Рішення № 137863299, 30.06.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1482/26

Номер провадження 2/541/1420/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 червня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі головуючого судді Морозовської О.А.,за участю секретаря судового засідання Калініченко Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява обґрунтована тим, що 18 жовтня 2020 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 4075855, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладанні кредитного договору. ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідачем умови кредитного договору не виконано.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладений договір факторингу №29/10-2025, за яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 4075855 від 18 жовтня 2020 року.

31 жовтня 2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладений договір факторингу №ДФ-31102025.

Згідно договору факторингу-1 від 29 жовтня 2025 року та договору факторингу-2 від 31 жовтня 2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №4075855 від 18 жовтня 2020 року.

Позивач набув права вимоги до відповідача на суму 55280 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8000 грн; заборгованість за відсотками становить 47280 грн; заборгованість за комісіями становить 0 грн; заборгованість за пенею становить 0 грн.

Позивач зазначив, що відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» за вказаним кредитним договором. Просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 55280,00 грн за кредитним договором № 4075855 від 18 жовтня 2020 року, а також судові витрати - сплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 квітня 2026 року розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

Щодо розгляду справи у змішаній формі, відповідно до пункту 113 Розділу V Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Відповідно до пункту 1 розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у змішаній формі з метою процесуальної економії, дотримання розумних строків та уникнення зволікань, що відповідає принципам та завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд», примірник позовної заяви разом з додатками до неї, був направлений відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями доказів відправлення.

Позивачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Відповідачу надсилалася ухвала про відкриття провадження у справі на адресу зареєстрованого місця проживання, відповідач також повідомлявся про розгляд справи шляхом публікації оголошення на веб-сторінці Миргородського міськрайонного суду Полтавської області.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання не погоджується із позовними вимогами та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з підстав, що позивачем не доведено розмір заборгованості; не співмірності нарахованих процентів; безпідставності нарахування штрафних санкцій; недоведеності прав позивача як кредитора, також відповідач висловила заперечення щодо витрат на правничу допомогу, розмір яких вважає завищеним та таким, що не відповідає складності справи та просить відмовити у задоволенні позову повністю або, у разі якщо суд дійде іншого висновку, зменшити розмір заборгованості до обґрунтованого рівня, відмовити у стягненні штрафних санкцій, відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу (а. с. 99).

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав вказаних у ній, розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача (а.с. 100-119).

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідача ОСОБА_1 , встановив наступне.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 1050 ЦК України визначає наслідки порушення договору позичальником. Так, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Судом встановлено, що 18 жовтня 2020 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 4075855, який підписаний електронними підписами, в тому числі позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора PS4075855.

До цього відповідач ознайомилася з паспортом споживчого кредиту, що суд вважає виконанням первісним кредитором переддоговірного зобов`язання, що визначене Законом України Про споживче кредитування.

Відповідно до умов договору (п. 1.3, 1.4, 1.7.2, 1.7.3) сума кредиту - 8000,00 грн, акційна ставка 1,36 % за один день; при використанні позичальником загальних умов кредитування - процентна ставка в базовий період з 18.10.2020 року до 17.11.2020 року - 1,70% за один день, процентна ставка в спеціальний період з 18.11.2020 року до 16.05.2021 року (включно) - 3,00 % в день; орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 12 085,40 грн.

В графі реквізити сторін вказана інформація - прізвище, ім`я по батькові клієнта ОСОБА_1 , її РНОКПП, реквізити паспорта, адреса, номер мобільного телефону НОМЕР_1 , адреса електронної пошти, а також електронний підпис одноразовим ідентифікатором PS4075855.

В додатку № 1 до Договору про надання кредиту № 4075855 від 18 жовтня 2020 року «графік платежів», сторонами узгоджено графік платежів, в тому числі за загальними умовами кредитування - базовий період з 18.10.2020 року до 17.11.2020 року, загальна сума платежу 12 079,00 грн; - спеціальний період з 18.11.2020 року до 16.05.2021 року (включно), загальна сума платежу - 6,40 грн; - всього за період з 18.10.2020 року по 16.05.2021 року (включно), загальна сума платежу 12 085,40 грн.

З таких доказів, які суд вважає належними та допустимими, суд доходить висновку про укладення між сторонами кредитного договору, умови такого, враховуючи зазначену інформацію позичальником при підписанні договору щодо паспортних даних, адреси, тощо, суд вважає, що така могла бути повідомленою лише ОСОБА_1 , а тому сумнівів в укладенні нею з ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» даного договору, в суду немає.

З довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 02.11.2024 вбачається, що така видана ТОВ «ФК «Елаєнс» для ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» на підставі договору № 41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів та про інформаціно-технологічну взаєможію та приймання платежів і підтвердження того, що платежі успішно проведені в системі. Деталі операції - номер в системі Fondy - 285351139, дата проведення платежу 18.10.2020, сума платежу 8000,00 грн, валюта платежу UAH, номер карти НОМЕР_2 .

Даними доказами, які суд вважає належними та допустимими, підтверджується перерахування суми кредиту на виконання умов договору.

