Рішення № 137865907, 30.06.2026, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 211/86/26

Провадження № 2/697/748/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання - Шакало Л.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі також - ТОВ «Факторинг Партнерс», позивач) звернувся до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.08.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2772913.

Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме до ТОВ «Авентус Україна», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладенням договору.

Відповідно до умов укладеного договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС кредитодавця, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний застосунок «CreditPlus». Ідентифікація споживача в ІКС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет/мобільний застосунок «CreditPlus», в порядку передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки кредитодавцем правильності введення коду, направленого кредитодавцем на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході (в т.ч. через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідного пароля входу до особистого кабінету/мобільного застосунку «CreditPlus».

На умовах, встановлених договором, кредитодавець надає споживачу кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту (загальний розмір): 6 050,00 грн. Тип кредиту - кредит.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах та в розмірі, передбачених договором.

Строк кредиту - 360 днів.

Відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобов`язався повернути кредит кредитодавцю в строк, передбачений кредитним договором. Проте, своїх зобов`язань з повернення грошових коштів відповідач не виконав, внаслідок чого у позичальника виникла заборгованість.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору.

Станом на день подання позовної заяви строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

26.03.2021 було укладено договір № 26032021 відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2772913.

23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ «ФК ЄАПБ» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2772913.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2772913.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 2772913 від 12.08.2020, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 19 844,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 6 050,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 13 794,00 грн.

З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій та/або будь-яких інших додаткових нарахувань.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № 2772913 від 12.08.2020 у розмірі 19 844,00 грн., а також стягнути судові витрати у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.02.2026 справу за позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором передано за підсудністю до Канівського міськрайонного суду Черкаської області (а.с.55).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 14.04.2026 справу для розгляду передано судді Скирді Б.К. (а.с.62).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21.04.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.66).

11.05.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому він вказав, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх безпідставними.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів: укладення кредитного договору; фактичного отримання грошових коштів; належного обгрунтованого розрахунку заборгованості; законного переходу права вимоги до позивача.

Отже, позовні вимоги є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Кредитний договір, на який посилається позивач, був укладений понад три роки тому.

Після його укладення жодних платежів не здійснювалось, письмового визнання боргу або реструктуризації не було.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність становить 3 роки. Згідно зі ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони.

Крім того, повідомляє, що проходить військову службу у Збройних Силах України та з зв`язку з виконанням службових обов`язків не має можливості особисто брати участь у судових засіданнях.

Просить суд відмовити в задоволенні позову, застосувати строк позовної давності, розглянути справу без його участі (а.с.83).

15.05.2026 до суду від представника позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» Ушакової М.І. надійшла відповідь на відзив в якій пояснила, що Договір про споживчий кредит № 2772913 укладений відповідачем 12.08.2020, за яким первісний строк Кредиту встановлений на 30 днів.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020 Перехідні та прикінцеві положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року в Україні запроваджено карантин, який продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1428 від 23.12.2022 до 30.04.2023.

У постанові від 22.09.2022 по справі № 920/724/21 Верховний Суд зазначив про автоматичне продовження строків позовної давності пов`язане саме зі встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону.

Підсумовуючи вищезазначене, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.

Вищезазначене дає підстави, що строк позовної давності міг початись би із 30.06.2023 якби не наступне.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації по відношенню до України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та затверджувався Верховною Радою України та діє до цього часу.

Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено.

Цей Закон набирав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 4 вересня 2025 року.

Таким чином, враховуючи, що до введення воєнного стану загальний строк позовної давності не минув, позовна заява подана в межах строку позовної давності.

Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів. Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем до 04.09.2025. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувався у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

Підсумовуючи вищезазначене, перебіг строку позовної давності за Кредитними договорами станом на дату подачі позовної заяви не настав, а позиція відповідача не враховує вищезазначених норм.

Перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджується листом Вих. № 6154-ВП від 07.11.2025.

Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає. При цьому відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку, якою він користується, не надходили.

Зокрема, відповідач мав можливість здійснити запит до банку про наявність у нього карткового рахунку та отримати виписку по вказаному рахунку за період кредитування. Таким чином, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень.

Звертають увагу, що ні первісний кредитор, ні позивач не є банками та на них не розповсюджується дія ЗУ «Про банки та банківську діяльність». Разом з тим, кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність яких регулюється спеціальним законодавством для осіб, які надають небанківські фінансові послуги.

