Ухвала суду № 137861495, 01.07.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7560/26

Провадження №4-с/367/18/2026

УХВАЛА

Іменем України

01 липня 2026 року м.Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області, в складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.,

за участю секретаря Колодезної В.В.,

представника стягувача адвоката Махиніч Н.В.

представника боржника адвоката Лантуха Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу боржника ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні №55943583 від 03.03.2018, заінтересовані особи: Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: ОСОБА_2 -

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла вищевказана скарга, в якій представник скаржника просить суд визнати протиправними дії головного державного виконавця Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Коноплястого Р.М. у виконавчому провадженні № 55943583 від 06.03.2018 р. з примусового виконання судового наказу № 367/7895/14-ц, від 18.02.2015 р. щодо неврахування при обчисленні розрахунку заборгованості у виконавчому провадженні відсутності заборгованості на момент відкриття виконавчого провадження № 55943583 від 06.03.2018 р., з урахуванням нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 від 17.01.2018 р. про те, що вона не має жодних майнових претензій до мене щодо сплати аліментів на її користь на утримання дитини - ОСОБА_4 ..

Зобов`язати головного державного виконавця Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Коноплястого Р.М. здійснити повторний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у ВП №55943583 від 06.03.2018 р. з урахуванням відсутності заборгованості на суму 42 672,56 грн. станом на момент відкриття даного виконавчого провадження.

Скасувати Постанову головного державного виконавця Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Коноплястого Р.М. від 01.06.2026 р. про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 на користь стягувача у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 70 521,55 грн., винесену у ВП № 55943583 від 06.03.2018 р

Обґрунтовуючи скаргу вказує, що Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28.01.2015 р. у справі №367/7895/14-ц було присуджено стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 11.12.2014 р. і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вказаного судового рішення було видано виконавчий лист і відкрито виконавче провадження № 47094730 від 03.04.2015, яке в подальшому було завершено, а заборгованість погашена в повному обсязі. Так, 17.01.2018 р. ОСОБА_2 відкликала виконавчий лист із виконавчої служби та за власної ініціативи надала нотаріально посвідчену Заяву про те, що вона не має жодних майнових претензій щодо сплати аліментів на її користь на утримання дитини - ОСОБА_4 .. Вказані обставини свідчать, що питання сплати аліментів на той час було врегульовано і станом на 17.01.2018 заборгованість зі сплати аліментів була відсутня. Однак, не зважаючи на те, що питання аліментів було врегульовано, у березні 2018 року ОСОБА_2 повторно пред`явила вказаний виконавчий лист про стягнення аліментів до примусового виконання. Про відкриття нового виконавчого провадження за №55943583 від 06.03.2018 р. боржнику стало відомо не одразу, а дізнавшись про відкриття виконавчого провадження і наявність нарахованої заборгованості зі сплати аліментів, я у межах своїх матеріальних можливостей, розпочав її погашення та регулярно надалі продовжує сплачувати аліменти і погашати борг який виник, що підтверджується довідками про нараховану заробітку плату і розрахунком заборгованості у виконавчому проваджені.

Разом із тим, зазначає, що при відкритті виконавчого провадження станом на 02.05.2018 р. боржнику незаконно нараховано заборгованість у розмірі 42672,56 грн., що не відповідає дійсності, оскільки як вже зазначалося, ним було погашено заборгованість в повному розмірі, що підтверджується зокрема нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_2 від 17.01.2018 р.

Додає, що про вказані обставини повідомляв раніше і вказана Заява стягувача міститься в матеріалах виконавчого провадження. 10.06.2026 з`явившись на виклик державного виконавця, письмово подав Заяву з поясненнями щодо скрутного матеріального становища та відсутність достатньої суми коштів на погашення заборгованості. Також просив врахувати, що сума заборгованості у розмірі 42672,56 грн. на час відкриття даного виконавчого провадження була відсутня, а тому просив провести розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 55943583 від 06.03.2018 р. з урахуванням Заяви ОСОБА_2 від 17.01.20218 р. та без урахування визначеної на час відкриття виконавчого провадження суми заборгованості у розмірі 42 672,56 грн., та видати довідку-розрахунок про розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на час проведення такого розрахунку.

