Рішення № 137858200, 17.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 рокусправа № 380/19654/24 м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Мричко Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Лютої В.Р.,

представника позивача Мельничука Ю.І.,

представника відповідача Вовк І.В.,

третіх осіб на стороні позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Дацко О.І. (представниця ГО «Народна дія Львів»), Литвинової М.О.,

представника третьої особи на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Констракшн» Берези Р.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова до Львівської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство культури України, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Громадської організації «Народна дія Львів» третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Констракшн» про визнання протиправним та скасування рішення

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова код ЄДРПОУ 02910031, місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. Богомольця, буд. 9 (далі за текстом позивач) до Львівської міської ради код ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1 (далі за текстом відповідач), в якій позивач просив:

- визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради № 4382 від 08.02.2024 «Про затвердження детального плану території у районі вул. Тютюнників, вул. Генерала М. Тарнавського, вул. В. Кубійовича, пл. Василя Вишиваного».

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 08.02.2024 Львівською міською радою

прийнято ухвалу №4382 «Про затвердження детального плану території у районі вул. Тютюнників, вул.Генерала М. Тарнавського, вул. В. Кубійовича, пл. Василя Вишиваного», якою затверджено детальний план території у районі вул. Тютюнників, вул. Генерала М. Тарнавського, вул. В. Кубійовича, пл. Василя Вишиваного у складі з розробленою планувальною структурою забудови території, планом червоних ліній вулично - дорожньої мережі, схемою функціонального зонування території (планом зонування території), пропозиціями з інженерного забезпечення та захисту території, заходами щодо дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних нормативів, вимог з ліквідації аварійних ситуацій та реалізації детального плану території. При прийнятті вищевказаної ухвали відповідачем не дотримано процедури громадських слухань, процедури оприлюднення вищевказаної ухвали, відповідач не врахував того, що об`єкт, який запроектований для будівництва знаходиться в історичному ареалі міста Львова, відтак необхідно було повідомити про затвердження детального плану території Міністерство культури та інформаційної політики України, а також Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

На думку прокурора, оскаржувана ухвала не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (генеральному плану), прийнята з порушенням приписів Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про основи містобудування», Закону України «Про охорону культурної спадщини», ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території», ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», Міжнародної хартії про охорону історичних міст (Вашингтонська хартія), є протиправною та підлягає скасуванню.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує повністю, з огляду на таке. Позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу. Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, а покликається на порушення інтересу держави та територіальної громади. Безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди. Також, позивачем не вказано, яка саме шкода від прийнятої ухвали заподіяна державі, які інтереси останньої порушені. Встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. Відтак, вважає, що позивач не наведено достатніх підстав щодо порушення його прав та інтересів у публічно-правовій сфері. Доводи позивача ґрунтуються на припущеннях, без визначення конкретних прав, свобод чи інтересів Позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

Представник відповідача зазначила, що згідно зі статтею 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території.

Львівською міською радою 20.05.2021 прийнято ухвалу № 788 «Про розроблення детального плану території у районі вул. Тютюнників, вул. Генерала М. Тарнавського, вул. В. Кубійовича, пл. Василя Вишиваного». Вказаною ухвалою, окрім іншого, ТОВ «Авалон Констракшн» зобов`язано забезпечити розроблення містобудівної документації:- відповідно до вимог ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території»;- разом з розробленням планувальної структури забудови території, плану червоних ліній вулично-дорожньої мережі; з визначенням містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок у комплексі з оточуючою забудовою на суміжних територіях; з пропозиціями з інженерного забезпечення та захисту території; з необхідними заходами щодо дотримання природоохоронних, санітарно-гігієнічних, протипожежних нормативів та вимог з ліквідації аварійних ситуацій;- з врахуванням інтересів власників нерухомості та дійсних землекористувачів у межах визначеної території. Закріплення ухвалою таких приписів та проведення громадських слухань у порядку, визначеному законом, повністю спростовує твердження позивача, що містобудівну документацію затверджено без врахування законних інтересів мешканців відповідної території. Адже, лише після виконання усіх вказаних в ухвалі від 20.05.2021 № 788 вимог, детальний план території було винесено на затвердження сесією Львівської міської ради. Затверджений детальний план території у цьому випадку надає можливість реалізувати комплексне впорядкування території з врахуванням намірів землекористувачів та власників нерухомості в межах проектування. Враховуючи дотримання процедури громадських слухань, процедури підготовки ухвали на розгляд сесії Львівської міської ради та результатів самого голосування, вважає, що оскаржувана ухвала прийнята Львівською міською радою безсторонньо, добросовісно та розсудливо.