Зокрема, небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів. Отже, твердження відповідача не заслуговують на увагу.

У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісних кредиторів, і факторів) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачувалися, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Відповідачем не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору.

До підписання договору позичальнику було надано всі можливості для ознайомлення з умовами договору, в тому числі розміщена інформація на сайті товариства. Крім того, зважаючи на вільний порядок укладення договору, позичальник мав необмежений час для вибору строку та суми позики, а також для ознайомлення з умовами, які він сам обрав та прийняття зваженого рішення. Позичальник засвідчив факт належного ознайомлення з умовами Договору, в тому числі підписавши Договір, в якому визначені розмір та порядок нарахування відсотків.

Відповідно до п.1.1. Укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС товариства.

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту, та ввів одноразовий ідентифікатор, який отримав на зазначений ним номер мобільного телефону, з метою підписання кредитного договору.

Враховуючи вищенаведене, правове регулювання та наявні в матеріалах справи докази вбачається, що між первісним кредитором та відповідачем укладено електронний кредитний договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіну особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між позивачем та відповідачем не були би укладені.

Оскільки згідно з положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

З кредитного договору вбачається, що у відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено на сайті позикодавця та відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором, отриманим у SMS-повідомленні, тому без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства договір між відповідачем та товариством не був би укладені.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню сторін, не надано.

Враховуючи вищенаведене, правове регулювання та наявні в матеріалах справи докази вбачається, що між первісними кредиторами та відповідачем укладено електронний кредитний договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Звертають увагу на те, що відповідач не заперечує факт використання свого номера телефону, не доводить факт несанкціонованого доступу до нього, не надає жодних доказів компрометації своїх персональних даних.

Просять суд долучити до матеріалів справи відповідь на відзив та позовну заяву ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі (а.с.88-92).

15.05.2026 до суду від представника позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» надійшло клопотання про витребування доказів в якому просила поновити строк для подання клопотання про витребування доказів та витребувати в Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» (Код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д): 1) ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки. 2) докази зарахування 12.08.2020 на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 6050,00 грн., а саме витребувати виписку за номером картки № НОМЕР_1 за період із 12.08.2020 по 19.08.2020 року. 3) інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки НОМЕР_1 та рахунок (IBAN), що обслуговує вказану карту; 4) інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період із 12.08.2020 по 19.08.2020 року. 5) інформацію чи знаходиться номери телефонів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ). 6) у випадку якщо станом на день виконання ухвали суду про витребування доказів картка з номером НОМЕР_1 перевипущена на інший номер, витребувати інформацію про історію зміни номеру карту із зазначенням рахунку (IBAN), який обслуговував карту НОМЕР_1 та рахунку (IBAN), який обслуговує новий номер карти (а.с.97-100).

20.05.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли документи, які підтверджують його статус військовослужбовця (а.с.107-115).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20.05.2026 поновлено ТОВ «Факторинг Партнерс» строк для подання клопотання про витребування доказів та витребувано в Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» (Код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для кореспонденції: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30) наступні докази: ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; докази зарахування 12.08.2020 на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 6 050,00 грн., а саме витребувати виписку за номером картки № НОМЕР_1 за період із 12.08.2020 по 19.08.2020; інформацію, чи відкривалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки НОМЕР_1 та рахунок (IBAN), що обслуговує вказану карту; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період із 12.08.2020 по 19.08.2020; інформацію чи знаходяться номери телефонів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ); у випадку якщо станом на день виконання ухвали суду про витребування доказів картка з номером НОМЕР_1 перевипущена на інший номер, витребувати інформацію про історію зміни номеру карти із зазначенням рахунку (IBAN), який обслуговував карту НОМЕР_1 та рахунку (IBAN), який обслуговує новий номер карти (а.с.118-120).

25.06.2026 до суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребовувана інформація (а.с.131-133).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без участі їх представника (а.с.5-зворот).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, у відзиві просив розглянути справу без його участі, відмовити в задоволенні позову, застосувавши позовну давність (а.с.83).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, вивчивши матеріали справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 12.08.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток, було укладено електронний договір № 2772913 про надання споживчого кредиту, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог Закону України «Про електронну комерцію», а саме: за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А573089» (а.с.20).

