Рішення № 137859362, 30.06.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/2287/26

провадження у справі № 2/0285/1831/26

30 червня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Васильчук Л. Й.,

за участі секретаря судового засідання Букши О. В.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» в інтересах якого діє представник Ткаченко Юлія Олегівна

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з позовом в якому просила стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі - Товариство) заборгованість за договором кредиту №6738374 в розмірі 4643,6 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №6738374 (далі Договір), за умовами якого кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 1300 грн. строком на 360 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,95% в день. Договір підписано електронним підписом позичальника з використанням одноразового ідентифікатора 488214. Відповідач своїх зобов`язань належним чином не виконав, порушивши умови Договору, в результаті чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 4643,6 грн., що складається із: заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 1300 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 938,6 грн., сума заборгованості за пенею/неустойкою у розмірі 2405 грн.

25.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №25/02/26 за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за Договором.

Відповідно до реєстру прав вимог №1 від 25.02.2026 до договору факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 Товариство набуло право вимоги до відповідача в сумі 4643,6 грн., що складається із: заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 1300 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 938,6 грн., сума заборгованості за пенею/неустойкою у розмірі 2405 грн.

Позивач, посилаючись на те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку із чим виникла заборгованість, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 27.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.

Правом подати відзив на позов або будь-які заперечення щодо змісту і вимог позовної заяви відповідач не скористався. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи. Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалися рекомендованим листом як за місцем реєстрації так і за місцем проживання відповідача, однак поштові конверти повернулись на адресу суду. Крім того, повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалися також через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 13.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії (Надійний) №6738374 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

У відповідності до ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На виконання зазначених вимог, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»було надано одноразовий ідентифікатор 488214, для підписання Договору позики.

Відповідно до умов договору, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»надало відповідачу кредит у розмірі 1300 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів 0,95% в день, з 13.10.2025 по 07.10.2026.

Грошові кошти в сумі 1300 грн 13.10.2025 було перераховано на платіжний інструмент НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією, наданою АТ "Юнекс Банк".

З наданої на запит суду інформації АТ КБ "Приват банк" поповідомив, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту №НОМЕР_1 , на яку 13.10.2025 було перераховано грошові кошти в сумі 1300 грн, що підтверджується випискою по даному рахунку.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на 25.02.2026 становить 4643,6 грн., з яких: 1300 грн. - тіло, 938,6 грн. - відсотки, 2405 грн. - неустойка.

На підставі укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»і ТОВ "Фінпром Маркет"договору факторингу №25/02/26 від 25.02.2026, право вимоги за Договором перейшло до ТОВ "Фінпром Маркет", що підтверджується реєстром боржників №1 від 25.02.2026 на загальну суму 4643,6 грн., з яких: 1300 грн. - тіло, 938,6 грн. - відсотки, 2405 грн. - неустойка.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 24.02.2026 по 26.03.2026 вбачається, що з моменту отримання права вимоги до Відповідача за вказаним договором позивачем не здійснювалось нарахування за кредитним договором.

За нормою ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із дослідженого судом Договору встановлено, що останній укладений в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронним підписом - одноразовим ідентифікатором, що свідчить про те, що останній всі умови цілком зрозумів та своїм підписом підтвердив та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Разом з тим, статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши розрахунок заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства щодо стягнення суми заборгованості за тілом кредиту та процентами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не погоджується з нарахованою пенею з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, ураховуючи, що пеня у сумі 2405 грн нарахована у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для її стягнення із відповідача, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Із урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 2238,6 грн, з яких: 1300 грн. тіло; 938,6 грн - відсотки.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 4500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як передбачено ч.4 та ч.5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи фактично надані послуги адвоката, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, із відповідача на користь Товариства підлягають стягненню 1283,5 грн (2238,6*2662,4/4643,6) судового збору за подання позовної заяви.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, вул. Садова, 31/33, м. Ірпінь, банківські реквізити: НОМЕР_3 , відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) заборгованість за договором кредиту №6738374 від 13.10.2025 у розмірі 2238,6 грн (дві тисячі двісті тридцять вісім гривень 60 коп), з яких: 1300 грн. тіло; 938,6 грн - відсотки; відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 1283,5 грн (одна тисяча двісті вісімдесят три гривні 50 коп.) та 4500 грн. (чотири тисячі п`ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (ст.ст.352, 354 ЦПК України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного перегляду (ст.273 ЦПК України).

Головуючий суддя Л. Й. Васильчук