Ухвала суду № 137863350, 26.06.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 26.06.2026Справа № 554/9700/26 Провадження № 1-кс/554/8537/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року м. Полтава

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава клопотання слідчого СВ ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 , погоджене заступником керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12026170440000448 від 23.06.2026 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Слинків Яр Диканського району Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, судимого

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України,

в с т а н о в и л а :

До провадження слідчого судді надійшло вищезазначене клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що 23.06.2026 року о 08:00 год., ОСОБА_7 - старший лейтенант поліції, інспектор з СРПП СПД №2 ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, спільно з лейтенантом поліції з СРПП СПД №2 ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 , на службовому автомобілі марки «Renault Duster» номерний знак НОМЕР_1 на синьому фоні, заступили на добове чергування в складі екіпажу.

У відповідності до змісту пунктів 1-5, 8-10 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 поліція відповідно до покладених на неї завдань:

- здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;

- виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;

- вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;

- вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення;

- здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події;

- у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання;

- доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;

- вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 N 3781-XII, будучи офіційно призначеним на посаду інспектора з СРПП СПД №2 ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, ОСОБА_7 , являвся працівником правоохоронного органу та в період часу з 23.06.2026 до 24.06.2026 перебував при виконанні службових обов`язків.

Перебуваючи на патрулюванні у визначеній патрульній зоні, на службовий планшет о 20 год. 20 хв. надійшло повідомлення від ОСОБА_9 , про те, що ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчиняє з нею конфлікт, за адресою АДРЕСА_2 .

З метою встановлення вказаного правопорушення, інспектор з СРПП СПД №2 ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 разом з СРПП СПД №2 ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 на службовому автомобілі марки «Renault Duster» номерний знак НОМЕР_1 направились на виклик.

В свою чергу, підозрюваний ОСОБА_6 , почувши, що ОСОБА_9 здійснила виклик працівників поліції, направився до покинутого домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , де сховався, з метою уникнення відповідальності та подальшого затримання працівниками поліції.

Прибувши на виклик, СРПП СПД №2 ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 разом з СРПП СПД №2 ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 , з метою охорони правопорядку та припинення правопорушення, з боку ОСОБА_6 , почали його пошуки.

Проходячи повз покинуте домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 , побачили підозрілий рух в хащах трави.

Зрозумівши, що це може бути підозрюваний ОСОБА_6 , СРПП СПД №2 ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 направився до вищевказаного домогосподарства, де в кущах помітив ОСОБА_6 .

В цей час у ОСОБА_6 , який будучи раніше судимим за ч.2 ст.345 КК України, у період випробувального терміну, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, та розуміючи, що перед ним знаходиться співробітник правоохоронного органу - поліції, який одягнений у формений одяг з чітко вираженими знаками розпізнання, який виконує свої службові обов`язки і не дасть йому можливості уникнути відповідальності, з метою реалізації перешкоджання (протидії) працівникам поліції виконанню повноважень та законних вимог щодо припинення адміністративного правопорушення, не реагуючи на законні вимоги про припинення протиправної поведінки, знаходячись неподалік поліцейського, переслідуючи мету спричинення поліцейському тілесних ушкоджень, запалив за допомогою запальнички горючу суміш, яка була у нього у пляшці та кинув її в сторону поліцейського ОСОБА_7 , яка в свою чергу попала йому по ліву руку та спричинила тілесні ушкодження у вигляді опіків ІІ Ш ступенів лівого плеча та передпліччя.

Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.