Договір № 2772913 про надання споживчого кредиту, графік платежів до договору про надання споживчого кредиту № 2772913 від 12.08.2020 та паспорт споживчого кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора А573089 (а.с.20, 31, 36).

Згідно з п. 1.2 Договору, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з п.п. 1.3, 1.4, 1.5 Кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 6 050,00 грн., строк кредиту 30 днів, тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п. 1.5.1. Договору, знижена процентна ставка становить 0,19% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього Договору (без пролонгацій), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Згідно з п. 1.5.2. Договору, стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в пп. 1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.1. - 4.6. цього Договору та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 част. 1 ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7. Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за зниженою ставкою 69,54% річних (п. 1.7.1. Договору); за стандартною ставкою 695,40% річних (п. 1.7.2. Договору).

Відповідно до п. 1.8. Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за зниженою ставкою 6 394,85 грн. (п. 1.8.1. Договору); за стандартною ставкою 9 498,50 грн. (п. 1.8.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Згідно з п. 3.1. Договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Відповідно до п. 4.1. Договору, строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4. Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2 - 4.5. Договору.

Відповідно до п. 4.3. Договору, пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов`язаний повідомити про це товариство.

Згідно з п. 6.1. Договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів, крім випадку визначеного в пп. 6.1.1. Договору.

Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 2772913 від 12.08.2020 міститься графік платежів відповідно до якого ОСОБА_1 повинен був сплатити 11.09.2020 суму кредиту - 6 050,00 грн., проценти - 344,85 грн., а всього - 6 394,85 грн. (а.с.31).

Відповідно до паспорта споживчого кредиту, який містить інформацію, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма): сума/ліміт кредиту - 0 050,00 грн.; строк кредитування 30 днів; знижена процентна ставка, відсотків річних (застосовується, якщо протягом строку кредитування (+ 3 дні) споживач здійснить повне погашення заборгованості) - 69,54% річних (0,19% в день); стандартна процентна ставка, відсотків річних (застосовується, якщо протягом строку кредитування (+ 3 дні) споживач не здійснить повне погашення заборгованості, а також в період пролонгації та прострочення) - 695,40% річних (1,90% в день); загальні витрати за кредитом за зниженою процентною ставкою - 344,85 грн.; загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою - 3 448,50 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за зниженою ставкою за весь строк користування кредитом (у т. ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 6 394,85 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 9 498,50 грн.; реальна річна процентна ставка за зниженою ставкою, відсотків річних - 69,54%; реальна річна ставка за стандартною ставкою, відсотків річних - 695,40% (а.с.36).

З листа ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» № 6154-ВП від 07.11.2025 вбачається, що згідно договору з ТОВ «Авентус Україна» на переказ коштів № ВП-200417-1 від 20.04.17 було успішно здійснено операцію з перерахування грошових коштів у сумі 6 050,00 грн. 12.08.2020, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 299421, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus-9831228 (а.с.39).

Відповідно до листа ТОВ «Авентус Україна» № 10974/25-Е від 11.11.2025, ТОВ «Авентус Україна» підтверджує видачу на платіжні карти клієнтів онлайн кредитів, в тому числі і ОСОБА_1 за кредитним договором № 2772913 12.08.2020 в сумі 6 050,00 грн. (а.с.41-42).

Відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260608/31649-БТ від 13.06.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 , 20.08.2020 перевипущена на НОМЕР_6, 29.09.2023 перевипущена на НОМЕР_5 (IBAN НОМЕР_7 ). Ідентифікаційні дані власника картки: прізвище, ім`я, по батькові - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ; серія та номер паспорта - НОМЕР_8 ; адреса місця проживання - АДРЕСА_1 ; контактні дані - НОМЕР_9 ; номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій у період з 12.08.2020 - 19.08.2020: фінансовий номер телефону - НОМЕР_3 ; номери телефонів НОМЕР_4 , НОМЕР_3 , знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 По рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_7 ) було зарахування коштів на суму 6 050,00 грн. за період 12.08.2020-19.08.2020 (а.с.131).

Відповідно до виписки за договором № б/н за період 12.08.2020-19.08.2020 по рахунку ОСОБА_1 , 12.08.2020 відбулося зарахування грошових коштів у сумі 6 050,00 грн. (а.с.132).

Згідно з карткою обліку Договору (розрахунок заборгованості) наданої позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2772913 від 12.08.2020 за період з 12.08.2020 по 25.03.2021 становить 19 844,00 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу 6 050,00 грн., заборгованість за відсотками - 13 794,00 грн. Жодних платежів ОСОБА_1 не здійснював (а.с.43-45).

26.03.2021 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу № 26032021 у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «Авентус Україна» відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору (а.с.8-9).

З копії Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 26.03.2021 за договором факторингу № 26032021 від 26.03.2021 встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» передав, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв Реєстр Боржників кількістю 5 083. Загальна сума заборгованості складає 47 536 042,69 грн. (а.с.10).

Відповідно до витягу з Додатку № 1 до договору факторингу № 26032021 від 26.03.2021 Реєстр боржників від 26.03.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2772913 у сумі 19 844,00 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 6 050,00 грн., сума заборгованості за відсотками - 13 794,00 грн. (а.с.11-13).

23.05.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 23/05/24 (а.с.14-15).

Відповідно до п. 1.1. Договору факторингу, за цим договором фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (Додаток № 1 до цього договору), в розмірі портфеля заборгованості.

Відповідно до п. 5.2. Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей (з одночасною передачею реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього договору. Акти прийому-передачі реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підписуються в день укладення цього договору.

З копії Акту прийому-передачі Реєстру заборгованостей за договором факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024 встановлено, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» передав, а ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняв оригінал Реєстру заборгованостей № 1 від 23.05.2024, Реєстру заборгованостей № 2 від 23.05.2024, Реєстру заборгованостей № 3 від 23.05.2024, Реєстру заборгованостей № 4 від 23.05.2024, Реєстру заборгованостей № 5 від 23.05.2024, після чого від ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ТОВ «Факторинг Партнерс» переходять права вимоги заборгованостей від боржників і фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с.19).

Відповідно до Реєстру заборгованостей № 1 від 23.05.2024 та витягу з Реєстру заборгованостей № 1 від 23.05.2024 до договору факторингу № 23/05/2024 від 23.05.2024, ТОВ «Факторинг Партнерс» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2772913 у сумі 19 844,00 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 6 050,00 грн., сума заборгованість за відсотками - 13 794,00 грн. (а.с.22-24, 25).

20.12.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено додаткову угоду № 1 до договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024 відповідно до якої у зв`язку з виявленням технічної помилки (описки) сторони вирішили внести зміни в реєстри заборгованостей № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 (а.с.16-17).

Вказана сума заявлена позивачем до стягнення.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 36 КПК України та ст. 79 КАС України.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12.08.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2772913 про надання споживчого кредиту та відповідач отримав кошти у розмірі 6 050,00 грн., які були перераховані на рахунок, вказаний у договорі № НОМЕР_1 .

Даний факт не заперечувався також відповідачем у своєму відзиві, в якому він лише просив застосувати позовну давність.

З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який ним особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, факт укладення договору між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 підтверджується достатніми та належними доказами, наданими позивачем.

Відповідно до положень ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», договір підписаний електронним підписом прирівнюється до договору укладеного у письмовій формі.

Виконання ТОВ «Авентус Україна» взятих на себе зобов`язань по договору № 2772913 з перерахування та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 6 050,00 грн. на картку НОМЕР_1 підтверджується листом ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» № 6154-ВП від 07.11.2025 (а.с.39) та відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260608/31649-БТ від 13.06.2026 (а.с.131-133).

Крім того, суд зазначає, що відповідач у своєму відзиві жодним чином не заперечував факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на які первісним кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, до суду не надано. Також слід звернути увагу на те, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного договору.

Крім того суд зазначає, що враховуючи умови надання кредитних коштів, саме боржник має доступ до свого рахунку, і він має можливість надати суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитору на виконання укладеного договору.

Як вже було встановлено судом, кредитний договір № 2772913 від 12.08.2020 підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; боржник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо його умов та в подальшому договір виконував.

Кредитний договір містять повну інформацію щодо умов кредитування, а саме щодо суми та періоду надання кредиту і розміру процентної ставки, порядку надання і погашення кредиту, відповідальності за порушення умов договору.

Враховуючи зміст кредитного договору можливо дійти висновку, що ОСОБА_1 з моменту підписання цього договору був обізнаний щодо оплатності наданого кредиту, а також щодо свого обов`язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування відсотків, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічне викладено в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010.

