Ухвала суду № 137858507, 01.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/10292/26

У Х В А Л А

про вжиття заходів забезпечення позову

01 липня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові заяву Приватного підприємства «ЙЕ ЕЛ ТІ ОРГАНІК» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «ЙЕ ЕЛ ТІ ОРГАНІК» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним дій та скасувати рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «ЙЕ ЕЛ ТІ ОРГАНІК» (місцезнаходження: вул. Верхня Польова, 2, с. Гончарівка, Золочівський район, Львівська область, 80715; код ЄДРПОУ 42326791) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул. Стрийська, 35, м.Львів, 79003; код ЄДРПОУ 43968090), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 356/13-01-04-10/42326791 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи, винесеного 19 березня 2026 року Головним управлінням ДПС в Львівській області;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області поновити Приватному підприємству «ЙЕ ЕЛ ТІ ОРГАНІК» статус платника єдиного податку четвертої групи з 01 січня 2026 року, шляхом включення відповідних записів до Реєстру платників єдиного податку.

Ухвалою судді від 26.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

30.06.2026 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 19.03.2026 №356/13-01-04-10/42326791 про анулювання реєстрації платника єдиного податку до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/10292/26.

В обґрунтування поданої заяви позивач повідомляє, що позивач з 2025 року перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку четвертої групи. Однак, оскаржуваним рішенням реєстрацію позивача платником єдиного податку анульовано з 01.01.2026. При анулюванні реєстрації платником єдиного податку позивачу буде змінено систему оподаткування, що зумовить покладення на нього додаткового податкового навантаження у вигляді збільшеної ставки податку, тому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі у вигляді повної зупинки господарської діяльності позивача.

Зокрема, такі обставини можуть призвести до розірвання договірних відносин, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності, і як наслідок - призвести до банкрутства позивача та, у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

При цьому, посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 06 березня 2025 року у справі №420/25688/24, від 09 жовтня 2025 року у справі №200/192/25, від 07 січня 2026 року у справі №420/36625/24, від 21 травня 2026 року у справі №520/25465/25 та від 03 червня 2026 року у справі №320/3238/25.

Вирішуючи подану заяву суд керується таким.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Як вже згадувалося вище, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зауважив, що оскаржуване рішення зумовлює необхідність застосовування, при здійсненні господарських операцій, одночасно двох принципово відмінних систем оподаткування (одну за оскаржуваним рішенням і одну на випадок скасування оскаржуваного рішення), а це фактично ставить контрагентів у ситуацію потенційної невизначеності фінансових результатів (має контрагент право на податковий кредит чи ні).

З даного приводу суд враховує, що рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку, має наслідком зміну системи оподаткування, формату розрахункових документів позивача, переліку і кількості звітності, які йому доведеться подавати за період розгляду судової справи, тобто існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам підприємства та невизначеного кола юридичних осіб (невизнання податкових накладних), а також фактичного зупинення господарської діяльності у зв`язку із застосуванням штрафних санкцій за період з 01 січня 2026 року до набрання законної сили рішення суду у цій справі.

При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суд установив, що 19 березня 2026 року відповідач прийняв Рішення № 356/13-01-04-10/42326791 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи (надалі-оскаржуване або спірне рішення). У висновку спірного рішення вказано, що ПП «ЙЕ ЕЛ ТІ ОРГАНІК» не може бути платником єдиного податку четвертої групи на 2026 рік, відповідно до підпункту 5 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України». Оскаржуваним рішенням реєстрацію позивача платником єдиного податку анульовано з 01.01.2026.

За змістом пункту 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку другої групи відбувається за чітко визначених та передбачених Податковим кодексом України підстав, й може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

За наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суд дійшов висновку про існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову, оскільки при анулюванні реєстрації платником єдиного податку позивачу буде змінено систему оподаткування, що зумовить застосування штрафних санкцій та призведе до зупинення діяльності, розірвання договірних відносин, й матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та, у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів позивача, для захисту яких він звернувся до суду.

Суд також вважає, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Суд зазначає, що в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом.

Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 04.02.2025 у справі №280/8758/24, від 06.03.2025 у справі №420/25688/24, від 21.05.2026 у справі №520/25465/25, від 03.06.2026 у справі №320/3238/25 дійшов висновків, аналогічних до викладених судом у справі, що розглядається.

З огляду на викладене, задля збереження існуючого стану, та зважаючи на об`єктивну наявність обставин, що можуть завдати матеріальних та інших збитків позивачу, суд вважає за доцільне задовольнити заяву про забезпечення позову та зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 19.03.2026 №356/13-01-04-10/42326791 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи Приватного підприємства «ЙЕ ЕЛ ТІ ОРГАНІК» (код ЄДРПОУ 42326791) до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/10292/26.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 150-154, 156, 248 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Задовольнити заяву Приватного підприємства «ЙЕ ЕЛ ТІ ОРГАНІК» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «ЙЕ ЕЛ ТІ ОРГАНІК» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним дій та скасувати рішення, зобов`язання вчинити дії.

Зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 19.03.2026 №356/13-01-04-10/42326791 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи Приватного підприємства «ЙЕ ЕЛ ТІ ОРГАНІК» (код ЄДРПОУ 42326791) до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/10292/26.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, та у строки визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна