Рішення № 137859318, 01.07.2026, Лугинський районний суд Житомирської області

ЛУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. М. Грушевського, 2 а, селище Лугини, Коростенський район, Житомирська область, 11301,

тел. (04161)9-14-72, e-mail: inbox@lg.zt.court.gov.ua, web: http://lg.zt.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 02896124

____________________

Справа № 281/92/26

Провадження по справі 2/281/169/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року селище Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Данчука В. В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом. Зазначивши, що 21.07.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит № 8182433, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти в сумі 9000,00 грн. строком на 357 днів (з 21.07.2025 по 12.07.2026) зі сплатою процентів за користування позикою в розмірі 0,95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25 % від суми кредиту 1552,50 грн., у разі порушення строків повернення кредиту нараховується неустойка в розмірі 450,00 грн. за кожен день понадстрокового користування. Договір було підписано електронним підписом позичальника у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконав свої зобов`язання передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 9000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 20169,00 грн., зокрема: 9000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 6669,00 грн. заборгованість за процентами; 0,00 грн. заборгованість за комісією; 4500,00 грн. пеня/неустойка. 16.09.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали договір факторингу №16/09/25, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №8182433 від 21.07.2025, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» суму заборгованості за цим договором в розмірі 20169,00 грн., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області від 20.02.2026 року відкрито провадження в указаній справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та зобов`язано АТ «ТАСКОМБАНК» наступну інформацію: інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «ТАСКОМБАНК», ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за період з 21.07.2025 до 24.07.2025 року.

12.03.2026 року від АТ «ТАСКОМБАНК» надійшла запитувана судом інформація.

11 березня 2026 року від представника відповідача адвоката Таргонського І. М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову з підстав недоведеності та необгрунтованості. Зазначає, що позивач не набув права вимоги до відповідача за договором факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 року, оскільки доказами долученими до позову не підтверджено отримання коштів безпосередньо відповідачем від первісного кредитора, а навпаки, позивач зауважує, що кошти перераховані іншою фінансовою компанією ТОВ «Європейська платіжна система», з якою у відповідача немає жодних договірних відносин та вказана компанія не є стороною у справі. Щодо судових витрат на правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн. зазначає, що справа є нескладною, з реєстру судових рішень вбачається, що адвокат Ткаченко Ю. О. займається професійно такими типами шаблонних позовів, участі в судових засіданнях не приймає, витрат на відрядження для прибуття в судові засідання не несе, не вчиняє будь-яких інших заходів щодо отримання додаткових доказів у справі, тому заявлені витрати є не співмірними з такого типу спорів та задоволенню не підлягають.

23.03.2026 року від представника відповідача через систему Електронний суд на адресу суду надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що з наданої банком виписки по рахунку: по-перше не вбачається хто здійснював операцію по перерахуванню грошових коштів відповідачу; по-друге відсутнє призначення платежу, з якого б вбачалось зміст операції; та по-третє номер рахунку IBAN НОМЕР_3 відправника відрізняється від номеру рахунку IBAN НОМЕР_4 , який вказано в електронній платіжній інструкції. З огляду на ці обставини виписка з рахунку відповідача не може бути належним та допустимим доказом перерахування коштів 9000,00 грн. відповідачу первісним кредитором на підтвердження виконання договору №8182433 від 21.07.2025 року. Також зазначає, що наявність у відповідача відкритого рахунку та віртуальної банківської платіжної картки у Акціонерному товаристві «ТАСКОМБАНК» не є доказом отримання грошових коштів безпосередньо від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» згідно договору №8182433 від 21.07.2025 року. Недоведеність факту надання кредиту відповідачу, наявні докази у справі є безпредметними та не є достатніми доказами про наявність заборгованості, оскільки такі докази є односторонніми, а не первинними документами, які є необхідними для встановлення факту перерахування грошових коштів та наявності заборгованості за договором кредиту.

09.04.2026 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та зазначає, що посилання представника відповідача, щодо не укладання договору позики №8182433 необгрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики відповідачем підписано (акцептовано) оферту одноразовим ідентифікатором (1358786), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору, а тому на думку позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору шляхом вчинення дій зазначених вище. Зазначає, що відповідач/представник відповідача доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було (виписку із карткового рахунку відповідача в якій відображено отримання/неотримання кредитних коштів, відповіді банку про не належність зазначеної у договорі карти відповідачу, доказів не укладання зазначеного договору, надання пояснень чому сплачував за договором позики, тощо), а тому відзив грунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду. Позивач вважає, що відповідач та представник відповідача, заперечуючи отримання коштів/укладання договору, застосували концепцію «негативного доказу» при вирішенні цього спору (постанова ВС від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13), оскільки належних доказів таких тверджень ОСОБА_1 не надано при тому, що відповідач має безперешкодний та повний доступ до своїх банківських даних та інформаційно телекомунікаційної системи позикодавця. Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Отже, сторона відповідача, а саме представник Відповідача, висловлюючи заперечення проти певних обставин та не надаючи доказів, які підтверджують ці доводи, не може перекладати на позивача обов`язок їх доведення. Проте, замість надання доказів/пояснень по суті справи, представник відповідача надав набір правових висновків, які на думку позивача є помилковими, оскільки зміст цих правовідносин (права й обов`язки сторін спору) та спільні риси між спірними правовідносинами є відмінними та не тотожними із даною справою.

09.04.2026 року від позивача на адресу суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій зазначає, що у зв`язку з отриманням заперечень сторони відповідача проти нарахування пені/неустойки, а також з метою забезпечення ефективного, швидкого та справедливого розгляду справи вважає за доцільне зменшити позовні вимоги на суму пені та стягнути з ОСОБА_1 15699,00 грн. заборгованості за договором кредиту та судові витрати та витрати на правничу допомогу.

20.04.2026 року від представника відповідача через систему Електронний суд на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що факт укладення кредитного договору та наявності заборгованості позивачем не підтверджено належними, допустимими доказами, а надані ним копія договору не відповідають критеріям допустимості та достовірності доказів.Поданою відповіддю на відзив позивачем не спростовано заперечення та факти викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, які обґрунтовують безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить наступного висновку.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, основані на договорі.

21.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Договір Кредитної лінії (Надійний) № 8182433 (далі Договір), згідно з умовами якого кредитодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк (строк кредиту) шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту (а.с. 14-21).

Договір підписано сторонами шляхом вчинення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, а саме: позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 358786, що підтверджується також довідкою про ідентифікацію (а. с. 21а).

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору № 8182433 від 21.07.2025. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких дані правочини можуть бути визнані недійсними (оспорюваними) за відсутності оспорення або визнання їх недійсними у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитними договорами, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Відповідно до пункту 2.2. Договору сума кредиту 9000,00 грн.; строк кредитування/строк договору 357 днів, процентна ставка/день 0,95% (фіксована); комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту, що складає 1552,50 грн., дата повернення кредиту 12.07.2026; орієнтовна загальна вартість кредиту 410765,00 грн., неустойка 450,00 грн./день (а. с. 15-16).

Відповідно до Листа № 23/12/25-25426 від 23.12.2025 р. виданого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджується видача/перерахування на банківську карту ОСОБА_1 онлайн-позики на підставі платіжної інструкції № 228b3de4-b5a6-4f92-9d25-с3аf6а55522а від 21.07.2025 року (а. с. 22).

Відповідно до довідки ТОВ «Європейська платіжна система» №КД-000018812 від 29.12.2025 та копії платіжної інструкції/операції ОСОБА_1 було перераховано 21.07.2025 кошти в сумі 9000,00 грн., номер платежу а9232dа8-28сс-49b9-аdеа-780745аb3657( а. с. 22а, 23а).

Відповідно до наданого АТ «ТАСКОМБАНК» листа, ОСОБА_1 , оформлено віртуальну банківську платіжну карту № НОМЕР_1 , яка існує в цифровій формі, без фізичного носія. З виписки по картці ОСОБА_1 вбачається, що 21.07.2025 року було перераховано 9000,00 грн.

Виписка про рух коштів по картці відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, є первинним документом, який підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.

У зв`язку з невиконанням умов Договору відповідачем, на підставі п. 6.13 та 6.13.1 Договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надіслало вимогу від 24.10.2025 року про повернення кредиту. Розмір заборгованості становить 20169 грн. (а. с. 41).

16.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Деал Фінанс Груп» (фактор) укладено договір факторингу № 16/09/25, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги, зазначені в Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. Платіжною Інструкцією кредитового переказу коштів від 24.12.2025 підтверджується проведення оплати за договір факторингу № 16/09/25 згідно з Реєстром прав вимог №23/12/25-01 від 23.12.2025 (а.с.24а-28, 33а).

Із копії Реєстру прав вимог №23/12/25-01 від 23.12.2025 слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» набуло право вимоги, зокрема до відповідача ОСОБА_1 (№ 1465) за Договором № 8182433 від 21.07.2025 в розмірі 20169,00 грн. (а.с. 32).

Відповідно до розрахунку, сформованого первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання договору, а саме: з 21.07.2025 року по 23.12.2025 року (дату відступлення права вимоги відповідно до реєстру прав вимог №23/12/25-01), у відповідача перед первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими тілом кредиту (9000 грн.), процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору (6669 грн.) та пенею (4500 грн.), у загальному розмірі 20169 грн. (а. с. 12а-13).

Відповідно до розрахунку, сформованого ТОВ «Деал Фінанс Груп», у період з 22.12.2025 року по 21.01.2026 року, у відповідача наявна заборгованість за Договором № 8182433 від 21.07.2025 у розмірі 20169,00 грн. з яких: 9000,00 грн. - заборгованість за тілом позики, 6669,00 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 4500,00 грн. заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею (а. с. 6).

Представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог на суму пені та просив стягнути з відповідача 15669 грн. з яких 9000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 6669 грн. сума заборгованості за процентами, а також стягнути понесені позивачем судові витрати.

Посилання відповідача, що позивачем не доведено укладання кредитного договору та отримання коштів за ним відповідачем спростовуються дослідженими доказами по справі, зокрема копією Договору Кредитної лінії (Надійний) № 8182433 від 21.07.2025 року, довідкою про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 , листом № 23/12/25-25426 від 23.12.2025 р., копією довідки ТОВ «Європейська платіжна система» №КД-000018812 від 29.12.2025, копією платіжної інструкції/операція, випискою про рух коштів по картці відповідача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь позивача 15669 грн. з яких 9000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 6669 грн. сума заборгованості за процентами.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позову сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Таким чином, відповідачу належить сплатити позивачу зазначену суму на відшкодування понесених ним судових витрат.

У порядку розподілу судових витрат позивач просить суд стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано копію договору про надання правової допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, витяг з акту №5-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги від 23.10.2025 за договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги до договору №22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 579938009.1 від 16.01.2026 про перерахування ТОВ «Деал Фінанс Груп» на користь ОСОБА_2 оплати за договором наданої правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 згідно з актом приймання-передачі наданої правничої допомоги №5-ДІЛ від 02.01.2026 року в сумі 175500,00 грн. ( а. с. 34-36, 37, 37а-38).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат на виконання вимог ч. 3 ст. 141 ЦПК України суд враховує, що ці витрати пов`язані з розглядом справи; розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, поведінку позивача, яка не призводила до затягування розгляду справи.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачу належить сплатити на користь позивача 4500 грн. на відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі ст. 509, 526, 530, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст. 2-3, 12, 19, 81, 89, 128, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за кредитним договором № 8182433 від 21 липня 2025 року в розмірі 15669 (п`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) гривень 00 копійок, з яких: 9000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою боргу; 6669 (шість тисяч шістсот шістдесят дев`ять) гривень 00 копійок - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрат на правову допомогу в сумі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійо.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», юридична адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, код ЄДРПОУ 44280974.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В. В. Данчук