Рішення № 137860599, 01.07.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/655/26

Провадження № 2/302/430/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., за участю секретаря судового засідання Сити Л. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця адвокатка Керита Мар`яна Василівна, до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за заповітом,

у с т а н о в и в:

У травні 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представниця адвокатка Керита М. В., звернулася до суду з позовом до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за заповітом.

Позов обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько ОСОБА_3 , який був постійним мешканцем АДРЕСА_1 , де на час його смерті ніхто не проживав та не був зареєстрований.

За життя 26.09.2019 ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого він розпорядився після своєї смерті передати їй все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і все, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право.

Зазначала, що рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01.12.2020 у справі № 302/1071/20, яке набрало 02.01.2021 законної сили, їй було визначено додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 тривалістю у три місяці із дня набрання рішення законної сили. Після чого в установлений законом строк вона звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини до майна померлого ОСОБА_3 і, як наслідок, було заведено спадкову справу № 10/2021 за номером у Спадковому реєстрі 67276021. Отже, вона прийняла спадщину.

5 травня 2026 року вона звернулася з заявою про видачу їй свідоцтв про право на спадщину за заповітом до майна померлого ОСОБА_3 , однак у видачі таких їй нотаріусом було відмовлено. Підставою для відмови слугувало те, що наявні розбіжності в написанні її імені, а саме в заповіті вказано: «заповідаю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженці міста Сніжне Донецької області, а заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як згідно повного витягу з ДРАЦСГ щодо актового запису про народження № 00058140827 від 05.05.2026 у відомостях про дитину, прізвище, власне ім`я, по батькові та дата народження зазначено - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте у свідоцтві гро народження ОСОБА_4 , серії НОМЕР_1 від 12.051983 зазначено у відомостях про дитину, прізвище, власне ім`я, по батькові та дата народження - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не дає можливості встановити особу спадкоємця».

Стверджувала, що вказана у заповіті розбіжність є наслідком перекладі її прізвища, власного імені за законодавством Латвії.

Також підставою для відмови нотаріусом у видачі їй свідоцтв про право на спадщину є те, що необхідно встановити факт родинних відносин між померлим ОСОБА_3 та померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , так як інформація про народження цих громадян у реєстрі актів цивільного стану відсутня, а згідно з випискою з погосподарського обліку № 70, виданої Голятинським старостинським округом 19.02.2025, власником зазначеного житлового будинку садибного типу є померла ОСОБА_6 , проте право власності за нею не зареєстровано. Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №004639, видано Голятинською сільською радою Міжгірського району Закарпатської області від 22.01.2004 на ім`я ОСОБА_6 власником цих земельних ділянок є померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте ОСОБА_5 не подала оригінал цього державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 004639, також ОСОБА_8 не подано оригіналів документів на вказане нерухоме майно, а також інформація в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо даного нерухомого майна (житлового будинку садибного типу та земельних ділянок) відсутня і відповідно до довідки, виданої КП «Міжгірське бюро технічної інвентаризації» від 11.06.2025 за №151, станом на 31.12.2013 право власності на будинок у АДРЕСА_1 не зареєстровано.

У даному випадку факт родинних відносин між померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 заповідачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлюється архівними довідками Державного архіву Закарпатської області від 24 квітня 2026 року № 69/01-12 про народження ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) - матері позивачки. У всіх трьох одні батьки: батько - ОСОБА_12 , мати - ОСОБА_13 .

Звертала увагу і на те, що померла ОСОБА_6 на день смерті одружена не була, дітей немала, заповітів не залишила, що підтверджується витягами зі Спадкового реєстру. Також ОСОБА_6 була власницею житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки загальною площею 0,2494 га, яка складається з трьох окремих земельних ділянок: урочище «Біля хати» площею 0,0775 га; урочище «Біля кливою» площею 0,0918 га; урочище «Біля кливою» площею 0,0801 га, вид цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, які вказані в державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 004639, виданого 22.01.2004 на її ім`я.

Померлий заповідач ОСОБА_3 прийняв спадщину до майна померлої сестри ОСОБА_6 відповідно до вимог статті 1268 ЦК України шляхом постійного проживання разом із нею станом на день її смерті, що стверджується довідкою Голятинського старостинського округу Міжгірської селищної ради від 19.02.2025 №71.

Зазначене вище і стало підставою для її звернення до суду з цим позовом та з метою захисту його порушених спадкових прав.