Однак, державний виконавець Коноплястий Р.М. вказану заяву та пояснення до уваги не прийняв і повідомив про наявність суми заборгованості у виконавчому провадженні станом на 01.06.2026 в розмірі 141 043,11 грн., а також про винесення ним 01.06.2026 Постанови про накладення штрафу у зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, що становить 70 521,55 грн. Також зобов`язав написати власноручне пояснення з приводу зобов`язання погашення нарахованої ним заборгованості і штрафу, а також витрат виконавчого провадження, нарахованих у відповідності до розрахованої ним суми заборгованості.

Зазначає, що з 16.06.2023 р. офіційно працевлаштований у ФОП ОСОБА_6 на посаді водія, де отримує щомісячно заробітну плату в розмірі 9000 грн., з якої відраховуються аліменти в розмірі 1/4 частки та проводяться відрахування у розмірі 1/4 частки від доходу на погашення заборгованості зі сплати аліментів за минулий період, що підтверджується довідками про доходи від 30.04.2026 р. та характеристикою з місця роботи від 06.05.2026 р.

Невірне обрахування державним виконавцем суми заборгованості і як наслідок накладення штрафу на підставі невірно нарахованої заборгованості призвело до порушення прав боржника і покладає на нього додаткові незаконні фінансові зобов`язання, які він фактично виконати в даний час не має реальної можливості. З огляду на викладені вище невідповідності розрахунків накладення штрафу у розмірі 50 % є передчасним і Постанова державного виконавця від 01.06.2026 р. про накладення на боржника штрафу у розмірі 70 521,55 грн. підлягає скасуванню як така, що ґрунтується на недостовірному, помилковому та неповному розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, який не враховує усі фактично сплачені боржником суми в цей період, та відсутність заборгованості на час відкриття виконавчого провадження

Таким чином, нотаріально посвідчена заява ОСОБА_3 від 17.01.2018 р. про те, що вона не має жодних майнових претензій до мене щодо сплати аліментів на її користь на утримання дитини - ОСОБА_4 і відсутність заборгованості на момент відкриття виконавчого провадження № 55943583 від 06.03.2018 р. має обов`язково бути враховано при визначенні суми заборгованості та вирішення питання про накладення штрафу, а їх ігнорування державним виконавцем є неправомірним

З огляду на викладене, неврахування державним виконавцем відсутності заборгованості на момент відкриття виконавчого провадження № 55943583 від 06.03.2018 р., нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 від 17.01.2018 р. про те, що вона не має жодних майнових претензій до мене щодо сплати аліментів на її користь на утримання дитини - ОСОБА_4 призвело до неправомірного завищення розміру заборгованості, зокрема на суму 42 672,56 грн., що в послідуючому істотно вплинуло на розмір штрафу при розрахунку. Оскільки штраф може бути накладений виключно за наявності достовірно встановленої заборгованості постанова про накладення штрафу від 01.06.2026 р. є незаконною, оскільки була винесена на основі недостовірних, помилкових та необґрунтованих даних, що суперечить вимогам ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», а тому підлягає скасуванню. Вказані обставини свідчать про протиправність бездіяльності державного виконавця в частині невірного проведення розрахунку заборгованості у виконавчому провадженні і незаконність Постанови про нарахування штрафу.

19.06.2026 року від представника стягувача ОСОБА_2 адвоката Михиніч Н.В. до суду надійшли письмові заперечення на скаргу ОСОБА_1 , в яких просила відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі, а судові витрати покласти на боржника.

22.06.2026 адвокат Лантух Я.В., діючий від імені та у інтересах боржника ОСОБА_1 подав до суду додаткові пояснення на вказані вище заперечення сторони стягувача, просив відхилити викладені доводи та заперечення представника стягувача, а подану скаргу на дії державного виконавця задовольнити в повному обсязі.

