Рішення № 137859079, 30.06.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/2363/26

Категорія 59

2/295/2533/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

Головуючої судді Стрілецької О.В.

за участі секретаря судового засідання Простибоженко Ю.М.

представника позивача адвоката Ващук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом, поданим представником ОСОБА_1 адвокатом Ващук Юлією Сергіївною, до Житомирської міської ради про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Адвокат Ващук Ю.С. звернулась з позовом до Житомирської міської ради, в якому просить визначити ОСОБА_1 додатковий строк у 3 (три) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті її бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обгрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла баба позивачки. За життя ОСОБА_2 склала заповіт, згідно з яким все належне їй майно заповіла своїй онуці ОСОБА_3 . Після смерті баби позивача відкрилась спадщина на частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, площею 0,0500 га, яка розташована за цією ж адресою.

Представник позивача вказує, що позивач не була обізнана про наявність заповіту, складеного бабою, про існування якого дізналась випадково 21.08.2024 під час наведення ладу в оселі, де проживала ОСОБА_2 .

Згідно з постановою приватного нотаріуса від 08.10.2024 позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із пропуском нею встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Представник посилається на те, що позивач пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин - необізнаність про наявність заповіту.

Просить встановити додатковий строк для прийняття спадщини в три місяці, який буде достатнім для реалізації її спадкових прав.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Згідно з ухвалою суду від 18.02.2026 відкрито провадження у справі, витребувано у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Слюсаря Валентина Володимировича належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведену після смертіОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

03.04.2026 приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В.В. на виконання вимог ухвали суду від 18.02.2026 направив копію спадкової справи, яка заведена щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (а. с. 30-45).

Згідно з ухвалою суду від 22.04.2026, яка постановлена у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати і занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача про допит свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , підготовче судове засідання закрито, справа призначена до судового розгляду по суті(а. с. 54).

У судовому засіданні 24.06.2026 представник позивача - адвокат Ващук Ю.С. позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові. Додатково пояснила, що після смерті ОСОБА_2 спадкоємці за законом, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину, відсутні, із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, згідно з відомостями з будинкової книги на момент її смерті за адресою її проживання ніхто, окрім неї, зареєстрований не був. ОСОБА_2 має два сина - ОСОБА_4 та батька позивачки ОСОБА_6 , жоден з них заяву про вступ у спадщину після смерті матері не подавав. Адвокат стверджує, що ОСОБА_1 не було відомо про заповіт бабусі.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилась, в матеріалах справи міститься її заява про розгляд справи без її участі. Крім того, представник ОСОБА_7 зазначила, що Житомирська міська рада не є належним відповідачем у справі, оскільки є інші спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 (а. с. 48).

У судовому засіданні 24.06.2026 відповідно до ст. 244 ЦПК України суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, складення та оголошення якого відкладено до 30.06.2026.

ІІІ.Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина третя статті 1222, частина перша статті 1220, частина перша статті 1270 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом (ч.ч. 1, 2 ст. 1236, ст. 1245 ЦК України)

У статті 1223 Цивільного кодексу України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із частинами першою, третьою, п`ятою статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі статею 1272 Цивільного кодексу України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження та мотиви суду

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , що підтверджується змістом копії свідоцтва про народження та копії свідоцтва про укладення шлюбу, на підставі якого прізвище ОСОБА_9 змінено на ОСОБА_10 (а. с. 7, 8).

ОСОБА_6 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується змістом копії свідоцтва про народження (а. с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується змістом копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 10).

Зі змісту державного акту на право власності на землю серії І-ЖТ №043610 вбачається, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належала земельна ділянка, площею 0,0500, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 11).

13.12.2006 ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Алєксєєвою Г.А., який зареєстрований у реєстрі за №6913, відповідно до якого все належне їй майно вона заповіла своїй внучці ОСОБА_3 (а. с. 12).

З матеріалів спадкової справи № 44/2024, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , вбачається, що із заявою про вступ у спадщину 08.10.2024 звернулась лише ОСОБА_1 (а. с. 31-45).

08.10.2024 приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В.В. прийняв постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №213/02-31, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , оскільки спадкоємиця пропустила строк, передбачений чинним законодавством, для прийняття спадщини (а. с. 13, 44-45).

Зі змісту будинкової книги про реєстрацію громадян, оригінал якої був оглянутий у судовому засіданні 24.06.2026, копія долучена до матеріалів справи, на момент смерті місце проживання ОСОБА_2 було зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 , інші особи у вказаному помешканні зареєстровані не були (а. с. 20-21).

У судовому засіданні 24.06.2026 в якості свідка допитаний ОСОБА_4 , який є рідним дядьком позивачки та сином померлої ОСОБА_2 , який вказав, що знав про намір матері залишити все належне їй майно своїй онуці ОСОБА_11 , в яких були гарні стосунки, позивачка часто навідувалась до бабусі та допомогала їй, але про те, що вона склала заповіт він не знав, у родині розмов таких не було ніколи. Свідок зауважив, що про наявність заповіту родина дізналась десь у кінці серпня 2024 року, коли у будинку матері розбирали речі після її смерті. ОСОБА_4 зазначив, що не претендує на спадкове майно після матері, наміру вступати у спадщину не мав, тому і не подавав заяву про її прийняття.

Допитана в якості свідка ОСОБА_5 , яка є дружиною рідного дядька позивачки та невісткою померлої, пояснила, що після смерті свекрухи вона з чоловіком, рідний брат чоловіка з дружиною та позивачка наприкінці серпня 2024 року, точно після 18 числа, оскільки у цей день у свекрухи був день народження, а вони зібралися після нього через деякий час, розбирали речі ОСОБА_2 , де виявили заповіт, складний на ім`я ОСОБА_1 . До цього їй не було відомо про складання такого заповіту, у родині це ніколи не обговорювали. Свідок вказала, що батько позивачки разом з донькою допомагали свекрусі за життя, проживали неподалік, мати та батько за життя допомогали їх з чоловіком родині, тому чоловік не претендував на спадщину після смерті матері.

Дослідивши позовну заяву, додані до неї письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача та покази свідків, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволеннюз огляду на таке.

На підставі досліджених доказів судом установлено, що баба позивачки померла, яка за життя склала заповіт, згідно з яким все своє майно заповіла онуці - ОСОБА_1 , із заявою про прийняття спадщини після її смерті звернулась лише позивачка, якій нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки вона пропустила строк для подання заяви про вступ у спадщину; наявність інших спадкоємців, які б прийняли спадщину у встановленому законом порядку після смерті ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що Житомирська міська рада є неналежним відповідачем, оскільки існують інші спадкоємці, які прийняли спадщину, з огляду на те, що на підставі досліджених доказів та встановлених обставин судом не встановлена наявність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , які прийняли спадщину, із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулась лише позивачка, на момент смерті разом із ОСОБА_2 ніхто із спадкоємців не проживав.

Звертаючись до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивач посилається на те, що вона не знала про наявність заповіту, про його існування дізналась лише у серпні 2024 року, коли вже сплив строк для подання заяви про вступ у спадщину, а тому вона не змогла вчасно звернутися до нотаріальної контори для подання такої заяви.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо (постанова Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі №459/2973/18 зазначено, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Європейський суд з прав людини у справі "Ільхан проти Туреччини" від 27 червня 2000 року зазначив, що при вирішенні питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини.

Дослідивши докази у справі, встановивши на їх підставі обставини, на які посилається позивачка на підтвердження заявлених вимог, суд визнає поважною причиною, яка завадила позивачці своєчасно подати заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті баби ОСОБА_2 , яка обумовлена тим, що позивачка не була обізнана про наявність такого заповіту, що підтверджується показами свідків, які суд визнає належними і достатніми доказами. За наведених обставин суд вважає, що існують підстави для задоволення позову у межах заявлених вимог та визначення позивачці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю три місяці, який суд вважає достатнім для забезпечення реалізації позивачкою її спадкових прав.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задоволити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці від дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Ващук Юлія Сергіївна, робоча адреса: м. Житомир, Новий Бульвар, 9, оф. 2.

Відповідач: Житомирська міська рада, місцезнаходження: м. Житомир, майдан імені С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ:13576954.

Суддя О.В. Стрілецька