Таким чином, нарахування процентів за користування кредитом відповідає умовам укладеного між сторонами договору та зазначеним нормам права.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Однак у справі не встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» приховало від позичальника об`єктивну інформацію щодо сукупної вартості кредиту. Розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договорів визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

З урахуванням наведеного, судом встановлено, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому наявні підстави для стягнення заборгованості по тілу кредиту з ОСОБА_1 .

Щодо стягнення відсотків, суд зазначає.

Відповідач направив до суду документи, які підтверджують проходження ним військової служби в лавах Збройних Сил України.

Як вбачається з наданого військового квитка серії НОМЕР_10 від 02.12.2016, ОСОБА_1 20.08.2020 був призваний у Збройні Сили України на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_11 № 113-РС від 20.08.2020 (а.с.108-115).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_12 від 01.11.2017, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.107).

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_11 № 692/19390-в від 02.05.2026, головний сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_11 з 20 серпня 2020 року по теперішній час (а.с.85).

Згідно зі статтями 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», що закріплює гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (в редакції чинній на час укладення договору 12.08.2020), військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного тану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 05/1993/17-ц особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Згідно із роз`ясненнями Національного банку України у листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідно до роз`яснень Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України (лист від 01.02. 2019 №321/722) зазначено, що документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем з початку і до закінчення особливого періоду, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

З огляду на те, що відповідач перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, він має право на визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, на звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_1 з 20.08.2020 і по даний час проходить військову службу за контрактом.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_12 , виданого 01 листопада 2017 року, ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Тобто на час надання кредиту, відповідач був учасником бойових дій, що свідчить про те, що він безпосередньо перебував в районах та у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії р/ф у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.

Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_10 від 02.12.2016, ОСОБА_1 з 20.08.2020 по 13.01.2021 проходив службу у військовій частині НОМЕР_13 на посаді командир відділення, з 13.01.2021 по 27.09.2021 - у військовій частині НОМЕР_13 на посаді старшина мінометної батареї (а.с.110).

Суд враховує, що зі змісту ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (в редакції чинній на час укладення договору) вбачається, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду проценти за користування кредитом не нараховуються. Таким чином, суд вважає, що з 20.08.2020 нарахування процентів позикодавцем здійснювалось безпідставно.

Отже, у період виконання умов кредитного договору, а саме з 20.08.2020, відповідач мав статус військовослужбовця та на нього поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто до нього не могла застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також був відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед кредитором, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність позикодавця щодо наявності в особи спеціального статусу.

Положення п. 15 ст. 14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності.

Отже, ОСОБА_1 з 20.08.2020 та станом на час розгляду справи має статус військовослужбовця Збройних Сил України, а тому на нього поширювались пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто до нього не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій і пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

Враховуючи вищевикладене, кредитодавець мав право нараховувати відсотки лише з 12.08.2020 по 19.08.2020 (включно), тобто за 8 днів.

А тому, заборгованість ОСОБА_1 за відсотками за кредитним договором № 2772913 становить 919,60 грн. (6 050,00 грн. (тіло кредиту) х 1,9% (погоджена сторонами стандартна процентна ставка в зв`язку з невиконанням договору) х 8 днів), що також має відображення в розрахунку заборгованості.

Що стосується відступлення права вимоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та постанові Верховного Суду у справі № 761/33403/17 від 28 липня 2021 року.

З урахуванням приписів ст. 517 ЦК України, доказами прав нового кредитора у зобов`язанні є документи, які засвідчують права, що передаються, та інформація, яка є важливою для їх здійснення. Договір про відступлення права вимоги є реальним договором, тому право вимоги виникає і може бути визнано судом лише після передачі документів (як майна) про право вимоги (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Передача таких документів має на меті перевірку існування у кредитора права вимагати виконання боржником відповідних обов`язків, а також змісту та обсягу таких обов`язків (п. 41 постанови Верховного Суду від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

26.03.2021 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу № 26032021 у відповідності до умов якого, ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників (а.с.8-9).

З копії Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 26.03.2021 за договором факторингу № 26032021 від 26.03.2021 встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» передав, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв Реєстр Боржників кількістю 5 083. Загальна сума заборгованості складає 47 536 042,69 грн. (а.с.10).

Відповідно до витягу з Додатку № 1 до договору факторингу № 26032021 від 26.03.2021 Реєстр боржників від 26.03.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2772913 у сумі 19 844,00 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 6 050,00 грн., сума заборгованості за відсотками - 13 794,00 грн. (а.с.11-13).