В судовому засідання представник стягувача адвокат Михиніч Н.В. просила відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі, адвокат Лантух Я.В., який діє від імені та у інтересах боржника ОСОБА_1 наполягав на задоволенні скарги в повному обсязі.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема: верховенства права, законності, справедливості

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права

Вислухавши учасників провадження, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28.01.2015 року, стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 11.12.2014 р. і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно інформації про виконавче провадження, 07.03.2018 року Державним виконавцем Ірпінського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області Мельниковою В.С. відкрито виконавче провадження №55943583 з примусового виконання виконавчого листа Ірпінського міського суду Київської області від 18.02.2015 №367/7895/14-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 11.12.2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

Окрім вказано, в рамках даного виконавчого провадження були винесені наступні постанови: про арешт майна боржника від 21.05.2018 року, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування транспортними засобами від 17.09.2018 року, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю від 17.09.2018 року; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 17.09.2018 року; про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 17.09.2018 року.

В подальшому, 19.09.2018 року Державним виконавцем Ірпінського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області Мельниковою В.С. винесено постанову про передачу ВД на виконання до підприємства, установи, організації.

18.04.2019 року Державним виконавцем Ірпінського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області Мельниковою В.С. винесено постанову про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

27.12.2019 року державним виконавцем Ірпінського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області Мельниковою В.С. винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження

12.02.2020 року Державним виконавцем Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області КМУ МЮ України Мельниковою В.С. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження.

06.06.2023 року Державним виконавцем Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області КМУ МЮ України Мельниковою В.С. винесено постанову про арешт коштів боржника та про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування транспортними засобами;

05.07.2023 року Державним виконавцем Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області КМУ МЮ України Мельниковою В.С. винесено постанову про передачу ВД на виконання до підприємства, установи, організації.

12.07.2023 року Державним виконавцем Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області КМУ МЮ України Мельниковою В.С. винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних.

Постановою Державного виконавця Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області КМУ МЮ України Мельниковою В.С. від 18.08.2023 року скасовано тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

26.09.2024року Державним виконавцем Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області КМУ МЮ України Мельниковою В.С. винесено постанову про арешт коштів боржника, яку 26.09.2023 року Державним виконавцем було скасовано.

18.10.2024 року Державним виконавцем Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області КМУ МЮ України Мельниковою В.С. винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій.

У зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, 01.06.2026 року Головним державним виконавцем Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області КМУ МЮ України, ОСОБА_7 винесено постанову про накладення штрафу, за наявності заборгованості зі сплати аліментів.

Як вбачається із наявного розрахунку заборгованості по аліментам, складеним Головним державним виконавцем Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області КМУ МЮ України, ОСОБА_7 , заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів, станом на 01.05.2026 року становить 142 816,86 грн, заборгованість нарахована за період з 11.12.2014 року по 01.05.2026 року на підставі ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» та ст.195 Сімейного Кодексу України.

При цьому, згідно розрахунку, заборгованість зі сплати аліментів станом на 02.05.2018 року становить 42 672,56 грн.

Окрім вказаного вище, судом встановлено, що 10.06.2026 боржник ОСОБА_1 з`явився на виклик державного виконавця та подав письмову Заяву з поясненнями щодо скрутного матеріального становища та відсутністю достатньої суми коштів на погашення заборгованості.

Також просив врахувати, що сума заборгованості у розмірі 42 672,56 грн. на час відкриття даного виконавчого провадження була відсутня, а тому просив провести розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 55943583 від 06.03.2018 р. з урахуванням Заяви ОСОБА_2 від 17.01.20218 р. та без урахування визначеної на час відкриття виконавчого провадження суми заборгованості у розмірі 42 672,56 грн., та видати довідку-розрахунок про розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на час проведення такого розрахунку.

Крім цього, надав письмові пояснення, в яких зобов`язався сплатити заборгованість зі сплати аліментів до 19.06.2026 року на депозитний рахунок Ірпінського ВДВС.

Поруч з цим встановлено, що боржник ОСОБА_1 звертався із відповідною заявою на ім`я начальника Ірпінського ВДВС у Бучанському районі ЦМУ МЮ (м.Київ) з проханням визначити поточний рахунок по ВП №55943583, зобов`язувався виконати рішення суду в повному обсязі в найкоротший термін.

