Рішення № 137857994, 30.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року м. Київ справа №320/10368/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській

області

до ОСОБА_1

про стягнення коштів у сумі 1387,46 грн,-

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (далі-позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення суму коштів у розмірі 1 387, 46 грн. в якості відшкодування за видане речове майно.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідно до наказу № 77 о/с від 22.01.2025 року ТУ ССО у м. Києві та Київській області старший сержант Служби судової охорони ОСОБА_1 звільнена зі служби 25 січня 2025 року. Підставою є рапорт сержанта Служби судової охорони Блінди Я.С. Наказом Служби судової охорони від 01.11.2023 року № 264 затверджено Інструкцію із речового забезпечення у Службі судової охорони (далі - Інструкція). За п. 3.4 розділу II Інструкції у разі звільнення співробітників Служби з підстав, передбачених п.п. 5-8, 10, 11 п. 2 розділу XII Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 4 квітня 2019 року № 1052/0/15-19 (зі змінами), вартість виданих їм предметів речового майна утримується з урахуванням строків носіння (експлуатації), які не закінчилися, що відображається в довідці-розрахунку на утримання вартості речового майна. Вартість речового майна вираховується з зазначених співробітників пропорційно часу, що минув з дати видачі речового майна включно до дати звільнення, зазначеної в наказі про звільнення. Таким чином, в разі звільнення працівника служби судової охорони зі служби, ним повинна відшкодовуватись вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився. Згідно з даними, внесеними до картки обліку речового майна особистого користування та Довідки-розрахунку № 12 на утримання вартості речового майна, про отримання Відповідачем предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації), яких не закінчився, Відповідачу на видано наступні предмети однострою, строки носіння (експлуатації), яких не закінчилися на момент звільнення: Шапка -феска - 1 шт.; Куртка зимова типу Б - 1 шт.; Сорочка з трикотажного полотна - 1 шт.; Сорочка бойова - 1 шт.; Кросівки - 1 шт. Загальна вартість вищевказаного майна, з урахуванням часу перебування в носінні, становить 1387,46 грн., відповідно до довідки-розрахунку на утримання вартості речового майна №12. Отже, із сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 при звільнені повинно було бути утримано вартість предметів речового майна з урахуванням строків носіння в розмірі 1387,46 грн. В той же час, враховуючи, що ОСОБА_1 до моменту звільнення перебувала у відпустці по догляду за дитиною без збереження грошового забезпечення, Управління було позбавлено можливості здійснити утримання вартості предметів речового майна при звільненні та проведенні розрахунку. ОСОБА_1 відмовилась в добровільному порядку відшкодувати кошти, які відповідають вартості предметів речового майна.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у відповідності до приписів статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався та не надав.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу на усунення недоліків позовної заяви.

03.04.2025 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського кружного адміністративного суду від 02.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Копія ухвали суду разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримані відповідачем 02.06.2025, про що свідчить його підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

02.05.2025 судом було направлено запит до Відділу обліку і моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України в Київській області щодо місця реєстрація відповідача.

12.06.2025 до суду надійшла відповідь від Відділу обліку і моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України в Київській області.

Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Наказом Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 22.01.2025 № 77о/с «Про звільнення старшого сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 » старшого сержанта Служби судової охорони ОСОБА_2 (00798),контролера І категорії 1 відділення 4 взводу охорони 1 підрозділу охорони, 25.01.2025 звільнено зі служби в Служби судової охорони відповідно до підпункту 7 (за власним бажанням) пункту 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони в запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік). Підстава: рапорт старшого сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 від 19.01.2025.

З довідки-розрахунку № 12 на утримання вартості речового майна від 25.01.2025 року вбачається, що сума коштів, яка має бути сплачена для відшкодування вартості речового майна на день звільнення відповідача складає 1 387, 46 грн за таке майно: Шапка -феска - 1 шт.; Куртка зимова типу Б - 1 шт.; Сорочка з трикотажного полотна - 1 шт.; Сорочка бойова - 1 шт.; Кросівки - 1 шт.

Позивач зазначає, що враховуючи, що ОСОБА_1 до моменту звільнення перебувала у відпустці по догляду за дитиною без збереження грошового забезпечення, Управління було позбавлено можливості здійснити утримання вартості предметів речового майна при звільненні та проведенні розрахунку. В подальшому, ОСОБА_1 відмовилась в добровільному порядку відшкодувати кошти, які відповідають вартості предметів речового майна, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно статті 160 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII) підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.

На підставі частин першої та другої статті 161 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна ДСА України.

Частина друга статті 162-1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII визначає, що порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони визначається у відповідному положенні, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 04 квітня 2019 року № 1052/0/15-19 затверджено Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (далі - Положення № 1052/0/15-19 (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до пункту 19 розділу І Положення № 1052/0/15-19 співробітники забезпечуються одностроєм, знаками розрізнення, жетоном співробітника, спорядженням, спеціальними засобами та зброєю.

Пунктом 20 розділу І Положення № 1052/0/15-19 визначено, що соціальний і правовий захист співробітників та членів їхніх сімей забезпечується відповідно до законодавства. Грошове забезпечення співробітників здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Співробітникам гарантується соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби.

Наказом Служби судової охорони від 27 грудня 2019 року № 282 затверджено Інструкцію із речового забезпечення у Службі судової охорони (далі - Інструкція).

Ця Інструкція визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення співробітників, які проходять службу в центральному органі управління Служби судової охорони та територіальних управліннях Служби; а також порядок зберігання, організації та ведення обліку та списання речового майна, закріпленого в установленому законодавством порядку за Службою (пункт 1.1 розділу І Інструкції).

Пунктом 1.3 розділу 1 Інструкції визначені терміни, зокрема:

- речове майно - предмети обмундирування, взуття, білизни, постільних речей, спеціального та тактичного спорядження, знаки розрізнення, матеріали для пошиття, декоративні тканини й килимові вироби, прапори;

- строк експлуатації (носіння) предметів однострою - час, установлений нормами забезпечення, протягом якого предмет має носитися або перебувати в експлуатації.

Згідно з пунктом 1,7 розділу 1 Інструкції строк носіння (експлуатації) предметів речового майна - час, установлений нормами забезпечення речовим майном співробітників, протягом якого предмет повинен носитися або перебувати в експлуатації.

Згідно з підпунктом 1.7.1 пункту 1.7 розділу 1 Інструкції строки носіння (експлуатації) предметів речового майна особистого користування, що видаються співробітникам (працівникам), обчислюються з дня фактичного отримання визначеного майна, але не раніше виникнення в них права на його отримання та обліковуються за місцем служби в картці обліку речового майна особистого користування.

Пунктом 1.8 розділу 1 Інструкції передбачено, що строки носіння предметів речового майна установлюються наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 812 «Про затвердження норм й зразків належності однострою співробітників Служби судової охорони і правил його носіння».

Відповідно до підпункту 2.3.7 пункту 2.3 розділу 2 Інструкції облік майна особистого користування ведеться в картці обліку речового майна особистого користування.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу 2 Інструкції у разі звільнення співробітників Служби з підстав, передбачених п.п. 5-8, 10, 11 п. 2 розділу XII Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 4 квітня 2019 року № 1052/0/15-19 (зі змінами), вартість виданих їм предметів речового майна утримується з урахуванням строків експлуатації (носіння), які не закінчилися, що відображається в довідці-розрахунку на утримання вартості речового майна. Вартість речового майна вираховується з зазначених співробітників пропорційно часу, що минув з дати видачі речового майна до дати підписання наказу про звільнення.

Наведене дозволяє суду дійти висновку, що після звільнення співробітник зобов`язаний відшкодувати вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився.

Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року № 384 (далі - Порядок № 384).

Згідно з пунктом 17 розділу І Порядку № 384 виплата грошового забезпечення співробітникам за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця.

Матеріалами справи встановлено, що наказом Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 22.01.2025 № 77о/с «Про звільнення старшого сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 » старшого сержанта Служби судової охорони ОСОБА_2 (00798),контролера І категорії 1 відділення 4 взводу охорони 1 підрозділу охорони, 25.01.2025 звільнено зі служби в Служби судової охорони відповідно до підпункту 7 (за власним бажанням) пункту 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони в запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік). Підстава: рапорт старшого сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 від 19.01.2025.

З довідки-розрахунку № 12 на утримання вартості речового майна від 25.01.2025 року вбачається, що сума коштів, яка має бути сплачена для відшкодування вартості речового майна на день звільнення відповідача складає 1 387, 46 грн за таке майно: Шапка -феска - 1 шт.; Куртка зимова типу Б - 1 шт.; Сорочка з трикотажного полотна - 1 шт.; Сорочка бойова - 1 шт.; Кросівки - 1 шт.

Також зі змісту позовної заяви встановлено, що ОСОБА_1 до моменту звільнення перебувала у відпустці по догляду за дитиною без збереження грошового забезпечення, Управління було позбавлено можливості здійснити утримання вартості предметів речового майна при звільненні та проведенні розрахунку. В подальшому, ОСОБА_1 відмовилась в добровільному порядку відшкодувати кошти, які відповідають вартості предметів речового майна.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачка була повідомлена про необхідність відшкодування коштів, які відповідають вартості предметів речового майна.

Згідно із статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Положення статті 77 КАС України визначають обов`язок доказування в адміністративному судочинстві, відповідно до частини 1 якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до частин 1-3 статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт видачі відповідачу спірного речового майна, його отримання останньою, а також доказів вручення чи отримання відповідачем довідки-розрахунку № 12 від 25.01.2025, на підставі якої позивач визначив суму коштів, що підлягає відшкодуванню.

Крім того, позивачем не надано інших належних доказів, які б підтверджували виникнення у відповідача обов`язку з відшкодування вартості речового майна, зокрема доказів дотримання порядку його обліку, видачі, повернення або встановлення факту неповернення такого майна. За таких обставин суд позбавлений можливості дійти обґрунтованого висновку про наявність у відповідача обов`язку відшкодувати вартість речового майна у заявленому позивачем розмірі.

Крім того, суд наголошує й на тому, що доказів відмови відповідача від добровільного відшкодування коштів у сумі 1387,46 грн суду не надано.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач повідомлений належним чином про необхідність відшкодування вартості втраченого речового майна, строк носіння яких не закінчився, а також відмовився від добровільного відшкодування цих коштів.

За відсутності наведених доказів суд позбавлений можливості встановити наявність передбачених законом підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування вартості речового майна. Відтак позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою обов`язок доказування обставин, на яких ґрунтуються вимоги суб`єкта владних повноважень, покладається саме на такого позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що станом на час звернення до суду позивачем у неналежний спосіб виконані умови повідомлення відповідача про необхідність вищезазначеного відшкодування.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Зважаючи, що позивач не скористався своїм правом визначеним чинними нормами КАС України та не надав належні та допустимі докази, які підтверджують факт надсилання та отримання відповідачем повідомлення про відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння яких не закінчився, а також відмовився від добровільного відшкодування цих коштів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

VI. Судові витрати.

Керуючись частиною другою статті 139 КАС України, суд доходить висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-262, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.