Рішення № 137859227, 01.07.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/3730/26

Номер рядка звіту 140

Провадження № 2-а/279/36/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого-судді Невмержицької О.А., з секретарем Гонцовською Л.В., розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м.Коростені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник-адвокат Бондар Олег Петрович до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, в інтересах якого діє представник-адвокат Бондар О.П. звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, зазначивши, що постановою поліцейського Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Семенда Олександра Васильовича серія ЕНА №7255806 від 25.05.2026 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 1 ст.122, ч.2 ст.122 КУпАП за те, що 25.05.2026 року о 13:37 годині в м. Коростені по вул. Сосновського, водій керуючи транспортним засобом PEUGEOT 307 номерний знак НОМЕР_1 здійснив обгін ближче ніж за 50м. перед пішохідним переходом у населеному пункті, чим порушив п.14.6.(в) правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.2 КУпАП , також водій не надав перевагу пішоходам у русі на пішохідному переході, чим порушив п.18.2 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП. Вважає, що постанова про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною так як 25.05.2025 року, він керував транспортним засобом PEUGEOT 307 номерний знак НОМЕР_1 . Рухався від АТБ - Марктет по вул. Сосновського, 36 в напрямку вул. Грушевського. Попереду нього їхав автомобіль патрульної поліції номерний знак 1252. Відповідно до правил дорожнього руху їхав з дозволеною швидкістю, як найближче до правого краю проїзної частини. Коли наблизився до перехрестя вул. Сосновського вул. Незалежності районі перед виїздом на міст через річку «Вуж», навпроти будівлі Коростенського РТЦК на СП, розташованого по вул. Сосновського, 17, то виконуючи вимоги п. 11.2 ПДР України залишався в крайній правій смузі дороги. (п 11.2. На дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися як найближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об`їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.). В цей час автомобіль патрульної поліції, який рухався по крайній лівій смузі дороги зменшив швидкість перед пішохідним переходом. Я також, виконуючи вимоги п. 18.4 ПДР, рухаючись по сусідній правій смузі, зменшив швидкість та переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух далі. Я бачив двох пішоходів, які пройшовши острівець безпеки тільки ступили на пішохідний перехід та знаходилися на певній відстані від правого краю проїзної частини дороги та від мене, коли на автомобілі перетинав пішохідний перехід. Таким чином, обгону ближче ніж за 50м. перед пішохідним переходом у населеному пункті (п.14.6.(в)) він не здійснював. Відповідно п.1.10 Правил, «обгін випередження одного або кількох транспортних засобів, пов`язане з виїздом на смугу зустрічного руху»; також (п.18.2 ПДР), який зазначений в постанові, відповідно Правил - це «На регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека». З отриманого відеозапису к камери відеореєстратора поліцейського автомобіля, який додається до позовної заяви чітко видно, що пара пішоходів вийшли на проїзну частину дороги, коли я вже виїжджав на перехід. Пішоходи переходили дорогу, не міняючи темпу шагу та не зупиняючись. Згідно відеозапису, пішоходи аніскільки не знизили своєї швидкості, коли пішохідний перехід пересікав автомобіль, перейшли дорогу у тому ж темпі, в якому почали її переходити, тобто ніяких перешкод їм здійснено не було. Надання переваги пішоходу не означає обов`язок водіїв автомобілів стояти у разі наявності пішоходів на переході, де б ті не були. Надання переваги означає, що водій зобов`язаний пропустити пішохода, коли і автомобіль і пішохід при продовженні ними руху в тому ж темпі, що і до того, обов`язково зіткнуться. Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7255806 від 25.05.2026 року, якою мене, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 1 ст.122, ч.2 ст.122 КУпАП. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору та за правову допомогу в загальній сумі 6000 гривень.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому просить в задоволенні позову відмовити, оскільки відповідно до п. 14.6 в Правил обгін заборонено: ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті та 100 м поза населеним пунктом. Згідно з п. 18.2 Правил - проїзд пішохідних переходів та зупинок транспортних засобів: на регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека. У зв`язку з порушенням вищевказаних норм, поліцейським Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Семендою Олександром Миколайовичем винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень передбачених частиною 1 статті 122 та частиною 2 статті 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 гривень. Тому доказом встановлення вини Позивача у порушенні Правил дорожнього руху являється винесена у встановленому законом порядку постанова по справі про адміністративне правопорушення та відео-докази, що долучаються до відзиву.

