Рішення № 137863248, 01.07.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1836/26

Провадження № 2/539/1633/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

розглянувши в приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання коштів у кредит, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 21 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2688309.

Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Кредитні кошти надано позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надано відповідачем.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед кредитором у розмірі 31 148,40 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 10 100 грн, заборгованості по комісії за надання кредиту - 2 727 грн, заборгованості по комісії за обслуговування кредиту - 13 271,40 грн, заборгованості за пенею - 5 050 грн.

28 січня 2026 року ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до боржників, зокрема і до ОСОБА_1 за кредитним договором від 21 серпня 2025 року № 2688309, що підтверджується договором факторингу № 28012026. Так, відповідно до реєстру боржників від 28 січня 2026 року № 1 до договору факторингу від 28 січня 2026 року № 28012026 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 31 148,40 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 10 100 грн, заборгованості по комісії за надання кредиту - 2 727 грн, заборгованості по комісії за обслуговування кредиту - 13 271,40 грн, заборгованості за пенею - 5 050 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором від 21 серпня 2025 року № 2688309 у розмірі 31 148,40 грн.

На підставі викладеного ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 21 серпня 2025 року № 2688309 у розмірі 31 148,40 грн.

У встановлений судом строк відповідач подала відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнала та зазначила, що позивач послався на перерахування кредитних коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який, за твердженням позивача, відкритий в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») та належить саме їй. Відповідач вказала, що на виконання ухвали суду звернулася до АТ «Ощадбанк» та отримала від нього підтвердження того, що зазначений картковий рахунок на її ім`я не відкривався і не обслуговувався, у зв`язку з чим вважала, що позивач не довів належними й допустимими доказами факт перерахування їй кредитних коштів та виникнення у неї зобов`язань у заявленому розмірі. Одночасно відповідач зазначила, що не уникає виконання своїх фінансових зобов`язань та не заперечує проти погашення заборгованості за умови надання належних, достовірних та підтверджених доказів, однак не погоджується з розміром нарахованих відсотків, штрафних санкцій та інших додаткових платежів, які вважає необґрунтованими і надмірними. Крім того, відповідач повідомила суд, що є одинокою матір`ю, самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину, перебуває у складному матеріальному становищі та має інші фінансові зобов`язання, у зв`язку з чим просила відмовити ТОВ «ФК «ЄАПБ» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

27 травня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначило, що зазначення в позовній заяві найменування банку - АТ «Ощадбанк» - є технічною помилкою (опискою), а картковий рахунок № НОМЕР_1 дійсно належить відповідачу, проте відкритий в Акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ»). У зв`язку з цим позивач заявив клопотання про витребування відповідних відомостей та виписки за вказаним рахунком в АТ «ПУМБ» за період з 21 серпня 2025 року до 26 серпня 2025 року. Крім того, позивач детально виклав правове обґрунтування дійсності кредитного договору, укладеного в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, послався на відповідну судову практику Верховного Суду, обґрунтував правомірність нарахування комісій за надання та обслуговування кредиту умовами кредитного договору, заперечив проти доводів відзиву та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рух справи

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2026 року вказану справу передано судді Пилипчуку М. М.

На виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України суд направив запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо відомостей про місце проживання (перебування) відповідача.

Згідно з відповіддю виконавчого комітету Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області, за даними територіальної громади ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 03 червня 2026 року, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь на відзив; витребувано в АТ «Ощадбанк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 , виписку за рахунком за період з 21 серпня 2025 року до 26 серпня 2025 року.

20 травня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позов від відповідача ОСОБА_1 , зміст якого викладено вище.

27 травня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позов від позивача, зміст якої також викладено вище.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 червня 2026 року задоволено клопотання позивача та витребувано в АТ «ПУМБ» інформацію щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 , виписку за рахунком за період з 21 серпня 2025 року до 26 серпня 2025 року. Розгляд справи відкладено на 01 липня 2026 року.

На виконання ухвали від 18 червня 2026 року АТ «ПУМБ» 30 червня 2026 року надіслало до суду відповідь та виписку про рух коштів по рахунку.

Учасники процесу у судове засідання 01 липня 2026 року не з`явилися.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» подало до суду заяву, в якій просило розглянути справу без участі представника позивача та у разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення.

Відповідач надіслала до суду письмову заяву від 22 червня 2026 року, згідно якої просила при винесенні рішення у справі врахувати її сімейний стан, оскільки вона має на утриманні неповнолітню дитину, яку виховує самостійно, а також, у разі задоволення позовних вимог щодо тіла кредиту, застосувати частину третю статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та повністю звільнити її від сплати нарахованих позивачем штрафів, пені та додаткових відсотків у зв`язку з її скрутним матеріальним становищем.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що 21 серпня 2025 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 2688309.