23.06.2026 о 22 год. 20 хв. ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

24.06.2026 слідчим СВ ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 , за погодженням процесуального керівника заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 , було повідомлено ОСОБА_6 про підозру за ч.2 ст.345 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_10 інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленням зі служби «102» про виклик від 23.06.2026; даними встановленими з протоколу огляду місця події від 24.06.2026; рапортом інспектора с РПП СПД №2 ВП №2 ОСОБА_7 від 24.06.2026; рапортом інспектора с РПП СПД №2 ВП №2 ОСОБА_8 від 24.06.2026; даними встановленими з протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 24.06.2026; даними встановленими з висновку медичного огляду ОСОБА_6 від 24.06.2026; даними встановленими з виписки медичного огляду ОСОБА_7 від 24.06.2026; даними встановленими з протоколу допиту потерпілого ОСОБА_7 від 24.06.2026; даними встановленими з протоколу огляду відеозапису нагрудної камери працівника с РПП СПД №2 ВП №2 ОСОБА_7 від 24.06.2026; даними встановленими з протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 24.06.2026; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Оскільки підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, є обґрунтованою, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 , запобіганням його можливим спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий просить застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного розміру застави, оскільки злочин вчинений із застосуванням насильства.

Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив його задовольнити в повному обсязі щ викладених у ньому підстав.

Підозрюваний ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання. Водночас зазначив, що визнає вину в інкримінованому злочині.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 зазначив, що підозрюваний повністю визнає свою вину, щиро розкаюється, співпрацює зі слідством, у зв`язку з чим, на його думку, ризики, на які посилається сторона обвинувачення, є суттєво зниженими. Вважав, що тримання під вартою з огляду на таку процесуальну поведінку підозрюваного є надмірним запобіжним заходом, а тому просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби з 19 до 07 години наступного дня.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

За змістом положень статті 131 КПК України запобіжні заходи застосовується з метою досягнення дієвості кримінального провадження.

Частиною 1 статті 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України (ч.2 ст.177 КПК України).

Згідно з ч.3 ст.176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу (ч.1 ст.183 КПК України).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Слідчим суддею встановлено, що 23.06.2026 року о 22 год. 20 хв ОСОБА_6 було затримано в порядку статті 208 КПК України.

24.06.2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказують слідчий та прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (серед інших, рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Мюррей проти Об`єднаного Королівства», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).

Системний аналіз положень КПК України свідчить про те, що на даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання стосовно доведеності/не доведеності винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації її діяння відповідно до норм КК України, позаяк вони підлягають вирішенню за результатами судового розгляду по суті обвинувального акта.

На цій стадії кримінального провадження слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів визначає, чи є вірогідною причетність особи до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення (за стандартом «обґрунтованої підозри»), щоб застосувати до неї запобіжний захід.

На переконання слідчого судді, викладені у клопотанні слідчого та повідомленні про підозру фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення у сукупності з наданими слідчим матеріалами досудового розслідування могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.345 КК України, а тому пред`явлена підозра є обґрунтованою.

Надані стороною кримінального провадження докази на даному етапі є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, правильність кваліфікації його діянь не є предметом розгляду слідчим суддею на даній стадії.

Оцінюючи доводи сторони обвинувачення на предмет обґрунтованості ризиків, слідчий суддя звертає увагу на те, що той чи інший ризик слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним спроб протидії кримінальному провадженню у формах, що виражені в ч.1 ст.177 КПК України. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Виходячи саме з такого розуміння положень ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя, усупереч твердженням сторони захисту, вважає, що під час розгляду клопотання стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, посилання на які міститься у клопотанні слідчого.

Так, ризик переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується можливістю притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для підозрюваного наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки у випадку доведеності вини та постановлення у справі обвинувального вироку ОСОБА_6 може загрожувати покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк. Тому існує об`єктивна ймовірність того, що з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_6 може вдатися до дій, що передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від органу досудового розслідування та суду. При цьому слідчий суддя врахував й те, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, має низькі соціальні зв`язки, не має утриманців.

Стороною обвинувачення також доведено наявність ризику того, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, шляхом умовлянь, погроз, залякування, внаслідок чого ці особи можуть змінити свої показання або відмовитись від їх надання.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 не має будь-якого джерела доходу, раніше притягувався до кримінальної відповідальності та був засуджений за вчинення аналогічного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, а кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він наразі підозрюється, вчинено під час відбуття іспитового строку за попереднім вироком суду. Наведені обставини свідчать про те, що попереднє засудження не досягло своєї виправної мети, а підозрюваний не зробив належних висновків зі своєї протиправної поведінки, на шлях виправлення не став, що в сукупності обґрунтовано вказує на існування ризику вчинення ним нового кримінального правопорушення.

