відбулося. Тобто, перебіг позовної давності за Договором № 2105275917291 від 21.02.2021 мав би розпочатися з 20.02.2022. Водночас, враховуючи приписи Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», п. 12, 19 розділу «Прикінцеві положення» ЦК України, Закону України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 за №4434-IX, строк позовної давності щодо подачі позову ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на дату звернення позивача до суду з даним позовом не минув, відтак позовна заява подана в межах строку позовної давності, оскільки перебіг такого строку було зупинено згідно з нормами чинного на момент подачі позовної заяви законодавства, а відтак підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

Крім того, 17.04.2026 позивачем подано до суду клопотання про витребування з банківської установи АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформації щодо ОСОБА_1 , яка становить банківську таємницю.

Ухвалою суду від 23.04.2026 задоволено означене клопотання позивача. Зобов`язано АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" надати до суду інформацію:

ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки;

докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у розмірі 5600 грн., які 21.02.2021 року були на неї перераховані, а саме надання виписки за номером картки № НОМЕР_1 за період з 21.02.2021 по 26.02.2021;

інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_1 ;

інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період із 21.02.2021 по 26.02.2021;

інформацію, чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Попов А.В. підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити в повному обсязі на підставі наведеного в позовній заяві та відповіді на відзив обґрунтування, а також з урахуванням доданих до них доказів. Крім того зазначив, що він заперечує проти позиції відповідача, яка висвітлена у відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що відповідач погодив умови договору; строк кредитування 1 рік відповідно до положень заявки та п. 1.9 договору; 16 днів передбачено п.1.3 договору, як орієнтовний період; процентна ставка визначена договором; позивачем списано 64тис. грн. заборгованості по процентах; договором передбачена черговість зарахування платежів боргу. Перший платіж було сплачено відповідачем понад 16-тий день і у меншому розмірі, а тому він порушив умови договору. Не визнає правничу допомогу, пов`язану із наданням її відповідачу по цій справі.

У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Гаврилов Д.О. заперечував проти задоволення позову з підстав, які висвітлені у відзиві на позовну заяву. Також зазначив, що відповідач визнає факт отримання ним кредитних коштів у розмірі 5600 грн. 00 коп., але не визнає нарахованих позивачем відсотків за користування цими коштами. Крім того, зауважує, що позивачем неправильно здійснено зарахування коштів, які вносилися відповідачем в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2105275917291 від 21.02.2021. Також зазначив, що стороною відповідача не заперечується правонаступництво, за яким до позивача перейшло право вимоги від первісного кредитора. Вважає, що с трок кредитування 16 днів, а не один рік, як вказує сторона позивача; проценти нараховані поза межами строку кредитування. Відповідач визнає тіло кредиту 5599грн. 52коп. та проценти за користування кредитом у розмірі 1679грн. 85коп. При цьому, вказує, що відповідачем було сплачено 2403грн. 52коп. та 1119грн. 60коп., але позивачем ці платежі зараховані на погашення заборгованості по процентах, що не є правильним. Також вказав, що відповідач поніс витрати на правничу допомогу і очікує сплатити 10000грн., про що свідчать договір, додаткова угода, акт та ордер адвоката.

У судове засідання відповідач не з`явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку.

Заслухавши думку представників учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21.02.2021 між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансових послуг № 2105275917291 «Стандартний».

ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» має у мережі Інтернет сторінку www.bistrozaim.ua з розміщеними «ПРАВИЛАМИ НАДАННЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ У ПОЗИКУ, У ТОМУ ЧИСЛІ НА УМОВАХ ФІНАНСОВОГО КРЕДИТУ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ".

Так, відповідно до п. 4.1 Договору, невід`ємною частиною цього договору є «ПРАВИЛА НАДАННЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ У ПОЗИКУ, У ТОМУ ЧИСЛІ НА УМОВАХ ФІНАНСОВОГО КРЕДИТУ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ". Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті: smk.zp.ua та www.bistrozaim.ua.

Пунктами 1.5, 1.6 Договору визначено, що у разі підписання електронного договору договір буде вважатись укладеним в письмовій формі з дати прийняття (акцепту) позичальником пропозиції (оферти) товариства. Датою прийняття (акцепту) та підписання кредитного договору (всіх без виключення його складових, а саме: цього договору; самої заяви-анкети; правил, паспорту кредиту; повідомлення суб`єкта персональних даних про його права, визначені Законом України «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані) вважається дата складання та підписання сторонами заяви-анкети. Заява-анкета підписується сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Крім того, Верховний Суд у постанові у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

На думку суду, без отримання відповідачем повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Отже, у цьому випадку мало місце укладення Договору про надання фінансових послуг в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання фінансових послуг, що підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем 21.02.2021, шляхом введення одноразового ідентифікатора у вигляді коду - F1, який було надіслано за допомогою смс-повідомлення на телефонний номер/на адресу електронної пошти зазначений відповідачем в особистому кабінеті на сайті кредитодавця).

