Рішення № 137861732, 30.06.2026, Миронівський районний суд Київської області

30.06.2026 Єдиний унікальний № 371/188/25 провадження № 2/371/122/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Геліч Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 19.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4402484 та надано кредит у розмірі 10 000, 00 грн, строком на 360 днів до 13.02.2025. 25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №25/10/2024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 77 500,00 грн. Станом на дату укладання Договору факторингу від 25.10.2024 року №25/10/2024, строк дії договору №4402484 від 19.02.2024 року не закінчився. А тому в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 26.10.2024 року по 27.01.2025 року ( 94 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 23 500,00: 10 000,00 грн *2,5%=250 грн*94 календарні дні =23 500,00.

Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання по погашенню заборгованості, в зв`язку з чим позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4402484 від 19.02.2024 в розмірі 96 000, 00 грн, яка складається із суми заборгованості за основним боргом 10 000,00, суми заборгованості за процентами нарахованих первісним кредитором 62 500,00, суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 94 календарних днів 23 500,00, витрати на правову допомогу у розмірі 10 000, 00 грн та судові витрати.

Процесуальні дії у справі. Заяви та клопотання, позиції учасників справи.

Ухвалою суду від 10.03.2025 справу прийнято до провадження та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Поштове відправлення, направлене судом на ім`я відповідача із копією ухвали від 10.03.2025 про відкриття провадження та позовною заявою, повернулося до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі 911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося, оскільки справа розглядається за відсутності сторін (частина друга статті 247 ЦПК).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, будь-яких клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованими є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтями 76-69 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ст. 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що 19.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна», шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, укладено договір № 4402484 про надання споживчого кредиту (а.с. 24-33).

Відповідно до умов договору сума наданого відповідачу кредиту складає 10 000,00 грн строком на 360 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених договором за письмовою згодо сторін.

Відповідно до п. 1.2. договору, на умовах, встановлених договором, товариство надає Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору тип процентної ставки фіксована; стандартна процентна ставка 2,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту. Денна процентна ставка за цим Договором при застосування стандартної процентної ставки дорівнює 2,5%.

Згідно з п.1.5 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 99 923, 40% річних.

Згідно з п.1.6. договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 100 000,00 грн за стандартною ставкою.

Також судом встановлено, що 19.02.2024 відповідачем було підписано електронним цифровим підписом паспорт споживчого кредиту (а.с.36-38).

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 10 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», яке надає послуги з переказу коштів валюті без відкриття рахунків (а.с.18).

З розрахунку заборгованості за договором № 4402484 від 19.02.2024 вбачається, що відповідач не здійснював відповідних платежів на рахунок кредитора. Загальна заборгованість відповідача станом на 25.10.2024 становить 77 500,00 грн.(а.с. 41-45).

За положеннями ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 року у справі № 234/7159/20.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» як клієнтом, та позивачем як фактором, було укладено Договір факторингу № 25/10/2024 (а.с.90-94), згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором № 4402484, боржник ОСОБА_2 , що вбачається з Витягу з реєстру боржників від 25.10.2024 (а.с.49).

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Лінеура Україна» повідомило відповідача шляхом направлення відповідного sms-повідомлення в особистий кабінет відповідача за номером телефону, зазначеним в анкеті при укладенні кредитного договору.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Враховуючи норми чинного законодавства України, а також те, що за Договором факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024 року до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» перейшло право грошової вимоги заборгованості до Відповідача, вимоги Позивача щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами до Відповідача є доведеними та обґрунтованими, а отже заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами підлягає стягненню у сумі 77 500,00 грн. Відповідно до умов договору № 4402484 від 19.02.2024 строк кредиту 360 днів: з 19.02.2024 року по 13.02.2025 року.

Станом на дату укладання Договору факторингу від 25.10.2024 року №25/10/2024, строк дії Договору № 4402484 від 19.02.2024 року не закінчився.

А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» у період з 26.10.2024 року по 27.01.2025 року (94 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 23 500,00 грн. кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 4402484 від 19.02.2024 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з Відповідача у сумі 86 000,00 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 62 500,00 грн., проценти нараховані ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у сумі 23 500,00 грн.

Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Суд виходить з того, що підписавши 19.02.2024 договір про надання споживчого кредиту, відповідач, відповідно до ст. ст.3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору та взяв на себе зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за їх користування. Оскільки умови кредитного договору від 19.02.2024 №4402484, укладеного між ТОВ «Лінеура України» та ОСОБА_1 , останнім не виконано, право грошової вимоги за ним на підставі Договору факторингу №25/10/2024 від 25.10.2024 перейшло до позивача ТОВ «Фінансова компанія» Фінтраст Україна», а відтак ТОВ «Фінансова компанія» Фінтраст Україна» вправі пред`являти позов про стягнення заборгованості за договором.

Згідно ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 6ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Враховуючи вищевикладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №4402484 від 19.02.2024 про надання споживчого кредиту, у розмірі, що складає 96 000,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума кредиту; 62 500,00 грн. - сума процентів за користування кредитом, нарахованих первісним кредитором, 23 500,00 грн. - сума процентів за користування кредитом, нарахованих ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА».

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зважаючи на положення ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2422,40 грн.

В частині стягнення витрат на правову допомогу суд виходить з такого.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, що передбачено ст. 15 ЦПК України.

Позивач просив стягнути із відповідача на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень частин 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

На обґрунтування вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суду під час розгляду справи було надано:

- копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/012-2024 від 10.12.2024, укладеного між адвокатом Городніщевою Є.О. та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (а.с. 72-73);

- заявка №6588 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024 (а.с. 20);

- ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 1792321 від 27.01.2025 (а.с.35);

- копію акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/012-2024 від 10.12.2024 (а.с. 48);

- рахунок на оплату № 6588/01-2025 від 27.01.2025. (а.с. 40)

На переконання суду позов є типовим, тому аналіз практики, враховуючи, що адвокат кожен раз подає тотожні позови, не є необхіднім. Крім того, участь у засіданнях адвокат не брав, тому послуга не була надана.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Зважаючи на обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності правничих послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за можливе стягнути розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.13,14,82,223,259,263-265,274-279,268,352,354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму заборгованості в розмірі 96 000 (дев`яносто шість тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму сплаченого судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. та понесені витрати на оплату послуг з професійної правничої (правової) допомоги адвоката в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп., а всього стягнути 7422,40 грн. (сім тисяч чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2; ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 30.06.2026 року.

Суддя Тетяна ГЕЛІЧ