Посилаючись на наведені вище обставини просила суд: 1) установити факт, що має юридичне значення, а саме факт належності їй заповіту, складеного ОСОБА_3 , посвідченого 06.09.2019 секретарем Голятинської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області за реєстровим № 16, в якому вона як спадкоємець зазначена ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженка м. Сніжне Донецької області; 2) визнати за нею у порядку спадкування за заповітом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на спадкове майно: - житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_2 ; - земельні ділянки в урочищі «Біля хати» площею 0,0775 га, в урочищі «Біля кливою» площею 0,0918 га, в урочищі «Біля кливою» площею 0,0801 га, що розташовані на території Голятинської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 004639, виданого 22.01.2004 Голятинською сільською радою Міжгірського району Закарпатської області, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 2416 № 307.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21.05.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Своїм правом подати відзив на позовну заяву ОСОБА_2 відповідач Міжігрська селищна рада Хустського району Закарпатської області не скористалася.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 19.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено цю справу до судового розгляду.

У судове засідання позивачка ОСОБА_2 та її представниця адвокатка Керита М. В. не з`явилися повторно, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були належним чином повідомлені. При цьому представницею позивачки ОСОБА_2 адвокаткою Керита М. В. подано до суду заяву від 19.06.2026, в якій вона просила розглянути цю справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити (а.с.64).

Представниця відповідача Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області Бонкало В. В. у судове засідання також не з`явилася повторно, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання була належним чином повідомлена, проте подала до суду 12.06.2026 і 22.06.2026 заяви, в яких зазначила, що Міжгірська селищна рада заперечень щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 немає та просить розглянути дану справу за відсутності представника цієї селищної ради (а.с.60,61,72,73).

За положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності учасників справи за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 04.11.2019, дядько ОСОБА_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.12).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 11.02.2014, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.13).

26 вересня 2019 року секретарем Голятинської сільської ради Міжігрського району Закарпатської області був посвідчений заповіт ОСОБА_3 , за яким він на випадок своєї смерті розпорядився передати позивачці ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і все, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право (а.с.14).

Відповідно до довідки, виданої виконкомом Голятинської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 29.09.2020 за № 355, то ОСОБА_3 на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був постійним мешканцем АДРЕСА_1 та разом із ним на день його смерті ніхто не проживав та не був зареєстрований (а.с.23).

Як убачається з витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 61952732 від 06.10.2020, інформація про складені заповіти/спадкові договори ОСОБА_6 відсутня (а.с.24).

З витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за № 61952727 від 06.10.2020 видно, що спадкові справи та свідоцтва про право на спадщину за померлою ОСОБА_6 не заводилися і не видавалися (а.с.25).

Згідно з довідкою, виданої виконкомом Голятинської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 05.10.2020 за № 365, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживала і була постійною мешканкою АДРЕСА_1 та разом із нею на день її смерті з нею проживав та був зареєстрований її брат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.26).

Згідно з довідкою, виданої виконкомом Голятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області від 19.02.2025 за № 71, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживала і була постійною мешканкою АДРЕСА_1 та разом із нею на день її смерті з нею проживав та був зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - її брат (а.с.27).

Як видно з рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01.12.2020 року у справі № 302/1071/20, яке набрало 02.01.2021 законної сили, ОСОБА_2 було визначено додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , у три місяці із дня набрання рішення законної сили (а.с.28,29).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.05.1983 позивачка ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 у селі Залісне міста Сніжне Донецької області, матір`ю якої є ОСОБА_14 (а.с.30,31).

Згідно з архівною довідкою Державного архіву Закарпатської області від 24.04.2026 № 69/01-12, у документах архіву є дані про те, що ОСОБА_15 народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 , про що в книгу реєстрації актів про народження с. Голятин Міжгірського (теперішнього Хустського) району Закарпатської області внесено відповідний запис № 34 від 17 березня 1934 року. Батько ОСОБА_12 , мати ОСОБА_13 (а.с.32,33).

Згідно з архівною довідкою Державного архіву Закарпатської області від 24.04.2026 № 69/01-12, у документах архіву є дані про те, що ОСОБА_16 народився ІНФОРМАЦІЯ_11 , про що в книгу реєстрації актів про народження с. Голятин Міжгірського (теперішнього Хустського) району Закарпатської області внесено відповідний запис № 76 від 15 вересня 1941 року. Батько ОСОБА_12 , мати ОСОБА_13 (а.с.34,35).

Відповідно до архівної довідки Державного архіву Закарпатської області від 24.04.2026 № 69/01-12, у документах архіву є дані про те, що ОСОБА_17 народилася ІНФОРМАЦІЯ_12 , про що в книгу реєстрації актів про народження с. Голятин Міжгірського (теперішнього Хустського) району Закарпатської області внесено відповідний запис № 19 від 16 лютого 1938 року. Батько ОСОБА_12 , мати ОСОБА_13 (а.с.36,37).

Як видно з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 63744253, виданого 01.03.2021 приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Корбутяк І. В., то у Спадковому реєстрі наявна інформація щодо реєстрації 01.03.2021 спадкової справи після смерті ОСОБА_3 за номером у спадковому реєстрі 67276021(а.с.38).