Одночасно з підписанням даного договору позичальником підписано Паспорт споживчого кредиту. Обставини укладання договору відповідачем не оспорюються.

Таким чином, скріпивши договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки.

Суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Підписавши означений Договір позичальник підтвердив, що:

- отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, у тому числі інформацію, що міститься у ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;

- отримав підписаний сторонами екземпляр договору, графік платежів, паспорт кредиту;

- ознайомлений з умовами Закону України «Про захист прав споживачів», повідомленням суб`єкта персональних даних про його права, визначені Законом України «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані та правилами.

Відповідно до укладеного Договору товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 5600 грн. 00 коп., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.3 Договору визначено, що орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). д) тип процентної ставки - фіксована. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, у сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. У разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом (п. 1.4. Договору).

Відповідно до п. 1.7. Договору при видачі кредиту на суму, що не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі, ця сума зараховується у такій черговості: 1) у першу чергу сплачується сума неустойки; 2) у другу чергу сплачуються проценти за кредитом; 3) у третю чергу сплачується сума кредиту.

Згідно з п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що реальна річна процентна ставка дорівнює загальній вартості кредиту та складає:

при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4.а) договору 730 відсотків річних (або 732 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік);

при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4. б) договору 1302,36 відсотків річних (або 1306 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік);

при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4. в) договору 1711,7 відсотків річних (або 1769,68 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік);

при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4. г) договору 2735,45 відсотків річних (або 2743,05 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік).

Відповідно до п. 2.2.2. Договору позичальник зобов`язаний вчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором та комісію, пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі за його юридичне оформлення (Комісія не нараховується та не підлягає стягненню з Позичальника у разі, якщо Позичальник повертає суму кредиту та сплачує нараховані проценти у термін (день, дату), зазначений у Договорі).

Отже, укладаючи Договір, сторони узгодили порядок повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів за користування ним, умови пролонгації договору.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Встановлено, що 21.02.2021 ТОВ «Служба миттєвого кредитування» ініціювало переказ коштів позичальнику, через ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків.

За інформацією ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 08.12.2025 було здійснено наступний переказ грошових коштів (деталі транзакції): номер карти - НОМЕР_1 , власник карти (емітент) банк - MONObank, категорія карти - MasterCard, час запиту - 21.02.2021 о 23:11:00, номер договору згідно інформації від кредитора - 2105275917291, сума - 5600, валюта - UAH.

Крім того, на виконання ухвали суду від 23.04.2026, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надані до суду відповідні матеріали і повідомлено суд про те, що на ім`я ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_1 . Ідентифікаційні дані власника картки № НОМЕР_1 : прізвище, ім`я та по батькові: ОСОБА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; серія та номер паспорта: НОМЕР_5 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо): НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Т. Номер телефону, на який надсилалася інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 21.02.2021 по 26.02.2021, - НОМЕР_3 . Номер телефону НОМЕР_3 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Крім того, надано рух грошових коштів по рахунку, відкритому № НОМЕР_1 , за період з 21.02.2021 по 26.02.2021, з якого вбачається, що 21.02.2021 о 23:10:58 відбулось зарахування коштів на означений рахунок у розмірі 5600 грн. 00 коп. (деталі операції - wayforpay).

Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Слід зазначити, що доводи відповідача про те, що він не отримував кредитні кошти, спростовуються дослідженими доказами по справі.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 21.02.2021 між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 . Договору про надання фінансових послуг № 2105275917291 «Стандартний», а також отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 5600 грн. 00 коп. на підставі вказаного вище договору.

Таким чином, ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за Договором про надання фінансових послуг № 2105275917291 «Стандартний» від 21.02.2021, здійснивши переказ коштів відповідачу, однак свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів за користування кредитними коштами останній не виконав, в зв`язку з чим останній має заборгованість, станом на 30.11.2021, в загальному розмірі - 49052 грн. 88 коп., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 5599 грн. 52 коп.; заборгованість за процентами - 43453 грн. 36 коп., що стверджується відповідним розрахунком. Всього нараховано: тіло - 5 600 грн. 00 коп.; відсотки - 46 976 грн. 78 коп. Всього сплачено: тіло - 0 грн. 48 коп.; відсотки - 3 523 грн. 42 коп.