Окрім того, звертаючись з позовом до суду, позивачем не враховано, що історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування. На момент прийняття ухвали від 20.05.2021 № 788 «Про розроблення детального плану території у районі вул. Тютюнників, вул. Генерала М. Тарнавського, вул. В. Кубійовича, пл. Василя Вишиваного» чи оскаржуваної ухвали, Львівською міською радою не приймалось рішень щодо віднесення територій в межах історичного ареалу м. Львова, а також його охоронної зони до земель історико-культурного призначення. А на землі історичного ареалу не поширюється режим правової охорони як на землі історико-культурного призначення (постанова Верховного Суду від 19.03.2021справа №813/716/16).

З огляду на викладене вище, просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник третьої особи міністерства культури надіслала до суду пояснення щодо позову, суть яких зводиться до такого. За результатами перевірки актуальної електронної бази даних документообігу Міністерства встановлено, що висновку МКСК та Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО щодо детального плану території в районі вул. Тютюнників, вул. Генерала М. Тарнавського, вул. Кубійовича, пл. Василя Вишиваного та містобудівних перетворень з будівництва житлового багатоквартирного будинку поверховістю 8-9 поверхів та стилобату у 2 поверхи з 2021 року станом на момент подачі цих пояснень не виявлено.

Також за результатами перевірки актуальної електронної бази даних документообігу Міністерства не виявлено надходжень звернень замовників щодо погодження детального плану території в районі вул. Тютюнників, вул. Генерала М. Тарнавського, вул. Кубійовича, пл. Василя Вишиваного та інформування Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО щодо містобудівних перетворень за вказаною адресою.

Відтак, погоджень, висновків та рекомендацій щодо документації за вищезгаданою адресою Міністерством не надавалося. Таким чином, оскаржувана позивачем ухвала Львівської міської ради прийнята з порушенням наведених вимог пам`яткоохоронного законодавства, оскільки проєкт детального плану території, який передбачає об`єкт будівництва, який нею затверджений, не був погоджений із Міністерством, а також не направлявся для інформування до Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

З огляду на викладене вважає, що позовні вимоги керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова підлягають до задоволення.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 подали до суду письмові пояснення щодо заявленого позову. У таких зауважили, що детальний план території у районі вул. Тютюнників, вул. Генерала М. Тарнавського, вул. В. Кубійовича, пл. Василя Вишиваного, розроблений та прийнятий з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, такий сформував системні та масштабні загрози безпеці жителів, осіб які ведуть життєдіяльність в цьому мікрорайоні як працівники, відвідувачі публічних інституцій, закладів освіти. Вказали, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 (кадастрові номери 4610136600:07:006:0027, 4610136600:07:006:0025, 4610136600:07:006:0026), що перебуває у межах історичного ареалу міста Львова та охоронної буферної зони об`єкта світової спадщини «Львів - ансамбль історичного центру», відповідно до даних генерального плану міста Львова (основного креслення), відноситься до земель промисловості, енергетики та оборони, зміна цільового призначення землі без зміни генерального плану заборонена. Втім Львівською міською радою саме детальним планом було змінено цільове призначення земельних ділянок на АДРЕСА_2 , які оскаржуваним рішенням самовільно були переведені з земель промисловості, енергетики та оборони на землі житлової та громадської забудови. Зміна цільового призначення є незаконною і не була врахована в містобудівній документації, також в містобудівній документації не відображено, що земельні ділянки на АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 відносяться до земель історико-культурного призначення, оскільки розташовані в межах історичного реалу міста Львова. Зокрема, незаконно змінено цільове призначення землі площею 0,4239 ra (кадастровий номер 4610136600:07:006:0027), із земель промисловості, енергетики, оборони на землі житлової та громадської забудови. В землевпорядній документації не зазначено, що землі розташовані в межах історичного ареалу міста Львова, охоронної буферної зони об`єкта «Львів - ансамбль історичного центру». Отже, на думку ттретіх осіб, є пряма невідповідність детального плану території генеральному плану за базовим цільовим призначенням землі на вул Тютюнників 55, АДРЕСА_4 , відсутність погодження від Мінкульту та ЮНЕСКО, перевищення граничної висотності.

Додатково зазначили, що не були враховані під час громадських обговорень пропозиції та зауваження громадськості до ДПТ.