Позивачем подано відповідь на відзив в якому звзначив, що у постанові та відзиві Відповідач наполягає саме на порушенні п.18.2 ПДР, але одночасно цитує ч.1 ст.122 КУпАП, як норму про: «ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах». Водночас пункт 18.2 ПДР України регулює порядок руху на регульованих пішохідних переходах та перехрестях при сигналі світлофора або регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам. В матеріалах справи, на відеозаписі відсутні будь-які відомості про наявність регульованого пішохідного переходу, світлофора або регулювальника, регульованого перехрестя. Отже, відповідачем застосовано норму ПДР, яка не відповідає фактичним обставинам справи, що свідчить про неправильну юридичну кваліфікацію дій позивача та є самостійною підставою для скасування постанови.

В судовому засіданні позивач та його представник адвокат Бондар О.П. позов підтримали з підстав викладених в позові та відповіді на відзив, просили задовольнити.

Відповідач клопотав про розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що постановою поліцейського Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Семенда Олександра Васильовича серія ЕНА №7255806 від 25.05.2026 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 1 ст.122, ч.2 ст.122 КУпАП за те, що 25.05.2026 року о 13:37 годині в м. Коростені по вул. Сосновського, водій керуючи транспортним засобом PEUGEOT 307 номерний знак НОМЕР_1 здійснив обгін ближче ніж за 50м. перед пішохідним переходом у населеному пункті, чим порушив п.14.6.(в) правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.2 КУпАП , також водій не надав перевагу пішоходам у русі на пішохідному переході, чим порушив п.18.2 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух, установлюють Правила дорожнього руху України (далі ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.

За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 18.1 ПДР водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Відповідно до п.18.2 ПДР на регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Регульований пішохідний перехід це ділянка дороги, призначена для переходу пішоходів, рух на якій керується сигналами світлофора або регулювальником.

Відповідно до п. 14.6 в ПДР обгін заборонено: ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м поза населеним пунктом.

Обгін це випередження одного або кількох транспортних засобів, яке пов`язане з виїздом на смугу зустрічного руху. Це один із найнебезпечніших маневрів, який вимагає від водія максимальної уваги та дотримання безпечної дистанції.

Пункт 1 ст. 247 КУпАП вказує на те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

З відеозапису з автомобіля поліції не вбачається порушення ОСОБА_1 правил обгону.

Наданий відповідачем відеозапис є належним доказом, який доводить правомірність дій працівника поліції щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. В той час, сама незгода зі встановленим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

У контексті наведеного, суд вважає за необхідне зауважити, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

У такому випадку, якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог закону, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі №826/11623/16 та в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року по справі справа №826/15341/15.

Оскільки переглядом відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 в м.Коростені по вул. Сосновського, керуючи транспортним засобом PEUGEOT 307 номерний знак НОМЕР_1 не надав перевагу пішоходам у русі на пішохідному переході, чим порушив п.18.2 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Беручи до уваги наведе, оскільки позов задоволено в повному обсязі, тому суд, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», вважає, що судові витрати позивача у виді судового збору в розмірі 665,60 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми в рахунок відшкодування за правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 29.05.2026, ордер на надання правничої допомоги, квитанцію, акт наданих послуг, рахунок-фактуру.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Так, з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі (надання консультації, складення частково тотожних за змістом документів, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження), враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу до розміру 3000,00 грн..

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.5,9,77,90,122,242-246,286 КАС України, ст.ст.7,9,126,251,247,280,284,293 КУпАП, Правилами дорожнього руху (Затв. постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306) зі змінами, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Постанову серії ЕНА №7255806 від 25.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальноісті за ч.2 ст.122 КУпАП - скасувати.

Змінити захід стягнення накладеного на ОСОБА_1 постановою серії ЕНА №7255806 від 25.05.2026 року за ч.1 ст.122 КУпАП на штраф в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок та 3000 (три тисячі) гривень за надання професійної правової допомоги.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Відповідач Головне управління Національної поліції у Житомирській області, адреса місця знаходження: 10008, м. Житомир, вул. Старий бульвар, 5/37, Житомирська область, РНОКПП 40108625.

Суддя: Невмержицька О.А.