Рішення № 137858836, 15.06.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6083/26

Провадження № 2/161/4122/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 червня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Смоковича М.В.,

при секретарі судового засідання - Хилько О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ :

18.03.2026 року позивач, ТОВ «ФК «ЄАПБ», звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14.06.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 33572-06/2025, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти, які зобов`язалася повернути та сплатити відсотки за користування ними.

25.11.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 25112025, у відповідності до умов якого до позивача перейшло право майнової вимоги за кредитним договором № 33572-06/2025 від 14.06.2025 року.

Заборгованість відповідача за кредитним договором № 33572-06/2025 від 14.06.2025 року становить 25810,00 грн., з них: 11000,00 грн. тіло кредиту, 8910,00 грн. - проценти за користування кредитом, 5900,00 грн. штраф.

На підставі викладеного позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», просить суд стягнути з відповідача, ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 33572-06/2025 від 14.06.2025 року в розмірі 25810,00 грн., а також стягнути на його користь судові витрати по справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.03.2026 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

15.04.2026 року відповідач, ОСОБА_1 , через свого представника, адвоката Цокало-Зливко Т.М., подала до суду відзив на позовну заяву, в якому остання, не заперечуючи факт укладення з позивачем кредитного договору №33572-06/2025 від 14.06.2025 року та факту переходу права вимоги за даним кредитним договором від первісного кредитора до позивача, не погоджується із заявленою сумою заборгованості, надавши при цьому свій розрахунок даної заборгованості, відповідно до якого заборгованість складає 17088,52 грн., з яких 9441,17 грн. тіло кредиту, 7647,35 грн. відсотки за користування кредитом. Крім цього, просить здійснити розподіл судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог та стягнути з позивача на її користь витрати пов`язані з надання правничої допомоги у розмірі 9000,00 грн.

21.04.2026 року позивач, ТОВ «ФК «ЄАПБ», подав до суду відповідь на відзив, в якій просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, при цьому її обґрунтування за своєю суттю повністю збігається з обґрунтуванням, які надані у позовній заяві. Також зазначає, що заявлені стороною відповідача витрати на правничу допомогу є завищеними та не відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, так як розгляд справи, відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України, здійснювався судом за відсутності учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (Закон України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що 14.06.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем, якою є ОСОБА_1 -К., укладено договір про надання фінансового кредиту № 33572-06/2025 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

На умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Основні умови кредитування згідно договору про надання фінансового кредиту № 33572-06/2025 від 14.06.2025 року:

- сума кредиту 11800,00 грн. (п. 1.1);

- строк надання кредиту 120 днів, кінцева дата погашення кредиту 11.10.2025 року (п. 1.2);

- за користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 1180,00 грн (що складає 10,00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту) Розмір процентів та комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Сутність комісії - плата за надання кредиту, комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні, зазначена комісія включається до складу загальної вартості кредиту (п. 1.4).

14.06.2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» ініціювало переказ коштів згідно договору про надання фінансового кредиту № 33572-06/2025 від 14.06.2025 року, шляхом зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3426_251219112017 від 19.12.2025 року.

25.11.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 25112025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 , за договором про надання фінансового кредиту № 33572-06/2025 від 14.06.2025 року.

Вказані обставини свідчать про те, що на даний час ТОВ «ФК «ЄАПБ» є кредитором у зобов`язанні по виконанню договору про надання фінансового кредиту № 33572-06/2025 від 14.06.2025 року і саме йому належить право вимоги до відповідача.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, за договором про надання фінансового кредиту № 33572-06/2025 від 14.06.2025 року, її розмір становить 25810,00 грн., з яких 11000,00 грн. основна сума боргу, 8910,00 грн. нараховані проценти, 5900,00 грн. штраф.

За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Разом з тим, на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за договором позики не повернула.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі встановлених судом обставин слідує, що відповідач дійсно порушила свої зобов`язання за кредитним договором, а саме не повернула кредит повністю у строк, встановлений договором про надання фінансового кредиту № 33572-06/2025 від 14.06.2025 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме детального розрахунку заборгованості, 27.06.2025 року відповідачем було внесено кошти на погашення кредитної заборгованості у розмірі 3466,00 грн., з яких 1486,80 грн. пішло на погашення заборгованості за відсотками, 1180,00 грн. пішло на погашення заборгованості за комісією за надання кредиту, 800,00 грн. - пішло на погашення заборгованості за тілом кредиту, 28.06.2025 року відповідачем було внесено кошти на погашення кредитної заборгованості у розмірі 99,00 грн., які пішли на погашення заборгованості за відсотками; 13.07.2025 року відповідачем було внесено кошти на погашення кредитної заборгованості у розмірі 1485,00 грн., які пішли на погашення заборгованості за відсотками.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Оскільки пеня нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від обов`язку сплати на користь позивача, як кредитодавця, пені.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 , у зв`язку з невиконанням зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту № 33572-06/2025 від 14.06.2025 року, становить 19910,00 грн., з яких: 11000,00 грн. тіло кредиту, 8910,00 грн. відсотки за користування кредитом, згідно наступного розрахунку: 11800,00 грн. (тіло кредиту) х 14 днів (за період з 14.06.2025 по 27.06.2025) х 0,90% = 1486,00 грн. (відсотки за користування кредитом за даний період); 27.06.2025 року відповідачем було сплачено на рахунок погашення заборгованості за кредитом 3466,00 грн., з яких 800,00 грн. пішло на погашення заборгованості за тілом кредиту, 1486,80 грн - пішло на погашення заборгованості за нараховані відсотки за користування кредитом, 1180,00 грн. пішло на погашення заборгованості по комісії за надання кредиту; 11000,00 грн. (тіло кредиту після часткового погашення) х 1 день (за 28.06.2025) х 0,90% = 99,00 грн. (відсотки за користування кредитом за цей день); 28.06.2025 року відповідачем було сплачено на рахунок погашення заборгованості за кредитом 99,00 грн., які пішли на погашення заборгованості за нараховані відсотки за користування кредитом; 11000,00 грн. (тіло кредиту) х 15 днів (за період з 29.06.2025 по 13.07.2025) х 0,90% = 1485 грн. (відсотки за користування кредитом за даний період); 13.07.2025 року відповідачем було сплачено на рахунок погашення заборгованості за кредитом 1485,00 грн., які пішли на погашення заборгованості за нараховані відсотки за користування кредитом; 11000,00 грн. (тіло кредиту) х 90 дні (за період з 13.07.2025 по 11.10.2025) х 0,90% = 8910,00 грн. (відсотки за користування кредитом за даний період).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем були порушені умови кредитного договору, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» є обґрунтованими в частині наявності у останньої заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом, а тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 33572-06/2025 від 14.06.2025 року в загальній сумі 19910,00 грн.

Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам (77,14%) у розмірі 2053,78 грн. (2662,40*77,14%).

Крім цього, відповідачем були заявлені витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідач заявила до стягнення 9000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надала договір про надання правничої допомоги № 1515 від 13.04.2025 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанцію № 1515 від 13.04.2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг) від 14.04.2026 року.

Вивчивши заяву відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.

В частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, в тому числі ціну позову, суд дійшов переконання, що зазначені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа, відзиву на позовну заяву, у справі, яка є нескладною, а навпаки - типовою справою, що виникає у відносинах стягнення кредитної заборгованості. Обсяг наданих адвокатом послуг не є великим. В зв`язку з таким суд вважає, що справедливо буде відшкодувати відповідачу за рахунок позивача 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам (77.14%) у розмірі 457,20 грн. (2000,00 * (100%-77,14%)).

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, враховуючи вимоги ч. 10 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1596,58 грн. (2053,78 грн. (судові витрати присуджені судом позивачу) 457,20 грн. (судові витрати присуджені судом відповідачу)).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 354, 435 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 33572-06/2025 від 14.06.2025 року в загальному розмірі 19910 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот десять) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати у розмірі 1596 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто шість) грн. 58 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2, код ЄДРПОУ: 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений 24.06.2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області М.В. Смокович