Детальним планом території (ухвалою сесії Львівської міської ради № 4382 від 08.02.2024 «Про затвердження детального плану території у районі вул. Тютюнників, вул. Ген. Тарнавського, вул. В. Кубійовича, пл. Василя Вишиваного») не ураховано реальних містобудівних умов та обмежень, які обумовлені дуже високим антропогенним навантаженням на цій території (діяльності 5 закладів вищої освіти: зокрема площа проєктування була обрана таким чином, щоб не показати величезне антропогенне навантаження, зумовлене діяльністю кількох закладів вищої освіти в безпосередній близькості до планованої забудови, які мають значну кількість здобувачів освіти та персоналу.

У схемі пролягання інженерних мереж не відображено існуючих мереж, які відносяться до критичної інфраструктури: теплотраси, газогонів, каналізації, електромереж. Звернули увагу, що ДПТ, яким фактично не враховані містобудівні умови та обмеження щодо чинних землекористувачів та просторових об`єктів для визначення бажаних масштабів щодо забудови на Тютюнників 55-55А прямо несе загрозу безпеці великої кількості жителів в умовах війни.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ «Авалон Констракшн» подав пояснення, суть яких зводиться до такого. Щодо звернення прокурора до суду з цим позовом зазначив, що позов подано саме в інтересах невизначеного кола осіб, адже прокурор не наводить конкретних суб`єктів, чиї права або інтереси порушені оскаржуваним детальним планом території, а оперує поняттями «український народ», «територіальна громада». Зазначає, що обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

З приводу оскарженого рішення зазначив, що детальний план території є містобудівною документацією, яка визначає перелік умов, дій і заходів, які доцільно врахувати і виконати на наступних стадіях проектування і будівництва. В проекті враховані основні рішення містобудівної документації на дану територію та враховані усі вихідні дані. Рішенням генплану м. Львова розробленого ДІПМ «Містопроект» передбачено функціональне призначення території детального плану забудови як громадська, житлова багатоквартирна, садибна територія.

Затверджений ухвалою Львівської міської ради №4382 від 08.02.2024 детальний план території у районі вул. Тютюнників, вул. Генерала М. Тарнавського, вул. В. Кубійовича, пл. Василя Вишиваного повністю відповідає вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації та ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» Прокурор в позовній заяві посилається на «Історико архітектурний опорного план м. Львова» затверджений Наказом від 22.01.2024р. №35 Міністерства культури та інформаційної політики України.

Вказав, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024, залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2024, яким визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 22.01.2024 № 35 «Про затвердження науково-проектної документації», яким затверджено науково- проектну документацію «Історико-архітектурний опорний план м. Львова (історико архітектурний опорний план м. Львова з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів)».

Звернув увагу, що належними підставами заявлених позовних вимог є юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки. Обґрунтування позовних вимог підставами які не тягнуть правових наслідків є неправомірним.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд зазначає, що ухвалою від 25.09.2024 суддя відкрила провадження в адміністративній справі, призначила до розгляду в порядку загального позовного провадження. Одночасно залучила до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство культури та стратегічних комунікацій України та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авалон Констракшн» (далі за текстом ТОВ «Авалон Констракшн»).

Ухвалою від 07.11.2024 суддя задовольнила клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

19.02.2025 суд, керуючись статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою без виходу до нарадчої кімнати залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_5 (далі за текстом ОСОБА_5 ), ОСОБА_3 (далі за текстом ОСОБА_3 ), Громадську організацію «Народна дія Львів».

17.03.2025 суд, керуючись статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою без виходу до нарадчої кімнати залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 (далі за текстом ОСОБА_4 ), ОСОБА_1 (далі за текстом ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі за текстом ОСОБА_2 ).

23.06.2025 суд постановив ухвалу, якою витребував у Львівської міської ради належним чином засвідчений Генеральний план міста Львова (корегування) затверджений Ухвалою Львівської міської ради №3924 від 30.09.2010 з усіма текстовими та графічними матеріалами.

Ухвалою від 06.10.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ «Авалон Констракшн» про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою від 06.10.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Громадської організації «Народна дія Львів» Дацко О.І. про постановлення окремої ухвали.

Ухвалою від 06.10.2025 суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили рішенням касаційної інстанції у справі №380/873/22.

06.02.2026 Восьмий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову якою скасував ухвалу Львівського окружного адміністративного судочинства України від 06.10.2025 про зупинення провадження у справі №380/19654/24 та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою від 15.04.2026 суд відмовив у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Констракшн» про відвід судді.

Ухвалою від 15.04.2026 суд допустив заміну найменування третьої особи на стороні позивача з первісного Міністерства культури та стратегічних комунікацій України на Міністерство культури України.

15.04.2026 у підготовчому засіданні суд, без постановлення окремої ухвали, відмовив у задоволенні клопотання третьої особи ОСОБА_5 про виклик свідків за заявою від 16.04.2025.