При цьому суд зауважує, що відповідач не спростував такого.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладений договір факторингу №29/10-2025, за яким ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» (клієнт) зобов`язався відступити ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (фактор) права вимоги, зазначені в відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату (п. 1.1).

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025 вбачається, що в такому є запис про кредитний договір № 4075855 від 18 жовтня 2020 року з ОСОБА_1

29.10.2025 ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» складено та підписано акт прийому-передачі документів за договором факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025.

Відповідно до платіжної інструкції № 339 від 30.10.2025 ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» сплатило на користь ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» 2000000,00 грн оплати за переуступлення права вимоги за грошовими зобов`язаннями згідно договору факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025.

На підставі наведених доказів суд вважає доведеним перехід права вимоги до відповідача за кредитним договором № 4075855 від 18 жовтня 2020 року від ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» до ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ».

31.10.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладений договір факторингу № ДФ-31102025 за яким ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (клієнт) зобов`язався відступити ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (фактор) права вимоги, зазначені в відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату (п. 1.1).

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 вбачається, що в такому є запис про кредитний договір № 4075855 від 18 жовтня 2020 року з ОСОБА_1

31.10.2025 ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» складено та підписано акт прийому-передачі документів за договором факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025.

Відповідно до платіжної інструкції № 1118 від 05.11.2025 ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» сплатило на користь ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» 2071261,13 грн оплати за переуступлення права вимоги за грошовими зобов`язаннями згідно договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025.

На підставі наведених доказів суд вважає доведеним перехід права вимоги до відповідача за кредитним договором № 4075855 від 18 жовтня 2020 року від ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» до ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС».

Таким чином, вказаними доказами, які суд вважає належними і допустимими підтверджено факт набуття позивачем ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» права вимоги до відповідача за договором про надання кредиту № 4075855 від 18 жовтня 2020 року.

Суд при цьому зауважує, що згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. А у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Та вказує, що аргументів щодо недійсності правочинів стороною відповідача не заявлялось.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідач належним чином не виконувала своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, а тому у неї утворилась заборгованість.

З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання кредиту № 4075855 від 18 жовтня 2020 року, який виконаний ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» станом на 29.10.2025 вбачається, що дата видачі кредиту 18.10.2020, сума 8000,00 грн, сплачено відповідачем 0 грн, заборгованість нараховувалась по 15.06.2021 та становить 8000,00 грн за тілом кредиту, 47280,00 грн за процентами, всього 55280,00 грн.

При дослідженні розрахунку заборгованості суд вказує таке.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів надання кредиту в розмірі 8000,00 грн та неповернення його відповідачем в установлений договором строк. Відповідно наявні підстави для стягнення заборгованості за наданим тілом кредиту в розмірі 8000,00 грн.

Щодо розміру заборгованості за процентами, то суд не погоджується з розрахунком позивача та зазначає наступне.

Відповідно до позовної заяви позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 55280,00 грн, з яких 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 47280,00 грн - заборгованість за процентами.

З умов договору про надання кредиту № 4075855 від 18 жовтня 2020 року вбачається, що кредит в розмірі 8000,00 грн надано на період з 18.10.2020 року до 16.05.2021 року (включно); при використанні позичальником загальних умов кредитування - процентна ставка в базовий період з 18.10.2020 року до 17.11.2020 року - 1,70% за один день, процентна ставка в спеціальний період з 18.11.2020 року до 16.05.2021 року (включно) - 3,00 % в день. Також зафіксовано, що орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 12 085,40 грн.

Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування- 12 085,40 грн також зафіксована в графіку платежів, що є додатком № 1 до договору про надання кредиту № 4075855 від 18 жовтня 2020 року.

Суд зауважує, що така орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування суперечить умовам договору щодо встановлення процентної ставки в базовий період з 18.10.2020 року до 17.11.2020 року - 1,70 % за один день та процентної ставки в спеціальний період з 18.11.2020 року до 16.05.2021 року (включно) - 3,00 % в день. При цьому також суд вказує, що в розрахунку заборгованості позивач вийшов за межі строку кредитування, який, згідно договору завершився 16.05.2021 року та продовжував нараховувати проценти по 15.06.2021.

Висновком Верховного Суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитних договорів умовами, в т.ч. графіками платежів та анкетами-заявами, а не завуальованими, двозначними, умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко вказаного строку кредитування.

Таким чином суд надає перевагу наведеному в кредитному договорі та графіку платежів (додаток № 1) обчисленню суми процентів за кредитним договором, що обчислений за загальними умовами кредитування - загальна сума платежу 12 085,40 грн, з яких 8000,00 грн - основна сума кредиту та 4085,40 грн - проценти за користування кредитом над наведеному в розрахунку порядку обчислення, де заборгованість за кредитом становить 55280,00 грн, з яких 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 47280,00 грн - заборгованість за процентами.

Таким чином, суд доходить висновку про часткове задоволення позову - стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання кредиту № 4075855 від 18 жовтня 2020 року в розмірі 12 085,40 грн, з яких 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 4085,40 грн заборгованість за процентами. В решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 гривень.

