Рішення № 137859183, 30.06.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/5854/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, за участю секретаря Анни Кривенької, розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області й орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визначення місця проживання дитини із матір`ю,

В С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 в якому просила визначити місце проживання спільного сина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю.

У обґрунтування заявленого ОСОБА_1 повідомила, що сторони перебували між собою у зареєстрованому шлюбі від якого мають сина ОСОБА_4 . У листопаді 2019 року шлюб між сторонами розірваний, а хлопчик фактично залишився проживати із матір`ю. Водночас, через збройну агресію Російської Федерації проти України позивачка разом зі спільним сином сторін була вимушена покинути територію України та переїхала на проживання до Канади. Водночас, ОСОБА_5 має ряд хронічних хвороб й через це у будь-який момент може виникнути потреба у невідкладній госпіталізації дитини до закладу охорони здоров`я, що, за відсутності рішення про визначення місця проживання дитини із матір`ю, вимагатиме наявності письмової згоди батька на таку госпіталізацію. Ураховуючи зазначений перебіг подій, а також зважаючи на те, що отримання письмової згоди на госпіталізацію ОСОБА_4 до лікарні від ОСОБА_2 зумовлюватиме велику втрату часу, ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з цим позовом.

ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Ухвалою суду від 01 грудня 2025 року в цій справі відкрито загальне позовне провадження.

19 березня 2026 року підготовчий розгляд справи завершений і справа призначена до судового розгляду по суті.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином. Разом із тим, від представника позивачки адвоката Лук`янець Л.О. й представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на адресу суду надійшли заяви про здійснення судового розгляду справи без їх участі. Причини неявки відповідача суду невідомі. Окрім цього, останній не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву та будь-яким іншим чином не висловив свого ставлення щодо заявлених вимог.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

24 березня 2017 року народився ОСОБА_3 батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 14).

21 жовтня 2019 року рішенням Богунського районного суду м. Житомира по справі № 295/15062/19 судом вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн щомісячно починаючи з 03 жовтня 2019 року й до повноліття дитини (а.с. 15).

21 листопада 2019 року рішенням Богунського районного суду м. Житомира по справі № 295/13013/19 шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 24 вересня 2016 року розірваний (а.с. 11-13).

19 лютого 2020 року рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради № 194 ОСОБА_2 визначений порядок побачень із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16).

31 січня 2025 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладений договір оренди відповідно до якого ОСОБА_10 орендує квартиру АДРЕСА_1 у будівлі муніципально описаній як 832-4А стріт НЕ у місті Калгарі та в провінції АВ (а.с. 28-29). Аналогічний договір укладений між тими самими сторонами й 12 січня 2026 року (а.с. 92 зворот-93).

02 вересня 2025 року ОСОБА_11 видана довдідка згідно з якою ОСОБА_12 навчається у зазначеному закладі освіти з 23 жовтня 2023 року й станом на день складення цієї довідки (а.с. 24).

03 вересня 2025 року медичним центром Чінук видана довідка згідно з якою у ОСОБА_3 , 24 березня 2017 року, наявний ряд хвороб, зокрема хлопчик страждає на аутизм, епілепсію, АВМ-мальформацію та СДУГ (а.с. 32).

19 вересня 2025 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу провінції Альберта Канади Приї Дееп заяву-декларацію про місце проживання відповідно до якої її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із нею й перебуває на її повному утриманні. Зазначена заява-декларація посвідчена вказаним приватним нотаріусом та зареєстроване в реєстрі за № 26052 (а.с. 19).

25 вересня 2025 року Heritage Park надало підтвердження про працевлаштування згідно з яким ОСОБА_13 працює на вказаному підприємстві малярем (а.с. 94 зворот).

26 лютого 2026 року працівниками служби у справах дітей Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області складений протокол бесіди відповідно до якого останніми проведена бесіда з ОСОБА_2 у ході якої він повідомив, що не заперечує щодо визначення місця проживання ОСОБА_4 разом із його матір`ю, оскільки немає спору зі своєю колишньою дружиною відносно цього питання (а.с. 81).

13 березня 2026 року рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради № 324 затверджений висновок зазначеного органу місцевого самоврядування, як органу опіки та піклування, відповідно до якого визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 виконавчий комітет уважає доцільним (а.с. 84-86).

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, за висновками Європейського суду з прав людини, між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (справа «Хант проти України», № 31111/04, пункт 54, рішення від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Нормами ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди передусім повинні враховувати інтереси самої дитини, оцінюючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 зазначено, що тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України дає підстави для висновку, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цього позову з огляду на таке.

Як встановлено судом сторони перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають сина ОСОБА_4 , разом із тим, після розірвання шлюбу хлопчик залишився й надалі проживати з матір`ю і згодом виїхав разом із нею до Канади, де вони проживають досі. Водночас, ОСОБА_5 страждає на ряд хвороб, які можуть вимагати його госпіталізації до лікарні і за відсутності рішення суду про визначення місця проживання з хлопчика разом з матір`ю існуватиме необхідність в отриманні письмової згоди на госпіталізацію ОСОБА_4 й від батька ОСОБА_2 .

Відтак, зважаючи на викладене вище, й ураховуючи позицію відповідного органу опіки та піклування, яка відображена у раніше дослідженому судом висновку, визначення місця проживання спільного сина сторін разом із матір`ю відповідатиме якнайркащим інтересам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

У порядку ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивачки підлягають до стягнення понесені останньою та документально підтверджені судові витрати за розгляд цієї справи, що складаються із витрат по сплаті судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , код платника податків НОМЕР_1 ).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зерєстрованого за адесрою: АДРЕСА_3 , код платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 221 (одна тисяча двісті двадцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 30 червня 2026 року.

Суддя Віктор Мокрецький