Крім цього, звертався із відповідною заявою на ім`я начальника Ірпінського ВДВС у Бучанському районі ЦМУ МЮ (м.Київ), з проханням долучити до матеріалів ВП Наказ 1, наказ 2 про прийняття на посаду водія, а також на відправлення документів на ФОП « ОСОБА_6 » за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається із копії заяви, посвідченої 17.01.2018 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Сподін І.Л. за №36, стягувач ОСОБА_2 стверджувала, що немає та не буде мати в майбутньому жодних майнових претензій до боржника ОСОБА_1 щодо сплати ним аліментів на її користь на утримання малолітньої доньки ОСОБА_8 .

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч.ч.1-4, 8 ст.83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно із ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).

У відповідності до ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі спору - судом.

За приписами частини 14 статті 71 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Таким чином, аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини дають змогу дійти наступного висновку.

Як було зазначено, на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28.01.2015 року, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 11.12.2014 р. і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вказаного судового рішення було видано виконавчий лист і відкрито виконавче провадження № 47094730 від 03.04.2015, яке в подальшому було завершено, а заборгованість погашена в повному обсязі. 17.01.2018 р. ОСОБА_2 відкликала виконавчий лист.

Хоча в судовому засіданні не знайшли свого документального підтвердження вказані обставини, натомість, такі сторонами не спростовувались, відтак суд вважає їх доведеними.

Своєю заявою, посвідченою 17.01.2018 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Сподін І.Л. за №36, стягувач ОСОБА_2 стверджувала, що немає та не буде мати в майбутньому жодних майнових претензій до боржника ОСОБА_1 щодо сплати ним аліментів на її користь на утримання малолітньої доньки ОСОБА_8 ..

Не зважаючи на вказане, стягувач скористалась своїм правом та повторно пред`явила виконавчий лист до примусового виконання, в результаті чого відкрито виконавче провадження №55943583, зі скаргою в рамках якого і звернувся боржник.

Звернення боржника на ім`я начальника Ірпінського ВДВС у Бучанському районі ЦМУ МЮ (м.Київ) з проханням визначити поточний рахунок по ВП №55943583 та направлення документів на ФОП « ОСОБА_6 » за місцем роботи боржника, свідчать про те, що боржник не ухиляється та не намагається уникнути від виконання рішення суду, що набрало законної сили, а навпаки сприяє його виконанню, повідомляє Державного виконавця про працевлаштування, надає номери рахунків для стягнення коштів на утримання дитини, тощо.

Крім того, боржник з`являвся до органу ДВС на виклик державного виконавця, що також спростовує доводи сторони стягувача щодо намагання уникнути чи ухилитись від виконання рішення суду.

При цьому, ОСОБА_1 просив провести розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 55943583 від 06.03.2018 р. з урахуванням Заяви ОСОБА_2 від 17.01.20218 р. та без урахування визначеної на час відкриття виконавчого провадження суми заборгованості у розмірі 42 672,56 грн., та видати довідку-розрахунок про розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на час проведення такого розрахунку.

Так, нотаріально посвідченою заявою, яка адресована в компетентні органи та всім кого це стосується, стягувач ОСОБА_2 підтвердила, що немає та не буде мати в майбутньому жодних майнових претензій до боржника ОСОБА_1 щодо сплати ним аліментів на її користь на утримання малолітньої доньки ОСОБА_8 ..

Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Сподін І.Л. 17.01.2018 року за №36, який засвідчив справжність підпису ОСОБА_2 , який було зроблено у його присутності. Особу ОСОБА_2 встановлено, її дієздатність перевірено.

Посилання сторони стягувача на те, що вказану вище заяву було написано під протиправними діями та тиском зі сторони боржника, суд сприймає критично, адже вказана нотаріальна дія стягувачем не оспорювалась та не скасовувалась, а відтак слід дійти висновку про її чинність та дійсне волевиявлення останньої, викладене у її тексті.

Відтак, з урахуванням вказаного суд вважає доведеними обставини того, що станом на 17.01.2018 року у боржника ОСОБА_8 були відсутні грошові зобов`язання зі сплати аліментів на утримання дитини перед стягувачем, зокрема заборгованість по їх сплаті в сумі 42 672,56 грн.

