Рішення № 137865578, 24.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 червня 2026 року № 520/3983/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Кухар М.Д.

при секретарі судового засідання - Логачової К.А.

за участі сторін:

представника позивача-Кутового Г.І.

представника відповідача-Воронько А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19,м. Київ,04116, код ЄДРПОУ44116011) про визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення -рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд:

-визнати протиправним та скасувати Наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 8477-п від 18.12.2024 року;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві від 09.01.2025 №01479240201, яким на підставі п. 1 ст. 17 розділу V Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 70 889 299,83 грн.

-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19 968.00 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що не здійснював приймання від покупців готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів, не видавав готівкових коштів за повернутий покупцем товар та не здійснював будь-яких операцій, які підпадали б під визначення «розрахункова операція» відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Таким чином, ФОП ОСОБА_1 при реалізації товарів (послуг) через Інтернет не отримує безпосередньо коштів від споживача, а отримує такі кошти від фінансової компанії, розрахунки з якою для останнього є безготівковими. Крім того, відповідно до п.п. 12, 14 частини 1 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з готівковій форміне здійснюються розрахунків у (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо); при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів . Таким чином, на думку позивача, зазначені положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» підтверджують, що якщо безпосередньо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються або при здійсненні розрахунків дистанційно за рахунок банківських систем/системи переказів коштів реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються. Операції платника податків за якими на рахунок ОСОБА_1 надходили кошти від ТОВ «Пост Фінанс»/ТОВ «НоваПей» не мають ознак розрахункових в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки, в момент отримання товару оплату проведено у відділені служби кур`єрської доставки або поштовому відділені чи в іншому місці доставки, а отже ОСОБА_1 не мав обов`язку проводити такі операції через реєстратори розрахункових операцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволенні позовних вимог відмовити, надав в обгрунтування позовних вимог відзив на позов, в якому зазначив, що відповідно до наданих виписок банку в період з 13.04.2020 по 31.12.2023, на розрахунковий рахунок платника податків ОСОБА_1 від небанківської установи ТОВ «Пост Фінанс»/ТОВ «НоваПей» (код ЄДРПОУ 38324133) надходили кошти з призначенням платежу «Переказ коштів по платежам, прийнятим від населення за товари згідно заяви N1,74/03 про приєднання до умов договору на п.к. від 31.03.2020. без ПДВ». Відповідно до умов Договору на переказ коштів для суб`єктів господарювання, розміщеного на сайті ТОВ «НоваПей», ТОВ «НоваПей», є платіжною установою та не є учасником операцій з купівлі-продажу товарів/ робіт/послуг або іншого правочину укладеного між Платником та Отримувачем. Оскільки, відповідно до наведених вище умов договорів, суб`єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару є лише Підприємець (продавець), який здійснює продаж товарів, і споживач (покупець), як отримувач такого товару. Саме тому продавець, а не надавач платіжних послуг, зобов`язаний видати відповідний документ, що підтверджує право власності на товари покупцю. Таким чином, зазначене вище встановлює обов`язок застосування платником податків ОСОБА_1 реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО), формування та надсилання разом із товаром розрахункового документа встановленої форми та змісту.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , Позивач) (РНОКПП НОМЕР_2 ) перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві.

Головним управлінням ДПС у м. Києві (далі ГУ ДПС у м. Києві, Відповідач) на підставі п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 18.12.2024 №8477-п було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 23.12.2019 по 31.12.2023, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 23.12.2019 по 31.12.2023.

Результати зазначеної перевірки оформлено актом від 27.12.2024 №134309/ Ж5/26-15-24-02-01/ НОМЕР_2 (далі акт перевірки). Відповідно до висновків акту перевірки, документальною перевіркою встановлено, зокрема, порушення вимог п. 1 ст. 3 розділу ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», встановлено реалізацію товарів кінцевому споживачу через небанківську установу ТОВ «Пост Фінанс»/ТОВ «НоваПей» без застосування РРО у загальній сумі 79 777 544,12 грн., в т.ч. за 2020 12 067 055,12 грн., за 2021 51 241 807,39 грн., за 2022 5 552 732,40 грн., за 2023 10 915 949,21 грн.

На підставі акту перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.01.2025 №01479240201, яким на підставі п. 1 ст. 17 розділу V Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 70 889 299,83 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було адміністративному порядку до Державної податкової служби України оскаржено. Рішенням Державної податкової служби України від 19.03.2025 №7792/6/99-00 06-03-02-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 09.01.2025 №01479240201, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення. Зазначене рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги отримано ФОП ОСОБА_1 27.03.2025.

Суд зазначає, що пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено що, за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор; непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання 100 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом,- за порушення, вчинене вперше.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій.