Відповідно до умов вказаного договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором надати позичальнику кошти в сумі, визначеній у пункті 1.2 договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше остаточного погашення заборгованості згідно з пунктом 1.4 договору та виконати інші зобов`язання у порядку, обсязі на умовах та в строки, що визначені договором.

Сума кредиту становить 10 100 грн (пункт 1.2). Кредит надається загальним строком на 360 днів з 21 серпня 2025 року (пункт 1.3).

Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 16 серпня 2026 року (дата остаточного погашення заборгованості) (пункт 1.4).

Комісія за надання кредиту становить 2 727 грн, яка нараховується за ставкою 27 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (підпункт 1.5.1 пункту 1.5 договору).

Комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування становить 32 441,20 грн, яка нараховується за ставкою 14,6 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком № 1 до цього договору (підпункт 1.5.2 пункту 1.5 договору).

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,001 % річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 % річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. Нараховані згідно підпунктів 1.5.3 та 1.5.4 пункту 1.5 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 0,00 грн. (підпункти 1.5.3-1.5.4 пункту 1.5 договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (пункт 2.1).

Кредитний договір було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Уклавши кредитний договір, сторони взяли на себе відповідні зобов`язання.

Згідно платіжного доручення № 45550149 від 21 серпня 2025 року на кредитний рахунок № НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_1 , зараховано кошти в сумі 10 100 грн, призначення платежу - згідно договору № 2688309.

Відповідно до відповіді АТ «ПУМБ» від 22 червня 2026 року № КНО-07.8.5/11014БТ, наданої на виконання ухвали суду від 18 червня 2026 року, банківська платіжна картка № НОМЕР_1 та відповідний картковий рахунок у гривні відкриті та випущені саме на ім`я ОСОБА_1 . Наведене спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що зазначений картковий рахунок їй не належить і на її ім`я не обслуговувався.

Крім того, до відповіді АТ «ПУМБ» від 22 червня 2026 року № КНО-07.8.5/11014БТ долучено виписку з рахунку відповідача, з якою вбачається про зарахування 21 серпня 2025 року на картковий рахунок останньої 10 100 грн, що відповідає сумі кредиту за договором від 21 серпня 2025 року про споживчий кредит № 2688309.

Відповідно до розрахунку заборгованості, у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед кредитором у розмірі 31 148,40 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 10 100 грн, заборгованості по комісії за надання кредиту - 2 727 грн, заборгованості по комісії за обслуговування кредиту - 13 271,40 грн, заборгованості за пенею - 5 050 грн.

28 січня 2026 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу № 28012026, у відповідності до умов якого до позивача перейшло право майнової вимоги за договором про споживчий кредит № 2688309.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 28 січня 2026 року до договору факторингу від 28 січня 2026 року № 28012026 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 31 148,40 грн, з яких заборгованості за основною сумою боргу - 10 100 грн, заборгованості по комісії за надання кредиту - 2 727 грн, заборгованості по комісії за обслуговування кредиту - 13 271,40 грн, заборгованості за пенею - 5 050 грн.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконав, надав відповідачу кредитні кошти. Натомість, всупереч умовам кредитного договору, відповідач свої кредитні зобов`язання не виконав, суму кредиту, нараховані відсотки та комісію у встановлений договором строк не повернув.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (частина третя статті 207 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (частина перша статті 1047 ЦК України).

Особливості укладання договору позики в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Зібраними у справі доказами підтверджено, що кредитний договір, за яким позивач заявив вимоги у цій справі, укладений в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подав заявки на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання коштів.

Матеріалами справи підтверджено факт підписання відповідачем договору кредиту, за умовами якого їй передано у власність грошові кошти на погоджений сторонами цього правочину строк, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідача з використанням картки.

Вказані обставини свідчать про дотримання письмової форми правочину та укладення договору про споживчий кредит, відповідно до умов якого відповідач отримала кошти у вигляді встановленої суми на банківський рахунок.

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що всі дії, вчинені від імені відповідача, вчинені не нею, матеріали справи не містять.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що картковий рахунок № НОМЕР_1 їй не належить і на її ім`я не обслуговувався, спростовуються відповіддю АТ «ПУМБ» від 22 червня 2026 року № КНО-07.8.5/ НОМЕР_2 , отриманою судом на виконання ухвали від 18 червня 2026 року, якою підтверджено, що зазначена банківська платіжна картка та відповідний картковий рахунок відкриті та випущені саме на ім`я ОСОБА_1 . Помилкове зазначення позивачем у позовній заяві іншого банку-емітента картки (АТ «Ощадбанк» замість АТ «ПУМБ») є технічною помилкою (опискою), яку позивач усунув у відповіді на відзив, та яка не спростовує встановлених судом обставин щодо отримання відповідачем кредитних коштів.

Таким чином, зібраними у справі доказами підтверджено, що договір про споживчий кредит укладений з дотриманням вимог закону.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлено, що сторони узгодили умови договору, зокрема, щодо розміру процентів за користування коштами.

Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ» обґрунтовано звернулося до суду за захистом порушених прав шляхом стягнення заборгованості.

Відповідно до наданого позивачем витягу з реєстру боржників від 28 січня 2026 року до договору факторингу від 28 січня 2026 року № 28012026 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 31 148,40 грн, з яких заборгованості за основною сумою боргу - 10 100 грн, заборгованості по комісії за надання кредиту - 2 727 грн, заборгованості по комісії за обслуговування кредиту - 13 271,40 грн, заборгованості за пенею - 5 050 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 5 050 грн, суд зазначає наступне.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23.

Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 грошових зобов`язань, що випливають з укладеного між сторонами договору, наявність яких та розмір встановлено під час розгляду справи, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З урахуванням викладеного, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені в розмірі 5 050 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені у зв`язку із застосуванням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, окреме застосування частини третьої статті 551 ЦК України, на яку відповідач посилалася у заяві від 22 червня 2026 року, не є необхідним.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту - 13 271,40 грн, суд зазначає наступне.

Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Водночас відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У цій справі за умовами кредитного договору (підпункт 1.5.2 пункту 1.5 договору) комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) встановлена за вчинення кредитодавцем таких дій: цілодобове надання позичальнику в особистому кабінеті актуальної облікової інформації про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за договором, її складові, розрахунок поточного платежу та розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів з негайним оновленням інформації при настанні змін; забезпечення цілодобової можливості здійснення через особистий кабінет миттєвого переказу з автоматичним додаванням усіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості; надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів та згенеровані одноразові ідентифікатори (паролі), інші сервісні повідомлення; консультування та надання інформації з питань, пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням договору, службами підтримки кредитодавця.

Зміст наведеного переліку свідчить, що йдеться по суті про надання інформації про стан кредитної заборгованості та про дії, які відповідають економічним потребам самого кредитодавця і здійснюються при реалізації ним прав та виконанні обов`язків за кредитним договором, а не про окремі додаткові чи супутні послуги, які об`єктивно надаються споживачу.

Надання інформації про поточний розмір заборгованості на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць є безоплатним у силу частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а умови договору, що обмежують це право споживача, є нікчемними. Водночас у матеріалах справи відсутні докази надання кредитодавцем позичальнику додаткових та супутніх послуг, пов`язаних з обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлено комісію за обслуговування кредиту. За таких обставин правових підстав для стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту в розмірі 13 271,40 грн немає, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Розмір комісії за надання кредиту, порядок її нарахування (одноразово в момент видачі кредиту) і строк сплати чітко визначені умовами кредитного договору від 21 серпня 2025 року № 2688309 (підпункт 1.5.1 пункту 1.5 договору) - комісія становить 27 % від суми наданого кредиту, що складає 2 727 грн, а інформацію про цю комісію доведено до відома позичальника до укладення договору, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про споживче кредитування». Отже, на відміну від комісії за обслуговування кредиту, умови договору щодо комісії за надання кредиту є чинними, а сама комісія погоджена сторонами як плата за конкретну послугу.

Та обставина, що первісний кредитор ТОВ «Мілоан» не є банківською установою, а перерахування кредитних коштів позичальнику здійснено безготівково на банківську картку відповідача через платіжну інфраструктуру небанківських операторів онлайн-послуг, додатково свідчить про те, що кредитодавцем фактично було надано позичальнику самостійну послугу з підготовки, організації та надання кредиту, за яку договором встановлено одноразову комісію за надання кредиту (підпункт 1.5.1 пункту 1.5 договору). Суд визнає правомірним стягнення саме одноразової комісії за надання кредиту за умови погодження її сторонами кредитного договору та доведення відповідної інформації до споживача.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Як зазначено вище, кредитний договір, Правила надання коштів у кредит та паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачем, містять інформацію щодо кредитування, зокрема, тип кредиту, суму (ліміт) кредиту, строк кредитування, розмір процентної ставки, порядок та підстави нарахування комісії тощо.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача перед позивачем за договором про споживчий кредит № 2688309 від 21 серпня 2025 року становить 12 827 грн, з яких: заборгованості за основною сумою боргу - 10 100 грн, заборгованості по комісії за надання кредиту - 2 727 грн.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позики порушено майнові права позивача, тому наявні підстави для судового захисту прав кредитора, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають задоволенню частково.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд відповідно до статті 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог 1 096,38 грн.

Водночас позивач не подав до суду належних та допустимих доказів понесення витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, у розмірі 1 664 грн, тому відсутні правові підстави для стягнення таких витрат з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 263, 265, 273 - 274, 279, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про споживчий кредит від 21 серпня 2025 року № 2688309 у розмірі 12 827 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять сім) гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 1 096 (одна тисяча дев`яносто шість) гривень 38 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: Київська область, місто Бровари, вулиця Лісова, 2; ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ).

Суддя М. М. Пилипчук