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

У відповідності до вимог статті 178 КПК України слідчий суддя, окрім вищезазначеного, враховує також дані про особу підозрюваного в їх сукупності, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, вік та стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків у місці проживання, репутацію, майновий стан, а також те, що ОСОБА_6 раніше судимий.

Оцінивши наведені обставини у своїй сукупності, слідчий суддя дійшла висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним запобіганню встановленим ризикам. Водночас, застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у світлі конкретних обставин не зможе знівелювати існуючі ризики, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Отже, надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України; наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на які вказують слідчий та прокурор, а також про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним ризикам.

Відтак, установлені у кримінальному провадженні факти та обставини вказують на наявність визначених законодавцем правових підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом із цим, слідчий суддя враховує, що при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч.3 ст.183 КПК України).

Згідно з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Сторона обвинувачення згідно прохальної частини клопотання просила не визначати підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, посилаючись на п.1 ч.4 ст.183 КПК України, яким передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Разом із цим, з матеріалів провадження вбачається, що інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення за способом його фактичного вчинення не було пов`язане із безпосереднім застосуванням фізичного насильства до потерпілого, а полягало в киданні запалювальної суміші в пляшці в напрямку потерпілого.

Слід зазначити, що згідно ч.4 ст.183 ЦПК України не визначення альтернативного розміру застави є правом слідчого судді, а не обов`язком, і таке рішення приймається із врахуванням наявних ризиків порушення процесуальної поведінки підозрюваного та сукупності всіх обставин, визначених статтею 178 КПК України.

На переконання слідчого судді, ризики позапроцесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 за обставин цієї справи хоча і є досить вірогідними та виправдовують застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте ступінь їх реального настання з урахуванням вищезазначених фактичних обставин справи, даних, які характеризують особу підозрюваного, а також його процесуальної поведінки, яка виражається у повному визнанні вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, щирому каятті та співпраці з органом досудового розслідування, що не заперечувалося прокурором під час судового засідання, не є настільки високим, щоб таке тримання під вартою було безальтернативним.

Відповідно до п.1 ч.5 ст.182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, розмір застави визначається в межах від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях стверджує, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки. З іншого боку, розмір застави не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов застави, це фактично призвело б до подальшого безальтернативного ув`язнення підозрюваного.

На підставі викладеного, враховуючи характеристику особи підозрюваного, його майновий стан, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, та в той же час відповідає вимогам ст.ст.178, 182, 183 КПК України і не є завідомо непомірним для останнього.

При цьому в разі внесення застави слід покласти на підозрюваного такі обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: 1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; 2) не відлучатися за межі Полтавської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; 4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади власний паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі викладеного, клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и л а :

Клопотання слідчого - задовольнити частково.

Застосувати щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку тримання під вартою, передбаченого ч.1 ст.197 КПК України, строком на 60 днів, який обчислювати з 22 год. 20 хв. 23 червня 2026 року.

Кінцевим днем тримання під вартою визначити 21 серпня 2026 року, 22 год. 20 хв.

Визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66560 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26304855, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA398201720355289002000015950, призначення платежу - застава, прізвище, ім?я, по-батькові особи, за кого вноситься застава, сума застави, дата внесення застави, № ухвали суду та назва суду.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

В разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов?язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; 2) не відлучатися за межі Полтавської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; 4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади власний паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз?яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув?язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув?язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю. У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, підозрюваний зобов?язаний виконувати покладені на нього обов?язки, пов?язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв?язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В іншій частині в задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з часу проголошення.

Повний текст ухвали складено 30 червня 2026 року о 17 годині.

Слідчий суддя ОСОБА_1