Ухвалою від 15.04.2026 суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_3 про залучення такої як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

15.04.2026 у підготовчому засіданні суд, без постановлення окремої ухвали, відмовив у задоволенні клопотання представника третьої особи на стороні відповідача ТОВ «Авалон Констракшн» ОСОБА_7 про колегіальний розгляд справи.

Ухвалою від 15.04.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання представника третьої особи на стороні відповідача ТОВ «Авалон Констракшн» ОСОБА_7 про призначення історико-археологічної експертизи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача щодо позовних вимог заперечила, просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні третя особа Міністерство культури явку представника в судове засідання не забезпечила.

В судовому засіданні треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Біликівська А.Р., ОСОБА_5 , ОСОБА_4 підтримали позов повністю, просили такий задовольнити.

В судовому засіданні представник третьої особи ТОВ «Авалон Констракшн» щодо заявленого позову заперечив, просив відмовити у задоволенні такого.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

20.05.2021 Львівською міською радою прийнята ухвала №788 «Про розроблення детального плану території у районі вул. Тютюнників, вул. Генерала М.Тарнавського, вул. Кубійовича, пл. Василя Вишиваного». Відповідальним за фінансування та розроблення детального плану території визначено ТОВ «Авалон Констракшн», якому доручено укласти відповідний договір з сертифікованою проєктною організацією на розроблення детального плану території відповідно до законодавства України, скласти з розробником детального плану території завдання на його розроблення; забезпечити розроблення містобудівної документації; сприяти в організації проведення громадського слухання (в рамках громадського обговорення) містобудівної документації відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до названої ухвали, доручено управлінню «Секретаріат ради» забезпечити у встановленому порядку проведення громадських слухань містобудівної документації з врахуванням пунктів 3, 4, 5, пункту 3 статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

28.09.2023 Львівська міська рада прийняла ухвалу №3944 «Про затвердження управлінню земельних ресурсів департаменту містобудуван6ня технічних документацій із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на вул. Тютюнників, 55, вул. Тютюнників 55-а та надання ТОВ «ЕнергоОРГРЕС» в оренду земельної ділянки на вул. Тютюнників, 55 і ТОВ «Авалон Констракшн» в оренду земельної ділянки на вул. Тютюнників, 55, вул. Тютюнників, 55-а».

Проект детального плану території було розроблено Державним Інститутом проектування міст «Містпроект».

З 01.12.2022 по 31.07.2022 тривало громадське обговорення щодо врахування громадських інтересів під час розроблення детального плану території у районі вул. Тютюнників, вул. Генерала М.Тарнавського, вул. Кубійовича, пл. Василя Вишиваного.

28.12.2022 відбулися громадські слухання проєкту детального плану території у районі вул. Тютюнників, вул. Генерала М.Тарнавського, вул. Кубійовича, пл. Василя Вишиваного.

Згідно з протоколом громадських слухань 28.12.2022 в слуханнях прийняло участь 31 учасник. Згідно з матеріалами розгляду пропозицій, поданих в рамках громадського обговорення, замовником надано роз`яснення щодо поданих зауважень та пропозицій.

Ухвалою Львівської міської ради від 08.02.2024 №4382 «Про затвердження детального плану території у районі вул. Тютюнників, вул. Генерала М.Тарнавського, вул. Кубійовича, пл. Василя Вишиваного» затверджено детальний план території у районі вул. Тютюнників, вул. Генерала М.Тарнавського, вул. Кубійовича, пл. Василя Вишиваного з розробленою планувальною структурою забудови території, планом червоних ліній вулично - дорожньої мережі, схемою функціонального зонування території (планом зонування території), пропозиціями з інженерного забезпечення та з0ахисту території, заходами щодо дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних нормативів, вимог з ліквідації аварійних ситуацій та реалізації детального плану.

Вважаючи, що ухвала Львівської міської ради від 08.02.2024 №4382 прийнята з порушенням вимог містобудівних норм та законодавства про охорону культурної спадщини, керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справі, що розглядається, прокурор оскаржив рішення органу місцевого самоврядування про затвердження детального плану території.

Детальний план території та рішення сільської, селищної, місцевої ради про його затвердження відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 363/3786/17 є нормативно-правовими актами, дія яких поширюється на необмежену кількість суб`єктів та застосовується багаторазово.

Щодо підстав для звернення прокурора з цим позовом.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною третьою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Досліджуючи питання права на звернення прокурора до суду з позовом до органу місцевого самоврядування, Верховний Суд у постанові від 01.09.2022 у справі № 440/7210/21 зазначив, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен із таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним і не перебуває у підпорядкуванні жодного органу.

Надалі щодо застосування статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру») у питанні можливості оскарження прокурором до суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 сформулювала правову позицію, згідно з якою прокурор вправі звернутися до суду як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем, коли оскаржується рішення останнього.

До того у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що Конституція України та Закон України «Про прокуратуру» надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави (інтересів територіальної громади).

У Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. Відтак, звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади (постанова Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 240/401/19).

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор визначив відповідачем у цій справі Львівську міську раду, яка у спірних відносинах прийняла рішення про затвердження детального плану території.

Отже, прокурор може звертатися до суду з позовом в інтересах територіальної громади, як невід`ємної складової загального інтересу держави, вважаючи, що орган місцевого самоврядування при прийнятті рішення про затвердження містобудівної документації порушив вимоги законодавства.

Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.12.2018 у справі № 815/4196/17, від 21.06.2018 у справі № 810/5605/13-а, від 21.06.2023 у справі № 420/2910/22, від 10.01.2024 у справі № 120/1829/23, від 29.02.2024 у справі № 420/7471/20 та від 02.07.2024 у справі № 440/2984/21.

Додатково суд зазначає, що у справі, що розглядається, у центрального органу державної влади, що здійснює архітектурно-будівельний контроль та нагляд (відповідно до статей 41, 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») відсутні повноваження щодо здійснення державного нагляду (контролю) щодо законності прийняття рішень відповідними органами місцевого самоврядування, в цьому випадку Львівською міською радою про затвердження містобудівної документації на місцевому рівні.

Вказане підтверджено відповіддю ДІАМ від 09.09.2024 №5474/02-13-24, відповідно до якої основним завданням ДІАМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а вжиття заходів щодо дотримання органами місцевого самоврядування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час затвердження в установленому порядку містобудівної документації належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

У постанові від 22.11.2023 у справі №320/835/23, предметом якої був детальний план території (один із видів містобудівної документації як і у справі, що розглядається), Верховний Суд виснував:

«… сільські, селищні, міські ради як представницькі колегіальні органи місцевого самоврядування наділені власною компетенцією, правомочні самостійно розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами до їх відання, й не є органами, які безпосередньо здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил.

Звідси констатується, що сільські, селищні, міські ради під час затвердження містобудівної документації на місцевому рівні, у тому числі й детальних планів територій населених пунктів, які є нормативно - правовими актами у сфері містобудування, не здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, а отже не виступають об`єктами нагляду в розумінні приписів частини першої статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 3 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляд та пункту 3 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України.

Звідси констатується, що сільські, селищні, міські ради під час затвердження містобудівної документації на місцевому рівні, у тому числі й детальних планів територій населених пунктів, які є нормативно - правовими актами у сфері містобудування, не здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, а отже не виступають об`єктами нагляду в розумінні приписів частини першої статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 3 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляд та пункту 3 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України.

Проаналізувавши вищевикладені у цій постанові норми права, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах і їх урегульовують, а також враховуючи висновки Верховного Суду України та Верховного Суду щодо їх застосування, колегія суддів дійшла висновку про те, що ДІАМ України не наділена правом на звернення до суду з позовом про визнання протиправним та нечинним рішення відповідної місцевої ради нормативно-правового характеру у сфері містобудування. Прямої вказівки на це в законі не існує.

Тому Верховний Суд вважає, що у спірних правовідносинах відсутній суб`єкт владних повноважень, який уповноважений здійснювати захист інтересів держави у обраний прокурором спосіб - шляхом звернення до суду з позовом про визнання протиправними та нечинними оспорюваних у цій справі рішень.

За наведеного, колегія суддів констатує, що захист інтересів держави в суді у справі, що розглядається, належить здійснювати прокурору самостійно, а не в особі ДІАМ України, яка не наділена повноваженнями (не має права) на звернення до суду з таким позовом, тобто не уповноважена здійснювати функції держави у спірних правовідносинах».

Застосовуючи вказані позиції до обставин цієї справи, суд вважає, що прокурор дотримався вимог статті 53 КАС України та частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Надаючи оцінку ухвалі Львівської міської ради від 08.02.2024 №4382, суд зазначає таке.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі за текстом Закон №3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до статті 8 Закону №3038-VI, планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Частиною першою статті 16 Закону №3038-VI передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI детальний план території це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

За змістом частини першої статті 19 Закону № 3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою, крім випадків, передбачених цим Законом (частина восьма статті 19 Закону № 3038-VI).

У свою чергу, правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон №1805-III.

