Рішення № 137864246, 29.06.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/37604/25

Провадження № 2/686/2544/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого - судді Карплюка О.І.

при секретарі судового засідання Гуменному В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Верховного Суду про стягнення з держави Україна моральної шкоди в розмірі 30000000 грн., завданої йому незаконними рішеннями правовою дискримінацією у вигляді тричі притягнення його до юридичної відповідальності за один і той самий факт словесного інциденту, внаслідок якої порушені його права, визначенні ст. ст. 3, 6, 13 Європейської конвенції з прав людини, ч. 1 ст. 23 та ст. 1173 ЦК України, ст. ст. 55, 56, 61, ч. 9 ст. 129, 129-1 Конституції України.

В судове засідання позивач не з`явився без поважних причин, повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, направивши на адресу суду заяву про слухання даної справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився без поважних причин, повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, направивши на адресу суду відзив, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що Верховний Суд не є тим органом, який наділений повноваженнями представляти державу Україна в спірних правовідносинах.Також, просить суд слухати дану справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Так, відповідно до вимог ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до вимог ст. 36 ч. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд: 1) здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом; 2) здійснює аналіз судової статистики, узагальнення судової практики; 3) надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов`язаних із функціонуванням системи судоустрою; 4) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неспроможність виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров`я; 5) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України; 6) забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом; 7) забезпечує апеляційні та місцеві суди методичною інформацією з питань правозастосування; 8) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Відповідно до вимог ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до вимог ст. 23 ч. ч. 1 та 2 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає. Фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з`ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ст. 13 ч. 2 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Однак, позивач не довів заподіяння йому моральної шкоди, завданої йому незаконними рішеннями правовою дискримінацією у вигляді тричі притягнення його до юридичної відповідальності за один і той самий факт словесного інциденту, внаслідок якої порушені його права, визначенні ст. ст. 3, 6, 13 Європейської конвенції з прав людини, ч. 1 ст. 23 та ст. 1173 ЦК України, ст. ст. 55, 56, 61, ч. 9 ст. 129, 129-1 Конституції України. Крім того, Верховний Суд не є тим органом, який наділений повноваженнями представляти державу Україна в спірних правовідносинах.

Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 19, 56 Конституції України, ст. ст. 23, 1167, 1174, 1176 ЦК України, ст. 36 ч. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положенням про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №360, суд

вирішив:

У позові ОСОБА_1 до держави Україна в особі Верховного Суду про стягнення з держави Україна моральної шкоди в розмірі 30000000 грн., завданої йому незаконними рішеннями правовою дискримінацією у вигляді тричі притягнення його до юридичної відповідальності за один і той самий факт словесного інциденту, внаслідок якої порушені його права, визначенні ст. ст. 3, 6, 13 Європейської конвенції з прав людини, ч. 1 ст. 23 та ст. 1173 ЦК України, ст. ст. 55, 56, 61, ч. 9 ст. 129, 129-1 Конституції України відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

29.06.2026