Ухвала суду № 137860027, 30.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13572/26

УХВАЛА

30 червня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 29.04.2026 № 48 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 34 000 грн;

- визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 29.04.2026 № 49 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 34 000 грн.

Ухвалою суду від 15.05.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 22.05.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

22.06.2026 позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Головному управлінню Держпродспоживслужби в Одеській області до набрання законної сили рішенням суду у справі №420/13572/26: проводити перевірки, підставою яких є нібито невиконання ФОП ОСОБА_1 рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 27.04.2026 №427 та №428; приймати рішення про застосування заходів впливу та штрафних санкцій за результатами таких перевірок.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що 19.06.2026 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області було видано направлення № 920 на проведення позапланової перевірки в період з 26.06.2026 по 01.07.2026 характеристик продукції стосовно ФОП ОСОБА_1 . Зі змісту направлення вбачається, що підставою для проведення зазначеного заходу державного ринкового нагляду є перевірка стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 27.04.2026 № 427 та № 428. Разом із тим повідомляю, що копії рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 27.04.2026 № 427 та № 428 були отримані ФОП ОСОБА_1 лише 19.06.2026 електронною поштою. До моменту їх фактичного отримання ФОП ОСОБА_1 не була обізнана про зміст вказаних рішень та об`єктивно не мала можливості виконати передбачені ними вимоги, надати інформацію про стан їх виконання або реалізувати право на їх оскарження. Фактично направлення на проведення позапланової перевірки № 920 від 19.06.2026 та доведення до відома Позивача змісту рішень № 427 та № 428 відбулося в один день 19.06.2026, що не забезпечило ФОП реальної можливості виконати вимоги зазначених рішень до початку здійснення контрольних заходів. За таких обставин відсутні підстави вважати, що ФОП ОСОБА_1 допустила невиконання рішень № 427 та № 428 від 27.04.2026 або ухилилася від надання інформації про стан їх виконання до моменту їх фактичного отримання. У разі проведення перевірки та прийняття за її результатами нових рішень або постанов про накладення штрафів Позивач буде змушений оскаржувати додаткові акти Відповідача, що призведе до виникнення нових судових спорів та істотно ускладнить ефективний захист його прав та інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Таким чином, суд розглядає заяву у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.

Заяву розглянуто з урахуванням перебування судді Токмілової Л.М. у відпустці з 15.06.2026 по 29.06.2026 включно.

Суд розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, зазначає наступне.

Частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно із частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті КАС України).

Суд зазначає, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Відтак, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі № 640/16003/22.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 580/244/23.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного, оцінюючи доводи та аргументи заявника, суд зауважує, що вони не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що підставою для призначення нової перевірки є ті самі правовідносини та обставини, які є предметом судового розгляду у даній справі. У разі проведення перевірки та прийняття за її результатами нових рішень або постанов про накладення штрафів Позивач буде змушений оскаржувати додаткові акти Відповідача, що призведе до виникнення нових судових спорів та істотно ускладнить ефективний захист його прав та інтересів.

Суд зауважує, що забезпечення адміністративного позову не є самостійним способом захисту порушеного права, та не повинне призводити до вирішення позовних вимог або досягнення іншої мети, не пов`язаної із забезпеченням права особи до вирішення справи по суті.

В свою чергу, предметом спору в межах цієї справи є постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 29.04.2026 № 48 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 34 000 грн та № 49 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 34 000 грн.

За наведеного, суд зазначає, що заявлені вимоги про забезпечення позову не стосується предмета позову, що є підставою для її відмови у її задоволенні на підставі пункту 5 частини 3 статті 151 КАС.

Разом з тим, суд зазначає, що ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у майбутньому ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.

Аналізуючи заявлені представником позивача вимоги щодо забезпечення позову суд доходить висновку, щодо відсутності обґрунтування забезпечення позову визначеним у заяві способом з урахуванням предмету позову, що розглядається в межах даної справи.

Будь-яких інших фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову, в даному випадку може, ускладнити виконання рішення суду чи призвести до необхідності докладати значні зусилля для відновлення прав позивача - суду не надано.

З огляду на викладене, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не належить до задоволення.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 248, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статті 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.