До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо (ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Для цілей цього Закону розрахунки при організації та проведенні азартних ігор є розрахунковими операціями (ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом (п. 13 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги»).

Як зазначено в акті перевірки, платник податків ОСОБА_1 здійснював інтернет-торгівлю товарами (автомобільні шини, автомобільні диски), оплата товару здійснювалась з використанням системи NovaPay. Відповідно до наданих виписок банку в період з 13.04.2020 по 31.12.2023, на розрахунковий рахунок платника податків ОСОБА_1 від небанківської установи ТОВ «Пост Фінанс»/ТОВ «НоваПей» (код ЄДРПОУ 38324133) надходили кошти з призначенням платежу «Переказ коштів по платежам, прийнятим від населення за товари згідно заяви №174/03 про приєднання до умов договору на п.к. від 31.03.2020. без ПДВ». Послуги з організації перевезення відправлень здійснювались ТОВ «Нова Пошта» (код ЄДРПОУ 31316718). Відповідно до умов Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, розміщеного на сайті ТОВ «Нова Пошта», вбачається, що ТОВ «Нова Пошта» є експедитором.

Контролюючий орган в акті перевірки зауважив, що при відправці товарів будь яким експедитором (логістичною компанією) в Україні, який не має статусу ні кур`єра, ні перевізника, не є учасником відносин купівлі-продажу, не передає право власності на товар та не бере участі в розрахунку за нього відповідно до договору про надання послуг, тобто фіскальний чек має бути сформований не пізніше моменту вручення товару покупцеві. Відповідно до умов Договору на переказ коштів для суб`єктів господарювання, розміщеного на сайті ТОВ «НоваПей», ТОВ «НоваПей» є платіжною установою та не є учасником операцій з купівлі-продажу товарів/робіт/послуг або іншого правочину укладеного між Платником та Отримувачем. Таким чином, між Підприємцем як продавцем товарів та покупцями цих товарів, ТОВ «Нова Пошта» та ТОВ «НоваПей» відбуваються різні господарські операції: між Підприємцем та покупцем здійснюються операції купівлі-продажу; між Підприємцем та ТОВ «Нова Пошта» здійснюються послуги з організації перевезення відправлень; між Підприємцем та ТОВ «НоваПей» здійснюються послуги з переказу коштів.

Як зазначив контролюючий орган, відповідно до наведених вище умов договорів, суб`єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару є лише Підприємець (продавець), який здійснює продаж товарів, і споживач (покупець), як отримувач такого товару. Саме тому продавець, а не надавач платіжних послуг, зобов`язаний видати відповідний документ, що підтверджує право власності на товари покупцю.

Таким чином, на думку контролюючого органу, вищезазначене встановлює обов`язок застосування платником податків ОСОБА_1 реєстратора розрахункових операцій, формування та надсилання разом із товаром розрахункового документа встановленої форми та змісту.

Проте, такі висновки контролюючого органу не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно з п. 10 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України якщо з договору купівлі продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Як було зазначено контролюючим органом в акті перевірки, відповідно до умов Договору на переказ коштів для суб`єктів господарювання, розміщеного на сайті ТОВ «НоваПей», ТОВ «НоваПей» є платіжною установою та не є учасником операцій з купівлі-продажу товарів/робіт/послуг або іншого правочину укладеного між Платником та Отримувачем. Переказ коштів з рахунку ТОВ «Нова Пей» на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 є окремою господарською операцією, яка не має жодного відношення до договорів купівлі продажу укладених з покупцями. Розрахунковою операцією, в силу вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», серед іншого є та операція коли суб`єкт господарювання приймає (отримує) від покупця готівкові кошти, платіжні картки, платіжні чеки, жетони тощо безпосередньо за місцем реалізації товарів (послуг), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця.

У свою чергу, місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо (ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Аналіз вказаного дає підстави дійти до висновку, що оплата товарів, реалізованих ФОП ОСОБА_1 кінцевим споживачам в мережі інтернет, здійснюється із залученням зазначеної фінансової компанії та проводиться наступним чином:- кінцевий споживач ініціює грошовий переказ з метою оплати вартості товару, придбаного в мережі інтернет, через фінансову компанію шляхом внесення готівкових або безготівкових коштів (із застосуванням банківської карти) для подальшого їх переказу Підприємцю;- грошові кошти внесені кінцевими споживачами (у готівковій або безготівковій формі) в якості оплати за товар Підприємця зараховуються на рахунок відповідної фінансової компанії та в подальшому, згідно умов договорів укладених Підприємцем з фінансовою компанією, перераховуються на рахунок Підприємця.

