Рішення № 137861655, 01.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/17442/23

Провадження № 2/369/943/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

01.07.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

при секретарі судового засідання Лисяк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 369/17442/23 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білогородської сільської ради, про визначення місця проживання дітей, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей,

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2026 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було ухвалено рішення в цивільній справі № 369/17442/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білогородської сільської ради, про визначення місця проживання дітей, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей, яким позовні вимоги були задоволені частково.

Суд ухвалив визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ). В іншій частині позову відмовити. Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з батьком в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_2 сплачений позивачкою судовий збір.

Вирішивши справу по суті позовних вимог, судом не вирішувалось питання про судові витрати на правничу допомогу адвоката Позивачки.

01.04.2026 року представник позивача ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення на її користь витрат на правову допомогу, пов`язану із розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 33 000 (тридцять три тисячі) гривень 00 копійок.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 270 ЦПК України).

У судове засідання 01.07.2026 року учасники справи не викликалися.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Судом встановлено, що 26 березня 2026 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було проголошено рішення в цивільній справі № 369/17442/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білогородської сільської ради, про визначення місця проживання дітей, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей, яким позовні вимоги за первісним позовом були задоволені частково, в задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Під час ухвалення рішення питання щодо стягнення судових витрат на користь Позивача за первісним позовом, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 33 000 грн 00 коп., не вирішувалося. Відповідач за первісним позовом не заявляв заяву про стягнення витрат на правову допомогу.

Вказані витрати Позивача підтверджуються: копією Детального розрахунку судових витрат як додатку до заяви про ухвалення додаткового рішення від 01.04.2026 року; копією Договору про надання правової допомоги №30 від 02.05.2023 року; копією Акту № 1 від 30.06.2024 року, копією Акту № 2 від 27.03.2026 року; копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та копією ордера на ведення справи.

29.04.2026 представником Відповідача, адвокатом Головченком Артемом були подані заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, які надійшли через автоматизовану систему Електронний суд. В своїх запереченнях представник відповідача за первісним позовом заперечує проти ухвалення додаткового рішення, обгрунтовуючи це тим, що представником позивача за первісним позовом пропущений 5-ти денний строк, який визначений частиною 8 статті 141 ЦПК України для подання доказів на витрати правової допомоги.

Також представник Відповідача за первісним позовом зазначив, що Стороною позивача за первісним позовом не надано доказів оплати витрат на правову допомогу, а тому в задоволенні витрат на правову допомогу слід відмовити в повному обсязі.

Згідно з ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд проголосив рішення у справі 26 березня 2026 року. З матеріалів справи вбачається, що представник Позивача за первісним позовом отримала повний текст рішення 28.03.2026 року через підсистему Електронний суд. Отже, останнім днем для подання заяви про ухвалення додаткового рішення є 2 квітня 2026. Отже доводи представника Відповідача про пропуск Позивачем строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення є помилковими.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас за змістом ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже при обчисленні розміру гонорару суд має керуватися, зокрема, умовами укладеного між клієнтом і адвокатом договору про надання правової допомоги (згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України та ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Даний підхід чітко підтверджений усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, у Постанові ВС від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц.

Відсутність на момент судового розгляду квитанцій або чеків про фактичне перерахування коштів адвокату не є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат, оскільки чинне процесуальне законодавство допускає ухвалення судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, які не лише вже фактично сплачені стороною, а й тих, які підлягають сплаті (будуть сплачені) у майбутньому.

Так, згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Ця ж норма прямо передбачає, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Суд встановив, що між Адвокатом та Позивачем за первісним позовом було укладено Договір про надання правової допомоги від 02 травня 2023 року. Відповідно до пункту 4.3 Договору, оплата послуг здійснюється на підставі Рахунку на оплату Послуг або Акту приймання-передачі послуг шляхом перерахування Клієнтом коштів на поточний рахунок. Згідно з пунктом 4.2.1 Договору, Клієнт зобов`язаний оплатити 100% вартості послуг, вказаних в Рахунку або Акті, протягом 3-х днів з моменту їх отримання.

Таким чином, надана представником Позивача за первісним позовом копія підписаного Договору та відповідних Актів приймання-передачі послуг є належними первинними документами, які підтверджують факт надання послуг, їхній обсяг, вартість, а також виникнення безспірного грошового зобов`язання Клієнта (Позивача) перед Адвокатом.

Оскільки умови Договору передбачають відтермінування платежу (протягом 3-х днів з моменту отримання рахунку/акту), на момент судового розгляду у Позивача існує юридичний обов`язок сплатити ці кошти згідно з умовами договору. Наявність чи відсутність факту оплати на сьогодні є виключно внутрішніми договірними правовідносинами між Адвокатом та Позивачем (визначенням строку виконання зобов`язання) і не може виступати предметом даного судового спору чи підставою для звільнення іншої сторони від обов`язку відшкодувати витрати на правничу допомогу.

Надання до суду банківських документів про сплату адвокатського гонорару не є обов`язковою умовою для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, якщо сторони договору про надання правничої допомоги домовилися про оплату витрат у майбутньому, у зв`язку із чим ці суми також мають бути відшкодовані. Про це говориться у постановах ВС від 26.06.2019 у справі №813/481/18, також у постанові від 02.10.2019 у справі №815/1479/18 та від 29.10.2020 у справі №686/5064/20.

Враховуючи, що матеріали справи містять Договір від 02.05.2023 року, Акти приймання-передачі послуг та детальний розрахунок витрат, які деталізують обсяг наданої професійної правничої допомоги та її вартість, керуючись ч. 8 ст. 141 ЦПК України та правовою позицією Верховного Суду, наявні всі правові підстави для стягнення з Відповідача за первісним позовом витрат на надання професійної правничої допомоги в сумі 33 000 (тридцять три тисячі гривень) 00 коп., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, розміру задоволених позовних вимог та виконаної адвокатом роботи по справі впродовж 2023 по 2026 роки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Щербан Ганни Анатоліївни про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 ) витрати на надання професійної правничої допомоги в сумі 33 000 (тридцять три тисячі гривень) 00 коп.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повний текст додаткового рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту додаткового рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст додаткового рішення складено 01.07.2026 року.

Суддя А.В. Янченко