Судом встановлено, що 02 січня 2026 року між ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «СЕРГІЯ ПОШЕЛЮЗНОГО» було укладено договір про надання правової допомоги № 43657029/01. Відповідно до якого клієнт доручає, в свою чергу, виконавець приймає на себе зобов`язання надавали юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами.

Відповідно до змісту додаткової угоди від 27.03.2026 № 4075855 до договору про надання правової допомоги № 43657029/01 від 02 січня 2026 року сторони розширили розділ «1. Предмет договору» та доповнити новим пунктом такого змісту: «1.2. Виконавець зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості із гр. ОСОБА_1 ».

Розділ 4 договору «Порядок здійснення розрахунків» доповнили новим пунктом такого змісту: «4.10. За здійснення представництва та захист інтересів клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів правової допомоги, пов`язаної з розглядом даної справи, відповідно до умов цього договору, клієнт здійснює АДВОКАТСЬКОМУ ОБ`ЄДНАННЮ оплату юридичних послуг, у порядку та строки за погодженням сторін. Оплата здійснюється після фактичного надання послуг, що підтверджується підписаним сторонами відповідним актом про надання послуг, складеним та підписаним сторонами на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ, або на умовах попередньої оплати (авансування)».

Відповідно до акту наданих послуг від 27.03.2026 та детального опису робіт (наданих послуг) виконавцем надано, а клієнтом прийнято правову допомогу загальною вартістю 6 000,00 гривень, зокрема:

- усна консультація клієнта щодо обставин спірних правовідносин 250,00 гривень (0,5 год по 500,00 гривень за год.);

- письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин 500,00 гривень (0,5 год по 1 000,00 гривень за год.);

- правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» 1 500,00 гривень (1 год по 1 500,00 гривень за год.);

- складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом прави, позивач 3 000,00 гривень (2 год по 1 500,00 гривень за год.);

- формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 750,00 гривень (0,5 год по 1 500,00 гривень за год.).

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

Правовий висновок щодо того, що суд може з власної ініціативи суду зменшувати розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, за критерієм співмірності розміру цих витрат, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у cправі № 686/5757/23. На момент ухвалення рішення, Велика Палата Верховного суду не відступила від висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 26 червня 2024 року у cправі № 686/5757/23.

На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступне.

Щодо витрат на надання усних та письмових консультації та витрат на надання правових рекомендацій (консультацій), то на думку суду такі витрати є виключною ініціативою представника, оскільки, позивач участі у судових засіданнях не брав, власну позицію щодо справи не висловлювали, а позовна заява складалася безпосередньо адвокатом, будь-яких заяв або клопотань самостійно не подавав. Будь-яких доводів на підтвердження того, що надання такої послуги як консультація не є невідворотною та неминучою позивачем надано не було. Окрім того, у змісті позовної заяви та акті приймання передачі не розкрито з приводу якого саме питання (яких документів) надавалася така консультація. Тому, суд вважає, що підстави для відшкодування витрат за зазначену послугу відсутні.

Щодо витрат, пов`язаних зі складання та подання позову та формування доказів у справі, то суд звертає увагу на те, що сама позовна заява не значна за обсягом та складається, а складання такої заяви не вимагає значного проміжку часу, оскільки, за своєю формою та змістом така позовна заява є типовою.

Додатки до позовної заяви не містять будь-яких доказів, які б були отримані представником позивача самостійно, а тому, це дає підстави вважати, що адвокат не вчиняв будь-яких дій задля їх отримання.

Суд звертає увагу на те, що правовідносини які виникли між сторонами ґрунтуються на кредитних правовідносинах. Зазначена категорія справ характеризується низьким рівнем складності.

Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини характеризуються чітким правовим регулювання це Цивільний кодекс України, Закон України «Про споживче кредитування», а тому, від представника позивача не вимагалося здійснення пошуку додаткового законодавства, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері.

При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.

На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно відносини між кредитором та боржником.

Тому, враховуючи зазначене, суд вважає, що вартість послуги із складання та подання позовної заяви та клопотання про витребування доказів, яка б відповідала критерію співмірності, розумності та справедливості становить 3 000,00 гривень.

Щодо суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами ч. 1.ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662 гривні 40 копійок (а.с. 8, 90). Проте, враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 21,86%, на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню із відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору понесені позивачем при зверненні до суду, в розмірі 582 гривні 00 копійок пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ 43657029, юридична адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, IBAN НОМЕР_4 в АТ «СЕНС БАНК», МФО 300346, заборгованість за кредитним договором № 4075855 від 18 жовтня 2020 року в розмірі 12 085 (дванадцять тисяч вісімдесят п`ять) гривень 40 копійок, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 582 (п`ятсот вісімдесят дві) гривні 00 копійок, витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ 43657029, адреса місця знаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, IBAN НОМЕР_4 в АТ «СЕНС БАНК», МФО 300346.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: О. А. Морозовська