Відповідно до постанови приватної нотаріуски Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Корбутяк І. В. від 05.05.2026 за вих. № 93/02-31 було відмовлено ОСОБА_18 у видачі свідоцтва про право на спадщину за майном померлого ОСОБА_3 , оскільки наявні розбіжності у заповіті щодо прізвища і власного імені та по батькові позивачки, необхідно встановити факт родинних відносин між померлим ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та є відсутніми оригінали правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно (а.с.39,40).

Із виписки з погосподарської книги, виданої старостою Голятинського старостинського округу Міжгірської селищної ради від 19.02.2025 № 70, слідує, що за ОСОБА_6 закріплений особовий рахунок № НОМЕР_4 у АДРЕСА_1 /до перенумерації у 2000 році - № 245), а також померла ОСОБА_6 дійсно була власницею будинку АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,0775 га відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 004639. Зазначений житловий будинок побудований орієнтовно в 1969 році, свідоцтво на право власності на даний житловий будинок сільською радою не видавалося (а.с.41).

З технічного паспорту від 24.02.2025 на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що цей будинок має загальну площу 42,10 кв. м (а.с.43-46).

Із довідки КП «Міжгірське бюро технічної інвентаризації» за № 151 від 13.06.2025 видно, що станом на 31.12.2012 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.47).

Як видно зі звіту про оціночну вартість об`єкта нерухомості, а саме житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42,1 кв. м, то станом на дату формування довідки 11.05.2026 вартість оціночного цього об`єкту нерухомого майна становить 215 636 гривень (а.с.48).

Як видно з Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ - 3К № 004639 від 22.01.2004, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 2416 № 307, ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,2494 га, що розташована на території Голятинської сільської ради, яка складається з трьох автономних земельних ділянок в ур. «Біля хати» площею 0,0775 га, ур. «Під кливою» площею 0,0918 га та в ур. «Під кливою» площею 0,0801 га (а.с.49).

Як видно з рішення Голятинської сільської ради шостої сесії двадцять другого скликання від 30.08.1995 за № 4, то ОСОБА_6 , у тому числі на підставі Декрету КМУ від 26.12.1992, було передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,25 га, а саме для будівництва та обслуговування будинку площею 0,09 га, для ведення особистого підсобного господарства в урочищі «Під кливою» площею 0,16 га (а.с.50).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями ст. 1217 ЦК Україна передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до приписів статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

Частиною першою статті 1221 ЦК України регламентовано, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Як кореспондує ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частини 1, 5 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Положеннями ч. 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до підпунктів 4.14, 4.16, 4.17, 4.18, 4.21 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальний дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відмова нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини та його право в такому випадку підлягає судовому захисту.

Відповідно до пункту «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

За приписами пункту «а» ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом у погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як кореспондують частини перші ст. 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на обрання способу захисту своїх прав та законних інтересів (нотаріальний чи судовий) належить виключно особі і не може бути обмежене з формальних міркувань.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).

Також суд на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 листопада 2021 у справі № 691/1237/20, що вимоги про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування можуть розглядатися судом разом у межах позовного провадження.

Так, відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, перелік яких наведено у частині першій цієї ж статті. При цьому за змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, беручи до уваги те, що розбіжності у документах, що підтверджують родинні відносини та факт належності документу унеможливлюють їх використання позивачкою для реалізації свого права на спадкування та оформлення права на спадщину після смерті ОСОБА_3 , а також ураховуючи не порушення при цьому прав інших осіб, зокрема спадкоємців, суд доходить висновку, що позивачка довела поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку між собою достатніми доказами свої вимоги, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а відтак позов підлягає до задоволення повністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись статтями 76-81, 89, 142, 200, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця адвокатка Керита Мар`яна Василівна, до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Установити факт, що має юридичне значення, а саме факт належності ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , заповіту, складеного ОСОБА_3 , посвідченого 06.09.2019 секретарем Голятинської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області за реєстровим № 16, в якому вона як спадкоємець зазначена ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженка м. Сніжне Донецької області.

Визнати за ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у порядку спадкування за заповітом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на спадкове майно: - житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельні ділянки в урочищі «Біля хати» площею 0,0775 га, в урочищі «Біля кливою» площею 0,0918 га, в урочищі «Біля кливою» площею 0,0801 га, що розташовані на території Голятинської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 004639, виданого 22.01.2004 Голятинською сільською радою Міжгірського району Закарпатської області, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 2416 № 307.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 01.07.2026.

Учасники справи:

Позивачка ОСОБА_5 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Відповідач Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, місце знаходження: вул. Шевченка, 77 селище Міжгір?я Хустського району Закарпатської області, код в ЄДРПОУ 04350910.

Суддя В. Ю. Готра