З огляду на викладене, неврахування державним виконавцем відсутності заборгованості на момент відкриття виконавчого провадження № 55943583 від 06.03.2018 р., нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 від 17.01.2018 р. про те, що вона не має жодних майнових претензій до боржника щодо сплати аліментів на її користь на утримання дитини - ОСОБА_4 призвело до неправомірного завищення розміру заборгованості, зокрема на суму 42 672,56 грн., що в послідуючому істотно вплинуло на розмір штрафу при розрахунку.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення скарги в частині визнання протиправними дії головного державного виконавця Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Коноплястого Р.М. та його зобов`язанні здійснити повторний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у ВП №55943583 від 06.03.2018 р. з урахуванням відсутності заборгованості на суму 42 672,56 грн. станом на момент відкриття даного виконавчого провадження.

Щодо вимоги скарги про скасування Постанови головного державного виконавця Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Коноплястого Р.М. від 01.06.2026 р. про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 на користь стягувача у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 70 521,55 грн., винесену у ВП № 55943583 від 06.03.2018 р. суд зазначає наступне.

Так, згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у статті 18 ЦПК України.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року N 1404-VIII (далі - Закон України "Про виконавче провадження" та/або Закон N 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями частини першої статті 13 Закону N 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 63 Закону N 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону N 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, про стягнення витрат виконавчого провадження та про накладення штрафу є виконавчими документами.

Як роз`яснено в пункті 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання. Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження

За нормами частини другої статті 74 Закону N 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон України "Про виконавче провадження" встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Такий правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі N 921/16/14-г/15 (провадження N 12-93гс18), від 14 листопада 2018 року у справі N 906/515/17 (провадження N 12-246гс18), від 16 січня 2019 року у справі N 910/22695/13 (провадження N 12-277гс18), від 07 лютого 2019 року у справі N 927/769/16 (провадження N 12-273гс18), від 11 вересня 2019 року у справі N 925/138/18 (провадження N 12-74гс19), від 15 січня 2020 року у справі N 1.380.2019.001073 (провадження N 11-709апп19), від 23 листопада 2021 року у справі N 175/1571/15 (провадження N 14-51цс21), від 20 вересня 2018 року у справі N 821/872/17 (провадження N 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі N 826/5195/17 (провадження N 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі N 279/3458/17-ц (провадження N 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі N 758/201/17 (провадження N 14-468цс19), та постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі N 127/9870/16-ц (провадження N 14-166цс18), від 11 грудня 2019 року у справі N 443/1965/18 (провадження N 14-623цс19)та від 18 грудня 2019 року у справі N 759/15553/14-ц (провадження N 14-579цс19).

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, скарги на постанови державних виконавців про накладення штрафу не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинні розглядатися адміністративним судом, а відтак, скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про виконавче провадження" (в редакції на час виникнення правовідношень), ст. ст, 13, 76-82, 89, 128, 223, 247, 258-261, 352-354, 447, 449, 450, 451 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу боржника ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні №55943583 від 03.03.2018, заінтересовані особи: Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: ОСОБА_2 ,-задовольнити частково.

Визнати протиправними дії головного державного виконавця Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Коноплястого Р.М. у виконавчому провадженні № 55943583 від 06.03.2018 р. з примусового виконання судового наказу № 367/7895/14-ц, від 18.02.2015 р. щодо неврахування при обчисленні розрахунку заборгованості у виконавчому провадженні відсутності заборгованості на момент відкриття виконавчого провадження № 55943583 від 06.03.2018 р., з урахуванням нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 від 17.01.2018 р. про те, що вона не має жодних майнових претензій до мене щодо сплати аліментів на її користь на утримання дитини - ОСОБА_4 .

Зобов`язати головного державного виконавця Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Коноплястого Р.М. здійснити повторний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у ВП №55943583 від 06.03.2018 р. з урахуванням відсутності заборгованості на суму 42 672,56 грн. станом на момент відкриття даного виконавчого провадження.

У задоволенні іншої частини вимог скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали проголошено 01 липня 2026 року.

Суддя: Л.В. Мерзлий