23.05.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (Додаток № 1 до цього договору), в розмірі портфеля заборгованості (а.с.14-15).

З копії Акту прийому-передачі Реєстру заборгованостей за договором факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024 встановлено, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» передав, а ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняв оригінал Реєстру заборгованостей № 1 від 23.05.2024, Реєстру заборгованостей № 2 від 23.05.2024, Реєстру заборгованостей № 3 від 23.05.2024, Реєстру заборгованостей № 4 від 23.05.2024, Реєстру заборгованостей № 5 від 23.05.2024, після чого від ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ТОВ «Факторинг Партнерс» переходять права вимоги заборгованостей від боржників і фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с.19).

Відповідно до Реєстру заборгованостей № 1 від 23.05.2024 та витягу з Реєстру заборгованостей № 1 від 23.05.2024 до договору факторингу № 23/05/2024 від 23.05.2024, ТОВ «Факторинг Партнерс» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2772913 у сумі 19 844,00 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 6 050,00 грн., сума заборгованість за відсотками - 13 794,00 грн. (а.с.22-24, 25).

20.12.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено додаткову угоду № 1 до договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024 відповідно до якої у зв`язку з виявленням технічної помилки (описки) сторони вирішили внести зміни в реєстри заборгованостей № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 (а.с.16-17).

Таким чином, позивач як новий кредитор набув права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 2772913 від 12.08.2020 на підставі договорів факторингу.

Що стосується клопотання відповідача щодо застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 258 ЦК України визначає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до положення ст. 259 ЦК України вбачається, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

При цьому відповідно до частин першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

У зв`язку з цим, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24.00 год 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена до 30.06.2023.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє на даний час.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Даний Закон набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Відтак в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) був продовжений від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 04.09.2025.

З огляду на це, строк звернення до суду спочатку було продовжено до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 на строк дії воєнного стану, а з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг строку звернення до суду зупинявся. Зазначені висновки відповідають тим, що наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 2772913 був укладений 12.08.2020 строком на 30 днів. Тобто право на подання позову у позивача виникло 11.09.2020, оскільки строк повернення позики (термін платежу) настав 11.09.2020.

Водночас з 02.04.2020 діяв механізм продовження позовної давності на строк дії карантину (п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX), який тривав до 30.06.2023, а з 17.03.2022 також продовження на строк дії воєнного стану (п. 19 у редакції Закону № 2120-ІХ) до 29.01.2024. Надалі з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг позовної давності був зупинений (нова редакція п. 19, Закон № 3450-ІХ), а з 04.09.2025 зазначений пункт виключено (Закон № 4434-ІХ), що поновило перебіг строків.

Позов подано 06.01.2026. За таких обставин, загальний трирічний строк звернення до суду не сплинув, а доводи відповідача про його пропуск є необґрунтованими та відхиляються судом.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 2772913 від 12.08.2020 у сумі 6 969,60 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 9 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до норм ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено з матеріалів справи, що 02.07.2024 між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого Адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги (а.с.32).

03.11.2025 між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» підписано Заявку на надання юридичної допомоги № 747, згідно якого сторони погодили надання наступних правових (юридичних) послуг адвокатським об`єднанням клієнту по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , договір 2772913: надання усної консультації - 2 години - 3 000,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 2 години - 6 000,00 грн. (а.с.34).

Відповідно до витягу з Акту № 23 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025, ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» погодили надання наступних правових послуг Адвокатським об`єднанням клієнту у відповідності до заявок на надання юридичної допомоги щодо примусового стягнення заборгованості ОСОБА_1 , договір № 2772913: надання усної консультації - 2 години - 3 000,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 2 години - 6 000,00 грн. (а.с.35).

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Позовні вимоги позивача задоволені на 35,12% (6 969,60 грн. х 100 : 19 844,00 грн.), а тому з відповідача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 1 404,80 грн. (4 000,00 грн. х 35,12% = 1 404,80 грн.).

У відповідності до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Таким чином, оскільки позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 850,75 грн. (2 422,40 грн. х 35,12% = 850,75 грн.).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором № 2772913 від 12.08.2020 у розмірі 6 969,60 грн. (шість тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень, 60 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 850,75 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень, 75 копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 1 404,80 грн. (одна тисяча чотириста чотири гривні, 80 копійок).

В іншій частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Головуючий Б . К . Скирда