Ухвала суду № 137863579, 29.06.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2523/26

Провадження № 1-в/545/174/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.06.2026 Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

представника адміністрації установи ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції з ДУ«Божковська виправна колонія (№16)»),

засудженого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції з ДУ«Божковська виправна колонія (№16)»),

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві клопотання захисника засудженого адвоката ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, учасника бойових дій, раніше судимого: 27.11.2024 року Голосіївським районним судом м.Києва за ч.1 ст.309,75 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі з іспитовим строком 1 рік,

засудженого: 23.06.2025 року Святошинським районним судом м.Києва за ч.2 ст.309, 71,72 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі,

початок строку 11.11.2025 року, кінець строку 11.12.2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Захисник ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування засудженого ОСОБА_5 , посилаючись на те, що останній перебуває в місцях позбавлення волі та відбув 1/2 частини строку покарання, сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 клопотання підтримали, прохали задовольнити .

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання, пославшись на те, засуджений не довів свого виправлення за час відбування покарання.

Представник адміністрації установи прохав відмовити у задоволенні клопотання, оскільки засуджений на став на шлях виправлення.

Заслухавши пояснення засудженого, його захисника, представника адміністрації установи, з`ясувавши думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання та особової справи, суд приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати такі питання, зокрема - про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та відбув не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин.

Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

Згідно п.17 вказаної постанови Пленуму при розгляді питання про умовно дострокове звільнення судам слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці і навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, виправно-трудової установи, а також наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Так, ОСОБА_5 засуджений 23.06.2025 року вироком Святошинським районним судом м.Києва за ч.2 ст. 309,71,72 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі. З вироку вбачається, що кримінальне правопорушення ОСОБА_5 скоїв повторно протягом року під час іспитового строку.

Встановлено, що засудженим відбуто 1/2 частину строку покарання.

За весь час відбування покарання засуджений має 1 заохочення, стягнення відсутні.

Перебуваючи в ДУ «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_5 характеризувався посередньо.

Як вбачається із характеристик на засудженого від 28.01.2026 року, від 09.03.2026 року, від 06.04.2026 року, від 05.06.2026 року, затверджених начальником ДУ «Божковська виправна колонія (№ 16)», ОСОБА_5 характеризується посередньо, за час відбування покарання не довів своє виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до виконання встановлених обов`язків ( а.о/с.17-18, 28-29, 33-34, 48-50). Також згідно останньої характеристики на засудженого, наявні матеріали не свідчать про стійкість позитивних змін у поведінці, які б давали підстави вважати досягнутою мету покарання, застосування до засудженого ОСОБА_5 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на даному етапі є недоцільним.

Даний факт також підтверджується витягами із протоколів засідань комісії ДУ «Божковська виправна колонія (№ 16)» №8 від 09.03.2026 року, №11 від 06.04.2026 року, згідно яких вбачається, що засуджений не став на шлях виправлення, у зв`язку із чим йому було відмовлено у зміні умов тримання, представленні матеріалів до суду на заміну невідбутої частини покарання більш м`яким (а.о/с 30, 39).

Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Однією із головних умов для умовно дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд враховує особу засудженого, дані про його поведінку і ставлення до праці за весь період відбування покарання, виходить з того, що єдиною та достатньою підставою умовно-дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарань виправлення засудженого, що повинно підтверджуватися його сумлінною поведінкою та ставленням до праці у процесі відбування покарання.

Встановлені судом обставини, дані про особу засудженого не дають підстави вважати , що сумлінною поведінкою та ставленням до праці ОСОБА_5 довів своє виправлення та до нього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання, а тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

На підставі ст. 81 КК України, керуючись ст. 537, ст.539 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 7 діб з моменту її проголошення, а засудженим з моменту отримання копії ухвали.

Суддя: ОСОБА_1