Слід зазначити, що зі всіма умовами кредитування ОСОБА_1 був ознайомлений і прийняв умови Договору про надання фінансових послуг № 2105275917291 «Стандартний» від 21.02.2021. Навіть, після отримання кредитних коштів, він не відмовився від договору і не повернув отримані у кредит грошові кошти.

До того ж, як вбачається з умов Договору про надання фінансових послуг № 2107431697676 «Стандартний» від 15.03.2021 Товариство має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою без додаткового погодження цього з позичальником (п. 2.1.1.7 Договору).

Судом також встановлено, що 01.12.2021 ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу № 1-12, згідно з яким ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ».

На виконання умов Договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» сплатив ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» кошти у розмірі 5 535 543 грн. 12 коп., що підтверджується платіжним документом № 307600018 від 03.12.2021.

Як вбачається із Реєстру боржників від 03.12.2021 до Договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021, відбулося відступлення ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за Договором про надання фінансових послуг №2105275917291 від 21.02.2021, укладеним із ОСОБА_1 , на загальну суму 49052 грн. 88 коп., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 5599 грн. 52 коп.; заборгованість за процентами - 43453 грн. 36 коп. (порядковий номер у реєстрі боржників - 1903).

Крім того, 10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклали Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно з яким та відповідно до ст.ст. 512-519 ЦК України, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

На виконання умов означеного договору, 10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підписали Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023.

Як вбачається із Реєстру боржників від 10.01.2023 до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, відбулося відступлення ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за Договором про надання фінансових послуг №2105275917291 від 21.02.2021, укладеним із ОСОБА_1 , на загальну суму 84270 грн. 50 коп., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 5599 грн. 52 коп.; заборгованість за процентами - 78670 грн. 98 коп. (порядковий номер у реєстрі боржників - 8025).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України).

Водночас, при умові, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.

Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов`язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт 57). Відповідно до статті 1077 ЦК України відступлення права вимоги може відбуватись і на підставі договору факторингу. Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов`язків сторін договору. Вказана позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/16579/20 від 07.09.2022 (п. 9.5).

Слід також зазначити, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Вказані правові висновки висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 909/968/16 від 11.09.2018 (п. 59, 60).

Отже, враховуючи зазначені вище обставини, до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», відповідно до укладеного договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №2105275917291 від 21.02.2021.

Як уже зазначалось вище, всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», ні на рахунки первісного кредитора ТОВ «Служба миттєвого кредитування».

На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов`язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України та положеннями укладеного кредитного договору.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського Кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст. 1056-1 ЦК України).

До того ж, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На час розгляду справи Договір про надання фінансових послуг №2105275917291 "Стандартний" від 21.02.2021, Договір факторингу № 1-12 від 01.12.2021, Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 недійсними, розірваними чи припиненими не визнані.

Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (постанова Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-223цс16).

Суд звертає увагу, що Договір про надання фінансових послуг №2105275917291 "Стандартний" від 21.02.2021 є споживчим. Таким чином, судом установлено, що кредитні правовідносини, які виникли між сторонами, мають споживчий характер, а тому на них поширюються норми законодавства про захист прав споживачів.

Так, матеріали справи свідчать про те, що грошові кошти в розмірі 5600 грн. 00 коп. надавалися і отримані відповідачем ОСОБА_1 21.02.2021 зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, визначених умовами договору. При укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір, відповідач усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Також, він підтвердив, що отримав від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, яка визначена Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Законом України «Про споживче кредитування» тощо.

Установивши, що Договір про надання фінансових послуг №2105275917291 "Стандартний" від 21.02.2021 підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та був ознайомлений з сукупною вартістю кредиту.

Судом встановлено, що при укладенні договору, кредитор надав відповідачу в повному обсязі інформацію стосовно умов кредитування, зауважень при його укладенні останній не висловив. Також відповідач не відмовився від укладення договору в спосіб та порядку, які передбачені законодавством.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав у повному обсязі грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Договором про надання фінансових послуг №2105275917291 "Стандартний" від 21.02.2021, як первинному кредитодавцю ТОВ «Служба миттєвого кредитування», так і правонаступникам означеного кредитодавця у спірних правовідносинах: ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 5599 грн. 52 коп., в рахунок погашення основної суми боргу, підлягає задоволенню. Крім того, під час розгляду справи стороною відповідача заборгованість по тілу кредиту у вказаному розмірі визнається.

Суд відхиляє заяву представника відповідача - адвоката Гаврилова Д.О., викладену у відзиві на позовну заяву, про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог, з огляду на те, що главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Позовна заява подана позивачем через систему «Електронний суд» - 24.01.2026, та надійшла до суду - 26.01.2026.

Крім того, суд зауважує на тому, що згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Слід зазначити, що ці зміни до ЦК України внесені Законом України №540-ІХ від 30.03.2020, які набрали чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України введено карантин. У подальшому термін дії карантину неодноразово продовжувався відповідними постановами Кабінету Міністрів України та тривав до 30.06.2023 включно.

Тобто, карантин, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), на території України тривав до 30.06.2023.

Виходячи з наведених вище положень закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12.03.2017. Строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12.03.2017, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), тобто до 30.06.2023.

До того ж, згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022, в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, яким визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

При цьому, 14.05.2025 прийнято Закон України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX, яким виключено пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003р., №№ 40-44, ст. 356). Цей Закон набирає чинності з 04.09.2025.

Отже, з 04.09.2025 відновився перебіг строків позовної давності. Водночас, строки позовної давності не обнуляються, а продовжуються з того моменту, на якому були зупинені. Якщо строк вже сплив до моменту зупинення, він не поновлюється.

Судом взято до уваги, що на час розгляду справи, в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строком на 30 діб та у подальшому продовжено строк його дії, і який діє на час розгляду справи.

Тобто, воєнний стан в Україні діяв на момент подачі цього позову до суду і триває дотепер.

Суд звертає увагу відповідача на те, що оскільки дану позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором подано позивачем через систему «Електронний суд» - 24.01.2026, строк позовної давності не пропущений, а відтак, не може бути застосовано при розгляді означеної справи, тому доводи сторони відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності є безпідставними, враховуючи викладене вище та приписи п.п. 12, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (пункт 19 розділу виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025).

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 43453 грн. 36 коп., то суд зазначає про таке.

Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до Розрахунку заборгованості, що наданий первісним кредитором ТОВ «Служба миттєвого кредитування», в період з 21.02.2021 по 08.03.2021, проценти за користування кредитом нараховувались за відсотковою ставкою 2 % за кожен день користування кредитом (пп.а п. 1.4 Договору), що із врахуванням тіла кредиту 5600 грн. 00 коп., становило 112 грн. 00 коп. Надалі, в період з 09.03.2021 по 22.03.2021, проценти за користування кредитом нараховувались за відсотковою ставкою 3.64 % за кожен день користування кредитом (пп.б п. 1.4 Договору), що із врахуванням тіла кредиту 5600 грн. 00 коп. становило 203 грн. 84 коп. (до 11.03.2021), 203 грн. 82 коп.(в період з 12.03.2021 по 22.03.2021 із врахуванням основного тіла кредиту 5599 грн. 52 коп.).

Крім того, як вбачається із вказаного вище розрахунку, 11.03.2021 відповідачем було внесено платіж у розмірі 2404 грн. 00 коп., який відповідно до п. 1.7. Договору, був зарахований: 2 403 грн. 52 коп. - в сплату процентів за кредитом, а залишок у розмірі 0 грн. 48 коп. - в сплату суми кредиту.

У подальшому, в період з 23.03.2021 по 06.04.2021, проценти за користування кредитом нараховувались за відсотковою ставкою 5.02 % за кожен день користування кредитом (пп.в п. 1.4 Договору), що із врахуванням тіла кредиту 5599 грн. 52 коп. становило 225 грн. 90 коп.

У період з 07.04.2021 по 30.11.2021, проценти за користування кредитом нараховувались за відсотковою ставкою 7.67 % за кожен день користування кредитом (пп.г п. 1.4 Договору), що із врахуванням тіла кредиту 5599 грн. 52 коп. становило 429 грн. 48 коп.

Також, як вбачається із вказаного вище розрахунку, відповідачем було внесено платіж 21.05.2021 у розмірі 1 119 грн. 90 коп., який було зараховано в сплату процентів за кредитом, згідно з умовами Договору.

Водночас, 30.11.2021, первісним кредитором - ТОВ «Служба миттєвого кредитування» було частково списано нараховані відсотки за користування кредитом, а саме у розмірі 64 101 грн. 50 коп.

Як уже зазначалось вище, загальний розмір заборгованості за Договором № 105275917291 від 21.02.2021, станом на 01.12.2021 (день відступлення права вимоги до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») становив 49 052 грн. 88 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5 599 грн. 52 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 43 453 грн. 36 коп.

В період з 01.12.2021 по 20.02.2022 проценти нараховувались ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за відсотковою ставкою 7.67 за кожен день користування кредитом (пп.г п. 1.4 Договору).

