Рішення № 137858089, 29.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 рокусправа № 380/8719/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд річ» податкового боргу,

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Державної податкової служби у Львівській області з вимогою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд річ» податковий борг.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач як суб`єкт господарювання перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області та несе передбачений законом обов`язок щодо своєчасної і повної сплати податків. Позивач зазначає, що за час здійснення господарської діяльності у ТОВ «Вуд річ» сформувалася заборгованість перед бюджетом з єдиного податку з юридичних осіб, яка станом на 26.02.2026 року становить 12 801,98 грн.

Вказаний податковий борг складається виключно з сум пені, яка була автоматично нарахована в інтегрованій картці платника (ІКП) на підставі статті 129 Податкового кодексу України. Підставою для нарахування пені слугувала несвоєчасна сплата Товариством узгоджених податкових зобов`язань, які були самостійно задекларовані ним у податкових деклараціях платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи), а також визначені контролюючим органом у відповідних податкових повідомленнях-рішеннях. Оскільки сформована та надіслана платнику податкова вимога була залишена без належного реагування, а сума податкового боргу у добровільному порядку так і не була погашена, позивач, реалізуючи свої публічно-владні функції, був змушений звернутися до суду з позовом про примусове стягнення коштів.

Ухвалою від 06 травня 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Відповідачу встановлено 15-денний строк з дня її вручення для реалізації свого права на подання відзиву на позовну заяву із відповідними доказами та обґрунтуваннями.

Копію ухвали про відкриття провадження разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на офіційну юридичну адресу ТОВ «Вуд річ», внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Нижанківського, буд. 5, кв. 6).

Згідно з офіційними даними сервісу відстеження поштових відправлень АТ «Укрпошта» (трек-номер R067165992757), поштове відправлення суду не було отримане адресатом та 26.05.2026 року було повернуто на адресу суду з відміткою поштового відділення «закінчення встановленого терміну зберігання».

Оцінюючи цей факт, суд керується приписами частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), згідно з якими у разі повернення поштового відправлення із вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання», такий судовий документ вважається врученим належним чином. Законодавець покладає на суб`єкта господарювання ризик негативних наслідків неотримання кореспонденції за своєю офіційною реєстраційною адресою.

Відтак, суд констатує, що відповідач повідомлений про наявність судового провадження у встановленому законом порядку.

Незважаючи на належне повідомлення, у встановлений судом 15-денний строк відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Будь-яких письмових заперечень проти заявлених позовних вимог, клопотань про відкладення розгляду справи чи доказів, які б підтверджували факт повного або часткового добровільного погашення спірної заборгованості, від ТОВ «Вуд річ» до суду не надходило.

Відповідно до положень частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності адміністративного судочинства.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та надавши комплексну правову оцінку письмовим доказам, долученим позивачем, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуд річ» зареєстровано як юридична особа 20 грудня 2021 року, про що вчинено запис за номером 1004171020000003199.

З 20.12.2021, відповідач як суб`єкт господарювання взятий на податковий облік у контролюючому органі за основним місцем обліку, що зумовлює виникнення у нього відповідного комплексу податкових прав та обов`язків, передбачених чинним законодавством України.

Як підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами, зокрема довідкою Головного управління ДПС у Львівській області про наявність заборгованості від 27.02.2026 № 205/13-01-13-09-10, детальним витягом з інтегрованої картки платника податків (ІКПП), а також розрахунками контролюючого органу, за відповідачем обліковується непогашена заборгованість перед бюджетом.

Вказаний податковий борг виник з єдиного податку з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18050300) та становить загальну суму 12 801,98 грн.

Суд звертає окрему увагу на те, що зазначена сума заборгованості за своєю правовою природою не є сумою основного (базового) податкового зобов`язання з єдиного податку. Вона повністю складається із сум пені, яка нарахована контролюючим органом в автоматичному режимі (через інформаційно-телекомунікаційні системи ДПС) на підставі імперативних приписів статті 129 Податкового кодексу України. Головною підставою для такого нарахування слугував факт систематичної та несвоєчасної сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Вуд річ» податкових зобов`язань, які були ним самостійно задекларовані та узгоджені.

Деталізуючи структуру вищевказаного податкового боргу, суд констатує, що він сформувався на підставі таких послідовних нарахувань:

1 174,85 грн сума пені, що була нарахована за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання, яке відповідач самостійно визначив у податковій декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) №9158280704 від 02.07.2023 (період прострочення виконання обов`язку зі сплати: з 20.11.2023 по 14.11.2025);

333,45 грн сума пені, нарахована за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання, яке було задекларовано платником у податковій декларації платника єдиного податку третьої групи №9231006132 від 11.09.2023 (період прострочення виконання обов`язку зі сплати: з 11.12.2023 по 14.11.2025);

11 115,05 грн сума пені, що також була нарахована за тривалу несвоєчасну сплату основного податкового зобов`язання згідно з податковою декларацією платника єдиного податку третьої групи №9231006132 від 11.09.2023 (період прострочення виконання обов`язку зі сплати: з 11.12.2023 по 14.11.2025);

172,24 грн сума пені, нарахована контролюючим органом за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання, яке було додатково визначене відповідачу на підставі податкового повідомлення-рішення (ППР) форми «ПС» від 25.04.2024 №0189360412 (період прострочення виконання обов`язку зі сплати: з 30.05.2024 по 17.11.2025);

6,39 грн сума пені, нарахована за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання, визначеного на підставі податкового повідомлення-рішення (ППР) форми «Ш» від 13.11.2024 №0491070412 (період прострочення виконання обов`язку зі сплати: з 28.11.2024 по 17.11.2025).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, а також права та обов`язки платників податків комплексно регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно з нормами пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені законодавством.