Отже, в даному випадку ФОП ОСОБА_1 не є тим суб`єктом господарювання, який проводить розрахункові операції безпосередньо в місці реалізації товару та фактично отримує кошти за придбаний споживачем товар в мережі інтернет через небанківську фінансову установу, яка отримала ліцензію Національного банку України, виключно в безготівковій формі.

Позивач не здійснював приймання від покупців готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів, не видавав готівкових коштів за повернутий покупцем товар та не здійснював будь-яких операцій, які підпадали б під визначення «розрахункова операція» відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

ФОП ОСОБА_1 (Отримувач послуг) 31.03.2020 шляхом підписання заяви №174/3 приєднався до умов Договору на переказ коштів із фінансовою установою Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОСТ ФІНАНС». ТОВ «ПОСТ ФІНАНС»/ТОВ «НоваПей», код за ЄДРПОУ 38324133 внесено до реєстру фінансових установ та здійснювало свою діяльність на підставі Ліцензії Національного банку України на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків №11/1 від 17.10.2014 та на підставі Ліцензії Національного банку України на надання фінансових платіжних послуг №21/770-рк від 28.04.2023 (рішення про включення до Реєстру платіжної інфораструктури, що ведеться Національним банком України, від 28.04.2023 за №21/770-рк).

Отже, юридична особа, яка залучена ФОП ОСОБА_1 для надання послуг з переказу коштів, у періоді, що перевірявся, була належним чином зареєстрованою фінансовою компанією, яка володіла ліцензією на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків та ліцензією на надання фінансових платіжних послуг.

Відповідно до п. 1.1 Договору на переказ коштів, фінансова установа бере на себе обов`язки щодо надання Отримувачу послуг з переказу коштів, в тому числі приймання Платежів на користь Отримувача, а Отримувач зобов`язується сплатити винагороду за надані Фінансовою установою послуги відповідно до умов Договору. Саме на підставі зазначеного Договору фінансова компанія перераховувала у безготівковій формі грошові кошти ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином, при реалізації товарів в мережі Інтернет ФОП ОСОБА_1 не отримує безпосередньо кошти від споживача, а отримує такі кошти від фінансової компанії, розрахунки з якою для останнього є безготівковими. При цьому, реалізація товару через мережу Інтернет не передбачає в собі чітко визначеного місця реалізації товару (послуги), а за місцем проведення розрахунку за товар Позивач не отримує коштів. Такі грошові кошти надходять ФОП ОСОБА_1 в безготівковій формі від фінансової установи.

Відповідно до п. 3, 21, 52, 53 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів. Ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач; отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума платіжної операції або яка отримує суму платіжної операції в готівковій формі; переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.

Згідно з п.п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про платіжні послуги» ініціатором платіжної операції може бути платник (у тому числі через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції). Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про платіжні послуги», ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3) надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи.

Згідно з п. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 готівкові розрахунки - платежі готівкою суб`єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Пунктом 10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 регламентовано, що розрахунки суб`єктів господарювання та фізичних осіб у разі їх здійснення готівкою без відкриття поточного рахунку шляхом унесення готівки до банків або небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, для подальшого її переказу на рахунки інших суб`єктів господарювання або фізичних осіб для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 при реалізації товарів (послуг) через Інтернет не отримує безпосередньо коштів від споживача, а отримує такі кошти від фінансової компанії, розрахунки з якою для останнього є безготівковими.

Крім того, відповідно до п.п. 12, 14 частини 1 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з готівковій формі не здійснюються розрахунків у (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо); при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Таким чином, зазначені положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» підтверджують, що якщо безпосередньо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються або при здійсненні розрахунків дистанційно за рахунок банківських систем/системи переказів коштів реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються. З урахуванням усього вищевикладеного можна дійти висновку, що якщо споживач (клієнт) замовив товар на вебсайті продавця (зокрема, в інтернет-магазині) і не здійснював передоплату, а доставку товару здійснила служба доставки на підставі договору, то реєстратор розрахункових операцій застосовує служба доставки, безпосередньо при передачі товару покупцю та отримання оплати від нього (в тому числі із застосування сервісів переказу коштів). Застосування реєстратору розрахункових операцій не є обов`язковим у разі продажу продавцем товару виключно на умовах післяплати та доставки таких товарів поштою або службами кур`єрської доставки.

Таким чином, операції платника податків за якими на рахунок ОСОБА_1 надходили кошти від ТОВ «Пост Фінанс»/ТОВ «НоваПей» не мають ознак розрахункових в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки, в момент отримання товару оплату проведено у відділені служби кур`єрської доставки або поштовому відділені чи в іншому місці доставки, а отже ОСОБА_1 не мав обов`язку проводити такі операції через реєстратори розрахункових операцій.

