Рішення № 137859137, 30.06.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/861/26

Провадження по справі №2/276/728/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського А.М.,

з участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, відповідно до вимог ст.247 ч.2 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в приміщенні суду в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, мотивуючи заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина. Спадкове майно складається з житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщину після якого прийняла але не оформила своїх спадкових прав ОСОБА_2 . Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем Радицької сільської ради 01 квітня 2019 року, ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося заповіла ОСОБА_1 . Спадщину після померлої він прийняв, написавши про це відповідну заяву до приватного нотаріуса Житомирського нотаріального кругу Косинського С.О. Приватним нотаріусом заведено спадкову справу за №119/2024. Однак, 29.04.2026 року отримав постанову за №73/2-14 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок.

Позивач просить суд визнати за ним, в порядку спадкування за заповітом, право власності на житловий будинок з господарськимим будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 20.05.2026 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання.

Позивач в позовній заяві просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача, Хорошівської селищної ради, в судове засідання не з`явився, селищний голова подав до суду заяву про проведення судового засідання за відсутності представника селищної ради за наявними документами, зазначивши, що позовні вимоги відповідач визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази надані позивачем, суд вважає за необхідне позов задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

Із копії заповіту від 01.04.2019 року, посвідченого секретарем Радицької сільської ради Ющенко Л.В., ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, що буде належати на день її смерті та на, що матиме право за законом заповіла ОСОБА_1 .

Згідно листа приватного нотаріуса Житомирського нотаріального кругу Косинського С.О. від 29.04.2026, вих. №73/2-14 слідує, що після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка прийняла спадщину але не оформила своїх спадкових прав після смерті чоловіка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , заведена спадкова справа за №119/2024, єдиний спадкоємець по даній справі за заповітом в цілій частці є її онук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Однак, за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснив йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку .

Заведення нотаріусом спадкової справи №119/2024 щодо майна ОСОБА_2 підтверджується також інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №78963513 від 31.10.2024 року.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до вимог ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 про що свідчить лист приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Косинського С.О. від 29.04.2026, вих. №73/2-14.

На звернення позивача щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: по АДРЕСА_1 , що підтверджується листом приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Косинського С.О. від 29.04.2026, вих. №73/2-14.

Із довідки КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради №105 від 10.04.2025 року слідує, що право власності на нерухоме майно, що знаходиться в АДРЕСА_1 , не зареєстровано.

Разом з тим, відповідно до виписки із погосподарської книги Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 12.03.2026 року за вих.№5 слідує, що згідно запису по господарської книги №4 за 2016-2020 роки, номер об`єкта по господарського обліку №04-0012-1 житловий будинок АДРЕСА_1 дійсно рахувався за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначений житловий будинок закінчений будівництвом в 1974 році.

Згідно довідок Радицької сільської ради Хорошівського району Житомирської області №218, №219 від 01.04.2019 року за адресою: по АДРЕСА_1 постійно проживав та був зареєстрований спадкодавець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . На день смерті та шість місяців потому проживали та були зареєстровані тільки дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Хорошівської селищної ради від 12.03.2025 за вх. №35, за адресою: АДРЕСА_1 , проживала та була зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , за шість місяців до смерті, на день смерті, разом із померлою ніхто не проживав та не був зареєстрований.

Зазначене також підтверджується копією облікової картки об`єкта погосподарського обліку, в якій наявні відомості про те, що головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .

Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарським будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 04.04.2025 року виготовлено на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до звіту про оцінку майна №250513/08-л вартість житлового будинку з господарськими будівлями, загальною площею 96,8 кв.м., житловою площею 66,1 кв.м., що знаходиться АДРЕСА_1 становить 88572 гривень.

Як слідує із копії спадкової справи №49/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , яка заведена Хорошівською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_2 прийняла спадщину після ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та розпорядалися його майном.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 3 зазначеного Закону України права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Міністерстві Юстиції України від 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс13.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Судом встановлено, що позивач, як спадкоємець за заповітом, прийняв спадщину, за його заявою заведено спадкову справу до майна померлої ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , але не оформила своїх спадкових прав. Однак, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок з господарськимим будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 позивач не може оформити свої спадкові права. У свою чергу, вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належав померлій ОСОБА_2 , про що свідчать записи у погосподарській книзі, відомості з селищної ради, а також технічна документація на нерухомість.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно зі ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Як спадкоємець, що прийняв спадщину, позивач має право на оформлення спадкових прав, тому позовні вимоги підлягають до задоволення, порушене право позивача підлягає судовому захисту. Визнання права власності за позивачем на житловий будинок з господарськимим будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 буде відповідати принципу пропорційності в питанні захисту права власності позивача, як спадкоємця. Відтак, суд вважає, що позовні вимоги, що також визнаються у повному обсязі відповідачами, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 19, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, -

ухвалив :

Позов ОСОБА_1 до Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного

провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач: Хорошівська селищна рада, адреса місця знаходження: с-ще Хорошів, вул. Героїв України,13 Житомирського району Житомирської області; код ЄДРПОУ 04344587.

Суддя А.М.Збаражський