Механізм та конкретні часові межі виконання податкового обов`язку чітко регламентовані статтею 57 ПК України.

Так, пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для її подання.

У свою чергу, згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання безпосередньо контролюючим органом (шляхом винесення податкового повідомлення-рішення), платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання такого рішення.

Як встановлено судом, відповідач вказані імперативні строки сплати як самостійно задекларованих сум єдиного податку, так і сум, визначених контролюючим органом, порушив.

Щодо нарахування пені та статусу податкового боргу

Порушення платником податків встановлених законом строків сплати грошового зобов`язання неминуче тягне за собою застосування заходів фінансового впливу, ключовим з яких є нарахування пені.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Крім того, згідно з підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України, пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом.

Порядок та механізм розрахунку пені чітко визначено статтею 129 ПК України. Закон встановлює, що пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Визначальним для правильного вирішення цього спору є застосування норм підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Ця норма дає легальне визначення поняття податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

З огляду на вказане, суд доходить висновку, що правомірно нарахована відповідачу пеня за несвоєчасну сплату єдиного податку в загальній сумі 12 801,98 грн набула самостійного статусу повноцінного податкового боргу, який підлягає безумовному стягненню.

Порядок примусового стягнення податкового боргу регламентується главою 9 розділу ІІ Податкового кодексу України та передбачає обов`язковий досудовий етап врегулювання.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган зобов`язаний надіслати (вручити) йому податкову вимогу.

На виконання цієї норми, з метою офіційного інформування боржника про наявність заборгованості та надання йому 30-денного строку для її добровільного погашення, Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 18.09.2023 №0012923-1309-1301.

З матеріалів справи встановлено, що вказана вимога направлялася рекомендованим поштовим відправленням на офіційну юридичну (податкову) адресу відповідача. Проте лист повернутий до контролюючого органу з відміткою поштового зв`язку про відсутність адресата.

Оцінюючи цю обставину, суд застосовує положення пункту 42.5 статті 42 ПК України, якими встановлено: у разі якщо платник податків не знаходиться за своєю податковою адресою, або його поштова адреса недостовірна, документи вважаються належним чином врученими платнику податків з дня проставлення поштовим відділенням відмітки про відсутність особи за податковою адресою. Відтак, обов`язок контролюючого органу щодо вручення податкової вимоги вважається виконаним належним чином.

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року по справі №826/11455/15 дійшов висновку, що не виконання платником податків обов`язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв`язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми п. 42.2 статті 42 ПК України. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.

В постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 120/479/21-а, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що добросовісний платник податків, зобов`язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов`язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних наслідків.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 140/30/20.

Щодо сум пені, які нараховувалися в автоматичному режимі вже після формування вказаної вимоги, суд зауважує, що відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Таким чином, позивач повністю дотримався процедури, яка передує зверненню до суду з позовом про примусове стягнення.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Водночас, пунктом 95.3 цієї ж статті та підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України чітко передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється виключно за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам. Орган стягнення наділений правом звертатися до суду з відповідним позовом на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі вимагає від суду повної та об`єктивної оцінки наданих доказів.

Позивач (суб`єкт владних повноважень) належним чином виконав свій процесуальний обов`язок із доказування. Контролюючий орган надав суду вичерпний комплекс допустимих доказів (копії податкових декларацій, податкових повідомлень-рішень, податкову вимогу, детальні витяги з ІКПП та розрахунки пені), які у своїй логічній сукупності беззаперечно доводять факт виникнення, наявності, тривалості та точного розміру податкового боргу ТОВ «Вуд річ» у сумі 12 801,98 грн.

Відповідач вказаних обставин жодним чином не спростував, методики розрахунку пені не заперечив, та, що є визначальним, доказів добровільної сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить переконання, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Львівській області є законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом ухвалення рішення про примусове стягнення коштів з рахунків відповідача до відповідного бюджету.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується положеннями частини другої статті 139 КАС України та пунктом 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Зазначеними нормами імперативно визначено, що центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, та його територіальні органи звільняються від сплати судового збору в частині позовів про стягнення сум податкового боргу.

Оскільки позивач при зверненні до суду судовий збір не сплачував, а будь-яких інших процесуальних витрат у справі не встановлено, правові підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд річ» (код ЄДРПОУ: 44513196; податкова адреса: 82400, Львівська область, Стрийський район, м. Стрий, вул. Нижанківського, буд. 5, кв. 6) до бюджету з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, суму податкового боргу в розмірі 12801 (дванадцять тисяч вісімсот одна) гривня 98 копійок.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 29 червня 2026 року.

Суддя Коморний О.І.