Ухвала суду № 137862185, 01.07.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/999/26

Провадження № 2-ві/461/9/26

УХВАЛА

Іменем України

01.07.2026 Галицький районний суд м.Львова у складі головуючого судді Зубачик Н.Б., секретаря судових засідань Чубей К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід судді Стрельбицького В.В. в цивільній справі №461/999/26 за позовом Львівського міського комунального підприємства "Айсберг" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла "Айсберг", третя особа ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди -

в с т а н о в и в :

в провадження судді Галицького районного суду м.Львова Стрельбицького В.В. перебуває цивільна справа №461/999/26 за позовом Львівського міського комунального підприємства "Айсберг" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла "Айсберг", третя особа ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди.

30.06.2026 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали заяву про відвід головуючому судді Стрельбицькому В.В.

Свою заяву мотивують тим, що суддею Галицького районного суду м.Львова Стрельбицьким В.В. при розгляді вищевказаної справи порушено вимоги процесуального права, що викликає сумніви у неупередженості та об`єктивності головуючого судді, зокрема не погоджуються з процесуальними рішеннями судді в інших справах, в яких вони були сторонами, а також з прийнятими рішеннями за результатами розгляду клопотань у даній справі. Відтак, просять заяву задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 30.06.2026 суддею Стрельбицьким В.В. заявлений відвід ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано необґрунтованим, справу передано до канцелярії Галицького районного суду, для визначення судді в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України, який буде здійснювати вирішення питання про відвід судді.

У відповідності до ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 заява ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про відвід судді Стрельбицького В.В. в цивільній справі №461/999/26 за позовом Львівського міського комунального підприємства "Айсберг" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла "Айсберг", третя особа ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди передана на розгляд судді Зубачик Н.Б.

Згідно ч.7 ст.40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Частиною 8 ст. 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

У зв`язку з наведеним, судом вирішено розглянути заяву в судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Відповідно до частини 1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, встановлених законом (ст.ст.126,129 Конституції України).

Згідно із зазначеними положеннями Конституції України рішення судді і відповідно до цього дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя (пов`язані з підготовкою, розглядом справ в судових інстанціях, перевіркою справ в апеляційному і касаційному порядку, звернення рішення до виконання, тощо) можуть оскаржуватися в чинному в даний час порядку.

Як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні від 23 травня 2001 №6-рп\2001 судоустрій і судочинство визначаються виключно законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

В п.10 постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 13.06.2007 р. «Про незалежність судової влади» зазначено наступне. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ) відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві» повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.

Як вбачається із заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , підставою для відводу судді Стрельбицького В.В. зазначено обставини, які викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України. Однак, наведені заявниками доводи фактично зводяться до критичної оцінки здійснення суддею процесуальних повноважень під час розгляду цієї та інших справ, у яких вони брали участь, що саме по собі не є свідченням його упередженості.

Згідно з частиною 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

При вирішенні питання про відвід суд враховує, що інститут відводу судді покликаний забезпечити гарантії розгляду справи незалежним та безстороннім судом, однак не може використовуватися як спосіб оскарження процесуальних дій судді чи впливу на визначений законом порядок здійснення правосуддя. Саме по собі існування незгоди сторони із процесуальними рішеннями судді, оцінкою поданих доказів, порядком розгляду заявлених клопотань чи іншими процесуальними діями не свідчить про наявність обставин, які об`єктивно ставлять під сумнів його безсторонність.

Суд також бере до уваги, що процесуальний закон передбачає спеціальний механізм перевірки законності та обґрунтованості процесуальних рішень суду шляхом їх апеляційного чи касаційного перегляду у випадках, визначених законом. Використання інституту відводу як альтернативного способу оскарження процесуальних рішень суперечило б його правовій природі та призводило б до підміни встановлених процесуальним законом способів судового контролю.

Разом з тим, об`єктивних даних, які б свідчили про порушення суддею принципів незалежності, безсторонності чи рівності сторін, матеріали заяви не містять. Заявниками не наведено жодних конкретних фактів, які б могли свідчити про наявність у судді особистої упередженості або створювали у стороннього об`єктивного спостерігача обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості.

Таким чином, суд не вбачає підстав для відводу судді Стрельбицького В.В., визначених ст. 36 ЦПК України, оскільки заявниками не доведені обставини, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Доводи заявників, викладені у заяві про відвід, зводяться по суті до незгоди з процесуальними діями судді та не свідчать про необ`єктивність або упередженість судді, а відтак у задоволенні заяви про відвід необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 36-40, 247, 258, 260-261 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід судді Стрельбицького В.В. у цивільній справі №461/999/26 за позовом Львівського міського комунального підприємства "Айсберг" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла "Айсберг", третя особа ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Зубачик Н.Б.