Ухвала суду № 137858246, 30.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/22115/25

У Х В А Л А

з питань винесення додаткового рішення

30 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

в провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 380/22115/25 за позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 адміністративний позов задоволено повністю. Зобов`язано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як власника квартири АДРЕСА_1 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради (ЄДРПОУ 26256659) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення «Вілла родини ОСОБА_2 » (квартиру АДРЕСА_1 ) на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768. Вирішено питання про судові витрати.

На адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, подана в порядку пункту 2 частини першої статті 252 КАС України. В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що, на його думку, суд, вирішивши питання про зобов`язання укласти охоронний договір, не визначив способу виконання такого зобов`язання, а саме не встановив, яким має бути зміст охоронного договору на будинок, що, за твердженням заявника, упродовж тривалого часу перебуває без належного утримання та ремонту. Відповідач просить ухвалити додаткове рішення «про спосіб виконання цього зобов`язання».

Оскільки розгляд справи № 380/22115/25 здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення у порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву та дослідивши матеріали справи, суд керується таким.

Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною другою статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Зі змісту наведених норм вбачається, що додаткове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення та може бути ухвалене виключно у випадках, вичерпний перелік яких визначено частиною першою статті 252 КАС України. Інститут додаткового рішення не може використовуватися для зміни змісту ухваленого судового рішення, перегляду його по суті, вирішення нових вимог, які не були предметом розгляду, або для повторної оцінки доказів та обставин, яким суд уже надав оцінку при ухваленні рішення.

Заявник обґрунтовує свою заяву пунктом 2 частини першої статті 252 КАС України, тобто посилається на те, що суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення.

Разом з тим суд зазначає, що підстава, передбачена пунктом 2 частини першої статті 252 КАС України, застосовується тоді, коли резолютивна частина судового рішення сформульована у такий спосіб, що унеможливлює його виконання без додаткового визначення конкретних дій, які зобов`язана вчинити особа, строків чи порядку їх вчинення. Натомість у разі, коли резолютивна частина рішення містить чітко визначене зобов`язання, строк його виконання та правову підставу, спосіб виконання судового рішення є визначеним, а підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні.

Як слідує зі змісту рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2026, суд чітко визначив зміст покладеного на відповідача зобов`язання (укласти охоронний договір на конкретно визначений об`єкт культурної спадщини), строк його виконання (один місяць з дати набрання рішенням суду законної сили), сторону, з якою належить укласти такий договір (Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради), а також умови і порядок його укладення (на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768).

При цьому типова форма охоронного договору, особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території та інших пам`яткоохоронних заходів визначаються відповідно до Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, на що прямо вказано в резолютивній частині рішення. Отже, спосіб виконання судового рішення є визначеним і не потребує додаткового встановлення судом.

Доводи заявника про те, що будинок упродовж тривалого часу перебуває без належного утримання та ремонту, про обставини приватизації, про обов`язки органів місцевого самоврядування щодо фінансування ремонту відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, а також про незгоду з віднесенням будинку до пам`яток культурної спадщини, по суті стосуються незгоди відповідача з ухваленим рішенням по суті спору та зводяться до заперечення наявності самого обов`язку укласти охоронний договір. Такі доводи не є підставою для ухвалення додаткового рішення в розумінні статті 252 КАС України, а можуть бути предметом перегляду рішення суду в апеляційному порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що визначені пунктом 2 частини першої статті 252 КАС України підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні, а тому заява відповідача про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 248, 252, 256, 295 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 380/22115/25 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.