Відповідно до пункту 14 частини другої статті 5 Закону №1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону №1805-IІI на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Отже, положеннями Закону № 1805-III визначено обов`язковість погодження та отримання дозволів органу охорони культурної спадщини на здійснення будь-яких містобудівних, архітектурних, ландшафтних чи інших робіт у межах пам`яток національного значення, їх територій, історико-культурних заповідників, зон охорони та історичних ареалів населених місць. Таке погодження є обов`язковим елементом встановленого державою правового режиму охорони історичного середовища і має на меті гарантувати її збереження, забезпечити сталий розвиток територій із урахуванням історико-культурної цінності середовища.

Відповідно, в зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови, зокрема, у таких зонах забороняється здійснення будь-яких містобудівних перетворень, зокрема, і планування таких перетворень без попереднього отримання погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2026 у справі справа №380/873/22 вказав, що обов`язкове погодження детального плану території, яка охоплює історичний ареал населеного пункту, із відповідним органом охорони культурної спадщини не є формальністю, а правовим механізмом, необхідним для реалізації конституційного обов`язку держави забезпечувати охорону культурної спадщини. Таке погодження покликане гарантувати збереження історико-культурного середовища, запобігти його руйнуванню чи спотворенню в процесі містобудівної діяльності.

У названій постанові Верховний Суд сформував такі правові висновки:

«….1) поняттям «містобудівні перетворення» у розумінні статті 32 Закону № 1805-III охоплюється діяльність, яка пов`язана як безпосереднім будівництвом, реконструкцією, реставрацією, земляними роботами або ландшафтними змінами, так і з планувальними діями, які визначають просторову організацію території, передбачають можливість таких перетворень і можуть впливати на історико-культурну цінність середовища;

2) детальний план території, який охоплює землі історичного ареалу населеного пункту, належить до актів містобудівної документації, які передбачають містобудівні перетворення у розумінні статті 32 Закону № 1805-III, а тому потребує обов`язкового погодження з відповідним органом охорони культурної спадщини до його затвердження органом місцевого самоврядування;

3) обов`язковість погодження детального плану території, що охоплює історичний ареал, спрямована на забезпечення збереження автентичності історичного середовища, запобігання його руйнуванню та гарантування конституційного обов`язку держави забезпечувати охорону культурної спадщини.

Як слідує з матеріалів справи, детальний план території у районі вул. Тютюнників, вул. Генерала М.Тарнавського, вул. Кубійовича, пл. Василя Вишиваного, та житловий багатоквартирний будинок, який планується збудувати знаходиться в охоронній зоні всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та в історичному ареалі м. Львова, відповідно до статей 5, 32, 37-2 та 37-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини» є підставою для погодження проекту містобудівних умов та обмежень з відповідним органом охорони культурної спадщини та інформування Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, які виникли у справі, суд констатує, що детальний план території у районі вул. Тютюнників, вул. Генерала М.Тарнавського, вул. Кубійовича, пл. Василя Вишиваного, розташованої в межах історичного ареалу міста Львова, який був затверджений спірною в цій справі ухвалою Львівської міської ради, за своїм змістом є тим різновидом містобудівної документації, яка передбачає можливість архітектурних і планувальних змін, що матимуть вплив на історико-культурне середовище зазначеної території, у зв`язку з чим затвердження такого детального плану території без попереднього погодження з відповідним органом охорони культурної спадщини суперечить вимогам частини четвертої статті 32 Закону №1805-III.

Матеріали справи не містять доказів того, що оскаржувана ухвала погоджена з відповідним органом охорони культурної спадщини

Отже, оскаржувана позивачем ухвала Львівської міської ради прийнята з порушенням наведених вимог пам`яткоохоронного законодавства, оскільки проєкт детального плану території, який передбачає об`єкт будівництва, який нею затверджений, не був погоджений з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Щодо доводів про невідповідність детального плану Генеральному плану міста Львова, які, полягають в тому, що на території, охопленій оскарженим детальним планом, змінено функціональне призначення території, а саме із території промислових підприємств на територію будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральні плани населених пунктів можуть поєднуватися з детальними планами всієї території населених пунктів або її частин (частина третя статті 17 Закону № 3038-VІ).

Суд повторює, що частиною першою статті 19 Закону № 3038-VI встановлено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Відповідно до пункту 4.8 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290 (далі за текстом Порядок № 290) детальний план території як окрема містобудівна документація розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови. Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту, а якщо територія розташована за межами населеного пункту, відповідно до схеми планування території району (в разі відсутності адміністративного району - відповідно до схеми планування території Автономної Республіки Крим, області).

Отже, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі та відповідно до генерального плану розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, детальний план території. Відповідно детальний план території є актом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.

Як слідує з пояснювальної записки до детального плану території у районі вул. Тютюнників, вул. Генерала М.Тарнавського, вул. Кубійовича, пл. В.Вишиваного у м. Львові, вся територія детального плану знаходиться в центральній частині м. Львова, в межах історичного ареалу м. Львова (ІА-4) та в буферній зоні пам`яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (пункт 4.4. Пояснювальної записки).

Ухвалою Львівської міської ради №3944 від 28.09.2023 «Про затвердження управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування технічних документацій із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на вул. Тютюнників, 55, вул. Тютюнників, 55-а та надання ТОВ «ЕнергоОРГРЕС» в оренду земельної ділянки на вул. Тютюнників, 55 і ТОВ «Авалон Констракшн» в оренду земельної ділянки на вул. Тютюнників, 55, вул. Тютюнників, 55-а» затверджено управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,6081 га на вул. Тютюнників, 55, вул.Тютюнників, 55-а (кадастровий номер 4610136600:07:006:0017) на земельні ділянки:

1.1.Площею 0,1652 га (кадастровий номер 4610136600:07:006:0025).

1.2. Площею 0,0190 га (кадастровий номер 4610136600:07:006:0026).

1.3. Площею 0,4239 га (кадастровий номер 4610136600:07:006:0027).

Відповідно до інформації Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради від 16.05.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 4610136600:07:006:0017, яка поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 4610136600:07:006:0025, 4610136600:07:006:0026, 4610136600:07:006:0027, згідно із Генеральним планом м. Львова, затвердженим ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 №3924, розташована в межах території промислові підприємства, а також частково в межах території багатоповерхової житлової забудови.

Тобто, відповідно до діючого Генерального плану міста Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 №3924 «Про затвердження містобудівної документації «Корегування генерального плану м. Львова» II стадія. Генеральний план», земельна ділянка з кадастровим номером 4610136600:07:006:0017, яка поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4610136600:07:006:0025, 4610136600:07:006:0026, 4610136600:07:006:0027, розташована в межах території промислових підприємств.

Доказів щодо зміни цільового призначення вищевказаних ділянок суду не надано.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №466/1264/18 та у постанові від 11.01.2022 у справі № 814/296/17 викладена правова позиція про те, що генеральний план населеного пункту, план зонування та детальний план території є видами містобудівної документації, при цьому, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, а план зонування та детальний план території розробляються на підставі генерального плану території та не можуть йому суперечити. Крім того, детальний план території не може суперечити плану зонування. Невідповідність містобудівної документації генеральному плану є підставою для визнання її протиправною в частині наявних невідповідностей.

Як вже зазналося судом, відповідно до частини десятої статті 19 Закону №3038-VI внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності комплексному плану (за наявності), генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд висновує, що передбачена детальним планом можливість будівництва багатофункційного комплексу, що включає в себе будівництво житлового багатоквартирного будинку із стилобатом у 2 поверхи на території, яка відповідно до Генерального плану міста Львова, віднесена до зони промислових підприємств, не може вважатися уточненням положень Генерального плану, а прямо йому суперечить.

Щодо аргументів позивача з приводу недотримання процедурних питань в процесі прийняття оскаржуваної ухвали, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 21 України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі за текстом Закон №3038-VI) громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється (частина друга статті 21 Закону №3038-VI).

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону №3038-VI, замовники містобудівної документації зобов`язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу «Охорона навколишнього природного середовища» або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та врахування пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 4) проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 5) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 6) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Пропозиції громадськості подаються у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, який не може становити менш як 30 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.

Пропозиції, подані після встановленого строку, не розглядаються (частина п`ята статті 21 Закону №3038-VI).

Громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, але не раніше 10 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні (частина шоста статті 21 Закону №3038-VI).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні відбуваються оприлюдненням проектів містобудівної документації на місцевому рівні, наданням особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій; безпосереднім поданням пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; утворенням погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюдненням результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Аналіз пропозицій та зауважень Громадської організації «Народна дія Львів», зауваження юридичного департаменту до проєкту Львівської міської ради «Про затвердження детального плану території у районі вул. Тютюнників, вул. Генерала М.Тарнавського, вул. Кубійовича, пл. Василя Вишиваного» вказує на те, що детальний план території розроблений без урахування таких зауважень, не містить передбачених складових і обмежень, що вказує на формальне обговорення піж час громадських слухань.

Додатково суд зазначає про порушення процедури оприлюднення детального плану «Про затвердження детального плану території у районі вул. Тютюнників, вул. Генерала М.Тарнавського, вул. Кубійовича, пл. Василя Вишиваного».

