Ухвала суду № 137858307, 30.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань закриття провадження у справі

30 червня 2026 рокусправа № 380/10836/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін заяву відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Арена» до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Арена» (далі - позивач, ТОВ «Парк Арена», Товариство) до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича (далі - відповідач, приватний виконавець), у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича щодо стягнення основної винагороди у розмірі 596986,16 грн у межах виконавчого провадження № 80404203;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Парк Арена» надмірно стягнуту суму основної винагороди у розмірі 517906,72 грн.

Ухвалою судді від 08.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій просить закрити провадження у справі № 380/10836/26 з тих підстав, що справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що Законом України від 07.04.2026 № 4833-IX внесено зміни до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якими оскарження постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди віднесено до компетенції суду, який видав виконавчий документ, а не адміністративного суду. Оскільки виконавчий документ видано Господарським судом Львівської області, відповідач вважає, що адміністративний суд не має юрисдикції щодо розгляду цієї справи.

З огляду на те, що розгляд цієї справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) суд вирішив розглянути питання щодо закриття провадження у порядку письмового провадження.

При вирішенні заяви про закриття провадження суд керується таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Заявляючи про закриття провадження, відповідач посилається на те, що частину першу статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» викладено в новій редакції згідно із Законом України від 07.04.2026 № 4833-IX, яка, на думку відповідача, набрала чинності 07.04.2026 та відносить оскарження постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди до компетенції суду, який видав виконавчий документ.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача з огляду на таке.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження» від 07.04.2026 № 4833-IX дійсно передбачено викладення частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» в новій редакції. Разом з тим, дата 07.04.2026, на яку посилається відповідач, є датою прийняття зазначеного Закону Верховною Радою України, а не датою набрання ним чинності.

Закон України № 4833-IX офіційно опубліковано 23.04.2026 у газеті «Голос України». Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що він набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування (крім окремих його норм, які вводяться в дію в інші строки), тобто 23.10.2026. Зміни до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» не належать до тих окремих положень Закону № 4833-IX, яким надано більш ранній строк введення в дію.

Таким чином, станом на дату виникнення спірних правовідносин, на дату звернення позивача до суду з цим позовом (27.05.2026), а також на час розгляду справи нова редакція частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону № 4833-IX від 07.04.2026) чинності не набрала і до спірних правовідносин не застосовується. Посилання відповідача на чинність цієї редакції з 07.04.2026 не відповідає дійсності.

У редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи, частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і накладенням штрафу, а так само постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, видано виконавчий документ, на виконання якого вони прийняті (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц).

У цій справі позивач не оскаржує дій приватного виконавця, пов`язаних із виконанням остаточного судового рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/166/25 по суті, а оспорює виключно правомірність обрахунку та стягнення розміру основної винагороди приватного виконавця за постановою, яка є самостійним виконавчим документом у розумінні пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження». Розгляд таких вимог належить до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин підстави для закриття провадження у справі за пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України відсутні, а заява відповідача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 238, 241-243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу про закриття провадження у справі суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в повному обсязі.

Суддя Желік О.М.