Рішення № 137865815, 01.07.2026, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 712/471/26

Провадження № 2/692/591/26

01.07.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чепурного О.П., при секретарі Бубир В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в с-щі Драбів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що 02.11.2023 року між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1330629427461, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 4000,00 грн. на картковий рахунок. Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання.

22.07.2024 року між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №22072024, згідно якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №1330629427461 від 02.11.2023.

Позивач вказав, що відповідно до договору факторингу, сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та підтвердженою та становить 14210,00 грн., з яких:

-4000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту;

-10210,00 грн. сума заборгованості за відсотками;

-0,00 грн. заборгованість за комісійними винагородами;

-0,00 грн. заборгованість за пенею.

Всупереч вимогам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання, не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості.

Окрім того, позивач просить стягнути витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. та судовий збір.

Розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ухвали Драбівського районного суду від 15.04.2026 року.

Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, останньому був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов. Відповідач відзив на позов не подав.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього кодексу.

02.11.2023 року відповідач ОСОБА_1 заповнив анкету-заяву на отримання кредиту, відповідно до якої зазначив свої персональні дані, документ, що посвідчує особу, адреси, зайнятість, контактну інформацію клієнта, фінансовий стан позичальника та дані про кредит. Своїм підписом на заяві підтвердив достовірність вищезазначеної інформації про що міститься електронний підпис G5L9W5.

02.11.2023 року між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія старт» №1330629427461. Відповідно до п.1.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором. Згідно п.1.2. сума кредитного ліміті складає 4000,00 грн., тип кредиту кредитна лінія. Строк кредитування: 120 днів з 02.11.2023 по 01.03.2024. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю 01.03.2024 р. або достроково. Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в рекомендовану дату оплати, зазначеної у графіку платежів 21.11.2023, протягом дії кредитної лінії. П.1.4.1. дисконтна процентна ставка становить 2,25% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. П.1.4.2. передбачена базова процентна ставка яка складає 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.3. цього договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом. Відповідно до п.1.14. продовження строку кредиту не передбачено.

Відповідно до п.2.23. кредит надається шляхом перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку коштів кредиту в сумі 4000,00 грн. на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 .

Сторони підтвердили, що електронний договір та всі додатки до нього мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з п.7.12. договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором з боку позичальника.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно дог ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. ч. 6 передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Наданий суду договір містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором G5L9W5 ОСОБА_1 . Окрім того, до матеріалів справи додано довідку про ідентифікацію клієнта від 02.11.2023 року, відповідно до якої акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) здійснено для укладення договору №1330629427461.

Відповідачем дані докази не спростовані, а тому суд вважає, що всі докази в їх сукупності свідчать про те, що відповідачем укладено та підсипано вказаний кредитний договір.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором суд зазначає наступне.

22.07.2024р. між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу №22072024, відповідно до п.2.1. клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах визначених договором. До договору факторингу додано акт приймання-передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу № 22072024 від 22.07.2024, платіжну інструкцію №9083 від 30 липня 2024 року та витяг з реєстру боржників, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №1330629427461 від 02.11.2023 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 тощо).

Таким чином, перехід права вимоги до позивача підтверджується доданим до позову договором факторингу та реєстром боржників.

Щодо розміру заборгованості суд зазначає наступне, що відповідно до розрахунку первісного кредитора, який надано позивачем, сума заборгованості відповідача за кредитним договором №1330629427461 від 02.11.2023, яку він просить стягнути складає 14210,00 грн., з яких:

-4000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту;

-10210,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач кошти за кредитним договором отримав, що підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» адресований ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» про підтвердження успішної оплати, відповідно до якого 02.11.2023 11:56 було здійснено транзакцію №1319188191 на суму 4000,00 грн. на номер картки НОМЕР_1 , статус успішно. Номер картки ідентичний номеру вказаному в п. 2.23 договору. Проте відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим з нього на користь позивача належить стягнути заборгованість за тілом кредиту.

Щодо нарахованих відсотків за договором, суд зазначає, що згідно кредитного договору останній день строку кредитування є 01.03.2024 р., (п.1.3.) тобто право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилося 01.03.2024. Аналіз, наданої позивачем копії відомості про щоденні нарахування за кредитним договором, свідчить про те, що заборгованість за відсотками нараховувалася в строк дії договору та за узгодженою сторонами в договорі відсотковою ставкою. Доказів того, що розрахунок наданий суду невірний відповідачем не надано. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк і в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

На підтвердження понесених витрат позивача на правову допомогу його представник надав суду копії договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025 року з адвокатом Лівак І.М., детального описом робіт (наданих послуг) до договору та акту про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 17.11.2025 року.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.4, 5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) у п.39-44, 47 суд зазначив, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи; із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства; відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення; зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів; при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України); тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони; принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат понесену позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує постанову Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24), в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України). У відповідності з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір потрібно сягнути з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 549, 550, 551, 624, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 273,280, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №1330629427461 від 02.11.2023 у розмірі 14210 гривень 00 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати за судовий збір та професійну правничу допомогу у сумі 8422 гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий