Рішення № 137859232, 01.07.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/3074/26

Номер рядка звіту 38

Провадження № 2/279/2290/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого-судді Невмержицької О.А., з секретарем Гонцовською Л.В., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, зазначивши, що 21.02.2025 року між ТОВ "Оптимальні кредити" та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії №LM943176856, у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до яких ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 15100,00 грн.. 09.07.2025 року між ТОВ "Оптимальні кредити" та ТОВ "Таліон Плюс" був укладений договір факторингу № ОК-ТП/43, відповідно до якого ТОВ "Таліон Плюс" набуло прав вимоги за кредитним договором №LM943176856 від 21.02.2025 року. 27.10.2025 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Юніт Капітал" був укладений договір факторингу № 25/1025-01, відповідно до якого ТОВ "Юніт Капітал" набуло прав вимоги за кредитним договором №LM943176856 від 21.02.2025 року. Оскільки, відповідач порушила умови договору, станом на день звернення із позовом до суду має заборгованість в розмірі 40933, 56 грн., яка складається з наступного: 15098,81 грн. - заборгованість по кредиту; 25894,75 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Просив стягнути з відповідача вказану заборгованість, понесені судові витрати зі сплати судового збору та за надання професійної правничої допомоги.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачкою подано відзив на позовну заяву в якій вказала, щопозовні вимоги визнає частково (в частині тіла кредиту), проте категорично не погоджується із розміром нарахованих відсотків та витрат на правничу допомогу, а також просить суд врахувати її вкрай важке матеріальне та сімейне становище, оскільки вона має трьох дітей, та на даний час вагітна. Сума нарахованих відсотків (25 894,75 грн) майже вдвічі перевищує тіло кредиту (15 098,81 грн). Вважає такий розмір відсотків неспівмірним, несправедливим та таким, що суперечить засадам розумності та добросовісності. Просить суд зменшити розмір нарахованих відсотків. Щодо витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн., вважає, що сума є завищеною, просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу до мінімуму або відмовити у їх стягненні, та розстрочити виконання рішення суду строком на 24 місяці. Представником позивача подано відповідь на відзив в якому вказав, що всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов кредитного договору, уклавши договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Інформація надана ТОВ «Оптимальні кредити» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Оптимальні кредити», тому у позивача всі правові підстви для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії, так після спливу строку кредитування, та просив стягнути судові витрати.

Відповідачкою подано заперечення на відповідь на відзив в якому вказала, що безпідставно та незаконно нараховано відсотки поза межами строку кредитування в розмірі 25 894,75 грн відсотків, та строк кредитування закінчився 07.04.2025 року. Крім того, нараховування будь-яких санкцій під час воєнного стану та збільшення процентної ставки з 0,27% до 0,98% на день (147,97 грн за кожен день прострочення) за факт неповернення коштів є формою цивільно-правової відповідальності (прихованою штрафною санкцією), як би позивач її не називав у тексті договору. Також було внесено на користь первісного кредитора два значні платежі: 05.04.2025 року в розмірі 2 509,00 грн та 05.05.2025 року в розмірі 4 225,00 грн (загалом сплачено 6 734,00 грн). Проте фінансова компанія всупереч черговості, встановленій статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування», спрямувала майже весь платіж на погашення вигаданої «заборгованості за комісією» та «базових відсотків», штучно залишивши тіло кредиту майже незмінним (зменшилося лише на 1,19 грн до 15 098,81 грн). Сума 6 734,00 грн має бути повністю зарахована судом виключно в рахунок погашення реального тіла кредиту (15 100,00 грн) та законних відсотків пільгового періоду. Щодо стягнення коштів на правову допомогу в сумі 7000 грн., то дана сума є очевидно неспівмірною. Просила врахувати її сімейний та матеріальний стан, та відмовити ТОВ "Юніт Капітал" у стягненні відсотків поза межами дисконтного періоду за базовою ставкою 357,70, перерахувати суму заборгованості зарахувавши кошти в сумі 6734 грн. виключно в рахунок погашення тіла кредиту, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та відмовити у стягненні судового збору, оскільки вона є багатодітною матір`ю.

Представником позивача подано додаткові пояснення в справі в яких зазначено, що у позивача є всі правові підстви для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії, так після спливу строку кредитування, та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути судові витрати. Дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом Украiни «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутних послуг кредитодавцем i третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням етектронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примiрнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз`яснення логічно пов`язані з нею. Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до п.12, ч.1 ст.3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реестрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реестрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення вiд особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом, якай зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторiн».

Також, приписами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Судом встановлено, що 21.02.2025 року між ТОВ "Оптимальні кредити" та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії №LM943176856, у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до яких ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 15100,00 грн.. Договір містить підпис одноразовим ідентифікатором.

Позивачем надано докази про зарахування на рахунок відповідача коштів в розмірі 15100,00 грн. за договором №LM943176856 від 21.02.2025 року (підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів). Відповідачка щодо перарахування коштів на її рахунок не заперечує, зазначивши про це у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до п.3.1 договору строк Дисконтного періоду складає 45 (сорок п`ять) днів від дати отримання першого Траншу, тобто до 07.04.2025 року включно (п. 3.1 та п. 7.1 Кредитного договору; п.8.7.1 договору за період від 21.02.2025 р. до 07.04.2025 р. (включно) Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 72,45 % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,27 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 98,55 відсотків річних.