Відповідно до частин третьої, четвертої, п`ятої, сьомої статті 61 Регламенту Львівської міської ради, затвердженого ухвалою №4 від 24.12.2020, рішення Ради протягом п`яти календарних днів з часу його прийняття підписує Львівський міський голова або воно може бути зупинено і подано на повторний розгляд Ради з обгрунтуванням зауважень не пізніше ніж у двотижневий термін після внесення таких зауважень з обов`язковою їх реєстрацією у системі документообігу та оприлюднення на офіційному сайті міської ради.

Рада зобов`язана у двотижневий термін після внесення зауважень Львівського міського голови або на наступному пленарному засіданні повторно розглянути зупинене Львівським міським головою рішення.

Якщо Львівський міський голова у 5-денний термін не зупинив та не підписав прийняте Радою рішення, воно за письмовим дорученням секретаря Ради реєструється, оприлюднюється у порядку, встановленому цим Регламентом, та набирає чинності.

За всіма прийнятими Радою рішеннями секретаріат Ради резервує номери, які за черговістю відповідають затвердженому Радою порядку денному пленарного засідання. Після того як Львівський міський голова (або секретар Ради відповідно до пункту 6 цієї статті) підписав рішення, їх реєструє секретаріат Ради шляхом присвоєння та проставляння на паперовому примірнику проекту ухвали раніше зарезервованого номеру.

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Регламенту рішення Ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо Радою не встановлено інший термін введення цих рішень у дію.

Рішення Ради - правові акти індивідуальної дії набирають чинності з моменту їх прийняття на пленарному засіданні Ради.

Рішення Ради нормативно-правового характеру та правові акти індивідуальної дії оприлюднюються не пізніше як у 14-денний термін після їх прийняття на офіційному веб-порталі Ради або в інший визначений спосіб.

Рішення Ради, які були зупинені Львівським міським головою і подані на повторний розгляд Ради оприлюднюються на офіційному веб-порталі Ради або в інший визначений спосіб не пізніше як у 14-денний термін після дати пленарного засідання Ради, на якому Радою було відхилено зауваження міського голови і Радою підтверджено своє попереднє рішення двома третинами голосів від загального складу Ради.

Секретар Ради забезпечує своєчасне оприлюднення рішень Ради та організовує контроль за їх виконанням.

Як слідує з матеріалів справи, ухвала Львівської міської ради від 08.02.2024 №4382 «Про затвердження детального плану території у районі вул. Тютюнників, вул.Генерала М. Тарнавського, вул. В. Кубійовича, пл. Василя Вишиваного» оприлюднена 28.06.2024, тобто з порушенням строку, визначеним Регламентом Львівської міської.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2026 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду цієї справи.

Враховуючи викладене, суд висновує, що Львівська міська рада приймаючи оскаржене рішення, діяла з порушенням критеріїв правомірності рішення, визначені частиною другою статті 2 КАС України, що безумовно свідчить про протиправність такого рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради № 4382 від 08.02.2024 «Про затвердження детального плану території у районі вул. Тютюнників, вул. Генерала М. Тарнавського, вул. В. Кубійовича, пл. Василя Вишиваного».

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Аналіз наведеної норми, дає суду підстави вважати, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Такий підхід узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема у постановах від 05.05.2020 у справі № 1340/4044/18 та від 23.03.2023 у справі № 640/213/19.

Відповідно до частини дев`ятої статті 264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

З огляду на характер та природу спірного у цій справі рішення про затвердження детального плану, суд керуючись положеннями частини другої статті 9 КАС України та частини дев`ятої статті 264 КАС України, дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивачки є саме визнання протиправною та нечинною ухвали Львівської міської ради № 4382 від 08.02.2024 «Про затвердження детального плану території у районі вул. Тютюнників, вул. Генерала М. Тарнавського, вул. В. Кубійовича, пл. Василя Вишиваного».

Такий підхід узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 17.12.2025 у справі № 380/15810/21.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові від 08.05.2024 у справі №240/17530/23, відповідно до якої витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи.

Отже, якщо позивач є суб`єкт владних повноважень, то незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (частина друга статті 139 КАС України), не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та нечинною ухвалу Львівської міської ради № 4382 від 08.02.2024 «Про затвердження детального плану території у районі вул. Тютюнників, вул. Генерала М. Тарнавського, вул. В. Кубійовича, пл. Василя Вишиваного».

У задоволенні інших вимог відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Повний текст рішення складений 29.06.2026.

Суддя Мричко Н.І.