Рішення № 137858803, 18.06.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6079/26

Провадження № 2/161/4120/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Пахолюка А.М.

при секретарі Корнійчук А.А.

розглянувши в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про виплату недоотриманої пенсії, як спадкового майна, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України (далі ГУ ПФУ) у Волинській області про виплату недоотриманої пенсії, як спадкового майна.

Свої вимоги, обґрунтовує тим, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 року за позовом ОСОБА_2 до ГУПФ України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, зобов`язано відповідача здійснити ОСОБА_2 з 01.11.2023 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам. На підставі зазначеного рішення суду ГУ ПФУ у Волинській області було проведено нарахування пенсійних виплат в розмірі 21771,55 грн.

Зазначає, що ОСОБА_2 , яка являється матір`ю ОСОБА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті, позивач, як спадкоємець за заповітом, успадкувала майно, що складається з невиплаченої заборгованості по недоотриманій пенсії згідно рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 року.

Вказує, що вона неодноразово зверталася до відповідача із заявами про надання інформації щодо суми заборгованості недоотриманої пенсії, яка підлягає стягненню, детального розрахунку нарахування цієї суми, та надання інформації щодо правового обґрунтування нарахувань до пенсії її матері, однак їй було відмовлено у наданні детального розрахунку та правового обґрунтування даної суми нарахування та проінформовано, що виплата нарахованих коштів у розмірі 21771,55 грн. здійснюється в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, на підставі п. 5 Постанови КМУ від 14.07.2025 року № 821.

Вважає, що вказана сума нарахування відповідачем в розмірі 21771,55 грн. є заниженою та протиправною, оскільки не відповідає ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Крім того, на думку позивача, відсутність бюджетних коштів для виконання відповідачем свого зобов`язання не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки виконання судового рішення здійснюється відповідно до встановленого законом порядку.

Вважає такі дії зі сторони відповідача, як державного органу, який має виконувати повноваження виключно у відповідності до закону, є протиправними, та такими, що перешкоджають йому в отриманні недоотриманої пенсії матері, яка входить до спадщини та належить йому до отримання.

Також, зазначає, що відповідачем не повернуто її матері судовий збір згідно виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду № 17436/2024 року від 11.10.2024 року в сумі 1073,60 грн.

На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача на її користь належні на день смерті спадкодавцеві ОСОБА_2 , але не одержані нею за життя, суму нарахованої, але недоотриманої пенсії за період з 01.11.2023 року по 01.04.2024 року єдиною сумою в розмірі 39600 грн., без застосування Постанови КМУ № 821, а саме: за листопад-грудень 2023 року в розмірі 26800 грн. та за січень-квітень 2024 року в розмірі 12800 грн. пенсійних виплат та стягнути не повернутий судовий збір спадкодавцю, згідно виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду № 17436/82024 року від 11.102024 року в сумі 1073,60 грн. та судові витрати по даній справі.

У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечує позовні вимоги позивача, оскільки, заборгованість з виплат за рішеннями судів з об`єктивних причин, а саме відсутність в достатній кількості асигнувань з Державного бюджету України, та її погашення не залежить від управлінських рішень керівника чи інших посадових осіб ГУ ПФУ у Волинській області.

Ухвалою суду від 23 березня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 року у справі №140/36066/23, яке набрало законної сили 22.03.2024 року, позов ОСОБА_2 задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ. Зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області провести ОСОБА_2 з 01.11.2023 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95675686).

На підставі вказаного рішення Волинським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 17006/2024 від 11.10.2024 року та виконавчий лист № 17436/2024 від 11.10.2024 року (а.с.31-32).

Судом встановлено, що на виконання вищезазначеного рішення суду від 20.02.2024 року, відповідачем проведено ОСОБА_2 перерахунок пенсії та нараховано доплату в сумі 21771,55 грн. (а.с. 26-28).

Із свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.02.2024 року, виданого на ім`я позивача, вбачається, що спадкове майно, на яке видано дане свідоцтво складається з грошової суми 21771 грн. 55 коп., нарахованої відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду № 140/36066/23 від 20.02.2024 року, відповідно до повідомлення ГУ ПФУ у Волинській області від 08.05.2025 року № 0300-0402-8/30474 (а.с. 29).

Судом встановлено, що позивач зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявами про здійснення їй виплати як спадкоємцю за заповітом після смерті ОСОБА_2 , нарахованої їй доплати до пенсії на виконання рішення суду від 20.02.2024 року та надання детального розрахунку нарахованої суми доплати ГУ ПФУ у Волинській області за період з листопада 2023 року по квітень 2024 року (а.с.13,16,20-21,24-25).

Із листа Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 26.01.2026 року вбачається, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії та нараховано доплату ОСОБА_2 згідно рішення суду від 20.02.2024 року за період з 01.11.2023 року по 30.04.2024 року в сумі 21771,55 грн. Порядок нарахованих коштів здійснюється в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету та виплата заборгованості на виконання рішення суду проводиться відповідно до Постанови КМУ від 14.07.2025 року № 821. По рішенню суду сума боргу не виплачена (а.с. 26-28).

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь належні на день смерті спадкодавцеві ОСОБА_2 , але не одержані нею за життя, суми нарахованої, але недоотриманої пенсії за період з 01.11.2023 року по 01.04.2024 року в розмірі 39600 грн., а саме: за листопад-грудень 2023 року в розмірі 26800 грн. та за січень-квітень 2024 року в розмірі 12800 грн. пенсійних виплат, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач не погоджується із нарахованою ГУ ПФУ у Волинській області сумою нарахованої, але недоотриманої пенсії за період з 01.11.2023 року по 01.04.2024 року в розмірі 21771,55 грн., оскільки вважає її заниженою та відповідно вказує, що заборгованість недоотриманої пенсії ОСОБА_2 повинна становити 39600 грн., оскільки згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», мінімальна заробітна плата складала 6700 гривень, відповідно заборгованість недоотриманої пенсії за листопад - грудень склала 26800 гривень. Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», ця сума була зменшена до 1600 гривень, відповідно заборгованість недоотриманої пенсії за січень - квітень склала 12800 гривень.

Із наданого відповідачем розрахунку від 26.01.2026 року вбачається, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії та нараховано доплату ОСОБА_2 згідно рішення суду від 20.02.2024 року за період з 01.11.2023 року по 30.04.2024 року в сумі 21771,55 грн., а саме: за період з 01.11.2023 року по 31.12.2023 року було застосовано як розрахункову величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року 2684 грн. на підставі п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року № 1774- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а при визначенні з 01.01.2024 року розміру доплат обчислених на виконання рішень суду враховано норми ст. 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, що становить 1600 грн.

Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 19.12.2019 № 410-IX).

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 15.05.2018 № 2415-VIII).

Згідно з пунктом 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до наведених вище положень Закону № 1774-VIII законодавець, по-перше, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат як розрахункову величину мінімальну заробітну плату; по-друге, чітко передбачив, що для визначення таких виплат застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного календарного року.

Законом № 1774-VIII зміни такого змісту в статтю 39 Закону № 796-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01.01.2015) внесені не були, оскільки цю статтю в зазначеній редакції на дату прийняття Закону № 1774-VIII було виключено Законом № 76-VIII [що було визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018].

З урахуванням дії темпоральних правил (принцип дії закону в часі) у разі колізії нормативних актів одного рівня юридичної ієрархії (суперечність один одному двох або більше чинних нормативних актів, прийнятих стосовно одного й того самого питання) застосовується акт, виданий пізніше, як у разі, коли про скасування попереднього акта (його приписів) прямо зазначено в новому нормативному акті, так і у разі, коли таких застережень немає.

Таким чином, з набранням чинності Законом № 1774-VIII мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина, зокрема, для обрахунку підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, право на яке у таких осіб виникло на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01.01.2015). Закон № 1774-VIII прийнятий у часі пізніше від Закону № 796-ХІІ, а тому повинна застосовуватися визначена ним розрахункова величина - прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Відтак, норма пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIIІ (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а відтак розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, яка діяла до 01.01.2015) встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2024 року у справі № 240/19227/21.

Таким чином, суд вважає, що ГУ ПФУ у Волинській області правомірно нарахувало доплату за рішенням суду від 20.02.2024 у сумі 21 771,55 грн, оскільки після набрання чинності Законом №1774-VIII мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення підвищення до пенсії за статтею 39 Закону №796-ХІІ, а тому за період з 01.11.2023 року по 31.12.2023 року підвищення обчислюється виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн), а з 01.01.2024 року із спеціальної розрахункової величини 1600 грн, встановленої ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік», що відповідає вищевказаній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду., а тому позовну вимогу ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь а порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 суми нарахованої, але недоотриманої пенсії в розмірі 39600 грн. суд вважає необґрунтованою.

Однак, суд також не погоджується з діями відповідача щодо не виплати заборгованості позивачу як спадкоємцю за заповітом по нарахованій, але недоотриманій пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за заповітом, а саме право власності на спадкове майно у вигляді нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця.

Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у неї як спадкоємця за заповітом після смерті матері права на спадкування недоотриманої суми пенсії за рішенням суду.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №428/6685/19 від 23.09.2020 року.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що розмір нарахованої але недоотриманої у зв`язку зі смертю пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 року становить 21771,55 грн. (а.с. 28) та входить до складу спадщини.

Відтак, в даному випадку, суд вважає, що позивач має право на спадкове майно - пенсію матері в розмірі 21771,55 грн., відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним у даних правовідносинах.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 року у справі №140/36066/23 з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 стягнуто судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп., на виконання якого 11.10.2024 року видано виконавчий лист № 17436/2024 (а.с.32).

На час смерті ОСОБА_2 зазначені кошти відповідачем не були сплачені.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно зі статтею 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини лише права та обов`язки, які нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Оскільки позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 та прийняла спадщину у встановленому законом порядку, до неї перейшло право вимоги на отримання присудженого, але не виплаченого спадкодавцю судового збору в розмірі 1073 грн 60 коп.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення на користь позивача як спадкоємця за заповітом судового збору в розмірі 1073 грн 60 коп., присудженого рішенням суду спадкодавцю, але не отриманого ним за життя.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, практику Верховного Суду та у зв`язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивача, як спадкоємця, на отримання належного йому спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останньою за життя та не виплаченого відповідачем спадкодавцю судового збору, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення, а саме, слід стягнути з відповідача не одержані пенсійні виплати у розмірі 21771,55 грн., що належали ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та суму судового збору згідно виконавчого листа № 17436/2024 року від 11.10.2024 року.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, згідно зі ч. 2 ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору 747 грн. 60 коп. пропорційно частині задоволених вимог (56,16 %).

Керуючись ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. 41 Конституції України, ст. 15, 16, 316, 328, 1216, 1218, 1219, 1227 Цивільного кодексу України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 суму не одержаних пенсійних виплат у розмірі 21771 (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят один) грн. 55 коп., що належали ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та входить до складу спадщини.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 як спадкоємцю за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму судового збору, присудженого ОСОБА_2 згідно рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 року у справі №140/36066/23 в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) 60 коп.

В решті вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 747 (сімсот сорок сім) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, код ЄДРПОУ 13358826, адреса місцезнаходження: 43027, м. Луцьк, вул. Київський майдан, 6.

Повний текст судового рішення складено 22 червня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Пахолюк А.М.