В період з 20.02.2022 по 10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відсотки за Договором про надання фінансових послуг № 2105275917291 від 21.02.2021 не нараховувало.

В період з 10.01.2023 по 26.01.2026 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (право вимоги до кого було відступлено 10.01.2023) відсотки за Договором про надання фінансових послуг № 2105275917291 від 21.02.2021 не нараховувало.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначаючи обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги за Договором про надання фінансових послуг №2105275917291 "Стандартний" від 21.02.2021, в сумі 43453 грн. 36 коп.

Слід зазначити, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених майнових прав.

Тож, вказаний розрахунок у частині нарахованих відсотківє повним, чітким, об`єктивним, він узгоджується з умовами Договору та чинного законодавства України. Тому, суд вважає вказаний документ належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення.

З урахуванням викладеного вище та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за Договором про надання фінансових послуг №2105275917291 "Стандартний" від 21.02.2021, укладеним між ним та ТОВ «Служба миттєвого кредитування», в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», у частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами в розмірі - 43453 грн. 36 коп., підлягають до задоволення.

На переконання суду, доводи заперечень відповідача проти позову, не знайшли свого підтвердження жодними належними, допустимими та переконливими доказами. Суд вважає, що посилання ОСОБА_1 у його відзиві на позовну заяву є безпідставними, необґрунтованими і спростовуються дослідженими доказами.

Незважаючи на незгоду із визначеним позивачем розміром заборгованості, - жодних своїх розрахунків відповідачем наведено не було. Також, стороною відповідача не підтверджені будь-які факти здійсненої оплати на погашення боргу, які б не були враховані позивачем. Також, беззаперечно судом встановлено те, що строк кредитування становить 1 рік, а не 16 днів, як вказує сторона відповідача.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., з урахуванням норми ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), що підтверджується платіжним документом № 0600080122 від 23.01.2026.

Таким чином, оскільки позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» задоволено в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі - 2662 грн. 40 коп.

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, згідно з положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд керується нормами ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що правнича допомога ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надавалася на підставі договору № 01-07/2024 від 01.07.2024, укладеного між Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього Договору (форма заявки визначена у Додатку № 1 до Договору).

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги № 577 від 01.12.2025 та витягу з акту № 17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025, Адвокатське об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» надало ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» правничу допомогу по цивільній справі за позовом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 2105275917291.

Позивачем заявлено вимогу про компенсацію йому за рахунок відповідача витрат з оплати правової допомоги адвоката в сумі 16 000 грн. 00 коп.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних дій: надання усної консультації з вивченням документів (2 год. - на суму 4 000 грн. 00 коп.); складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (4 год. - на суму 12 000 грн. 00 коп.).

Дослідивши письмові докази на підтвердження надання позивачу правничої допомоги, суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження № 61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Слід також звернути увагу на те, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24).

За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.ст. 13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Як встановлено судом із матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву стороною відповідача заявлене клопотання про зменшення витрат позивача на правову допомогу до розміру 1000 грн. 00 коп.

Аналіз диспозиції ч. 6 ст. 137 ЦПК України дає підґрунтя для висновку, що підставою для зменшення судом витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, є не сам факт подачі клопотання (заяви, заперечення) про зменшення означених витрат, а саме доведення неспівмірності таких витрат. Доведення неспівмірності є обов`язком саме того учасника справи, який подав відповідне клопотання/заяву.

Із безпосередньо досліджених заперечень представника відповідача - адвоката Гаврилова Д.О. щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу суд встановив, що його заперечення полягають виключно з факту зазначення про зменшення витрат позивача на правову допомогу в розмірі 1000 грн. 00 коп. Водночас, жодного аналізу з призми обсягу правничої допомоги та її вартості щодо конкретної цивільної справи, зміст заперечень не містить.

У цьому контексті суд відзначає той факт, що надані Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» послуги та виконані роботи стосувалися виключно надання правничої допомоги позивачу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» саме в межах даної цивільної справи.

З огляду на викладене вище, беручи до уваги, що позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» задоволено в повному обсязі, то розмір витрат на правничу допомогу адвоката становить 16000 грн. 00 коп., який і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, інд.01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3 офіс 306) заборгованість за кредитним договором №2105275917291 від 21.02.2021: заборгованість за тілом кредиту - 5599грн. 52коп., заборгованість за нарахованими процентами - 43453грн. 36коп., а також судовий збір - 2662грн. 40коп., витрати на правничу допомогу - 16000грн. 00коп., а всього - 67715 грн. 28коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 01.06.2026.

Головуючий суддя С.М. Позарецька