Також слід зазначити, що ФОП ОСОБА_1 використовував РРО (ПРРО з 05.10.2023), що підтверджує дотримання ним вимог щодо фіскалізації операцій. Безготівкові платежі, проведені через NovaPay, не є розрахунковими операціями, оскільки вони не включають готівкових платежів або платіжних карток за місцем реалізації товарів, вони не підпадають під визначення розрахункових операцій за Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», тому ствердження контролюючого органу, що всі операції мають бути фіскалізовані через РРО, є помилковим.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що 03 червня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду здійснив розгляд касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі № 520/27700/25, яка є аналогічною до справи 520/3983/26, що розглядається. Постановою Верховного Суду у справі № 520/27700/25 від 03 червня 2026 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без задоволення.

Так, зокрема в цій Постанові Верховний Суд зробив наступні висновки: «Як встановлено судами попередніх інстанцій, Позивач при реалізації товарів через мережу Інтернет (торговельні інтернет-майданчики тощо) на умовах післяплати з використанням послуг служби доставки та небанківської установи, не отримував безпосередньо від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, а отримував кошти, перераховані як оплата за товар від небанківської установи, розрахунки з якою для Позивача були безготівковими. Враховуючи наведене Суд не може не погодитись з позицією судів попередніх інстанцій, що Позивач не здійснював операцій, які чітко визначено в статті 2 Закону Про РРО, як розрахункові. Відповідач, як в судах першої та апеляційної інстанцій, так і під час розгляду справи судом касаційної інстанції не зміг надати чіткі пояснення щодо того під яку з ознак поняття «розрахункова операція» визначеного в статті 2 Закону Про РРО підпадають операції Позивача щодо яких було встановлено порушення вимог пункт 1 статті 3 Закону Про РРО ».

Також, в наведеній постанові Верховний Суд зауважив наступне: «Відтак, враховуючи відсутність чіткого законодавчого віднесення операцій з зарахування коштів на розрахунковий рахунок суб`єкта господарювання за товар, поставку якого було здійснено за відсутності будь-якої попередньої оплати та на умовах післясплати з використанням послуг небанківських установ до розрахункових у Суду відсутні підстави вважати, що у Позивача виникав обов`язок щодо використання РРО при здійснення поставки товару на умовах його післясплати з отриманням оплати за нього через небанківськи установи ТОВ «Пост Фінанс»/ТОВ«НоваПей» на його розрахунковий рахунок. Також Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що отримавши замовлення в інтернет-магазині без здійснення покупцем передоплати, на стадії передачі товару службі доставки продавець не може беззаперечно знати, що покупець гарантовано придбає товар та відповідно здійснить переказ коштів. Тобто, на стадії відправки товару продавцем господарська операція фактично не є завершеною і він не може контролювати ані саму подію завершення, ані момент здійснення такої операції».

Так, відповідно до ч. 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 8477-п від 18.12.2024 року суд зазначає, що правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

-направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

-копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

-службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Отже у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки, за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Також законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом не допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: 1) непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами 2-4 пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); 2) оформлення документів, вказаних в абзацах 2-3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Разом з тим, не допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Слід зазначити, що судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, проаналізувавши вищенаведені вимоги законодавства у сукупності, відступила від висновків про те, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки.

Водночас в зазначеній постанові судова палата сформувала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Аналогічна правова позиція послідовно викладена і у постанові Верховного Суду від 15 березня 2025 року у справі № 520/24380/24.

В продовження наведеного, слід звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у справі №816/228/17 ухвалила постанову від 8 вересня 2021 року, в якій зазначено наступне.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року №9-рп/2008 у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Крім того Велика Палата Верховного Суду в цій постанові також звернула увагу, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду не погодилась із позицією судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову про протиправність наказу щодо призначення перевірки.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14) та прямо зазначила про неможливість оскарження наказу про проведення перевірки та дій щодо призначення та проведення перевірки, якщо відповідний наказ реалізовано.

Таким чином, враховуючи допуск позивачем представників податкового органу до проведення перевірки, а також те, що за результатами такого допуску податковим органом було проведено перевірку та прийнято податкове повідомлення-рішення, оскаржуваний у даній справі наказ, як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження, не є належним та ефективним способом захисту у даній справі.

Отже, адміністративний позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина,її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19,м. Київ,04116, код ЄДРПОУ44116011) про визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення - рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві від 09.01.2025 №01479240201, яким на підставі п. 1 ст. 17 розділу V Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 70 889 299 (сімдесят мільйонів вісімсот вісімдесят дев`ять тисяч двісті дев`яносто дев`ять) грн.83 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19,м. Київ,04116, код ЄДРПОУ44116011) на користь Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 13320 (тринадцять тисяч триста двадцять) грн.00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 01 липня 2026 року.

Суддя Кухар М.Д.