Згідно до пункту 7.8 договору у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`зання за догором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума Кредиту та прострочені проценти за користування Кредитом; у другу чергу сплачуються сума Кредиту та нараховані проценти за користування Кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору.

З розрахунку заборгованості вбачається, що 05.04.2025 відповідачкою здійснено частковий платіж у розмірі 2 509,00 грн., а саме 1 753,11 грн. за простроченими відсотками, 0,89 грн. за тілом кредиту та 755,00 грн заборгованості за комісією. Таким чином, тіло кредиту становить 15 099,11 грн.. 05.05.2025 відповідачкою здійснено частковий платіж у розмірі 4 225,00 грн., а саме 4 224,70 грн. за простроченими відсотками та 0,30 грн. за тілом кредиту. Таким чином, тіло кредиту становить 15 098,81 грн..

Отже, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідачка вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і , відповідно, щодо правомірності вимог позивача за кредитним договором. Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144це18) та від 23 грудня 2020 року по справі № 127/23910/14-ц, а саме судом зазначено: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу або суми санкцій є тією, яка свідчить про визнання боргу.

Оскільки відповідачка не повернула суму кредиту до закінчення дисконтного та пільгового (три календарних дні після спливу Дисконтного п. 1.1.29 Договору) періодів, відповідно до умов п. 8.3 та п. 12.4 Кредитного договору, починаючи з 08.04.2025 (тобто після спливу пільгового періоду 3 дні після 07.04.2025), нарахування відсотків здійснюється за Базовою процентною ставкою 357,70% річних, що становить 0,98% на день: 15 098,81 * 0,98 / 100 = 147,97 грн. на день, що підтверджується розрахунком заборгованості.

09.07.2025 року між ТОВ "Оптимальні кредити" та ТОВ "Таліон Плюс" був укладений договір факторингу № ОК-ТП/43, відповідно до якого ТОВ "Таліон Плюс" набуло прав вимоги за кредитним договором №LM943176856 від 21.02.2025 року. 27.10.2025 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Юніт Капітал" був укладений договір факторингу № 27/1025-01, відповідно до якого ТОВ "Юніт Капітал" набуло прав вимоги за кредитним договором №LM943176856 від 21.02.2025 року.

Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

З наведено вище слід прийти до однозначного висновку про те, що до ТОВ "Фінансова компанія "Юніт-Капітал" перейшли всі права кредитора за договором №LM943176856 від 21.02.2025 року.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1ст.626 ЦК України). Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до змісту ст.ст.610,612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У ч.1 ст.638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Стаття 1050 ЦК України зазначає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до змісту ст.ст.610,612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

При цьому, суд не може погодитися з законністю нарахування та стягнення комісії в розмірі 755, 00 грн. так як вказана комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог ч.5 ст.11, ч.1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Наведений висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №730/1100/15-ц, від 27 листопада 2019 року по справі №522/18855/16, від 19 лютого 2020 року по справі №756/8840/17-ц, які з огляду на вимоги ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Оскільки, відповідачка порушила умови договору, станом на 27.10.2025 року має заборгованість в розмірі 40238,56 грн., яка складається з наступного: 15098,81 грн. - заборгованість по кредиту; 25139,75 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачка після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов`язання відповідно до укладеного договору кредитного не виконує в повному обсязі. А також, суд зауважує про суперечливу поведінку відповідача, оскільки у відзиві останній не заперечує факт укладення кредитного договору, однак вказує на неправомірне нарахування відсотків, що свідчить про визнання нею боргу. Щодо заявленої вимоги відповідачкою про розстрочення виконання судового рішення , то дана вимога є передчасною. Крім того, відповідачка прийняла умови кредитного договору та підписала зазначений кредитний договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд приймає до уваги те, що відповідач звільнена від сплати судового збору на підставі п.г ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір».

Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми в рахунок відшкодування за правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1ч.3ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: Договір № 20/01/26-02 про надання правничної допомоги, протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги сторони погодили розмір правничої допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026 року, відповідно до якого вартість послуг становить 7000,00 грн.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».

Також у постанові від 12.02.2020 року у справі №648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Так, з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі (надання консультації, складення частково тотожних за змістом документів, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження), враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу до розміру 5000 грн.. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Керуючись ст.ст. 4-12,141,259,263-265 ЦПК України, ст.ст. 525,526,530,549,610-612,628,629,638,1048,1050 ЦК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" 40238 (сорок тисяч двісті тридцять вісім) гривень 56 копійок заборгованості за договором кредитної лінії №LM943176856 від 21.02.2025, станом на 27.10.2025 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" судові витрати у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень за надання професійної правничої допомоги.

Понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніт-Капітал" витрати на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 2613 (дві тисячі шістсот тринадцять) гривень 36 копійок відшкодувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал", адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 34 , офіс 333, ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач- ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: Невмержицька О.А.